ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/1892/23 Справа № 195/1080/23 Суддя у 1-й інстанції - Скрипченко О.П. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, пенсіонерку, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , 2011 р.н., та ОСОБА_3 є онуками гр-ки ОСОБА_1 , яка мешкає спільно із ними та здійснює за ними догляд, оскільки мати дітей виїхала за кордон.
Малолітні діти з дозволу бабусі пішли до місця мешкання своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок розділений на 3-х господарів, вхід до двору один. Прийшовши до даного домоволодіння, останні забули зачинити хвіртку, на що сусіди їм зробили зауваження. Зі слів гр-на ОСОБА_4 , у відповідь діти почали грубо розмовляти з ними, кидати пакети з водою в їхній бік, насміхалися та ламали гілки на деревах.
За вказаним фактом стосовно бабусі малолітніх гр-ки ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, згідно із яким остання, доглядаючи за дітьми, залишила їх без нагляду, чим вчинила адміністративне правопорушення у виді невиконання батьківських обов'язків.
З сукупності досліджених доказів та встановлених обставин суд першої інстанції зробив висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує, що постанова є необгрунтованою та незаконною, прийнята у порушення норм процесуального закону.
Вказує, що в суді першої інстанції не було допущено до участі у справі її захисника Івахненка О.О., чим позбавлено можливості надати додаткові докази у справі та порушено право на захист.
Одночасно вказує, що згідно із постановою суду вона в судовому засіданні заперечень стосовно складеного у відношенні неї протоколу не заявила, вину визнала, втім це не відповідає дійсності, оскільки свою винуватість вона не визнавала.
Вказує, що судом помилково встановлено, що вона доглядає за малолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які з нею проживають у зв'язку із перебуванням їх матері за кордоном. Натомість фактично вона доглядає лише за малолітньою ОСОБА_2 , а малолітня ОСОБА_5 проживає зі своїми батьками в їх домоволодінні, де відбувся конфлікт, і на той час перебувала у себе вдома.
Вважає, що у складеному протоколі не відображено конкретних обставин, які свідчили б про неналежне виконання нею батьківських обов'язків по відношенню до онуки, а в постанові не розкрита об'єктивна сторона інкримінованого правопорушення, зокрема не зазначено, в чому полягає ухилення від створення дитині необхідних умов для виховання.
Зазначає, що її онука ОСОБА_2 є малолітньою особою, оскільки на момент складання протоколу їй було 12 років, тоді як відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена за ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася, про поважні причини неявки не повідомила, у зв'язку із чим, а також зважаючи на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне та вмотивоване рішення.
Аналізуючи висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає їх передчасними.
Так, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 931870 від 13.07.2023 року, о 13:30 год. 13.07.2023 року за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 утрималася від своїх опікунських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, стосовно своїх неповнолітніх онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , в результаті чого вказані малолітні діти залишилися без нагляду, пішли до місця мешкання своїх батьків, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Аналізуючи наявні докази, суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що ними не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Так, відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Натомість ані з протоколу про адміністративне правопорушення, ані з оскаржуваної постанови неможливо встановити, які саме обов'язки не були виконані ОСОБА_1 , які саме дії або бездіяльність мали місце з її боку, які саме умови життя, навчання, виховання не були нею створені для неповнолітніх дітей. Таким чином, у протоколі та оскаржуваній постанові не зазначені ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, натомість фактично у них йде мова про вчинення правопорушень дітьми, які перебувають під опікою ОСОБА_1 , що може відповідати диспозиції ч. 3 ст. 184 КУпАП, яка останній не інкримінована, а отже дане питання виходить за межі судового розгляду.
У той же час здійснення ОСОБА_1 належного догляду за онукою ОСОБА_2 підтверджується характеристиками з місця навчання та проживання, а також актом обстеження житлово-побутових умов (а.с. 39-41).
Також заслуговують на увагу доводи апелянта про помилкове встановлення судом фактичних обставин справи.
Так, зазначені у постанові дії малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечуються стороною захисту та підтверджуються лише поясненнями сусіда ОСОБА_4 , який є заявником у справі, перебуває у конфліктних стосунках із родиною вказаних малолітніх дітей та щодо якого також було складено за тими самими подіями протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП (а.с. 8, 12-14, 28-33). З огляду на викладене, а також враховуючи, що вказані обставини крім пояснень ОСОБА_4 будь-якими об'єктивними доказами не підтверджуються, вони не можуть бути визнані доведеними поза розумним сумнівом.
Висновки суду про те, що ОСОБА_1 є опікуном не тільки малолітньої ОСОБА_2 , але й малолітньої ОСОБА_3 , спростовуються матеріалами справи, згідно із якими остання є дочкою ОСОБА_6 та проживає разом із своїми батьками за адресою: АДРЕСА_2 , тобто безпосередньо за місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (а.с. 26-29).
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Аналізуючи вищенаведені обставини та наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що наявні матеріали не містять належних і достатніх відомостей про те, що ОСОБА_1 дійсно ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітніх дітей, як це їй інкримінується згідно із протоколом про адміністративне правопорушення, а отже про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За таких обставин оскаржувана постанова не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 рокущодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП- скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП- закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця