ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2023м. ДніпроСправа № 904/4324/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Запоріжжя
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення 157 069,02грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
СУТЬСПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мік" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 157 069,02грн, з яких:
- неповернене забезпечення виконання договору у розмірі 109 830,00грн;
- 3% річних у розмірі 6 797,42грн;
- інфляційні втрати у розмірі 40 441,60грн,
- витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн;
- витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00грн
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між ТОВ "Мік" та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір №160/13/49В про закупівлю товару від 23.03.2021. За цим договором виконано об'єм поставок за видатковими накладними на загальну суму 288312,00грн. Також на виконання умов договору (п.8.1.) позивачем було внесено забезпечення у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору про закупівлю у сумі 109 830,00грн. Умовами договору передбачено повернення забезпечення зокрема, після виконання постачальником договору про закупівлю. Договір виконано постачальником 16.07.2021, однак забезпечення в зазначеній сумі повернуто на рахунок постачальника не було.
На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних у сумі 6797,42грн за період з 18.07.2021 по 09.08.2023 та втрати від інфляції у сумі 40441,6грн за період прострочення з серпня 2021 року по червень 2023 року включно.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та витрат на правничу допомогу з наступних підстав. Відповідно до п. 7.4 умов договору від 23.03.2021 № 160/13/49В, за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми. Таким чином, сторони в договорі на власний розсуд визначили ставку річних, передбачених ст. 625 ЦК України на рівні 0%.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн заперечує, оскільки в договорі про надання правової допомоги не визначено розміру гонорару. Крім того, позивачем не надано детального обґрунтованого опису робіт (послуг) на суму 15000,00грн. Справа, на думку відповідача, не є складною, тому сума витрат на правничу допомогу позивачем завищена.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач не погоджується з позицією відповідача про відсутність підстав нарахування 3% річних, оскільки умовами договору визначено 0% річних від простроченої суми. Ч.2 ст.625 ЦК України імперативно визначає зобов'язання боржника зі сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення без можливості скасування в договірному порядку таких нарахувань. Також, ця норма передбачає можливість погодження умовами договору лише іншого розміру процентів річних, а не їх повного скасування.
Щодо витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що всі складені у справі документи, як і документи другої сторони, є змістовними, що підтверджує обґрунтованість витраченого на роботу над ними часу (1 документ або дія в 1 день згідно акту), і, з огляду на заявлену до стягнення суму позову 157069,02 грн., судові витрати у розмірі 15000,00грн, є співмірними (складають менше 10% від суми стягнення).
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, вказує, що оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони визначили інший розмір процентів - 0, що узгоджується зі свободою договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 797,42 грн. - не може бути задоволена. При цьому посилається на правову позицію, яка викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18 та від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 справу №904/4324/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мік" (постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір №160/13/49В про закупівлю товару, відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити товар.
Постачальник зобов'язується поставити Аксесуари для одягу, код ДК 021:2015-1842 (Рукавиці) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2.)
Відповідно до п.3.1. договору, сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 1 830 500,00грн, крім того податок на додану вартість 20% - 366100,00грн. Загальна сума становить 2 196 600,00грн з урахуванням ПДВ.
23.03.2021 сторонами складена та підписана Специфікація № 1 до договору на загальну суму 2196 600,00грн з урахуванням ПДВ (а.с.16).
Поставка товару здійснюється партіями в період березень-грудень 2021 року. Обсяг кожної партії поставки письмово уточнюються у заявках, підписаних працівниками покупця (п.5.1. договору).
Пунктом 8.1 Договору визначено, що постачальник не пізніше дати укладання Договору про закупівлю вносить забезпечення виконання такого Договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості Договору про закупівлю.
Забезпечення виконання Договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості Договору 109830грн. було внесене по вищевказаним реквізитам платіжним дорученням № 6111 від 09.03.2021 (а.с.21).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов договору ТОВ "Мік" поставило на адресу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" товар на суму 288312,00грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.17-19):
РН-05/20/02 від 20.05.21 на суму 16320,00грн;
РН-06/23/02 від 23.06.21 на суму 172992,00грн;
РН-07/16/03 від 16.07.21 на суму 99000,00грн.
На цю ж суму між сторонами проведено розрахунки, що підтверджується листом ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" без номера та дати (а.с.20). В цьому листі відповідач підтверджує відсутність подальших заявок на поставку товару; закінчення строку дії Договору 31.12.2021 (п.12.1 Договору); сторони визнають після 16.07.2021 Договір остаточно виконаним на 288312,00грн і таким, що подальшому виконанню по поставці товарів не підлягає.
