ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2023м. ДніпроСправа № 904/1767/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Портний М.І.;
від відповідача: Самодерженкова Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Афродіта" (м. Волноваха Донецької області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020 у розмірі 474 739 грн. 88 коп.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Селянське (фермерське) господарство "Афродіта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020 у розмірі 474 739 грн. 88 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 474 739 грн. 88 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 7 121 грн. 11 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №19975/23 від 20.04.2023).
Крім того, до заяви про усунення недоліків позивачем додано клопотання про витребування доказів, в якому він просив суд витребувати у відповідача належним чином засвідчену копію договору поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афродіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атік Агро". Вказане клопотання обґрунтоване знищенням вказаних документів під час активних бойових дій у місці знаходження підприємства, внаслідок чого була повністю зруйнована будівля, в якій знаходився офіс підприємства.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.04.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання Селянського (фермерського) господарства "Афродіта" про витребування доказів, а саме: витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро":
- договір поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афродіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атік Агро";
- докази поставки товару від Селянського (фермерського) господарства "Афродіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро".
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 24920/23 від 23.05.2023), в якому він просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- відповідач не отримав копію позовної заяви, про відкриття провадження йому стало відомо з реєстру судових рішень тільки 10.05.2023. Представник відповідача 15.05.2023 звернувся до суду з заявою про підключення його до матеріалів електронної справи та в той же день отримав доступ до позовної заяви з додатками, тому відповідач просить суд визнати поважними підстави пропуску строку на надання відзиву та поновити його;
- відповідач не заперечує щодо існування зазначеного договору поставки хлібобулочних виробів, але заперечує щодо наявності заборгованості за вказаними в позовній заяві сумами. Жодної заборгованості за період 2020-2021 року у відповідача не було. Як убачається з позовних вимог, позивач вказує на наявність заборгованості за 2020-2021 роки, посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість за вказаний період зазначена як початкове сальдо на початок періоду без будь-якої розшифровки операцій по поставці товару та її оплаті;
- за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції;
- сам по собі акт звірки розрахунків, без наявності інших доказів, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій поставки, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Крім того, акт звірки взаєморозрахунків не відповідає наведеним вимогам законодавства щодо оформлення документів бухгалтерського обліку, оскільки в преамбулі акту відсутня інформація щодо посади, прізвища, ім'я по батькові та повноважень представника покупця, та стоїть підпис без ідентифікації особи, яка підписала вказаний акт, тому відповідач не може встановити особу, яка підписала вказаний документ, який не відповідає фактичним даним;
- щодо посилання на лист СФГ "Афродіта" б/н від 16.12.2021, який наданий до суду на підтвердження заборгованості у вказаному розмірі, то жодного підтвердження надсилання вказаного листа на адресу ТОВ "Атік Агро" до позовної заяви не надано. Також в листі відсутня будь-яка інформація щодо накладних або інших документів, за якими виникла вказана в позовній заяві заборгованість за період 2020-2021 року;
- за змістом листа позивач вимагав в строк до 25.12.2021 провести звірку взаєморозрахунків та узгодити графік погашення заборгованості. Позивач не надав до суду підтвердження проведення звірки взаєморозрахунків за запропонований період та затвердження графіку погашення заборгованості, що суперечить його наступним діям - відвантаженню товару на адресу ТОВ "Атік Агро";
- наявність заборгованості на початок 2022 року спростовується наданими позивачем платіжними дорученнями, в яких в призначенні платежу зазначена оплата саме за поставками 2022 року;
- укладений договір поставки хлібобулочних виробів теж не є документом, який би підтверджував поставку товару, за якими виникла вказана заборгованість;
- на думку відповідача, позивач не надав жодного документа, який б підтверджував наявність заборгованості ТОВ "Атік Агро" за 2020-2021 роки;
- щодо надання на вимогу суду договору поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афродіта" на вимогу суду, то відповідач вимушений повідомити про те, що ТОВ "Атік Агро" здійснювало до 24.02.2022 свою господарську діяльність в магазинах у м. Маріуполі. Через воєнну агресію рф всі магазини відповідача були зруйновані та розкрадені разом з обладнанням, залишками товару та первинними документами, про що було повідомлено правоохоронні органи, у зв'язку з чим надати копію витребуваного судом документа неможливо;
- відповідач звертає увагу на той факт, що позивачем в позовній заяві вказано місце реєстрації - м. Волноваха, яке перебуває в тимчасовій окупації. Електрона адреса не вказана, що не дає можливості надіслати позивачу відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву, разом з додатками направлений представнику позивача на вказану в позовній заяві електрону адресу.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 26717/23 від 01.06.2023), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- після довготривалих звернень СФГ "Афродіта" до відповідача з метою вирішення питання погашення заборгованості, що виникла у відповідача, між СФГ "Афродіта" та ТОВ "Атік Агро" було проведено звірку взаєморозрахунків станом на 31.01.2022, яка була зафіксована актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами. Після підписання зазначеного акту звірки відповідач почав перераховувати на рахунок позивача грошові кошти в якості сплати за хліб продути. Враховуючи перебіг обставин, вбачається, що відповідач почав проведення перерахунків вже після проведення акту звірки взаєморозрахунків, крім іншого, на момент здійснення вищезазначених перерахунків СФГ "Афродіта" вже було припинено постачання товару за договором відповідачу, через систематичну несплату сум поставки, про що відповідач також повідомлявся;
- враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що перерахунки, що здійснювались відповідачем були спрямовані на погашення заборгованості, яка була узгоджена сторонами у підписаному акті звірки взаєморозрахунків. Крім іншого, зазначаючи про відсутність у відповідача боргу за договором, ТОВ "Атік Агро" не надає жодних доказів належної сплати поставленого товару за період з 2020 по 2021 рік, що також ставить під сумніви доводи відповідача;
- fкт звірки взаєморозрахунків є документом, який відображає стан заборгованості. Зокрема, даний акт був підписаний обома сторонами. На акті присутній відтиск печатки відповідача, що свідчить про визнання ним змісту даного документу, а отже й визнання ним зазначеної в акті заборгованості, та надає юридичної значущості документу.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 26908/23 від 01.06.2023), в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимогу повному обсязі, посилаючись на таке:
- відповідачем у відзиві на позовну заяву вже було зазначено, що підписаний акт звірки взаєморозрахунків не містить інформацію щодо особи його підписанта від імені ТОВ "Атік Агро" та розшифровку заборгованості за попередній період;
- посилання позивача на те, що відповідач повинен був усвідомлювати наявність або відсутність підстав підпису акту звірки взаєморозрахунків, відповідач вважає неприйнятними, так як стверджує, що не має заборгованості за поставлений товар за період за 2020-2021 роки. Акт звірки уповноваженими на то особами ТОВ "Атік Агро" не підписувався;
- сам по собі акт звірки розрахунків, без наявності інших доказів, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Будь-яких інших документів до суду не надано. Платіжні доручення, надані до суду позивачем, спростовують твердження позивача, що це сплачений борг за 2021 рік, так як у призначенні платежу вказане саме відвантаження за 2022 рік, а не погашення заборгованості за актом звірки взаєморозрахунків.
Крім того, суд відзначено, що ухвалою суду від 25.04.2023 судом було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро": договір поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афродіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атік Агро" та докази поставки товару від Селянського (фермерського) господарства "Афродіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро".
З огляду на те, що відповідачем не надані витребувані документи, суд вважав за необхідне витребувати вказані вище документи як у відповідача, так і у позивача.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 12.06.2023 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 27.06.2023. Крім того, вказаною ухвалою суду було витребувано в Селянського (фермерського) господарства "Афродіта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро": договір поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афродіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атік Агро"; докази поставки товару від Селянського (фермерського) господарства "Афродіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро" (видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару).
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №29932/23 від 19.06.2023), в якій він просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 27.06.2023 о 12:20 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 27.06.2023 о 12:20 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.06.2023 у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні 27.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - було відмовлено.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №30254 від 21.06.2023), в якій він просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 27.06.2023 о 12:20 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 27.06.2023 о 12:20 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.06.2023 у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні 27.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - було відмовлено.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №30710/23 від 22.06.2023), в якій він просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у залі судового засідання.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №31297/23 від 27.06.2023), в якій він просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні в приміщенні суду.
У підготовче засідання 27.06.2023 представники позивача та відповідача не з'явились, при цьому, судом було враховано наявність клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, які були задоволені судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.06.2023 підготовче засідання було відкладено на 11.07.2023.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №32614/23 від 03.06.2023), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 11.07.2023 в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.07.2023 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з використанням системи "EаsyCon") було задоволено судом.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №33276/23 від 06.07.2023), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 11.07.2023 в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.07.2023 заяву відповідачаа про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з використанням системи "EаsyCon") було задоволено судом.
У підготовче засідання 11.07.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному підготовчому засіданні судом протокольно було оголошено перерву до 25.07.2023.
Від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи (вх. суду №36039/23 від 20.07.2023), в якій він просить суд залучити до матеріалів справи копії податкових накладних: № 30112021, № 31012022, № 30092021, № 31082021, № 31102021, №30062021, № 31122021, № 31072021, а також копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 9023505309, № 9302033033, №9267826482, №9189511702, № 9379508038, № 9416831294, № 9229660737, № 9343206774.
У підготовче засідання 25.07.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
З метою надання відповідачу часу для ознайомлення з поданими позивачем документами, суд вважав за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні.
Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 25.07.2023 судом протокольно було оголошено перерву до 02.08.2023.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх. суду № 38560/23 від 02.08.2023), в яких він просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про долучення доказів до матеріалів справи, посилаючись а таке:
- позовна заява була обґрунтована договором на поставку продукції та актом звірки взаєморахунків, який був підписаний невстановленими особами. Доказів того, що у позивача існували перепони (поважні причини) щодо неможливості подання доказів до подання позовної заяви представником позивача не надано. Таким чином, в позовній заяві позивачем, в порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, не зазначено про неможливість подання доказів в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів, як і клопотання про витребування доказів до суду також подано позивачем не було;
- надавши до суду податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, представник позивача не вказує, що даний доказ доводить та яка сума є сумою боргу на думку позивача. Звернувшись до суду, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 474 739 грн. 88 коп., посилаючись на дані акту звірки взаєморозрахунків. Із заявою про долучення доказів до матеріалів справи представник позивача додав податкові накладні на загальну суму 1 590 252 грн. 18 коп.: за червень 2021 року на суму 173 657 грн. 10 коп.; за липень 2021 року на суму 180 647 грн. 10 коп.; за серпень 2021 року на суму 198 326 грн. 22 коп.; за вересень 2021 року на суму 196 171 грн. 80 коп.; за жовтень 2021 року на суму 200 941 грн. 80 коп.; за листопад 2021 року на суму 205 742 грн. 10 коп.; за грудень 2021 року на суму 238 166 грн. 40 коп.; за січень 2022 року на суму 196 599 грн. 66 коп. Яка сума має бути прийнята судом в підтвердження боргу позивачем не зазначено;
- інформація з акту звірки взаєморозрахунків, який був саме представником позивача наданий до суду, не відповідає сумі, яка вказана в податковій накладній за січень 2022 року. Інші податкові накладні перевірити відповідач не має можливості, оскільки всі первинні документи та програмне забезпечення втрачене (Витяг з ЄРДР був доданий до суду разом з відзивом на позовну заяву);
- так, податкова накладна за січень 2022 року була складена сумарно за відвантаженням за січень 2022 року на суму 196 599 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 32 766 грн. 61 коп. Відповідно до акту звірки за січень 2022 року було відвантажено продукції на суму - 216 693 грн. 36 коп. Сума оплати за січень 2022 року згідно з інформацією з акту звірки взаєморозрахунків становить 150 000 грн. 00 коп.: 04.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп.; 05.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп.; 10.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп.; 17.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп.; 21.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп.; 24.01.2022 - 10 000 грн. 00 коп.; 24.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп.; 04.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. Сума повернутої продукції становить - 22 494 грн. 50 коп. Таким чином, з урахуванням суми повернутого товару податкова накладна за січень 2022 року мала бути складена на суму 194 198 грн. 86 коп. (216 693 грн. 36 коп. - 22 494 грн. 50 коп.), замість 196 599 грн. 66 коп. Різниці в сумах в документах, які були надані позивачем як доказі, не дають можливість встановити суму заборгованості, на яку посилається представник позивача, та викликає сумніви щодо інших. Надання відповідачем всіх даних про оплату не надасть можливість суду та сторонам встановити суму заборгованості, оскільки відсутні первинні документи, які б підтверджували поставку;
- за таких обставин, відповідач вважає, що податкові накладні можуть підтвердити поставку продукції за договором, а не суму боргу;
- у разі, якщо суд долучить надані позивачем докази до матеріалів справи, відповідач просить суд прийняти на підтвердження оплати копії наведених нижче документів. Ці докази не були надані до суду раніше, оскільки позивач посилався на борг, який виник в 2020 - 2021 роках, без надання конкретних видаткових накладних. Це не давало можливості спростувати ці твердження, так як податкові накладні були отримані відповідачем тільки 27.07.2023, раніше надати ці докази не мали можливості, тому відповідач просить суд прийняти дані пояснення, як поважні для долучення доказів;
- відповідач сплатив на рахунок позивача за видатковими накладними за період червень 2021 року - лютий 2022 року загальну суму 1 290 000 грн. 00 коп., а саме:
- 07.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 780);
- 12.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 824);
- 12.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 929);
- 16.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1010);
- 23.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 427);
- 26.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 472);
- 03.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 348);
- 06.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 413);
- 09.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 495);
- 13.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 665);
- 16.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 347);
- 20.08.2021 - 30 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 460);
- 20.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 523);
- 25.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 614);
- 27.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 689);
- 30.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 737);
- 03.09.2021 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 366);
- 06.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 431);
- 06.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 484);
- 10.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 639);
- 13.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 999);
- 17.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 856);
- 24.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 435);
- 27.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 491);
- 29.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 563);
- 05.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 367);
- 11.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 482);
- 12.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 593);
- 18.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 688);
- 18.10.2021 - 30 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 731);
- 21.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 833);
- 27.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 975);
- 28.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1052);
- 01.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1128);
- 03.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1196);
- 08.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 386);
- 10.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 501);
- 11.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 600);
- 12.11.2021 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 660);
- 17.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 721);
- 24.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 884);
- 26.11.2021 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1010);
- 29.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1056);
- 03.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1281);
- 06.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 430);
- 14.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 699);
- 17.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 828);
- 21.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 955);
- 24.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1091);
- 28.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1168);
- 31.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1299);
- 04.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 13);
- 06.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 147);
- 10.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 230);
- 17.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 476);
- 21.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 637);
- 24.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 719);
- 24.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 675);
- 31.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 834);
- 04.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 958);
- 08.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1060);
- 21.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1278);
- 22.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1416);
- 22.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1397).
У підготовче засідання 02.08.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засідання судом було відзначено, що відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 14.08.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.08.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 13.09.2023 включно.
Крім того, у вказаному засіданні судом протокольно було оголошено перерву до 05.09.2023.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 44819/23 від 05.09.2023), в якому він просить суд залучити до матеріалів справи докази направлення заперечень на заяву позивача на електронну адресу представника позивача.
У підготовче засідання 05.09.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.
У підготовчому засіданні 05.09.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У судове засідання 14.09.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 14.09.2023 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та інших його заявах по суті справи.
У судовому засіданні 14.09.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 14.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначив позивач у позовній заяві, між Селянським (фермерським) господарством "Афродіта" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атік Агро" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020, за умовами якого (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 30.12.2020, 12.12.2021 та 26.01.2022) постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей твар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору. Позивач також зазначив, що на виконання вказаного договору позивачем поставлявся відповідачу товар, однак протягом 2020-2021 років у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з оплати поставленого товару; факт наявності заборгованості станом на 31.01.2022 сторони зафіксували в Акті звірки взаємних розрахунків по стану за період січень 2022 року між СФГ "Афродіта" та ТОВ "Атік Агро", відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 31.01.2022 складає 594 739 грн. 88 коп.
Позивач пояснив суду, що відсутність у нього спірного договору, а також інших доказів на підтвердження наявності заборгованості в сумі 474 739 грн. 88 коп., обумовлена тим, що місцезнаходженням позивача є м. Волноваха Донецької області, в якому з початку війни велися активні бойові дії. Так, до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем додано клопотання про витребування доказів, в якому він просив суд витребувати у відповідача належним чином засвідчену копію договору поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афродіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атік Агро". Вказане клопотання було обґрунтоване знищенням вказаних документів під час активних бойових дій у місці знаходження підприємства, внаслідок чого була повністю зруйнована будівля, в якій знаходився офіс підприємства.
