ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3710/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (м. Дніпро)
до ОСОБА_1 (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 188632,59грн, з якої: 131201,02грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 31247,01грн загального залишку заборгованості за відсотками, 17684,56грн загального залишку заборгованості за винагородою, 1000,00грн штрафу (фіксована складова), 7500,00грн штрафу (змінна складова). Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №20.03.0000001216 від 05.08.2021 в частині повного та своєчасного внесення платежів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, а також наявність клопотання позивача, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
07.08.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, в якій просить суд здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
14.08.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду, через систему «Електронний суд», відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в позові.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач направивши вимогу про дострокове виконання кредитного договору в односторонньому порядку змінив умови договору. Такі дії на думку відповідача є порушенням норм чинного законодавства України, а тому залишився строк погашення кредиту до 02.08.2023, який визначений сторонами у кредитному договорі. Також зазначає, що позивачем не враховано норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Додатково посилається на те, що в прохальній частині позову не зазначено реквізити кредитного договору за яким стягується заборгованість.
05.09.2023 представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень зазначає, що банком нараховуються проценти та інші суми відповідно до умов договору та в межах строку його дії.
Щодо підвідомчості спору.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сафонова Вікторія Володимирівна припинила свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що в ЄДР зроблено запис від 13.09.2022.
Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, тож спір належить до господарської юрисдикції.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
УСТАНОВИВ:
05.08.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сафоновою Вікторією Володимирівною (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №20.03.0000001216 (далі - договір).
Істотні умови кредитування визначені в розділі А кредитного договору.
Вид кредиту - строковий кредит (пункт А1 договору).
Ліміт цього договору: у розмірі 150000,00грн - на фінансування поточної діяльності (пункт А2 договору).
Відповідно до п. А3 договору, термін повернення кредиту 02.08.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежу (додаток №1 цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором* ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)*кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 02.08.2024.
У пункті А4 договору зазначено рахунок для обслуговування кредиту НОМЕР_1 (в гривнях) отримувач АТ "А-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/ код ІПН 2357400228.
За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (п. А6 договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (пункт А.8 договору).
Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у пункті А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (пункт А10 договору).
Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% від суми встановленого у пункт А2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди - НОМЕР_1 (пункт А11 договору).
Відповідно до пункту 1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (пункт 1.2 договору).
Зобов'язання позичальника визначені у пункті 2.2 кредитного договору, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пункті 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Відповідно до умов пункту 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; смерті позичальника; порушення кримінальної відповідальності позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.10 цього договору, відсутності у Банку вільних грошових коштів, про що Банк письмово повідомляє починальника; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1 цього договору
Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При ньому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за ним договором;
або: в) згідно зі статтю 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за ним договором.
В пункті 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.
Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 6.2 договору).
Умовами пункту 6.3 договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.
Сторонами підписано додаток №1 до договору "Графік погашення" (а.с. 10, на звороті, 11 том 1), відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно до 05 числа відповідного місяця включно, починаючи з вересня 2021 року та з терміном остаточного повернення не пізніше 02.08.2024.
Відповідно до умов підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору банк надав позичальнику кредит шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів в сумі 150000грн з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "А-Банк", що підтверджується меморіальним ордером №TR.18701111.69565.70198 від 05.08.2021 (а.с. 19 том 1).
Отже, позивач свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів у сумі 150000,00грн виконав повністю.
Всупереч умовам договору та додатку 1 до нього відповідач не здійснював щомісячне погашення ануїтетних платежів, що включають кредитну заборгованість, проценти за користування кредитними коштами та винагороду за кредитне обслуговування.
У зв'язку з порушенням позичальником умов договору банком 14.04.2023 було направлено на адресу відповідача вимогу від 13.04.2023 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором у сумі 177367,91грн, з яких: 131201,02грн - загальний залишок за тілом кредиту, 108,27грн - заборгованість за поточними процентами, 29559,06грн - залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом, 16499,56грн - заборгованість по комісії (а.с. 12-17 том 1).
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору №20.03.0000001216 від 05.08.2021, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень та підстав для стягнення заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 2.2.3 договору позичальник зобов'язується повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
За приписами пункту А3 кредитного договору згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 02.08.2024.
Як встановлено судом, 14.04.2023 Акціонерне товариство "Акцент-Банк" направило відповідачу вимогу в якій, вимагало погасити всю заборгованість за кредитом.
З урахуванням наведеного, строк повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та винагороди є таким, що настав.
Доказів сплати 131201,002грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 31247,01грн загального залишку заборгованості за відсотками, 17684,56грн загального залишку заборгованості за винагородою відповідач до суду не надав і доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки спростовуються наведеним.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 131201,002грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 31247,01грн загального залишку заборгованості за відсотками, 17684,56грн загального залишку заборгованості за винагородою.
Відповідно до пункту 5.8. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених чим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів. Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На підставі вказаного пункту договору позивач розрахував та заявив до стягнення - 1000,00грн штрафу (фіксована складова), а також 7500,00грн штрафу (змінна складова).
З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 8500,00грн штрафу (1000,00грн - фіксована складова та 7500,00грн - змінна складова) задоволенню не підлягають.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2701,99грн.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 188632,59грн, з якої: 131201,02грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 31247,01грн загального залишку заборгованості за відсотками, 17684,56грн загального залишку заборгованості за винагородою, 1000,00грн штрафу (фіксована складова), 7500,00грн штрафу (змінна складова) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) 131201,002грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 31247,01грн - загального залишку заборгованості за відсотками, 17684,56грн - загального залишку заборгованості за винагородою та 2701,99грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 1000,00грн штрафу (фіксована складова), 7500,00грн штрафу (змінна складова).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 15.09.2023.
Суддя В.О. Татарчук