Таким чином, строк дії договору припинився.
Враховуючи, що поставка товару відповідно поданих заявок відповідача відбулася у повному обсягу та відсутність подальших заявок на поставку товару, а відповідач не повернув у визначений договором строк забезпечення виконання договору, позивач просить стягнути з відповідача забезпечення виконання Договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості Договору у сумі 109830грн, що і є причиною спору.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами договір поставки №160/13/49В від 23 березня 2021 року.
У відповідності до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно ч. 1 ст.669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно ч. 1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Пунктом 8.1 Договору визначено, що Постачальник не пізніше дати укладання Договору про закупівлю вносить забезпечення виконання такого Договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості Договору про закупівлю.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що забезпечення виконання Договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості Договору 109830грн. було внесене згідно платіжного доручення № 6111 від 09.03.2021.
Відповідно до ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання, а саме виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Між сторонами даного спору укладено договір поставки за результатами процедури закупівлі.
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Згідно пункту 7 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпеченням виконання договору про закупівлю є надання забезпечення виконання зобов'язань учасника перед замовником за договором про закупівлю.
Відповідно до умов договору поставки №160/13/49В від 23 березня 2021 року сторонами визначено умови повернення забезпечення виконання договору про закупівлю.
Згідно п.8.3 Договору, покупець повертає забезпечення виконання Договору про закупівлю:
після виконання Постачальником договору про закупівлю (Договір про закупівлю вважається виконаним у повному обсязі після закінчення строку його дії та у разі належного виконання Постачальником своїх договірних зобов'язань) (п.8.3.1.);
за рішенням суду щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним (п.8.3.2.);
у випадках, передбачених статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.8.3.3.);
згідно з умовами, зазначеними в Договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин та після отримання Покупцем письмового запиту від Постачальника (п.8.3.4.).
Водночас, п.8.4 Договору визначено, що Покупець не повертає забезпечення виконання Договору про закупівлю у разі:
невиконання або неналежного виконання своїх договірних зобов'язань Постачальником за Договором про закупівлю повністю або частково, зокрема, але не виключно: за прострочення постачання Товарів; за відмову поставляти Товар за ціною, зазначеною у Договорі про закупівлю; за порушення умов зобов'язання щодо якості Товарів (п.8.4.1.);
дострокового розірвання Покупцем Договору про закупівлю у випадку, якщо Постачальник не виконує свої зобов'язання за Договором про закупівлю (п.8.4.2.);
дострокового розірвання Постачальником Договору про закупівлю (п.8.4.3.).
У відповідності до п.п.8.3.1 Договору покупець мав повернути забезпечення виконання Договору після виконання Постачальником Договору про закупівлю.
Заперечень щодо виконання умов договору поставки та припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії від відповідача не надходило.
Однак, забезпечення виконання Договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості Договору у сумі 109830грн відповідачем на рахунок позивача не повернуто.
За правилами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача забезпечення виконання договору у розмірі 5% вартості договору у сумі 109830,00грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення з відповідача забезпечення виконання договору у сумі 109830,00грн, позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 3% річних у сумі 6797,42грн за період з 18.07.2021 по 09.08.2023 та втрати від інфляції у сумі 40441,6грн за період прострочення з серпня 2021 року по червень 2023 року включно.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Позивачем нараховані 3% річних у сумі 6797,42грн за період з 18.07.2021 по 09.08.2023.
Відповідно до п. 7.4 умов договору від 23.03.2021 № 160/13/49В, за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.
Перевіркою розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання з повернення забезпечення виконання договору. Оскільки 17.07.2021 є вихідним днем, то день оплати (в силу положень ч.5 ст. 254 ЦК України) переноситься на перший робочий день 19.07.2021. Відповідно, 3% річних за період з 20.07.2021 по 09.08.2023 складають 6779,37грн.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми, оскільки ця домовленість стосується лише прострочення оплати за поставлений товар. Аналіз пункту 7.4. договору про закупівлю товару дозволяє дійти висновку, що застереження щодо нарахування відсотків річних у розмірі 0% стосується лише порушення строків оплати за поставлений товар, а не всіх грошових зобов'язань, які виникають відповідно до цього договору. У даному випадку позивач просить стягнути 3% річних за несвоєчасне повернення забезпечення виконання договору про закупівлю, а не за прострочення оплати вартості поставленого товару.
Розрахунок втрат від інфляції здійснено позивачем вірно, стягненню підлягає сума 40441,6грн.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача 157050,97грн, з яких: забезпечення виконання договору у розмірі 109830,00грн, 3% річних у розмірі 6779,37грн, втрати від інфляції у розмірі 40441,6грн.
Щодо розподілу витрат на професійну-правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див пункт 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2020 між адвокатом Кузнецовим І.С. та ТОВ "МІК" укладено договір б/н про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами. Згідно до п.4.2 договору, сума наданої правничої допомоги і послуг погоджується Сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю.
09.08.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги, яким узгоджено, що вартість наданої правничої допомоги Адвокатом у цій справі в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Дніпропетровської області) визначена у фіксованому розмірі 15000,00 грн. (10000грн. винагорода і 5000грн. "гонорар успіху" за прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог).
09.08.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано Додаткову угоду б/н, якою також узгоджено, що оплата наданої правничої допомоги Адвоката у цій справі в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Дніпропетровської області) здійснюється у фіксованому розмірі 15000,00 грн. (10000грн. винагорода і 5000грн. "гонорар успіху" за прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог) протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та підлягає перерахуванню Клієнтом Адвокату на карткові рахунки.
09.08.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги був підписаний акт б/н приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт, в якому перераховано всю надану адвокатом у цій справі в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Дніпропетровської області) (1 документ або дія в день) правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Відповідач вказує на те, що в договорі про надання правової допомоги не визначено розміру гонорару. Крім того, позивачем не надано детального обґрунтованого опису робіт (послуг) на суму 15000,00грн. Справа, на думку відповідача, не є складною, тому сума витрат на правничу допомогу позивачем завищена.
Суд погоджується з доводами відповідача, що сума витрат на правничу допомогу завищена.
З метою підтвердження понесених судових витрат відповідачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 04.05.2020 (а.с.22); додаткову угоду б/н від 09.08.2023 (а.с.24); розрахунок вартості наданих послуг від 09.08.2023 (а.с.23); копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 04.05.2020 (а.с.25); акт приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт до договору про надання правничої допомоги від 03.09.2023 (а.с.51).
Так, згідно Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 03.09.2023, за період з 09.08.2023 по 03.09.2023 у справі № 904/4324/23 в межах розгляду справи адвокат надав позивачу наступну правничу допомогу:
- підготовка і відправка до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви ТОВ "МІК" до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення неповернутого забезпечення виконання договору в розмірі 109830,00грн, суми від інфляції у розмірі 40441,6грн, 3% річних у розмірі 6797,42грн - 5 годин;
- аналіз відзиву ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", консультація клієнта та роз'яснення з правових питань - 1 година;
- підготовка і відправка до господарського суду відповіді на відзив на позовну заяву - 2 години.
Як зазначено вище, сторонами встановлено фіксований розмір вартості правової допомоги у господарському суді в розмірі 15 000,00 грн.
Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий фіксований розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги 15 000 грн, не є співмірною складності справи, обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги.
Дослідивши перелік послуг відповідно наданого відповідачем детального опису наданих послуг, а також матеріали справи, судом встановлено, що адвокатом витрачено час на підготовку позовної заяви і відповіді на відзив (з урахуванням його аналізу, консультації та роз'яснення клієнту з правових питань). До позовної заяви додано незначну кількість документів, які стосуються предмету спору та підлягали вивченню адвокатом (договір про закупівлю товару, три видаткові накладні на поставку товару, лист-підтвердження відповідача про виконання позивачем договору та платіжне доручення про перерахування на рахунок відповідача забезпечення виконання договору).
Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, у зв'язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у Господарському суді Дніпропетровської області та стягнення з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. В стягненні решті суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, розподілу підлягає сума 7000,00грн, відповідно пропорційно до розміру задоволених вимог витрати на правничу допомогу становлять 6999,20грн (7000,00грнх157050,97грн/157069,02грн).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2683,69грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 157069,02грн задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 14309787; вул. Горького, 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (ідентифікаційний код 30105738; вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006) забезпечення виконання договору у сумі 109830,00грн, 3% річних у сумі 6779,37грн, втрати від інфляції у сумі 40441,6грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2683,69грн, витрати на правничу допомогу у сумі 6999,20грн, видати наказ
В решті заявлених вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 15.09.2023
Суддя Н.М. Євстигнеєва