При цьому, суд зазначає, що відповідач також не надав суду вказані вище докази, посилаючись на їх знищення у м. Маріуполі, в якому у відповідача були численні магазини.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 04.02.2022 по 22.02.2022 в оплату поставленого позивачем товару відповідачем було сплачено 120 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням з відповідним призначенням платежів, а саме:
- платіжним дорученням № 958 від 04.02.2022 на суму 20 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "оплата за хлібопродукти згідно з накладними від 06.01.2022, у тому числі ПДВ - 3 333 грн. 33 коп." (а.с. 21);
- платіжним дорученням № 1060 від 08.02.2022 на суму 20 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "оплата за хлібопродукти згідно з накладними від 06.01.2022, у тому числі ПДВ - 3 333 грн. 33 коп." (а.с. 22);
- платіжним дорученням № 1278 від 21.02.2022 на суму 20 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "оплата за хлібопродукти згідно з накладними від 15.01.2022, у тому числі ПДВ - 3 333 грн. 33 коп." (а.с. 23);
- платіжним дорученням № 1416 від 22.02.2022 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "оплата за хлібопродукти згідно з накладними від 06.02.2022, у тому числі ПДВ - 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 24);
- платіжним дорученням № 1397 від 22.02.2022 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "оплата за хлібопродукти згідно з накладними від 06.02.2022, у тому числі ПДВ - 5 000 грн. 00 коп." (а.с. 25).
Таким чином, позивач посилається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент звернення із позовом до суду складає 474 739 грн. 88 коп., навівши в позовній заяві такий розрахунок: 594 739,88 грн. (сума заборгованості, зазначена в Акті звірки) - 120 000,00 грн. (оплата, здійснена у лютому 2022 року) = 474 739,88 грн.
Судом встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав:
1) лист позивача від 16.12.2021 адресований відповідачу, в якому позивач пропонував відповідачу в строк до 25.12.2021 провести звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по теперішній час, а також узгодити графік погашення заборгованості (а.с.14-15);
2) Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період січень 2022 року між СФГ "Афродіта" та ТОВ "Атік Агро", відповідно до якого: за даними позивача заборгованість відповідача станом на 31.01.2022 складає 594 854 грн. 90 коп.; за даними відповідача заборгованість станом на 31.01.2022 складає 594 739 грн. 88 коп. (а.с.16-20);
3) перелічені вище платіжні доручення від 04.02.2022, 08.02.2022, 21.02.2022, 22.02.2022 на загальну суму 120 000 грн. 00 коп., які підтверджують оплату відповідачем поставленого позивачем 06.01.2022, 15.01.2022 та 06.02.2022 товару на суму 120 000 грн. 00 коп. (а.с.21-25);
4) податкові накладні за період з червня 2021 року по січень 2022 року, а саме: №30112021, № 31012022, № 30092021, № 31082021, № 31102021, №30062021, № 31122021, №31072021, а також копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 9023505309, № 9302033033, № 9267826482, № 9189511702, №9379508038, № 9416831294, № 9229660737, № 9343206774.
В свою чергу, під час розгляду справи відповідач факт наявності заборгованості в заявленій до стягнення сумі - 474 739 грн. 88 коп. заперечував; зазначав, що заборгованість за період 2020-2021 роки у відповідача перед позивачем відсутня, отже сума 550 656 грн. 44 коп., яка зазначена в Акті звірки як початкове сальдо, не відповідає дійсності, крім того, не підтверджена жодним належним доказом. Відповідач наголошував на тому, що матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару; також зазначав, що наданий позивачем Акт звірки не містить посади, а також ПІБ особи, яка його підписала, що унеможливлює встановлення факту його підписання зі сторони відповідача уповноваженою на це особою та свідчить про неналежність вказаного доказу.
Вказане і є причиною спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. До вказаного висновку суд прийшов з таких підстав.
Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати поставленого товару є, насамперед, факт поставки вказаного товару, а також доведення обсягу та вартості поставленого товару належними та допустимими доказами.
При цьому, у разі наявності дефектів первинних документів, їх відсутності та невизнання стороною факту поставки товару, сторони не позбавлені права доводити факт поставки товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини виконання робіт.
Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
За приписами частин 3, 8 статті 19 Господарського кодексу України, обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
З урахуванням наведеного, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку поставки спірного товару. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій.
Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Тому при розгляді справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 06.04.2021 у справі № 910/11720/19).
Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
У той же час згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
У даному випадку виконання позивачем господарських операції з поставки товару відповідачу позивач підтверджує також наявними в матеріалах справи податковими накладними та квитанціями, що містяться в податковому обліку позивача (а.с.114-137).
