465/5559/22
3/465/77/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.09.2023 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 12.09.2022 року о 00.11 год. у м.Львові, по вул. Кропивницького,12, водій ОСОБА_1 керував транспорним засобом "Рено Меган" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп"яніння: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звуження зіниць очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп"яніння останній відмовився, що вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002290 від 12.09.2022 року чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник категорично заперечили факт керування транспортним засобом та перебування у стані наркотичного сп'яніння 12.09.2022 о 00 год. 11 хв. Вважають, що працівниками поліції не було виписано ОСОБА_1 направлення в медичний заклад на огляд на стан наркотичного, алкогольного сп"яніння та проведено із грубим порушенням Інструкції та Порядку, а відтак взагалі не може прийматися як доказ у справі. ОСОБА_1 у протоколі вказав, що він не відмовляється від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння, зазначив, що фізіологічно здати аналіз сечі він не міг, однак просив взяти аналізи крові або слини в йому йому було відмовлено. Даний факт також підтверджується наявним у справі відео з нагрудних камер поліцейського. Загалом щодо відео файлів, які знаходяться у матеріалах справи знятих з нагрудних камер працівників поліції, практично всі файли є не чіткі, зображення є закритим або направленим в строну або догори, з яких не завжди можливо зробити висновок хто розмовляє і які події відбуваються, а отже в принципі не можуть слугувати доказами у справі Крім того, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП ЛОР "Львівській онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр" від 27.09.2022 року, ОСОБА_1 в амнезі 09.-10. 09.2022 року хворіє хронічним цистопієлоневритом, камінь н/3 правого сечоводу, фаза нестійкої ремісії. Виходячи з наведеного, просять закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв"язку із відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є : наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції).
Згідно з п. 6 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до пунктів 4, 7, 8, 12, 13 Розділу ІІІ Інструкції, метою відповідного огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з такого.
В протоколі про адмінстративне правопорушення зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспорним засобом "Рено Меган" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп"яніння: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звуження зіниць очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп"яніння останній відмовився відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду.
Як вбачається із звукозапису відеокамер працівників поліції, при встановленні ознак наркотичного сп'янніння, працівник поліції зазначив, що зіниці очей ОСОБА_1 реагують на світло. Під час проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в лікувальному закладі ОСОБА_1 кілька разів намагався здати аналіз сечі, однак не зміг, та просив взяти зразки інших біологічних середовищ. Обгрунтовуючи неможливість здачі сечі, ОСОБА_1 покликається на сечокам'яну хворобу. При цьому, ОСОБА_1 надав суду консультаційний висновок спеціаліста КНП ЛОР "Львівській онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр" від 27.09.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в амнезі 09.-10. 09.2022 року хворіє хронічним цистопієлоневритом, камінь н/3 правого сечоводу, фаза нестійкої ремісії, у нього наявне болюче сечовипускання, цистит/сечова інфекція.
Враховуючи наявне захворювання у ОСОБА_1 , яке підтверджено медичними документами, наланими суду, суд надає віри поясненням ОСОБА_1 щодо неможливості здачі аналізу сечі, а також те, що у ОСОБА_1 не звято інші зразки біологічного середовища, кров, суд вважає, що висновок щодо відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння не відповідає фактичним обставинам справи та спростосується поясненнями ОСОБА_1 , відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції та медичними документами, наданими ОСОБА_1 .
При оцінці доказів суд керується принципом "поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У постанові Верховного Суду по справі №813/2451/17 від 27.02.2018 зазначено, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено лише допустимими доказами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини, який вказав, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи положення ст. 251 КУпАП та беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений у ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наявні у даній адміністративній справі докази в їх сукупності, доходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.130, 247, 266, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.
Суддя Мигаль Г.П.