ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №439/1300/23
Провадження № 1-кп/439/154/23
14 вересня 2023 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області
у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження - 12023141160000122 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2023 року,
про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пониковиця, Бродівського району (на даний час - це Золочівський район) Львівської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, особа без інвалідності, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який на утриманні малолітніх дітей, непрацездатних осіб або осіб похилого віку чи осіб інвалідів не має, одружений, працює на посаді верстатника у Державному підприємстві «Бродівське лісове господарство», що за адресою: вул. Низька, буд. 15, м. Броди, Золочівського району, Львівської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає, не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника малолітнього
потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,
встановив:
ОСОБА_3 , будучи особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
ОСОБА_3 06 травня 2023 року, близько 17 год. 20 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням Пониковиця - Глушин, Золочівського району, Львівської області, у напрямку до с. Пониковиця, без причин технічного характеру, допустив порушення вимог ПДР України, а саме порушив вимоги п. 1.5 ПДР України, згідно яких дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; порушив вимоги підпункту б) п. 2.3 ПДР України, згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; порушив вимоги підпункту д) п. 2.3 ПДР України, згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, згідно яких під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; та вів керований ним автомобіль не уважно, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку та стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Крім того, в порушення вимог підпункту а) п. 2.9 ПДР України, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_3 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, з вмістом у крові етилового спирту 2,08‰ проміле.
Внаслідок вищевказаних порушень ПДР України, ОСОБА_3 на вищезазначеній ділянці дороги втратив керованість автомобілем марки «ВАЗ 21061», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та виїхав на ліве по напрямку руху узбіччя, де вчинив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді стовбура дерева.
Крім того, в порушення вимог підпункту б) п. 21.11 ПДР України, згідно яких забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу, в порушення вимог в) п. 2.3. ПДР України згідно для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, ОСОБА_3 будучи водієм перевозив на передньому сидінні даного автомобіля малолітнього пасажира, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не був пристебнутий ременем безпеки та без використання дитячих утримуючих систем.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди керований ОСОБА_3 транспортний засіб отримав технічні пошкодження, а пасажиру даного автомобіля неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійної рани нижньої губи, закритого білатерального перелому нижньої щелепи, травматичного переломів 75,83,84, 85 зубів, які за ознакою тривалого розладу здоров'я відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вищезазначені порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному наслідковому зв'язку із суспільно небезпечними наслідками, якими є заподіянням неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 тілесного ушкодження, що за ознакою тривалого розладу здоров'я відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Під час підготовчого судового розгляду захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 подано до суду укладену угоду про примирення від 13.09.2023 між обвинуваченим ОСОБА_3 та законним представником потерпілого ОСОБА_7 , згідно з умовами якої законний представник малолітнього потерпілого та обвинувачений дійшли згоди, що злочин обвинуваченим було вчинено саме при викладених вище обставинах, обвинувачений беззастережно та у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
Згідно із умовами такої угоди про примирення, законний представник неповнолітнього потерпілого та обвинувачений дійшли згоди, що сторони угоди погоджуються на визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 286-1 КК України та на призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України шляхом призначення покарання більш м'якого ніж передбачене санкцією ч. 1 ст.286-1 КК України, оскільки встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне повне відшкодування потерпілому завданого збитку (заподіяної шкоди), позитивні характеристики підозрюваного, спільне проживання підозрюваного та потерпілого, активну участь у вихованні підозрюваним потерпілого (підозрюваний є дідусем потерпілого), у вигляді штрафу на користь держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
що складає 51 000.00 гривень, з позбавленням права керування транспортними
засобами на строк три роки. З урахуванням майнового стану ОСОБА_3 сторони погодилися на призначення штрафу із розстрочкою виплати частинами строком на один рік, а саме по 4250 грн. щомісячно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вказаному злочині визнав повністю та беззастережно, погодився на застосування узгодженого виду покарання, а угоду про примирення від 13.09.2023 просив затвердити.
Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення.
Прокурор вважає, що передбачене в угоді покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому просить суд у її затвердженні відмовити.
У судовому засіданні судом з'ясовано, що ОСОБА_3 цілком розуміє своє право на судовий розгляд, що передбачене ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки затвердження судом угоди про примирення, зокрема, особливості оскарження вироку суду на підставі угоди та наслідки невиконання угоди про примирення, передбачені ч. 1 ст. 476 КПК України, а також характер обвинувачення, та вид узгодженого покарання.
Також судом з?ясовано, що законний представник малолітнього потерпілого та обвинувачений ОСОБА_3 розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 1 ст. 473 КПК України.
Судом з?ясовано, що дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України і така кваліфікація є вірною.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про примирення при викладених вище обставинах може бути укладена.
Встановлено, що умови угоди жодним чином не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, у суду не має.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов?язань немає.
Сторони, визначаючись у призначенні покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та погоджуючи призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, взяли до уваги наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, таких як: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне повне відшкодування потерпілому завданого збитку (заподіяної шкоди), позитивні характеристики обвинуваченого, спільне проживання обвинуваченого та потерпілого, активну участь у вихованні обвинуваченим потерпілого (обвинувачений є дідусем потерпілого), та правильно визначили, що такі істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Також сторонами враховано особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, та місцем праці, має постійне місце праці, перебуває у близьких родинних стосунках із потерпілим.
Тому, враховуючи наведене, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідає вимогам КК України.
Сторони, погоджуючи покарання у виді штрафу, врахувавши майновий стан обвинуваченого, обґрунтовано погодили призначення покарання у виді штрафу із розстрочкою виплати рівними частинами протягом одного року.
Таким чином, суд, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність, приходить до переконання, що вказана угода підлягає затвердженню виходячи із вищевказаних мотивів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Угоду про примирення, укладену 13 вересня 2023 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141160000122 від 06 травня 2023 року, між обвинуваченим ОСОБА_3 та законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , - затвердити.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити узгоджене покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, шляхом призначення покарання більш м'якого ніж передбачене санкцією ч. 1 ст.286-1 КК України, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними
засобами на строк три роки.
З урахуванням майнового стану ОСОБА_3 , відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, розстрочити виплату штрафу рівними частинами строком на один рік, а саме по 4250 грн. щомісячно.
Речові докази, а саме:
- автомобіль марки ВАЗ 21061 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року виготовлення, - повернути власнику;
- чохол з тканини, з переднього пасажирського сидіння з слідами речовини бурого кольору та чохол керма автомобіля марки ВАЗ 21061 реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути власнику;
- медичну карту стаціонарного хворого № 2753 від 06.05.2023 на тридцяти аркушах, - повернути законному володільцю.
Накладений ухвалою слідчого судді арешт на тимчасово вилучене майно (ухвала від 09.05.2023) - автомобіль марки ВАЗ 21061 реєстраційний номер НОМЕР_1 , - скасувати.
Накладений ухвалою слідчого судді арешт на тимчасово вилучене майно (ухвала від 17.05.2023) - чохол з тканини, з переднього пасажирського сидіння з слідами речовини бурого кольору та чохол керма автомобіля марки ВАЗ 21061 реєстраційний номер НОМЕР_1 , - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для:
-проведення інженерно-транспортної експертизи (висновок №СЕ-19/114-21/8867-ІТ від 25.05.2023) у розмірі 2390 грн. 00 коп.
-
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1