Справа № 727/8463/23
Провадження № 3/727/2816/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Гавалешко П.С., розглянув справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Чернівецькій області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
31 липня 2023 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство стосовано дружини свого брата, виражалася нецензурною лайкою в її сторону, чим могло бути завдано шкоди психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 .
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судвому засіданні вказала, що не вчиняла жодних дій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Зазначені обставини не мали місця, так як вона не виражалася нецензурною лайкою відносно дружини свого брата ОСОБА_2 . Зазначила що саме вона почала конфлікт.
Просить звільнити її від адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного.
Ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення тих самих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тобто вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якого він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений. Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 року № 2789-ІІІ насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства. Фізичне насильство в сім'ї - це умисне насильство, яке не завдає фізичного болю і не спричиняє тілесних ушкоджень (наприклад, нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв). Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого є необов'язковим для кваліфікації.
Згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року № 1768-Ш до членів сім'ї відносяться особи, які проживають разом і (або) об'єднанні законними правами чи обов'язками щодо утримання.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила насильство до члена своєї сім'ї.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення у діях ОСОБА_3 не вбачається усіх складових ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на наступне.
Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення осіб.
Однак матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, КУпАП, у відповідності до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення передбачене за повторність вчинення правопорушення яке передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, особою протягом року. Отже, з наявних матеріалів неможливо встановити склад правопорушення яке передбачене Ч.2 вказаної статті.
Жодного іншого доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Таким чином, із зазначеного вбачається, що достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до суду надано не було.
Відповідно до ст. 251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, об'єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В цей же час, матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, не містять достатніх доказів, які б вказували на винуватість ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», за умови наявності певної неточності чи суперечностей, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
З викладених вище мотивів суд вважає, що застосування адміністративного стягнення до ОСОБА_1 , передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності, з урахуванням того, що таке застосування погіршує її становище - не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Тому, враховуючи встановлені в ході судового слідства обставини, відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, відносно якої складено протокол.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 1, 9, 23, 173-2, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду на протязі десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя П.С. Гавалешко