ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
14.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3828/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Пісоцька О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (м. Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Пісоцької Олени Олександрівни (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.37.0000000484 від 16.12.2021 у загальному розмірі 118 277 грн. 05 коп. Фещенко Ю.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Пісоцької Олени Олександрівни (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № N20.37.0000000484 від 16.12.2021 у загальному розмірі 118 277 грн. 05 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 97 996 грн. 31 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 12 042 грн. 74 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 1 738 грн. 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою;
- 1 000 грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова);
- 5 500 грн. 00 коп. - штраф (змінна складова).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № N20.37.0000000484 від 16.12.2021 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування. Так, відповідно до договору відповідачу було надано строковий кредит із відповідним графіком погашення, проте відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 118 277 грн. 05 коп.
Ухвалою суду від 14.07.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку надійшов лист (вх. суду № 40304/23 від 10.08.2023), до якого додана довідка про заборгованість від 10.08.2023, в якій зазначено, що станом на 10.08.2023 Пісоцька Олена Олександрівна не має заборгованості перед АТ "А-Банк" за кредитними договорами, як фізична особа.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 45205/23 від 05.09.2023), яка в подальшому надійшла засобами поштового зв'язку (вх. суду № 45205/23 від 05.09.2023 та вх. суду № 46270/23 від 11.09.2023), до якої додана виписка по рахунку відповідача за період з 16.12.2021 по 05.09.2023.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 45357/23 від 06.09.2023), в якій він повідомляє про те, що заява про відсутність заборгованості за клієнтом Пісоцькою Оленою Олександрівною банком до суду не направлялась; клієнт має можливість сформувати вказану довідку самостійно у додатку А24, вона становить інформацію про заборгованість за фізичною особою. Заборгованість за договором № N20.37.0000000484 від 16.12.2021 від 16.12.2021 по фізичній особі - підприємцю Пісоцькій Олені Олександрівні наявна, банк позовні вимоги підтримує.
Оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд відзначив, що матеріали справи містять суперечливі відомості та докази, оскільки розрахунок заборгованості, долучений з урахуванням останнього платежу відповідача, здійсненого 28.04.2023 (в сумі 2 000 грн. 00 коп.), виходячи з долученої виписки по рахунку відповідача за період з 16.12.2021 по 27.05.2023. У той же час, позивачем 05.09.2023 долучено виписку по особовому рахунку відповідача за період з 16.12.2021 по 05.09.2023, з якої вбачається, що в період з 31.05.2023 по 16.08.2023 відповідачем систематично здійснювалося погашення заборгованості за договором. При цьому, у заяві від 06.09.2023 позивач повідомляє, що заборгованість наявна, але не зазначає в якій саме сумі, разом з тим, позовні вимоги підтримує.
Враховуючи вказане, виникла необхідність у витребуванні у позивача інформації, підтвердженої належними доказами, про фактичний розмір заборгованості за договором станом на 07.09.2023, а також, станом на дату судового засідання - 14.09.2023, а також необхідність призначення судового засідання для надання пояснень з приводу вказаних вище розбіжностей.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.09.2023 судом було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.09.2023 об 11:00 год.; явку у судове засідання було визнано обов'язковою. Крім того, вказаною ухвалою у позивача були витребувані додаткові докази, а саме: зазначено, що до судового засідання позивачу необхідно надати інформацію, підтверджену належними доказами, про фактичний розмір заборгованості за договором станом на 07.09.2023, а також, станом на дату судового засідання - 14.09.2023.
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 46871/23 від 14.09.2023), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи:
- виписку по рахунку відповідача за період з 16.12.2021 по 08.09.2023;
- довідку про стан заборгованості від 14.09.2023;
- платіжну інструкцію від 02.08.2023 на суму 2 684 грн. 00 коп.;
- довідку про заборгованість станом на 17.07.2023.
У судове засідання 14.09.2023 з'явився відповідач; представник позивача у вказане засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, будь-яких клопотань від позивача до суду не надходило. При цьому, суд відзначає, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце вказаного судового засідання. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 42 вказаного Положення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що позивач має зареєстрований Електронний кабінет, у зв'язку з чим ухвала суду від 07.09.2023 судом була надіслана в Електронний кабінет позивача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 07.09.2023 була доставлена до Електронного кабінету позивача - 07.09.2023 о 16:26 (а.с.69).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 07.09.2023 відповідач отримав ухвалу суду від 07.09.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с.69).
Слід також відзначити, що ухвалу суду від 07.09.2023 було направлено позивачу на електронну пошту - 14360080@mail.gov.ua, яку він зазначив у позовній заяві, на підтвердження чого судом долучено Довідку про доставку електронного листа, з якої вбачається, що ухвалу суду від 07.09.2023 позивач отримав 07.09.2023 (а.с.70).
При цьому, суд виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у позовній заяві, то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, датою вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 позивачу є 07.09.2023.
Слід також відзначити, що відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Так, позивач був повідомлений про зміст ухвали суду від 07.09.2023, шляхом передачі телефонограми на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений у позовній заяві. Вказану телефонограму було отримано представником позивача Мальованим В.В. - 07.09.2023 об 11:00 (а.с.72).
При цьому, судом зауважено, що саме вказаний представник підписував заяви та клопотання, що подавались позивачем до суду після відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи вказане, позивач був належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи - 14.09.2023, оскільки ухвалу суду отримав 07.09.2023, отже більше, ніж за 5 днів до судового засідання.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 07.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113291279) надіслано судом 07.09.2023, зареєстровано в реєстрі 07.09.2023 та оприлюднено 08.09.2023, тобто також завчасно. Отже у позивача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Більше того, у даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з позивачем.
Суд відзначає, що відповідно до частин 1-3 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Враховуючи вказане, суд відзначає, що в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Більше того, відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчився 12.09.2023, отже у даному випадку судом було надано відповідачу максимально можливий строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення відповідача,
ВСТАНОВИВ:
У судове засідання 07.09.2023 представник позивача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від позивача до суду не надходило.
Слід також відзначити, що ухвалою суду від 07.09.2023, серед іншого, судом були витребувані у позивача додаткові докази, а саме: зазначено, що до судового засідання 14.09.2023 позивачу необхідно надати інформацію, підтверджену належними доказами, про фактичний розмір заборгованості за договором станом на 07.09.2023, а також, станом на дату судового засідання - 14.09.2023.
Однак станом на 14.09.2021 вказані докази позивачем до матеріалів справи не долучені, причини їх ненадання суду не повідомлені, будь-яких клопотань від позивача також не надходило.
Суд відзначає, що ненадання позивачем вказаних доказів перешкоджає правильному вирішенню спору, оскільки матеріали справи містять суперечливі відомості та докази.
Так, розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, здійснений позивачем з урахуванням останнього платежу відповідача, здійсненого 28.04.2023 (в сумі 2 000 грн. 00 коп.), що вбачається з долученої виписки по рахунку відповідача за період з 16.12.2021 по 27.05.2023.
Отже, заборгованість відповідача, яку позивач просить суд стягнути у даній справі - 118 277 грн. 05 коп., визначена з урахуванням вказаного вище останнього погашення відповідачем 28.04.2023.
У той же час, самим позивачем 05.09.2023 долучено виписку по особовому рахунку відповідача за період з 16.12.2021 по 05.09.2023, з якої вбачається, що в період з 31.05.2023 по 16.08.2023 відповідачем систематично здійснювалося погашення заборгованості за договором, при цьому, сплачені відповідачем суми розбивалися позивачем та спрямовувались на погашення, як тіла кредиту (простроченої та поточної заборгованості), так і відсотків за користування кредитом та комісії.
При цьому, у заяві від 06.09.2023 позивач повідомляє, що заборгованість наявна, але не зазначає в якій саме сумі, разом з тим, позовні вимоги підтримує у тому обсязі, який заявлений ним у позовній заяві.
З метою усунення невизначеності, а також надання позивачем пояснень з приводу вказаних вище розбіжностей, судом були витребувані додаткові докази, а також викликано представника позивача у судове засідання 14.09.2022.
При цьому, про день, час та місце судового засідання 14.09.2023 позивач був повідомлений належним чином, з огляду на таке:
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 42 вказаного Положення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що позивач має зареєстрований Електронний кабінет, у зв'язку з чим ухвала суду від 07.09.2023 судом була надіслана в Електронний кабінет позивача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 07.09.2023 була доставлена до Електронного кабінету позивача - 07.09.2023 о 16:26 (а.с.69).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 07.09.2023 відповідач отримав ухвалу суду від 07.09.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с.69).
Слід також відзначити, що ухвалу суду від 07.09.2023 було направлено позивачу на електронну пошту - 14360080@mail.gov.ua, яку він зазначив у позовній заяві, на підтвердження чого судом долучено Довідку про доставку електронного листа, з якої вбачається, що ухвалу суду від 07.09.2023 позивач отримав 07.09.2023 (а.с.70).
При цьому, суд виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у позовній заяві, то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, датою вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 позивачу є 07.09.2023.
Слід також відзначити, що відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Так, позивач був повідомлений про зміст ухвали суду від 07.09.2023, шляхом передачі телефонограми на номер телефону 0567221187, який зазначений у позовній заяві. Вказану телефонограму було отримано представником позивача Мальованим В.В. - 07.09.2023 об 11:00 (а.с.72).
При цьому, судом зауважено, що саме вказаний представник підписував заяви та клопотання, що подавались позивачем до суду після відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи вказане, позивач був належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи - 14.09.2023, оскільки ухвалу суду отримав 07.09.2023, отже більше, ніж за 5 днів до судового засідання.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 07.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113291279) надіслано судом 07.09.2023, зареєстровано в реєстрі 07.09.2023 та оприлюднено 08.09.2023, тобто також завчасно. Отже у позивача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В той же час, як було вказано судом вище, в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 14.09.2023, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Господарський суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Під час аналізу обставин у даній справі, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 по справі № 910/8816/19, в якій наведено такий аналіз норм статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також механізм її застосування:
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Водночас частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Разом з тим частиною 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави:перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання,якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.
Разом з тим частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
В даному випадку (як і справі № 910/8816/19, що розглядалась Верховним Судом за аналогічних обставин) судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноваженого представника 14.09.2023; не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду.
Аналогічних правових висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, у якій відійшла від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 № 904/11194/15.
Так, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 по справі №910/10593/20, від 23.03.2021 по справі № 916/1873/20, від 21.07.2021 по справі №915/617/20.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Саме до наведених вище правових висновків дійшов Верховний суд у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21 (пункти 8.2- 8.7).
Також, у постанові Верховний суд у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду постанові від 18.11.2022 по справі № 905/458/21 наведено наступний аналіз наслідків неявки позивача в судове засідання.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Тобто у положеннях частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Отже, норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов'язаний надавати оцінку наявності такої можливості. Подібні висновки викладанні Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21.
Окремо суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 18.11.2022 по справі № 905/458/21) зазначає, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду, у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення позову без розгляду.
Отже, питання щодо повернення сплаченого під час подання позовної заяви судового збору може бути вирішене судом після звернення позивача із відповідним клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 182, 226, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Фізичної особи-підприємця Пісоцької Олени Олександрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.37.0000000484 від 16.12.2021 у розмірі 118 277 грн. 05 коп. - залишити без розгляду.
Роз'яснити Акціонерному товариству "Акцент-Банк", що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 14.09.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 14.09.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко