Справа № 464/5648/18
пр.№ 1-кп/464/195/23
УХВАЛА
11 вересня 2023 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
учасника провадження - представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене 02 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140070003030 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сколе Львівської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, не працює, судимості не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.367 КК України,
УСТАНОВИВ:
Згідно з обвинувальним актом, 19 березня 2004 року ОСОБА_4 , відповідно до наказу № 54-к, затверджений на посаді начальника спеціалізованого цеху по ремонту котельного обладнання ВП «Галременерго» ВАТ «Західенерго» (ПАТ «ЗАХІДЕНЕРГО»), яке в подальшому було реорганізоване у ВП Галременерго АТ «ДТЕК «ЗАХІДЕНЕРГО», що зареєстроване та знаходиться у м. Львові на вул. Козельницькій, 15.
За час перебування на посаді начальника спеціалізованого цеху по ремонту котельного обладнання ВП «Галременерго» ВАТ «Західенерго» (ПАТ «Західенерго»), яке в подальшому було реорганізовано у ВП Галременерго АТ «ДТЕК «Західенерго», до 01.03.2017, ОСОБА_7 , згідно з Положенями про спеціалізований цех по ремонту котельного обладнання (СЦРКО), які затверджувалися рішенням ПАТ «ЗАХІДЕНЕРГО», уповноважено на здійснення адміністративно-господарських функцій.
У подальшому, 01.03.2018 ОСОБА_4 відповідно до наказу № 12-к переведено на посаду заступника директора з виробництва ВП «Галременерго ПАТ «ЗАХІДЕНЕРГО», що зареєстроване та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 15.
Згідно умов трудового договору від 01.03.2018, ОСОБА_4 перебував у безстрокових трудових відносинах із ВП «Галременерго ПАТ «ЗАХІДЕНЕРГО» та був уповноваженим на здійснення адміністративно-господарських функцій.
Таким чином, відповідно до ч.3 ст.18 КК України ОСОБА_4 із 19 березня 2004 року постійно обіймав посади, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських функцій, тобто був службовою особою.
Так, ОСОБА_4 , будучи службовою особою ВП Галременерго АТ «ДТЕК «ЗАХІДЕНЕРГО» уповноваженою на: забезпечення своєчасного та якісного виконання всіх покладених на очолюваний ним підрозділ функцій; раціональної і безпечної організації праці, додержання правил, норм і стандартів, законодавства України з охорони праці; планування і організацію роботи персоналу цеху; контролю за дотриманням підпорядкованими працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, а також на виявлення і усунення причин їх порушень, та, окрім цього, маючи обов'язок на повідомлення керівництва підприємства про надзвичайні ситуації, грубі порушення правил трудового розпорядку, та організацію заходів щодо їй усунення, маючи реальну можливість для виявлення у підпорядкованому йому підрозділі підприємства порушень правил внутрішнього трудового розпорядку, грубих порушень вимог трудового законодавства, тривалий час займаючи відповідну посаду, маючи відповідні на це повноваження та обов'язки щодо їх реалізації, допустив неналежне виконання своїх службових обов'язків, яке полягало у наступному.
Щомісячно, починаючи із січня 2012 року до червня 2018 на ВП «Галременерго» АТ «ДТЕК Західенерго» існував наступний порядок нарахування та виплати заробітної плати, зокрема, економіст товариства, який заповнював табелі обліку використаного робочого часу у відповідній графі, проставляючи робочі години, складав цей табель та подавав на підпис керівнику СЦРКО ОСОБА_4 , останній в свою чергу підписував його і такий передавався у бухгалтерію, якою проводилось нарахування заробітної плати працівникам. Також ОСОБА_4 як начальник СЦРКО здійснював візування заяв на відпустку підлеглих працівників, а також складав заявки на їх відрядження.
Так, починаючи із січня 2012 року до червня 2018 року, оскільки більш точний час не встановлений, слюсарям спеціалізованого цеху по ремонту котельного обладнання ВП «Галременерго» АТ «ДТЕК Західенерго» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які фактично були відсутні на своїх робочих місцях та не виконували своїх трудових обов'язків на карткові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «ПУМБ», нараховувались грошові кошти в якості заробітної плати, відшкодування витрат на відрядження та інші грошові виплати згідно з трудовим договором.
Так, ОСОБА_4 , будучи службовою особою ВП «Галременерго» АТ «ДТЕК Західенерго», уповноваженою на здійснення адміністративно - господарських функцій, належним чином не виконуючи своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, не переконавшись у достовірності інформації про перебування ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на робочих місцях, іґноруючи повідомлення від підпорядкованих працівників про відсутність зазначених осіб на робочих місцях впродовж тривалого часу, хоча мав реальну таку можливість, не вжив жодних заходів до виявлення грубих порушень вимог трудового законодавства, які полягали у фактичній відсутності працівників на робочих місцях, а натомість підписував службові документи, на підставі яких ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які фактично не працювали на підприємстві, нараховувалася заробітна плата та кошти на відшкодування витрат на відрядження, а саме: табелі обліку використаного робочого часу за січень 2017 р., січень 2016 р., лютий 2016 р., березень 2016р., квітень 2016 р., травень 2016 р., липень 2016 р., серпень 2016 р., вересень 2016 р., листопад 2016 р., грудень 2016 р., лютий 2015 р., березень 2015 р., квітень 2015 р., травень 2015 р., червень 2015 р., липень 2015 р., серпень 2015 р., вересень 2015 р., жовтень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2014 р., лютий 2014 р., березень 2014 р., квітень 2014 р., травень 2014 р., червень 2014 р., липень 2014 р., серпень 2014 р., вересень 2014 р., жовтень 2014 р., січень 2013 р., лютий 2013 р., квітень 2013 р., травень 2013 р., червень 2013 р., липень 2013 р., серпень 2013 р., вересень 2013 р., жовтень 2013 р., січень 2012 р., (вечірні), січень 2012 р., (нічні), травень 2012 р., червень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р., жовтень 2012 р., листопад 2012 р., грудень 2012 р., заявки на відрядження від 22 вересня 2014 р., від 22 жовтня 2014 р., від 15 квітня 2015 р., від 12 травня 2015 р., від 10 травня 2016 р., від 10 травня 2016 р., від 13 червня 2016 р., від 19 вересня 2016 р., від 19 вересня 2016 р., від 18 жовтня 2016 р., від 18 жовтня 2016 р., на заявах про надання чергових відпусток від 16 червня 2015 р., від 16 червня 2015 р., від 23 березня 2016 р., від 07 серпня 2013 р., від 07 жовтня 2014 р., від 22 грудня 2014 р., від 08 квітня 2015 р., від 22 березня 2016 р., накази на відрядження від 10 жовтня 2016 р., від 13 вересня 2016 р., від 08 червня 2016 р., від 25 квітня 2016 р., від 14 жовтня 2014 р., від 16 вересня 2004 р., від 03 липня 2014 р., від 03 червня 2014 р., від 05 травня 2014 р., від 28 лютого 2014 р., від 24 січня 2014 р., від 28 квітня 2015 р., від 08 квітня 2015 р., від 24 жовтня 2013 р., від 04 листопада 2013 р., від 10 червня 2013 р., від 23 квітня 2013 р., від 15 липня 2013 р., від 04 вересня 2013 р., від 14 лютого 2012 р., від 13 березня 2012 р., від 28 березня 2012 р., від 08 червня 2012 р., від 25 червня 2012 р., від 25 червня 2012 р., від 27 липня 2012 р., від 03 вересня 2012 р., від 03 жовтня 2012 р., звіти про використання коштів, виданих на відрядження від 10 листопада 2016 р., від 10 листопада 2016 р., від 18 жовтня 2016 р., від 18 жовтня 2016 р., від 13 липня 2016 р., від 13 липня 2016 р., від 13 червня 2016 р., від 13 червня 2016 р., від 31 жовтня 2014 р., від 22 жовтня 2014 р., від 11 серпня 2014 р., від 10 липня 2014 р., від 10 червня 2014 р., від 11 червня 2014 р., від 09 квітня 2014 р., від 09 квітня 2014 р., від 04 березня 2014 р., від 04 березня 2014 р., від 07 травня 2015 р., від 29 травня 2015 р., від 23 грудня 2013 р., від 24 грудня 2013 р., від 18 липня 2013 р., від 13 червня 2013 р., від 15 серпня 2013 р., від 10 жовтня 2013 р., від 16 березня 2012 р., від 13 квітня 2012 р., від 30 квітня 2012 р., від 11 липня 2012 р., від 19 липня 2012 р., від 03 вересня 2012 р., від 05 жовтня 2012 р., від 18 жовтня 2012 р., та інші документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких вказаним працівникам здійснювалося безпідставне нарахування заробітної плати, відшкодування витрат на відрядження та інші грошові виплати згідно з трудовим договором на карткові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «ПУМБ».
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків АТ «ДТЕК Західенерго» було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1083381,57 грн., що більше, як у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є, згідно з приміткою до ст. 364 КК України, тяжкими наслідками.
Захисником ОСОБА_5 подано клопотання про закриття провадження на підставі ст.49 КК України, мотивуючи тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення, яке мало місце в 2017 році, минув п'ятирічний термін, обвинувачений нових кримінальних правопорушень не вчиняв.
У судовому засіданні обвинувачений вказане клопотання підтримав, свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнає, проте наполягає звільнити його від кримінальної відповідальності з розумінням, що це є нереабілітуючою обставиною. Наслідки закриття провадження йому відомі й зрозумілі.
Прокурор не заперечив проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження.
Представник потерпілого щодо даного питання покладалась на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши його матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
За вимогами ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст. 284, ч.3 ст. 285, ч.4 ст. 286, ч.3 ст.288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Указана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021року (справа № 552/5595/18) визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Санкція ч.2 ст.367 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Відтак кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином та з дня його вчинення минуло понад п'ять років.
Протягом цього строку ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення нового кримінального правопорушення не притягався, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, що підтверджується вимогою по Україні від 08 серпня 2023 року.
Підстав для застосування ч.2 чи ч.3 ст.49 КК України у суду не має, матеріали справи не містять у собі відповідних відомостей, і стороною обвинувачення не надано, як і для ч.5 даної норми КК України.
З урахуванням виконання судом вимог ч.3 ст.285 КПК України, після чого обвинувачений настояв на звільненні його від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України з нереабілітуючих підстав, та за наявності усіх підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, суд вважає необхідним звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експерта у розмірі 20 793 грн віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.284, 285, 288, 314 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.367 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності.
Кримінальне провадження, внесене 02 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140070003030 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.367 КК України закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її проголошення. При обчисленні строку днями не береться до уваги той день, від якого починається строк (ч.5 ст.115 КПК України).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повна ухвала суду проголошена о 10.10 год 14 вересня 2023 року.
Суддя ОСОБА_1