Справа 573/1607/23
Номер провадження 3/573/669/23
ПОСТАНОВА
іменем України
15 вересня 2023 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Черкашина М.С., розглянувши матеріали, які надійшли із відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт № НОМЕР_1
за ч. 3 ст. 154 КУпАП,
ВСТАНОВИЛА:
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Згідно протоколу серії ВАВ №912009 від 30.08.2023 встановлено, що 30 серпня 2023 близько 19.30 годин в м. Білопілля по вул. Гетьмана Сагайдачного, собака породи «лайка» рудо-білого окрасу, віком 4 роки на прізвисько « ОСОБА_2 », власником якого є ОСОБА_1 , заподіяла травму, що спричинила смерть іншій собаці породи «пінчер'на прізвисько « ОСОБА_3 », віком 11 років, належної ОСОБА_4 , порушивши при цьому Правила тримання тварин, а саме собака бігав на вулиці без нагляду, без повідка та намордника. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 154 КУпАП, що передбачає відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, останній повідомлявся у телефонному режимі.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення, враховую наступне.
За приписами ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245, ст. 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Частино. 1 ст. 256 КУпАП визначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Стаття 154 КУпАП передбачає відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Вказана стаття є бланкетною правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів.
Відносини у сфері поводження з собаками, котами та іншими тваринами, забезпечення відповідного санітарного, екологічного та епізоотичного стану регулюються Законами України «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про благоустрій у населених пунктах», Методичними рекомендаціями з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах, затвердженими наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №264 від 02червуня 2009 року.
Домашні тварини - це собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною; власник собаки чи кота - юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, які не суперечать законодавству України.
Особи, які утримують домашніх та інших тварин, зобов'язані: дотримуватись правил громадського порядку, норм співіснування, ветеринарних та санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилих приміщень; не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей; забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; тримати собак (власникам собак, які мають у володінні та (або) користуванні земельні ділянки) на прив'язі і спускати їх з прив'язі лише на території, що має огорожу, яка унеможливлює проникнення собаки за її межі, застерігати написом при вході та по периметру об'єкта або території про наявність таких собак; виводити собак до місць та зон їх вигулу лише у наморднику (крім собак дрібних порід та їх метисів) та на повідку з прикріпленими до нашийника ідентифікуючими позначками, маючи при собі засоби для прибирання екскрементів тварини; забезпечити умови недопущення втечі тварини та нападу її на людей та інших тварин.
Частиною 3 статті 154 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Водночас, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачає додатковий вид адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини.
Однак, у протоколі відсутні дані щодо місцезнаходження тварин; якщо собака не вилучалася, то кому вона передана на відповідальне зберігання до вирішення справи по суті, що в майбутньому може унеможливити виконання судового рішення.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності є власником чи іншим володільцем собаки.
У матеріалах справи також немає доказів того, що внаслідок неналежного утримання собаки ОСОБА_4 була спричинена матеріальна шкода, а також відомостей про її розмір.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення не встановлено.
Всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних і проаналізованих у справі доказів не дозволяє ухвалити законне і справедливе рішення про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо її вини.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Відповідно до вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Оскільки під час судового розгляду справи не встановлено доказів неправомірних дій ОСОБА_1 , провадження в справі про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 154, 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя