ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м.Суми
Справа №591/5394/21
Номер провадження 22-ц/816/974/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2023 року, ухвалене в складі судді Шелєхової Г.В. у м. Суми, повний текст якого складено 18 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
02 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 16 січня 2007 року по 07 серпня 2020 року включно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2006 року розірвано. В шлюбі народилась донька ОСОБА_3 . З 2007 року сторони продовжили проживати разом як сім'я в будинку батьків позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4 . В період з 16 січня 2007 року по 07 серпня 2020 року сторони проживали разом, мали спільний бюджет, спільно вели господарство, разом відпочивали та проводили дозвілля, на святах в колі друзів та знайомих позиціонували себе як сім'я.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 16 січня 2007 року по 07 серпня 2020 року включно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено спільне проживання сторін у спірний період. Зокрема, спільний відпочинок не підтверджує тривале проживання однією сім'єю, як і не підтверджує участь позивача у шкільному житті дітей. Вважає свідків заінтересованими особами, а їх свідчення неправдивими та звертає увагу на те, що суд не допитав свідків на стороні відповідачки.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить скаргу залишити без задоволення.
Сторони належним чином повідомлені, проте в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Бороха В.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 29 серпня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2006 року було розірвано (т. 1 а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 7), а ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 10).
Як вбачається з доручення на придбання туру № 2008/Р-68 від 28 липня 2008 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відпочивали разом в АР Крим в період з 17 липня 2008 року по 27 липня 2008 року (т. 1 а.с. 20-21).
Згідно з довідкою вихователя КУ СНВК №16 ОСОБА_1 у період навчання доньки Єсенії постійно приводив дитину до дитячого садочку, відвідував батьківські збори і свята, систематично спілкувався з вихователями та адміністрацією стосовно виховання, навчальних досягнень та успіхів дитини (т. 1 а.с. 22).
Відповідно до довідки № 01-22/221 від 14 травня 2021 року зі слів класного керівника учениці ОСОБА_5 , її батько ОСОБА_1 спілкувався з класним керівником, брав участь в батьківських зборах, цікавився життям своєї доньки (т. 1 а.с. 23).
Згідно з довідкою КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ст. № 7 ОСОБА_1 брав активну участь у навчанні та вихованні доньки ОСОБА_3 , відвідував усі батьківські збори, брав участь в підготовці та проведенні позашкільних заходів класу та школи, приводив та забирав дитину з закладу (т. 1 а.с. 24).
Як вбачається з протоколу допиту свідка від 12 грудня 2016 року ОСОБА_2 в своїх поясненнях, наданих в межах кримінальної справи, вказує на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає разом з чоловіком та двома дітьми (т. 1 а.с. 88-89).
Відповідачка ОСОБА_2 , допитана як свідок, суду пояснила, що з січня 2006 року не проживала з позивачем однією сім'єю, підтримували гарні стосунки заради дітей, разом зустрічали свята. У 2015 році народилася друга донька від позивача. Інколи залишалася на ночівлю у позивача, біля 2-3 разів на рік. Спільного господарства не вели, спільних покупок не здійснювали.
Свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою позивача, суду пояснила, що подружжя постійно проживало з батьками позивача до 2020 року, про те, що вони розлучені свідку не було відомо. Свідок часто приходила до них на свята, сторони спільно займалися дітьми, їздили до магазину, забирали старшу дитину з садочку, менша донька постійно була вдома. Бачила як відповідачка чистила сніг та прибирала на подвір'ї.
Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою позивача, суду пояснила, що сторони одружилися близько 20 років тому, жили разом до 2020 року, гуляли разом з дітьми, собакою. Кожного ранку позивач дружину з донькою відвозив до школи. Відповідач ніде не працювала, була вдома. Свідок постійно бачила відповідача на подвір'ї, вона прибирала, вішала білизну, сторони разом садили дерева, відмічали свята на подвір'ї, робили ремонт, прибирали, поверталися разом з пакунками з магазину. 2 онуки свідка постійно спілкувалися зі старшою донькою сторін, ходили до неї в гості, тому вона гарно знає подробиці їх життя.
Свідок ОСОБА_8 , яка є сестрою відповідачки, суду пояснила, що дала ОСОБА_2 гроші на придбання квартири для себе, оскільки на той час не могла квартиру оформити на себе, бо перебувала на квартирній черзі. В 2017 році вказана квартира була переоформлена на свідка. Відповідачка проживала з матір'ю та дітьми. У сторін не було спільного проживання, бюджету, покупок, вони були коханцями, інколи відповідач ночувала у позивача, у них народилася спільна дитина.
Свідок ОСОБА_9 , який є двоюрідним братом позивача, суду пояснив, що позивач постійно працював, а відповідачка була вдома. Позивач водив дитину в школу, були випадки, коли свідок ночував у батьків і бачив, що позивач водив дитину в дитячий садок. Сторони разом їздили на відпочинок. Вони проживали разом як родина.
Свідок ОСОБА_5 , яка є донькою сторін, суду пояснила, що приходили до батька на вихідних та на канікулах. Приходила в основному сама, інколи з мамою, залишалися ночувати. З 2010 року по 2019 рік весь час проживала в бабусі на ОСОБА_10 . Кишенькові кошти їй давала мама, який у батьків був бюджет їй невідомо. На даний час спілкуватися з батьком не бажає. Зазначила, що після народження сестри, позивач проявляв до свідка агресію.
На підставі фотознімків, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції вказав про спільні святкування, відпочинок та дозвілля сторін (т. 1 а.с. 143-149).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, у спірний період у сторін народилася донька ОСОБА_4 , а фотознімками підтверджується спільні відпочинок, святкування в сімейному колі, дозвілля, побут. Вказані обставини підтвердили і свідки, які бачили відповідачку в будинку батьків позивача, та вважали, що сторони проживають разом як сім'я. крім того, в протоколі допиту свідка від 12 грудня 2016 року відповідачка зазначала, що проживає разом з чоловіком та дітьми. При цьому, суд дав критичну оцінку поясненням відповідачки та доньки сторін ОСОБА_3 , які суперечать іншим доказам та поясненням свідків, та з яких вбачається упереджене та негативне ставлення до позивача, про що свідчать твердження доньки про небажання спілкуватися з батьком.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду з наступних підстав.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб, як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно. Крім того для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12) та Верховного Суду від 15 серпня 2019 року (справа № 588/350/15).
Тобто, вирішуючи питання щодо правового режиму майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Наявними в матеріалах справи доказами, а також поясненнями свідків підтверджується, що у період з 16 січня 2007 року по 07 серпня 2020 року між сторонами склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, доведеним є факт спільного проживання сторін у спірний період, зокрема взаємні права і обов'язки сторін по відношенню до дітей, побуту, що притаманно подружжю.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем у сукупності всіх наданих ним доказів, а також виходячи з пояснень свідків доведено спільне проживання сторін однією сім'єю. Натомість відповідачкою не надано жодного переконливого доказу, який би спростовував проживання з позивачем та дітьми однією сім'єю. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина