Номер провадження: 22-ц/813/6195/23
Справа № 522/2407/23
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Стахової Н.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
У лютому 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/ 4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, та за минулий час, починаючи з 01 лютого 2020 року, а також починаючи стягнення аліментів на утримання дитини з дня подання до суду позовної заяви, та призначити додаткові витрати на лікування дитини у зв'язку із хворобою у розмірі 10 000 грн. на місяць.
Позовні вимоги обґрунтовувані тим, що з 30 жовтня 2012 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з погіршенням взаємовідносин між сторонами, у лютому 2020 року позивачка разом із донькою виїхала за кордон, де проживає і по теперішній час, тому на час звернення до суду з цим позовом сторони проживають окремо, відповідач у добровільному порядку не надає позивачці матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини, та фактично ухиляється від сплати аліментів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування дитини позивачка вказує, що їхня донька з 2017 року скаржиться на головні болі, консультативним висновком дитячого лікаря-невролога на основі МРТ головного мозку від 04 лютого 2020 року їй поставлено діагноз - ретроцеребеллярна арахноїдльна кіста головного мозку, резідуально-органічне ураження ЦНС, головна біль напруги, синдром м'язової дистонії, раннє статеве дозрівання, ангіопатія сітківки обох очей, про що відповідач обізнаний однак не приймає участі у витратах на лікування доньки. Дитина через проблеми із здоров'ям щомісяця відвідує басейн та заняття гімнастикою, на що витрати складають 5600 грн., майже щомісяця витрати на обстеження у ендокринолога, гінеколога, нейрохірурга, численні аналізи складають близько 2-3 тисяч гривень. Також позивачка зазначає, що нею вже було витрачено на лікарів та обстеження більше 40 тисяч гривень, на годування та проживання витрати становлять 8 тисяч гривень.
Окрім наведеного позивачка зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв'язку з розглядом справи на правничу професійну допомогу становить у розмірі 5000 грн. (консультація, а також складання позовної заяви).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини, але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку, з усіх видів його доходів, щомісячно, починаючи з 07 лютого 2023 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на лікування малолітньої дитини сторін є помилковим, оскільки відповідно до епікризу Навчально-терапевтичної клініки Азербайджанського медичного університету від 22 лютого 2023 року доньці подружжя поставлений діагноз: передчасне статеве дозрівання і виписані ліки сумарна вартість яких складає приблизно 22 тис. грн, які щомісячно необхідно купувати дитині до досягнення нею повноліття, яка проживає разом із позивачкою у Республіці Азербайджан у м. Баку. Рішенням Приморського районного суду від 16 лютого 2023 року у справі №522/24406/21 судом встановлено факт щодо відсутності спору між сторонами про місце проживання дитини. Відповідач ввів в оману суд, вказавши, що він не надав своєї згоди на те, що дитини разом із матір'ю виїхала за кордон, а також про те, що позивачка обмежує відповідача у спілкуванні з дитиною. Щодо наявності підстав для стягнення аліментів за минулий час, скаржниця зазначає, що відповідач одноразово надіслав грошові кошти у розмірі 600 доларів США, які були подарунком для дитини, а не аліментами, які увесь цей час відповідач не сплачував, починаючи з 01 лютого 2020 року. Звертає увагу, що після винесення судом першої інстанції рішення у цій справі, відповідач жодних коштів на утримання доньки не надсилав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшло до апеляційного суду клопотання про розгляд цієї справи без його участі.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, із заявою (клопотанням) про відкладення розгляду справи не зверталася.
У відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що з 30 жовтня 2012 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, і від цього шлюбу мають малолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеними підстави позову у вказаній вище частині, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої дитини доньки у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів починаючи саме з дня подачі позову, тобто з 07 лютого 2023 року, та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів за минулий час, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено суду ту обставину, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням ОСОБА_2 від їх сплати, а тому вважав необґрунтованими ці вимоги позовної заяви про стягнення аліментів з 01 лютого 2020 року.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, що пов'язані з її лікуванням, суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин щодо понесення додаткових витрат на лікування дитини у зв'язку із хворобою у заявленому позивачкою розмірі у сумі 10 000 грн на місяць, тому дійшов висновку про необґрунтованість цих вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, сторонами не заперечується та обставина, що їх донька проживає разом із позивачкою, і перебуває на її утриманні, та висновки суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі частини з усіх видів його доходу (заробітку) на утримання малолітньої дитини, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, що з огляду на положення ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Отже предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині відмови позивачці ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання доньки за минулий час починаючи з 01 лютого 2020 року, та додаткових витрат на лікування дитини у заявленому позивачкою розмірі, виходячи з такого.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вжиття позивачкою певних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а останній ухилявся від їх сплати, тому колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні цих вимог за необґрунтованістю.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження №61-8815св21).
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі №320/383/19 (провадження №61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.
Ураховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачкою не надано доказів, на підтвердження підстав її позову у вказаній частині, зокрема, про наявність підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування дитини у зв'язку з хворобою, оскільки позивачкою не доведено належними джерелами доказів (дублікатами квитанцій, копіями фіскальних чеків) існування таких обставин, якими остання обґрунтовує ці вимоги.
Апеляційний суд не приймає посилання скаржниці на виписний епікриз Навчально-терапевтичної клініки Азербайджанського медичного університету, датований 22 лютого 2023 року щодо наявності у дитини доньки сторін ОСОБА_3 відповідного захворювання із зазначенням у ньому діагнозу, що наданий позивачкою на стадії апеляційного перегляду справи, оскільки останньою не долучався в якості доказу на підтвердження обставин якими обґрунтовуються такі вимоги і відповідно судом першої інстанції не досліджувався. Водночас апеляційний суд зауважує, що само по собі лише посилання на наявність певних обставин в розумінні вимог ст. ст.12,81 ЦПК України не доводить обставин якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги позивачки за своїм змістом та суттю загалом є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Отже доводи апеляційної скарги позивачки не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги позивачки правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 15 вересня 2023 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: Н.В. Стахова
М.В. Назарова