ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
15.09.2023м. Дніпро№ 904/4949/23
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Золотарьова Я.С., розглянувши
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м. Київ
до: Фізичної особи-підприємця Ушпика Артемія Романовича, м. Дніпро
про видача судового наказу
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця Ушпика Артемія Романовича заборгованості у розмірі 28 497,45 грн, з яких: 14 052,25 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 14 445,20 грн - сума прострочених платежів по процентах та судовий збір у розмірі 214,72 грн.
Подана заява обґрунтована порушенням боржником зобов'язань за договором про надання кредиту №092173-КС-001 від 22.03.2020 в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Розглянувши заяву та докази, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У заяві про видачу судового наказу зазначено, що договір про надання кредиту №092173-КС-001 від 22.03.2020 укладено сторонами шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті та підписано в порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Так, Закон України "Про електронну комерцію" регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закон України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За приписом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 11 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:
- умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
- найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
- гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
- порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проте, всупереч викладеному, в матеріалах заяви про видачу судового наказу відсутні належні та допустимі докази обміну між заявником та боржником електронними документами на підтвердження укладення договору про надання кредиту №092173-КС-001 від 22.03.2020.
Крім того, щодо наданих заявником роздруківок на паперових носіях договору про надання кредиту №092173-КС-001 від 22.03.2020, пропозиції (оферти) укласти вказаний договір, прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення договору, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Роздруківка електронного доказу не може вважатися електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, а сам зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Отже, без накладеного електронного підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/19.
Враховуючи вказане, надані заявником паперові копії документів на підтвердження оферти, акцепту, сам договір не посвідчені в установленому законом порядку. До заяви не додано доказів нанесення електронного підпису із зазначенням відповідного штрих-коду та/або QR-коду, ПІБ підписанта, номеру, дати нанесення, номеру сертифіката підпису тощо.
Відсутні також і докази обміну зазначеними документами в комунікаційній системі з використанням ідентифікатора згідно з вимогами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" щодо підпису електронного документа.
Отже, надані заявником документи на підтвердження обставин, покладених в обґрунтування заяви про видачу судового наказу, не є допустимими доказами, а відтак не підтверджують виникнення у заявника права грошової вимоги.
За ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4-5, 150, 152-154, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ушпика Артемія Романовича заборгованості за договором про надання кредиту №092173-КС-001 від 22.03.2020 у розмірі 28 497,45 грн, з яких: 14 052,25 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 14 445,20 грн - сума прострочених платежів по процентах та судовий збір у розмірі 214,72 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.09.2023 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Я.С. Золотарьова