Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1293/21
номер провадження 1-в/695/149/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
представника органу пробації - ОСОБА_4 та
засудженої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золотоноша подання Золотоніського РВ філії ДУ «Центр пробації» стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хвильово-Сорочин Золотоніського району Черкаської області, проживаючої у АДРЕСА_1 ,
засудженої 16.01.2023 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки, та 09.02.2023 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання, з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік, на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 09.06.2023 року визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки,
про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання -
ВСТАНОВИВ:
Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.01.2023 року ОСОБА_5 засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України її було зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.02.2023 року ОСОБА_5 засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України її було зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 09.06.2023 року визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України її було зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Так як ОСОБА_5 не виконувала покладені на неї судом обов'язки, а саме: 11.05.2023 року та 15.06.2023 року не прибувала на реєстрацію, то Золотоніський РВ філії ДУ «Центр пробації» направив подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої для відбування призначеного судом покарання.
Представник Золотоніського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у судовому засіданні своє подання підтримала в повному обсязі та повідомила, що протягом розгляду справи в суді засуджена ще раз не прибула на реєстрацію 10.08.2023 року. Проте не прибуваючи у призначені для явки дні, засуджена без виклику прибувала наступного дня, пояснюючи, що перепутала дні явки на реєстрацію
Засуджена ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що не прибувала на реєстрацію, бо щось напутала, доказів поважності причин неявки вона не має, і дійсно ходила на реєстрацію не у день призначення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні подання органу з питань пробації не підтримала, так як вважає, що умисел засудженої на ухилення від відбування покарання відсутній, оскільки ОСОБА_5 сама без нагадування приходила до органу пробації наступного дня.
Заслухавши учасників процесу та ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що подання не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Так, Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.01.2023 року ОСОБА_5 засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України її було зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.02.2023 року ОСОБА_5 засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України її було зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 09.06.2023 року визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України її було зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Із 24.02.2023 року ОСОБА_5 перебуває на обліку в Золотоніському РВ філії ДУ «Центр пробації».
24.02.2023 року засудженій було роз'яснено порядок та умови відбування покарання, обов'язки за вироком суду, встановлені дня явки на реєстрацію, відібрана підписка, також із засудженою було проведено роз'яснювальні бесіди профілактичного характеру про недопущення скоєння повторного злочину, порушення громадського порядку, необхідності виконувати обов'язки за вироком суду.
Як вбачається з матеріалів подання засуджена ОСОБА_5 дійсно 11.05.2023 року, 22.06.2023 року та 10.08.2023 року не прибувала на реєстрацію.
Проте представник органу пробації ствердила, що засуджена дійсно приходила на реєстрацію не у призначені дні явки, про що писала пояснення.
Вирішуючи подання органу пробації, суд також бере до уваги, що до кримінальної чи адміністративної відповідальності за час перебування на обліку засуджена ОСОБА_5 не притягувалась.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 КВК України у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Згідно з ч. 4 ст. 166 КВК України письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.
При вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Вивчивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що наявність неявок без документального підтвердження поважних причин на реєстрацію ОСОБА_5 , за відсутності інших компрометуючих обставин не може бути свідченням небажання останньої ставати на шлях виправлення та бути достатнім для висновку про доцільність її подальшого перевиховання в місцях позбавлення волі. Більше того неявки ОСОБА_5 є не систематичними, жодних негативних наслідків для суспільства не спричинили.
Так згідно із ст. 5 КВК України одним із головних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань є диференціації та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є встановлення умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
При розгляду подання судом не встановлено ні умислу засудженої ОСОБА_5 на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за її поведінкою, ні обставин, які свідчать про небажання засудженої стати на шлях виправлення.
Таким чином суд приходить до висновку, що вказані у поданні обставини не містять достатніх підстав для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_5 для відбування призначеного судом покарання, а тому за вказаних обставин у задоволенні подання слід відмовити.
На підставі зазначеного та керуючись ч. 2 ст. 78 КК України, п. 8 ч. 1 ст. 537, п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні подання Золотоніському районному відділу філії ДУ «Центр пробації» про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком та направлення для відбуття призначеного судом покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хвильово-Сорочин Золотоніського району Черкаської області, проживаючої у АДРЕСА_1 , засудженої 16.01.2023 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки, та 09.02.2023 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання, з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік, на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 09.06.2023 року визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд протягом 7 діб.
Суддя: ОСОБА_1