Слід також відзначити, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а також підтверджує обсяг та вартість поставленого відповідачу товару саме відомостями, зазначеними в Акті звірки взаємних розрахунків по стану за період січень 2022 року між СФГ "Афродіта" та ТОВ "Атік Агро". При цьому, у даному випадку суд може співставити лише дані за січень 2022 року, оскільки в указаному Акті суми поставок та оплат за період, що передував січню 2022 року, зазначені не були, а вказана лише загальна сума заборгованості як початкове сальдо - 550 656 грн. 44 коп. Слід відзначити, що сума поставки за січень 2022 року, зазначена у податковій декларації за січень 2022 року від 31.01.2022, - 196 599 грн. 66 коп. (а.с.116) не відповідає загальній вартості поставленого у січні 2022 року товару, яка зазначена в Акті звірки - 216 693 грн. 36 коп. (а.с.20); навіть якщо не враховувати вартість повернутого у січні 2022 року товару, загальна вартість поставленого товару не відповідає сумі з податкової декларації.
Більше того, слід відзначити, що в процесі розгляду справи відповідачем були долучені платіжні доручення, які підтверджують здійснення ним оплати товару, що поставлявся позивачем у період з червня 2021 року по січень 2022 року (який фактично у даній справі є спірним, оскільки надані позивачем докази охоплюють саме такий період) в сумі 1 240 000 грн. 00 коп., а саме:
- 07.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 780);
- 12.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 824);
- 12.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 929);
- 16.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1010);
- 23.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 427);
- 26.07.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 472);
- 03.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 348);
- 06.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 413);
- 09.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 495);
- 13.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 665);
- 16.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 347);
- 20.08.2021 - 30 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 460);
- 20.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 523);
- 25.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 614);
- 27.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 689);
- 30.08.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 737);
- 03.09.2021 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 366);
- 06.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 431);
- 06.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 484);
- 10.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 639);
- 13.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 999);
- 17.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 856);
- 24.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 435);
- 27.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 491);
- 29.09.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 563);
- 05.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 367);
- 11.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 482);
- 12.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 593);
- 18.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 688);
- 18.10.2021 - 30 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 731);
- 21.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 833);
- 27.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 975);
- 28.10.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1052);
- 01.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1128);
- 03.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1196);
- 08.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 386);
- 10.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 501);
- 11.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 600);
- 12.11.2021 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 660);
- 17.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 721);
- 24.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 884);
- 26.11.2021 - 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1010);
- 29.11.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1056);
- 03.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1281);
- 06.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 430);
- 14.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 699);
- 17.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 828);
- 21.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 955);
- 24.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1091);
- 28.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1168);
- 31.12.2021 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1299);
- 04.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 13);
- 06.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 147);
- 10.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 230);
- 17.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 476);
- 21.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 637);
- 24.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 719);
- 24.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 675);
- 31.01.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 834);
- 04.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 958);
- 08.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1060);
- 21.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1278);
- 22.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1416);
- 22.02.2022 - 20 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1397).
Судом розцінюється критично наданий позивачем Акт звірки також з огляду на те, що він не містить даних щодо визнаної обома сторонами суми заборгованості, оскільки в Акті зазначено, що за даними позивача заборгованість відповідача станом на 31.01.2022 складає 594 854 грн. 90 коп.; за даними відповідача заборгованість станом на 31.01.2022 складає 594 739 грн. 88 коп. (а.с.16-20). Наявність вказаної розбіжності представник позивача у судовому засіданні 14.09.2023 пояснити не зміг, як і не зміг пояснити надпис на акту щодо сум 55,80 та 59,80.
Так, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом…акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб".
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 903/868/21.
Отже, суд також погоджується з запереченнями відповідача, пов'язаними з тим, що Акт звірки не містить відомостей щодо особи, яка його підписала зі сторони відповідача, що зумовлює неможливість надання оцінки судом уповноваженості такої особи на підписання Акту звірки.
Слід також відзначити, що судом розцінюється критично посилання позивача у позовній заяві на умови пункту 2.7. договору поставки (щодо оплати поставленого товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки), оскільки матеріали справи не містять зазначеного договору поставка, а також будь-яких інших доказів, які б свідчили про досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо строків оплати поставленого товару.
При цьому, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було встановлено судом вище сторонами не надано суду доказів досягнення згоди щодо порядку та строків оплати поставленого товару.
Отже, у даному випадку підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Слід відзначити, що доказів звернення позивача із вимогою до відповідача оплатити поставлений товар матеріали справи також не містять.
З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід також відзначити, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи вказане, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020 у розмірі 474 739 грн. 88 коп. є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Афродіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атік Агро" про стягнення заборгованості за договором поставки хлібобулочних виробів № 308А202 від 04.03.2020 у розмірі 474 739 грн. 88 коп. - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача - Селянське (фермерське) господарство "Афродіта".
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 15.09.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко