ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2023м. ДніпроСправа № 904/6691/20 (904/3700/23)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Представництва Компанії "Саревін Інвестментс ЛТД", м. Лімасол, Кіпр
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ "БОГДАН МОТОРС", м. Дніпро
відповідача-2: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ
про визнання недійсними правочинів
Представники:
від позивача представник Халупко С.В. дов. № б/н від 23.02.23р.
від відповідача 1 ліквідатор Шиман Є.О. посв. № 1758 від 05.11.2015р.
від відповідача 2 представник Мельник Д.О. дов. № ДП24701/23-0196 від 07.06.23р.
від відповідача 2 представник Малік Т.І. дов. № ДП24701/23-0084 від 03.03.23р.
від ТОВ "АГ "Богдан" представник Романченко О.О. дов. № б/н від 02.01.23р.
СУТЬ СПОРУ:
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6691/20 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" (49027, м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 05808592).
08.05.23р. до суду від представника Компанія "Саревін Інвестментс ЛТД" надійшла заява від 29.04.2023р. про визнання недійсними договорів застави №20-1ZZ0011 та № №20-1ZZ0012 від 13.03.2020р., укладені між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстровані в реєстрі за № 376 та за № 375.
Ухвалою господарського суду від 11.05.2023р. заяву представника Компанія "Саревін Інвестментс ЛТД" від 29.04.2023р. про визнання недійсними договорів застави №20-1ZZ0011 та №20-1ZZ0012 від 13.03.2020р., укладені між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстровані в реєстрі за № 376 та за № 375 прийнято до розгляду в судовому засіданні, яке призначено на 17.05.2023р. о 10:20год.
15.04.2023р. набрали чинності зміни до Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно ч. 1 ст. 42 Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Господарським судом встановлено, що відповідно до внесених змін до Кодексу України з процедур банкрутства, заяви учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2023 клопотання представника АТ "Укрексімбанк" про присвоєння єдиний унікальний номер заявам Компанії Саревін Інвестментс ЛТД, що надійшли у справі №904/6691/20 після 15.04.2023, а саме: заяві від 29.04.2023 про визнання недійсними договорів застави №20-1ZZ0011 та №№20-1ZZ0012 від 13.03.2020, укладених між АТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Укрексімбанк"; заяві від 29.04.2023 про визнання недійсним Іпотечного договору №18-1ZS0019 від 13.12.2018, укладеного між АТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Укрексімбанк"; заяві від 03.05.2023 про спростування майнових дій Боржника та стягнення коштів з кредитора АТ "Укрексімбанк" та здійснення розгляду заяв Компанії Саревін Інвестментс ЛТД, що надійшли у справі №904/6691/20 після 15.04.2023, а саме: заяви від 29.04.2023 про визнання недійсними договорів застави №20-1ZZ0011 та №№20-1ZZ0012 від 13.03.2020, укладених між АТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Укрексімбанк"; заяви від 29.04.2023 про визнання недійсним Іпотечного договору №18-1ZS0019 від 13.12.2018, укладеного між АТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Укрексімбанк"; заяви від 03.05.2023 про спростування майнових дій Боржника та стягнення коштів з кредитора АТ "Укрексімбанк" відповідно до встановленого положеннями ст.7 КУзПБ та розділу III ГПК України порядку - задоволено. Виділено в окремі позовні провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру справи про банкрутство ПрАТ "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" та в дужках зазначити єдиний унікальний номер справ відповідно до вимог ст. ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства та інструкції з Діловодства в місцевих та апеляційних судах України наступні заяви: - заяву представника АТ "Укрексімбанк" №0000606/8522-23 від 17.03.23р. (надійшла до суду 18.04.2023р.) про визнання недійсними договори купівлі - продажу нерухомого майна, які укладені між АТ "АК "Богдан Моторс" (код ЄРДПОУ 05808592) як продавцем та ТОВ "Автомобільна Група "Богдан" (код ЄРДПОУ 32347815), а саме: договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2815; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2811; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2810; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2813; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2814; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2812; договір купівлі продажу, який посвідчено 22.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. за №1525 та визнати недійсним договори купівлі - продажу рухомого майна, які укладені між АТ "АК "Богдан Моторс" (код ЄРДПОУ 05808592) як продавцем та ТОВ "Автомобільна Група "Богдан" (код ЄРДПОУ 32347815), а саме: договір купівлі продажу №66 від 22.12.2020; - заяву представника Компанія "Саревін Інвестментс ЛТД" від 29.04.2023р. про визнання недійсними договорів застави №20-1ZZ0011 та № №20-1ZZ0012 від 13.03.2020р., укладені між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстровані в реєстрі за № 376 та за № 375; - заяву представника Компанія "Саревін Інвестментс ЛТД" від 29.04.2023р. про визнання недійсним Іпотечного договору №18-1ZS0019 від 13.12.2018р., укладеного між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гудь Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 1092; - заяву Sarevin Investments LTD в собі представництва "Саревін Інвестментс ЛТД" від 03.05.2023р. про спростування майнової дії Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112), що полягають у перерахуванні з рахунку Приватного акціонерного товариство "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (код ЄДРПОУ 05808592) грошових коштів у розмірі 68 530 900, 00 грн. на свою користь та стягнення з Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) на рахунок Приватного акціонерного товариство "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (код ЄДРПОУ 05808592) № НОМЕР_1 в АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк", МФО 380582 грошові кошти у розмірі 68 530 900,00 грн. Клопотання представника АТ "Укрексімбанк" про залишення без руху заяви (позовної заяви) компанії Саревін Інвестментс ЛТД в межах справи №904/6691/20 про банкрутство АТ "АК "Богдан Моторс" про спростування майнових дій АТ "Укрексімбанк" та стягнення на користь АТ "АК "Богдан Моторе" грошових коштів в сумі 68 530 900,00 грн. у відповідності до приписів ч.1,2 ст. 174 ГПК України. Зобов'язати компанію Саревін Інвестментс ЛТД доплатити судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 903 371,00 грн. - залишити без задоволення. Клопотання ліквідатора № 01-34/406 від 06.07.2023р. про витребування у ТОВ "Богдан" АГ" доказів - залишити без задоволення. Клопотання представника ТОВ "Автомобільна Група "Богдан" від 06.07.2023р. про відкладення розгляду заяви представника АТ "Укрексімбанк" №0000606/8522-23 від 17.03.23р. про визнання недійсними договорів купівлі - продажу - залишено без задоволення. Заяву представника АТ "Укрексімбанк" №0000606/15223-23 від 11.05.23р. про визнання зловживанням процесуальними правами та діями з метою перешкоджання судочинству дії Компанії Саревін Інвестментс ЛТД" та адвоката Халупка С.В., щодо надіслання на адресу кредитора у справі №904/6691/20 - АТ "Укрексімбанк" документів, які не придатні для читання та опрацювання з метою реалізації процесуальних прав учасника судового процесу. Застосування заходів процесуального примусу до Компанії Саревін Інвестментс ЛТД" та до адвоката Халупка С.В. шляхом накладення штрафу згідно ст.135 ГПК України за надіслання на адресу кредитора у справі №904/6691/20 - АТ "Укрексімбанк" документів, які не придатні для читання та опрацювання з метою реалізації процесуальних прав учасника судового процесу. Залишення без руху подані Компанією Саревін Інвестментс ЛТД" документи та зобов'язання Компанію Саревін Інвестментс ЛТД" надіслати на адресу АТ "Укрексімбанк" документи, що містяться у вкладеннях цінних листів №0113516743041 від 03.05.2023 та лист №0410600360896 від 05.05.2023, належної якості у справі №904/6691/20, та в тій самій кількості сторінок, як і господарському суду - задоволено частково. Заяву представника АТ "Укрексімбанк" № 0000606/17418-23 від 01.06.23р. про визнання факт перешкоджання здійсненню правосуддя шляхом невиконання з боку Компанії Саревін Інвестментс ЛТД" (код ЄРДПОУ 26634601, 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 50) та адвоката Халупка С.В. своїх процесуальних обов'язків, що проявилося у надісланні на адресу кредитора у справі №904/6691/20 - АТ "Укрексімбанк" документу "Заяви про визнання недійсними правочинів", яка не придатні для читання та опрацювання з метою реалізації процесуальних прав учасника судового процесу. Застосування заходів процесуального примусу до Компанії Саревін Інвестментс ЛТД" (код ЄРДПОУ 26634601, 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 50) та до адвоката Халупка С.В. шляхом накладення штрафу згідно ст.135 ГПК України за надіслання на адресу кредитора у справі №904/6691/20 - АТ "Укрексімбанк" документу "Заяви про визнання недійсними правочинів", яка не придатна для читання та опрацювання з метою реалізації процесуальних прав учасника судового процесу. Залишення без руху подані Компанією Саревін Інвестментс ЛТД" "Заяву про визнання недійсними правочинів" та зобов'язання Компанію Саревін Інвестментс ЛТД" (код ЄРДПОУ 26634601, 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 50) надіслати на адресу АТ "Укрексімбанк" документи, що містяться у вкладеннях цінних листів №0410600325470 від 15.05.2023, належної якості у справі №904/6691/20, та в тій самій кількості сторінок, як і господарському суду - задоволено частково. Попереджено всіх учасників про виконання належним чином вимог Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України при надсиланні в подальшому документів (заяв, клопотань, пояснень та заперечень) по справі та інших дій учасникам провадження у справі про банкрутство. Клопотання ліквідатора № 01-34/269 від 14.05.23р. про продовження строку ліквідаційної процедури ПАТ "АК "Богдан Моторс" та повноваження ліквідатора ПАТ "АК "Богдан Моторс" арбітражного керуючого Шимана Є.О. на 6 місяців з урахування протоколу засідання комітету кредиторів № 09/05/23 від 09.05.2023р. - задоволено. Продовжено строк ліквідаційної процедури ПАТ "АК "Богдан Моторс" та повноваження ліквідатора ПАТ "АК "Богдан Моторс" арбітражного керуючого Шимана Є.О. на 6 місяців. Відкладено судове засідання заяви АТ "Укрексімбанк" №0000606/36305-22 від 24.11.22р. про визнання недійсним правочинів ПрАТ "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" на 09.08.2023р. о 10:00год. Визнано обов'язковою явку в судове засідання всіх учасників провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2023, на підставі ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи, а саме до розгляду судді Владимиренко І.В.
Ухвалою господарського суду від 17.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначити судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 09.08.2023 о 10:30 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 3-308 за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1. Викликати у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов'язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідача про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів-1,2 докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачам -1, 2 - протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
09.08.2023 представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання представника позивача прийнято до розгляду.
09.08.2023 представник відповідача-1 подав до суду відзив на позовну заяву. Судом відзив відповідача-1 прийнято до відома.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено судове засідання на 13.09.2023р. о 10:20 год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов'язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідача про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів-1,2 докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу - 1 - заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу - 2 - протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
14.08.2023 представник відповідача-2 подав до суду відзив на позовну заяву. Судом відзив прийнято до відома.
В судове засідання 13.09.2023 з'явились представники позивача, відповідачів - 1, 2.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.09.2023 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6691/20 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" (49027, м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 05808592).
Компанія "Саревін Інвестментс ЛТД" звернулась з позовною заявою в межах справи №904/6691/20 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсними договорів застави №20-1ZZ0011 та № №20-1ZZ0012 від 13.03.2020р., укладені між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстровані в реєстрі за № 376 та за № 375.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ "Укрексімбанк" та АТ "АК "Богдан Моторс" було укладено Договір №151118К3 від 21.06.2018 із змінами та доповненнями, внесеними до нього Додатковими угодами №151118К3-0001 від 26.10.2018, № 151118К3-0002 від 13.12.2018, №151118К3-0003 від 13.03.2020.
Відповідно до умов п. 2.1 ст. 2 Договору № 151118К3 від 21.06.2018 сторони здійснюють заміну (новацію) Первісного зобов'язання на нове зобов'язання, в результаті чого Первісне зобов'язання припиняється, а у Позичальника виникає Борг на умовах цього Договору, який Позичальник зобов'язується погасити та сплатити Проценти за Основним боргом, комісії та інші платежі за цим Договором.
Пунктом 2.2 ст. 2 Договору № 151118К3 від 21.06.2018 сторони погодили, що Первісне зобов'язання Позичальника перед Банком замінюється зобов'язанням з погашення суми в розмірі 1 311 582 624,86 гривень, що є сумою Боргу за цим Договором та складається з наступних складових Боргу (далі - складові Боргу): основний борг - 974 570 200,18грн., проценти за кредитом - 146 631 064,59 грн., комісія з управління кредитом - 8 169 349,11 грн., комісія за зміну умов договору - 28 440,00 грн., інші зобов'язання згідно з рішеннями судів - 182 183 570,98 грн.
Проценти, комісії та інші зобов'язання згідно з Рішеннями судів по Позичальнику вважаються платою за Основним боргом, який включає основний борг за Кредитними договорами та заборгованість за облігаціями серії "В" емітованими Позичальником, згідно з Рішеннями судів за облігаціями, та є частиною Боргу.
Кінцевий термін погашення Боргу: 25 грудня 2031 року (включно) (п. 2.3. ст. 2 Договору № 151118К3 від 21.06,2018).
Згідно з п. 2.4 ст. 2 Договору № 151118К3 від 21.06.2018 у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Основним боргом, комісію за управління Основним боргом та інші комісії, плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.
Для цілей Договору № 151118К3 від 21.06.2018 сторони у ст. 1 Договору визначили, що: Первісне зобов'язання - зобов'язання Позичальника, які виникли на підставі Кредитних договорів та у зв'язку з простроченням зобов'язань за Кредитними договорами та заборгованість згідно з Рішеннями судів за облігаціями, що підлягають виконанню шляхом сплати на користь Банку відповідних сум, а саме: кредит - 974 570 200,18грн., проценти за кредитом - 146 631 064,59 грн., комісія з управління кредитом - 8 169 349,11 грн., комісія за зміну умов договору - 28 440,00 грн., інші зобов'язання згідно з рішеннями судів - 182 183 570,98 грн.
Отже, предметом Договору № 151118КЗ від 21.06.2018 є домовленість сторін про заміну первісних зобов'язань АТ "АК "Богдан Моторс" перед АТ "Укрексімбанк" (зобов'язань за кредитними договорами та облігаціями, з урахуванням пред'явлених до стягнення у судовому порядку 3% річних, інфляційних втрат, а також витрат по сплаті судового збору, що підлягають відшкодуванню АТ"АК "Богдан Моторс" на користь АТ "Укрексімбанк"), новим зобов'язанням (зобов'язанням з погашення 1 311 582 624,86 грн.), в результаті чого первісні зобов'язання АТ "АК "Богдан Моторс" перед АТ "Укрексімбанк" припиняються, а нове зобов'язання АТ "АК "Богдан Моторс" перед АТ "Укрексімбанк" виникає та підлягає виконанню на умовах Договору № 151118К3 від 21.06.2018.
На виконання умов Договору № 151118К3 від 21.06.2018 Позичальник зобов'язався: здійснити погашення Боргу згідно з Графіком погашення Боргу, наведеного в Додатку № 1 до Договору (п. 6.3 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору), щомісячно до дати повного погашення Основного боргу сплачувати у розмірах, передбачених цим Договором, проценти за Основним боргом. Проценти за Основним боргом нараховуються протягом усього строку існування Боргу на залишок Основного боргу на кінець календарного дня за кожний день існування основного боргу на основі Банківського року (п. 3.1 ст. 3, п. 6.6 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору), щомісячно до дати повного погашення Основного боргу сплачувати у розмірах, передбачених цим Договором, комісію за управління Основним боргом. Комісія за управління Основним боргом нараховується пропорційно кількості днів існування Основного боргу з урахуванням погашення (на фактичну заборгованість за Основним боргом), кількості календарних днів у місяці, на який припадає період нарахування комісії за управління (п. 3.2 ст. 3, п. 6.7 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору); сплачувати за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 10.2 Договору).
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 151118К3 від 21.06.2018 між Банком та Боржником було укладено зокрема Договір застави № 20-1ZZ0011, посвідчений 13.03.2020 Багдасаровою О.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 376.
Відповідно до п. 1.1. договору застави № 20-1ZZ0011, заставою за цим Договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з договору від 21.06.2018 року №151118КЗ (з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами (договорами) до нього, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності цим Договором, які є невід'ємними частинами до вказаного договору та складають з ним єдиний документ) (далі - Кредитний договір), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до якого у заставодавця виник борг у сумі 1 311 582 624,86 гривні на умовах Кредитного договору, який заставодавець зобов'язується погасити та сплатити проценти, комісії та сплатити Інші платежі у відповідності до умов Кредитного договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитним договором - 25.12.2031 року (включно).
Згідно з п. 1.2. договору застави № 20-1ZZ0011, заставодавець з метою забезпечення викладених в Кредитному договорі зобов'язань заставляє товари на складі - автобуси "Богдан" моделі А22112 та А22412, які є предметом застави за цим Договорам (далі - Предмет застави), які наведені у таблиці. За даними балансової довідки №56 від 12.03.2020 Предмет застави обліковується на балансі заставодавця.
Відповідно до п. 1.3 договору, станом на дату укладення цього Договору заставна вартість предмету застави становить 25 818 750,00 грн. (ринкова вартість Предмета застави, визначена у звіті про оцінку Предмету застави від 20.11.2019, виконаного ТОВ "Докос", помножена на розмір заставного дисконта, який становить 0,75). В подальшому Заставна вартість Предмету застави змінюється з урахуванням положень пп.2.1.10 цього Договору.
Згідно з п. 8.4. договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін, скріплення печатками Сторін, та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором та виконання заставодавцем своїх зобов'язань за Кредитним договором.
Між АТ "Укрексімбанк" та Дочірнім підприємством Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (далі - ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторс", Позичальник) було укладено Договір № 151118К2 від 21.06.2018 із змінами та доповненнями, внесеними до нього Додатковими угодами № 151118К2-0001 від 26.10.2018, № 151118К2-0002 від 27.03.2019, №151118К2-0003 від 13.03.2020.
Відповідно до умов п. 2.1 ст. 2 Договору № 151118К2 від 21.06.2018 сторони здійснюють заміну ("новацію') Первісного зобов'язання на нове зобов'язання, в результаті чого Первісне зобов'язання припиняється, а у Позичальника виникає Борг на умовах цього Договору, який Позичальник зобов'язується погасити та сплатити Проценти за Основним боргом, комісії та інші платежі за цим Договором.
Пунктом 2.2 ст. 2 Договору № 151118К2 від 21.06.2018 сторони погодили, що Первісне зобов'язання Позичальника перед Банком замінюється зобов'язанням з погашення суми в розмірі 384 908 573,29 гривень, що є сумою Боргу за цим Договором та складається з наступних складових Боргу (далі - складові Боргу): основний борг - 311 627 735.64грн., проценти за кредитом - 1 749 886,23 грн., комісія з управління кредитом - 780 820,55 грн., комісія за зміну умов договору - 360,00 грн., інші зобов'язання згідно з рішеннями судів - 70 749 770,87 грн.
Проценти, комісії та інші зобов'язання згідно з Рішенням суду вважаються платою за Основним боргом, який включає основний борг за Первісним зобов'язанням, та є частиною Боргу.
Кінцевий термін погашення Боргу: 25 грудня 2031 року (включно) (п. 2.3. ст. 2 Договору № 151118К2 від 21.06.2018).
Згідно з п. 2.4 ст. 2 Договору № 151118К2 від 21.06.2018 у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Основним боргом, комісію за управління Основним боргом та інші комісії, плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.
Для цілей Договору № 151118К2 від 21.06.2018 сторони у ст. 1 Договору визначили, що: Первісне зобов'язання - зобов'язання Позичальника, які виникли на підставі Кредитного договору та у зв'язку з простроченням зобов'язань за Кредитним договором, що підлягають виконанню шляхом сплати на користь Банку відповідних сум, а саме: кредит - 311 627 735,64грн., проценти за кредитом - 1 749 886,23 грн., комісія з управління кредитом - 780 820,55 грн., комісія за зміну умов договору - 360,00 грн., інші зобов'язання згідно з рішеннями судів - 70 749 770,87 грн.
Предметом Договору № 151118К2 від 21.06.2018 є домовленість сторін про заміну первісних зобов'язань ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторс" перед АТ "Укрексімбанк" (зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням пред'явлених до стягнення у судовому порядку 3% річних, інфляційних втрат, пені, судового збору) що підлягають відшкодуванню ДП "АСЗ №2" АТ"АК "Богдан Моторс" на користь АТ "Укрексімбанк"), новим зобов'язанням (зобов'язанням з погашення 384 908 573,29 гри.), в результаті чого первісні зобов'язання ДП "АСЗ №2" АТ"АК "Богдан Моторс" перед АТ "Укрексімбанк" припиняються, а нове зобов'язання ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторс" перед АТ "Укрексімбанк" виникає та підлягає виконанню на умовах Договору № 151118К2 від 21.06.2018.
На виконання умов Договору № 151118К2 від 21.06.2018 Позичальник зобов'язався: здійснити погашення Боргу згідно з Графіком погашення Боргу, наведеного в Додатку № 1 до Договору (п. 6.3 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору); щомісячно до дати повного погашення Основного боргу сплачувати у розмірах, передбачених цим Договором, проценти за Основним боргом. Проценти за Основним боргом нараховуються протягом усього строку існування Боргу на залишок Основного боргу на кінець календарного дня за кожний день існування основного боргу на основі Банківського року (п. 3.1 ст. 3, п. 6.6 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору); щомісячно до дати повного погашення Основного боргу сплачувати у розмірах передбачених цим Договором, комісію за управління Основним боргом. Комісія за управління Основним боргом нараховується прапорційно кількості днів існування Основного боргу з урахуванням погашення (на фактичну заборгованість за Основним боргом), кількості календарних днів у місяці, на який припадає період нарахування комісії за управління (п. 3.2 ст. 3, п. 6.7 ст. 6 п. 9.2,2 ст. 9 Договору); сплачувати за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 10.2 Договору).
Дана заборгованість також підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2014 у справі №910/12593/14.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 151118К2 від 21.06.2018 між АТ "Укрексімбанк" та АТ "АК "Богдан Моторс" було укладено договір застави № 20-1ZZ0012, посвідчений 13.03.2020 Багдасаровою О.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 375.
Пунктом 1.1 Договору застави №20-1ZZ0012 від 13.03.2020 сторони погодили, що заставою за цим Договором забезпечуються вимоги Заставодержателя, що випливають з Договору від 21.06.2018 № 151118К2 укладеного між Заставодержателем та ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторс" відповідно до якого у ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторі" виник борг у сумі 384 908 573,29 гривні на умовах кредитного договору, який ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторс" зобов'язується погасити та сплатити проценти, комісії та сплатити інші платежі у відповідності до умов Кредитного договору від 21.06.2018 № 151118К2 з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитним договором - 25.12.2031 року (включно).
Згідно з п. 1.2. договору застави №20-1ZZ0012, заставодавець з метою забезпечення викладених в Кредитному договорі зобов'язань боржника заставляє товар на складі - автобуси "Богдан", моделі А22412, який с Предметом застави за цим Договором (далі - Предмет застави), які наведені у таблиці. За даними балансової довідки №55 від 12.03.2020 року Предмет застави обліковується на балансі заставодавця.
Відповідно до п. 1.3. застави №20-1ZZ0012, станом на дату укладення цього Договору заставна вартість Предмету застави становить 6 714 750,00 гривень (ринкова вартість Предмета застави, визначена у звіті про оцінку Предмету застави від 2011.2019, виконаного ТОВ "Докос", помножена на розмір заставного дисконте, який становить 0,75). В подальшому Заставна вартість Предмету застави змінюється з урахуванням положень пп.2.1.10 цього Договору.
Згідно з п. 1.6 Договору застави №20-1ZZ0012 від 13.03.2020 у випадку невиконання або неналежного виконання ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторс" відповідних положень Договору від 21.06.2018 №15118К2 та/або невиконання Заставодавцем відповідних положень цього Договору, Заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.
Відповідно до п. 2.1.5 Договору застави №20-1ZZ0012 від 13.03.2020 Заставодержатель має право за рахунок Предмету застави задовольнити вимоги, зазначені у цьому Договорі та у Договорі № 151118К2 від 21.06.2018, в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання Предмету застави, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, витрати, що будуть понесені Заставодержателем при зверненні стягнення на Предмет застави, його реалізації.
Звертаючись із цим позовом до суду Представництво "Саревін Інвестментс ЛТД" просить суд про визнання недійсними договорів застави №20-1ZZ0011 та № №20-1ZZ0012 від 13.03.2020р., укладені між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстровані в реєстрі за № 376 та за № 375.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Представництво "Саревін Інвестментс ЛТД" приймає участь у справі як кредитор. Заявником отримано відомості та документи, які свідчать про вчинення банкрутом правочинів напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, які завдали шкоду як самому банкруту, так і заявнику як кредитору банкрута, внаслідок їх вчинення були відчужені значні активи банкрута, з метою недопущення задоволення вимог кредиторів за рахунок цього майна. Представництво "Саревін Інвестментс ЛТД" з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів вимушене звернутись до суду з цією заявою для визнання окремих правочинів, що були вчинені банкрутом на шкоду інтересам кредиторів, недійсними в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, позивач вказав, що станом на 23.12.2020 (день відкриття провадження у справі про банкрутство), заборгованість боржника перед заявником складала 2 349 658 671,08 грн., а як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 у справі № 904/6691/20, загальний розмір визнаних грошових вимог кредиторів складав 6 628 886 541,92 грн.
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 31.12.2020 № 7732, показник забезпечення зобов'язань боржника станом на 31.12.2020 збільшився у порівнянні до цього показника станом на 31.12.2018 з 0,33 до 0,25. Також у Висновку експерта зазначено наступне: "розмір даного показника протягом всього періоду, що досліджується менше одиниці, що свідчить про недостатність у підприємства активів (оборотних та необоротних) необхідних для погашення зобов'язань". Водночас, у Висновку експерта зазначено, що станом на 31.12.2019 непокритий збиток боржника становив 5 808 921 тис. грн. Крім того, з Висновку експерта вбачається, що протягом всього періоду дослідження значення коефіцієнта абсолютної ліквідності боржника є значно нижчим за нормативно визначений показник, що демонструє недостатність грошових коштів та їх еквівалентів для негайного погашення поточних зобов'язань. Також з висновків щодо проведеного аналізу фінансової - господарської діяльності боржника, звіт за результатами проведення якого було долучено до матеріалів справи розпорядником майна, вбачається, що загальна вартість майна підприємства станом на 31.12.2017 становила 1 551 640 тис.грн., а станом на 30.09.2020 вже складала 1 207 524 тис. грн.
Також у звіті зазначено наступне: "необоротні активи підприємства впродовж аналізованого періоду зменшились на 196 876 тис. грн. та представлені нематеріальними активами, основними засобами та іншими фінансовими інвестиціями. Коефіцієнт зносу основних засобів більший 50%, отже, основні засоби підприємства мають критичну міру зношеності.
Вартість оборотних активів підприємства за звітний період зменшилась на 503 825 тис. грн. і склала станом на 30.09.2020 - 332 067 тис. грн...." "...Вартість поточних зобов'язань та забезпечень підприємства станом на 30.09.2020 склала 6 336 674 тис. грн...." "...Станом на 30.09.2020 значну частину зобов'язань підприємства займають короткострокові кредити банків 74% та інші поточні зобов'язання 26%. Протягом аналізованого періоду кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську...". У звіті також зазначено, що таке співвідношення (кредиторської та дебіторської) заборгованості) є нераціональним, оскільки кредиторська заборгованість не повинна перевищувати дебіторську заборгованість більше ніж на 10%, що на думку позивача вказує на те, що підприємство не мало можливості розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом аналізованого періоду.
Як висновок у звіті зазначено наступне: "Протягом аналізованого періоду присутні ознаки надкритичної неплатоспроможності та відповідають фінансовому стану потенційного банкрута. Значення коефіцієнта відновлення платоспроможності менше одиниці свідчить про те, що ПрАТ "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" у найближчі шість місяців не матиме реальної можливості відновити свою платоспроможність".
Таким чином, з огляду на зазначене вище, на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, а також у місяці, що передували цьому: фінансовий стан боржника мав ознаки надкритичної неплатоспроможності, а загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 6 336 674 тис. грн.; - розмір кредиторської заборгованості суттєво перевищував розмір дебіторської заборгованості, а відповідно боржник не міг розрахуватися з іншими кредиторами за рахунок погашення дебіторської заборгованості; - показники ліквідності не відповідали нормативному значенню; - у підприємства був відсутній потенціал оплачувати свої поточні зобов'язання; - у боржника була постійна відсутність необхідних розмірів платіжних засобів або активів, які могли б бути негайно перетвореними у платіжні засоби, зазначені вище обставини фінансового стану боржника були встановлені також судом та викладені у постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2021 у справі №904/6691/20.
Позивач вважає, що перебуваючи у стані надкритичної неплатоспроможності, у той час як загальний розмір грошових зобов'язань значно перевищував вартість активів боржника, а боржник був позбавлений можливості в повній мірі виконати всі свої грошові зобов'язання, за дев'ять місяців перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, боржником було вчинено ряд правочинів, насідком яких стало відчуження ще залишків не обтяжених активів боржника та унеможливлений таким чином задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу цього майна в межах справи про банкрутство.
Зокрема, позивач звернувся з цією заявою для визнання недійсними наступних правочинів боржника, з ознаками фраудаторності:
1) Договір застави № 20-1220011 від 13.03.2020, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М.;
2) Договір застави № 20-1220012 від 13.03.2020, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М.
Вчинення цих правочинів позбавлено будь-якого економічного сенсу для боржника, натомість майновий стан боржника суттєво погіршився.
Так, по-перше, на підставі Договору застави № 20-1ZZ0011 від 13.03.2020 було забезпечено вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" як заставодержателя, що випливають з Договору від 21.06.2018 № 151118К2, укладеного між заставодержателем та ДП "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "АК "Богдан Моторс", відповідно до якого ПрАТ "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" як заставодавець заставив товар на складі - автобуси "Богдан", моделі А22412, які є предметом застави за цим договором.
По-друге, на підставі Договору застави № 20-1ZZ0012 від 13.03.2020 було забезпечено вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" як заставодержателя, що випливають з Договору від 21.06.2018 № 151118КЗ, укладеного між заставодержателем та боржником, відповідно до якого ПрАТ "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" як заставодавець заставив товар на складі - автобуси "Богдан", моделі А22412 та А22412, які є предметом застави за цим договором.
Таким чином, позивач вважає, що 13.03.2020 на підставі зазначених вище договорів, за 9 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство, боржником було взято на себе додаткові заставні зобов'язання, а саме передано в заставу Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" власне необтяжене рухоме майно - 30 автобусів, балансовою вартістю 47 250 000,00 грн.
Позивач вважає, що з огляду на період та обставини вчинення вказаних правочинів, їх учасників, а і також наслідки їх вчинення для заявника та боржника, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про те, що вказані правочини вчинені з метою уникнення включення майна боржника до складу ліквідаційної маси, реалізації його в процедурі банкрутства та задоволення грошових вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу цього манна. Вчиненням вказаних правочинів у "підозрілий період" безпідставно надано переваги у задоволенні своїх вимог одному конкурсному кредитору на шкоду іншим кредиторам банкрута. Вчинення боржником з Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" оспорюваних правочинів, призвели до суттєвого зменшення активів боржника, у той час як строк виконання зобов'язання перед заявником уже настав, що у свою чергу свідчить про те, що боржник очевидно недобросовісно зловживав правами стосовно інших кредиторів, у тому числі заявника.
У випадку неможливості задовольнити в повному обсязі вимогу кредитору -1, а також інших кредиторів, боржник у відповідності до приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язаний був звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство і надалі, в межах процедур банкрутства відновлювати свою платоспроможність або ж переходити до процедури ліквідації, здійснювати продаж всього майна та за рахунок отриманих коштів задовольнити вимоги всіх кредиторів.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020, провадження у справі № 904/6691/20 про банкрутство боржника відкрито лише 23.12.2020, тобто вже після відчуження активів боржника, за заявою ТОВ "ФК Фінворк", а не боржника.
Тобто, позивач зазначає, що перебуваючи в стані надкритичної неплатоспроможності, боржник із заявою до господарського суду не звернувся, передав майно в заставу, а потім задовольнив за рахунок переданого майна частину грошових вимог перед єдиним кредитором.
З огляду на вищезазначені обставини та наведені докази, позивач вважає, що зазначені вище правочини повинні бути визнані судом недійсними з підстав, передбачених абз. 5 ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2020 у справі №904/6691/20, визнано грошові вимоги заявника до боржника у розмірі 4 540,00 грн.(1 черга задоволення); 2 349 658 671,08 грн. (4 черга задоволення).
Таким чином, заявник як кредитор правомірно розраховує задовольнити свої грошові вимоги на суму 2 349 658 671,08 грн. за рахунок коштів, які будуть отримані під час здійснення ліквідаційної процедури боржника в ході реалізації майна боржника, яке не входить до складу забезпечення грошових вимог жодного з кредиторів.
Разом з тим, позивач вважає, що вчиняючи оспорювані правочини, боржник здійснив відчуження активів у вигляді рухомого майна загальною вартістю 47 250 тис. грн., уникнувши таким чином включення цього майна до складу ліквідаційної маси, частково задовольнив вимоги лише одного кредитора боржника.
З огляду на викладені вище обставини, позивач зазначає, що вчинені боржником правочини не відповідають критеріям добросовісності, містять всі ознаки фраудаторних, тому в даному випадку є підстави для визнання їх недійсними в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства - боржник протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових зобов'язань.
На підставі викладеного Представництво "Саревін Інвестментс ЛТД" просило суд визнати недійсними договори застави №20-1ZZ0011 та № №20-1ZZ0012 від 13.03.2020р., укладені між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстровані в реєстрі за № 376 та за № 375.
Відповідач-1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що з умов оспорюваних договорів застави вбачається, АТ "АК "Богдан Моторс" передав йому майно на виконання власних зобов'язань перед банком згідно договорів новації від 21.06.2018 № 151118K3 та від 21.06.2018 № 151118K2.
Термін "Кредит", який міститься, зокрема, в договорі новації 21.06.2018 № 151118КЗ означає суму заборгованості за кредитами, які банк надав Позичальнику за кредитним договором №151109К21 від 01.07.2009, за кредитним договором № 151108К73 від 31.12.2008 таза кредитним договором №151109К11 від 30.04.2009, укладених з позичальником на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності.
Таким чином, з огляду на тривалість кредитних взаємовідносин між АТ "Укрексімбанк" та АТ "АК "Богдан Моторс", ліквідатор АТ "АК "Богдан Моторс" не вбачає в діях сторін умислу, а також дій, направлених на виведення майна банкрута чи створення штучних умов з метою заподіяння шкоди або збитків, а тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Також проти задоволення позовних вимог заперечував відповідач-2, у відзиві на позов зазначив, що за умовами Договору №151118КЗ від 21 червня 2018 року укладеного між Відповідачем -1 та Банком (Відповідачем-2) (договір новації К3), здійснено новацію зобов'язань Відповідача-1, які виникли на підставі раніше укладених з Банком кредитних договорів. Умовами п.7.4. зазначеного договору новації було передбачено обов'язок Відповідача-1 дотримуватися коефіцієнту покриття основного боргу забезпеченням у вигляді нерухомості, обладнання, транспорту та устаткування: - до 30.06.2019 на рівні не менше 45% від залишку основного боргу; - в період з 01.07.2019 по 01.12.2020 не менше 50% від залишку основного боргу; - в період з 02.12.2020 не менше 100% від залишку основного боргу.
За умовами Договору №151118К2 від 21 червня 2018 року укладеного між Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод №2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" та Банком (договір новації К2), здійснено новацію зобов'язань позичальника, які виникли на підставі раніше укладених з Банком кредитних договорів. Умовами п.7.4. зазначеного договору новації було передбачено обов'язок Відповідача-1 дотримуватися коефіцієнту покриття основного боргу забезпеченням у вигляді нерухомості, обладнання, транспорту та устаткування: - до 30.06.2019 на рівні не менше 21% від залишку основного боргу; - в період з 01.07.2019 по 01.12.2020 не менше 50% від залишку основного боргу; в період з 02.12.2020 не менше 100% від залишку основного боргу.
Відповідач-2 зазначив, що у зв'язку з неможливістю виконання у визначені строки зазначених зобов'язань за договором новації К2 та К3 в частині що стосується дотримання коефіцієнту покриття забезпеченням, Відповідач-1 звернувся до Відповідача-2 з листом від 12.03.2018 року в якому просив відтермінувати оформлення додаткового забезпечення у вигляді продукції групи компаній "Богдан" до часу її фактичного виготовлення, а саме не раніше ніж до 2020 року.
14 листопада 2019 року листом за №170/01-23 дочірнє підприємство Відповідача-1 "Автоскладальний завод №1", яке на підставі договору поруки №151118Р7 є поручителем за зобов'язаннями Відповідача-1 за договором новації К3, повідомило листом Банк про готовність на виконання умов договору новації КЗ передати в заставу готову продукції у кількості 7 автобусів марки "Богдан" моделі А22112 та у кількості 14 автобусів марки "Богдан" моделі А22412, загальною заставною вартістю 39 900 000,00 грн.
15 листопада 2019 року листом за №193 Відповідач-1 повідомив листом Банк про готовність на виконання умов договору новації К3 передати в заставу готову продукції у кількості 10 автобусів марки "Богдан" моделі А22112 на загальну суму 19 000 000,00 грн.
Листом від 06.02.2020 Відповідач - 1 повідомив Банк про те, що у зв'язку з придбанням ним у дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" запропонованих підприємством в заставу Банку автобусів, то заставодавцем у майбутньому договорі буде виступати сам Відповідач-1.
13 березня 2020 року, на виконання зобов'язань за договором новації К-3, з урахуванням попередніх домовленостей між Відповідачем-1 як заставодавцем з одного боку та Банком як заставодержателем з іншого боку було укладено договір застави №20-1ZZ0011 (надалі договір застави -1), у відповідності до умов якого на забезпечення вимог Банку за договором новації К-3 у сумі 1 311 582 624,86 грн. в заставу Банку передано 23 автобуси марки "Богдан" моделей А22112 та А22412, загальною заставною вартістю 25 818 750,00 грн.
Також, 13 березня 2020 року, на забезпечення виконання дочірнім підприємством Відповідача за договором новації К-2, з урахуванням попередніх домовленостей між Відповідачем-1 як заставодавцем з одного боку та Банком як заставодержателем з іншого боку було укладено договір застави №20-1ZZ0012 (надалі договір застави -2), у відповідності до умов якого на забезпечення вимог Банку за договором новації К-2 у сумі 384 908 573,29 грн. в заставу Банку передано 7 автобусів марки "Богдан" моделі А22412 загальною заставною вартістю 6 714 750,00 грн.
Відповідач-2 у відзиві на позов зазначив, що Позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна було б оцінити зміни майнового стану Відповідача-1 внаслідок укладення оспорюваних правочинів, як і не надано доказів того, що внаслідок укладення цих правочинів, Відповідач-1 став неплатоспроможним, тобто Позивачем у встановленому порядку не доведено негативного впливу укладення цього правочину як для боржника, так і для його кредиторів.
Окрім цього, відповідач-2 зазначив, що Позивач у своїй заяві посилається на те, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів, Відповідачем -1 було відчужено "залишки необтяжених активів", при цьому Позивач не надає жодних належних та допустимих доказів того, що майно, яке було передане в заставу Банку: а) було відчужене; б) було "єдиним не обтяженим активом", однак на підтвердження цих доводів, Позивач не надає жодних належних та допустимих доказів. Позивач не надав взагалі будь-яких доказів, на підтвердження негативного впливу вчинення згаданих вище правочинів на фінансовий стан боржника та на здатність його виконувати свої грошові зобов'язання.
В контексті ймовірного впливу укладення договорів застави на фінансовий стан Відповідача-1, відповідач -2 у відзиві на позов зазначив, що договір застави за своєю суттю є договором за яким виникають зобов'язання, які мають акцесорний характер стосовно основного зобов'язання, а укладення договору застави, як похідного від договору основного зобов'язання, не є підставою для виникнення майнових зобов'язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов'язання. Іншими словами, сам факт укладення договору застави, жодним чином не впливає на фінансовий стан заставодавця, в даному випадку не здійснюється відчуження предмету застави, а заставодержатель не набуває і не може набувати жодних прав на предмет застави, допоки боржником не порушено основного зобов'язання, відтак твердження Позивача про "суттєве погіршення" фінансового стану Відповідача-1, відчуження внаслідок вчинення правочину "залишків" необтяженого майна, є безпідставними та надуманими.
Також відповідач -2 зазначив, що метою укладення договору застави є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов'язання забезпеченого цим договором, а не відчуження майна. Тобто застава є визначеним законним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов'язання, а за наслідками укладення договору застави, предмет застави не відчужується, заставодавець не набуває будь-яких майнових прав на предмет застави за наслідками укладення такого забезпечувального договору.
З огляду на зазначене, відповдідач-2 вважає, що твердження Позивача про те, що внаслідок укладення оспорюваного правочину було відчужено значні необтяжені залишки активів з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів за рахунок цього майна є нічим не обґрунтованими, безпідставними та мають очевидний надуманий характер. Такі твердження Позивача не ґрунтується на нормах закону, твердження з приводу відчуження активів банкрута внаслідок укладення оспорюваних договорів не узгоджуються з самою сутністю інституту застави як одного з різновидів забезпечувальних інструментів та суперечать фактичним обставинам справи.
Щодо доводів Позивача в частині не включення активів банкрута до складу ліквідаційної маси, відповідач-2 вказав, що в ході здійснення ліквідаційної процедури у справі №904/6691/20 про банкрутство Відповідача-1 ліквідатором проведено інвентаризацію, включено до складу ліквідаційної маси зокрема майно що є предметом застави за оспорюваними договорами. Відтак твердження Позивача про те що укладення оспорюваних правочинів було спрямоване на не включення до складу ліквідаційної маси активів банкрута є безпідставним.
Щодо тверджень Позивача про те, що за наслідками укладення оспорюваних правочинів було задоволено вимоги лише одного кредитора, Відповідач-2 зазначив що після відкриття провадження у справі про банкрутство, саме Відповідач-2 мав законні очікування на задоволення своїх грошових вимог за рахунок предметів застави за оспорюваними договорами, однак цього не сталося на даний час. Зокрема, за договором застави -1 в заставу Банку передано 23 автобуси марки "Богдан" моделей А22112 та А22412, загальною заставною вартістю 25 818 750,00 грн., а за договором застави -2 в заставу Банку передано 7 автобусів марки "Богдан" моделі А22412 загальною заставною вартістю 6 714 750,00 грн.
Частина з вказаних транспортних засобів була без відома та згоди Банку відчужена самим Відповідачем-1, а частину було вилучено у березні 2022 року на потреби Збройних Сил України. На даний час в наявності лишається лише 4 автобуси, що є предметом застави за договорами застави, які перебувають у власності банкрута, включені до ліквідаційної маси та на даний час ще не реалізовані.
Таким чином, на даний час, 26 з 30 автобусів були так чи інакше відчужені не в порядку звернення стягнення на це майно чи в порядку визначеному процедурами банкрутства, Банк як заставодавець не отримав погашення жодних вимог за рахунок цього майна, навіть ті 4 предмети застави що ще лишилися, є нереалізованими, відтак коштів від їх реалізації Банк не отримав.
На підставі наведеного вище, відповідач-2 вважає, що твердження Позивача про те, що саме внаслідок укладення оспорюваних правочинів було суттєво зменшено активи банкрута, задоволено вимоги лише одного кредитора за рахунок цього майна, є необґрунтованими.
Щодо доводів Позивача в частині вчинення оспорюваного правочину в період настання строку виконання зобов'язань Відповідача-1 перед Позивачем, відповідач-2 зазначив, що грошові вимоги Позивача до Відповідача-1, заявлені в межах справи про банкрутство, виникли з Договору позики від 26 листопада 2007 року (в редакції договору про внесення змін та доповнень до Довгострокової кредитної угоди від 26 листопада 2007 року, укладеного 26 серпня 2016 року) в редакції Договору від 27.12.2017 року з усіма додатковими угодами до нього, відповідно до якого Позикодавець надав Позичальнику у позику кошти в розмірі 45 000 000 Євро, а Позичальник зобов'язується повернути позику, сплатити прострочені проценти за користування позикою в сумі 30 683 553 Євро та сплатити майбутні проценти за користування позикою, нараховані в розмірі та в порядку, встановленому Договором позики.
З графіку доданого до договору вбачається що перший платіж на повернення позики Відповідач -1 у повинен був здійснити у строк до 31 грудня 2027 року, решта платежів здійснюється рівними частинами починаючи з 31.12.2028 по 31.12.2031.
П.7.1. договору позики від 26.11.2007 року (в редакції від 27.12.2017 року) передбачено право компанії Саревін Інвестментс ЛТД достроково вимагати в будь-який момент повернення в повному обсязі або частково суми позики з обов'язковим повідомленням позичальника не пізніше ніж за 30 днів до дати повернення коштів.
Так, вимогу щодо дострокового повернення всієї суми позики Позивач пред'явив до Відповідача-1 19 липня 2019 року, встановивши строк повернення позики до 26 серпня 2019 року, відтак строк виконання зобов'язань Відповідача-1 перед Позивачем на суму 78 357 642,96 Євро за згаданим договором позики є таким що настав з 26 серпня 2019 року,
Разом з тим, обов'язок Відповідача-1 щодо надання Банку додаткового забезпечення, на виконання якого і було укладено оспорювані правочини, виник ще з 21 червня 2018 року після укладення з Банком договору новації.
Відповідач-2 зазначив, що умовами договору, у випадку невиконання з боку Відповідача-1 своїх зобов'язань в частині дотримання коефіцієнту покриття, у Відповідача-1 виник би обов'язок з дострокового повернення всієї суми заборгованості за договором, яка складала на дату укладення договору новації 1 311 582 624,86 грн., тому задля недопущення збільшення боргового навантаження на себе, Відповідач-1 намагався дотримуватися виконання своїх зобов'язань в частині надання додаткового забезпечення.
Отже, обов'язок поступового надання Банку забезпечення задля досягнення коефіцієнту покриття забезпеченням 100 % залишку основного боргу виник у Відповідача-1 ще з 21 червня 2018 року, з підписанням ним договору новації та до настання строку виконання зобов'язань перед Позивачем, відтак вчинення Відповідачем-1 оспорюваних правочинів було обумовлено виконанням ним своїх зобов'язань за договором новації, а не наявністю умислу на заподіяння шкоди собі чи Позивачу, при цьому такий обов'язок Відповідача-1 настав раніше ніж строк виконання зобов'язань Відповідача-1 перед Позивачем.
Щодо твердження Позивача в частині взяття Відповідачем-1 на себе заставних зобов'язань, Відповідач-2 зазначив, що виникнення у Відповідача-1 обов'язку з надання додаткового забезпечення, який виник у Відповідача-1 перед Банком з 21.06.2018 (тобто більше ніж за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство). Окрім цього, передання зазначених транспортних засобів в заставу планувалося одразу після укладення договору новації КЗ 21 червня 2018 року, однак у зв'язку з тим, що їх виробництво планувалося здійснити не раніше 2020 року, фактичне передання їх в заставу відбулося вже у 2020 році. Про ці обставини щодо орієнтованих строків виробництва достатньої кількості товарів для передання їх в заставу Відповідач-1 інформував Банк своїм листом від 18.03.2018 року, який додано до відзиву. 15 листопада 2019 року до Банку звернулося дочірнє підприємство Відповідача-1, а саме автоскладальний завод №1, яке запропонувало оформити в заставу на виконання умов договору новації 21 автобус з 30 оформлених у майбутньому, про наявність ще 10 автобусів готових до оформлення в заставу того ж дня Банк поінформував сам Відповідач-1.
Тобто, укладення оспорюваних правочинів та передання в заставу Банку товарів у вигляді автобусів було заплановано задовго до березня 2020 року, а у листопаді 2019 року пропозиція оформлення застави 21 з 30 автобусів надійшла не від Відповідача-1, а від його дочірнього підприємства, тобто автобуси належали саме дочірньому підприємству, а не Відповідачу-1. Подальше надання в заставу зазначених автобусів саме Відповідачем-1 було обумовлено придбанням їх у свого ж дочірнього підприємства, що мало місце 05 лютого 2020 року.
Отже, відповідач-2 зазначив, що оспорюваний правочин не містить жодних ознак, які б могли характеризувати його як фраудаторний, натомість сам по собі факт його вчинення за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство не може свідчити про його фраудаторність.
З огляду на викладені вище обставини, Відповідач-2 зазначає: - обов'язок Відповідача-1 укласти оспорювані договори застави прямо випливав з умов договору новації зобов'язань його перед Банком, обов'язок такий виник ще 21.06.2018 року, а 21 з 30 автобусів, які планувалося оформити в заставу спочатку належали не Відповідачу-1, а його дочірньому підприємству. - Оспорювані правочини не існують самостійно, а мають похідний характер від основного зобов'язання, укладені з метою забезпечення виконання цього основного зобов'язання; - Метою укладення правочинів з боку Відповідача-1 було належне виконання зобов'язань за договором новації, задля забезпечення відновлення господарської діяльності та подальшого погашення кредиторської заборгованості, надання Банку як кредитору додаткових гарантій у вигляді забезпечення, а з боку Відповідача-2 метою було отримання додаткових гарантій у вигляді забезпечення вимог за основним боргом; - Уклавши оспорювані правочини, Відповідач-1 уникнув настання несприятливих наслідків, які могли виникнути у зв'язку з трансформацією обов'язку надання додаткового забезпечення, в обов'язок дострокового повернення всієї суми заборгованості; - Оспорюваний договір було укладено на реалізацію стратегії реструктуризації зобов'язань позичальника та відновлення його діяльності, замість застосування до нього інструменту примусового стягнення, що в свою чергу призвело б до повної зупинки діяльності Відповідача-1; - Відповідачі -1,2 діяли добросовісно під час укладання спірного договору, враховуючи інтереси не лише власні, а й суспільні, а також інтереси всіх кредиторів, основною ціллю дій Відповідачів -1,2 було оздоровлення фінансового стану Відповідача-1 та інших підприємств групи компаній, з метою відновлення діяльності та можливостей щодо погашення наявної заборгованості; - Поведінка Відповідачів-1,2 повністю узгоджується зі стандартами поведінки учасників подібних цивільних правовідносин, відповідає діловим звичаям, а сторони договору переслідували легітимну мету - виконання умов реструктуризації зобов'язань Відповідача-1 та забезпечення їх виконання; - Укладення оспорюваних правочинів, які нерозривно пов'язані з договором новації, мало цілком конкретну економічну мету - уникнення застосування з боку Банку інструментів примусового стягнення заборгованості, виконання умов реструктуризації задля відновлення діяльності та можливості погасити заборгованість.
На підставі вищевикладеного Відповідач-2 вважає, що позовні вимоги та доводи в їх обґрунтування є необґрунтованими та безпідставними для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 42 Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Отже, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки Позивач є кредитором боржника (Відповідача-1), останнє виступає заінтересованою особою у визнанні оспорюваних договорів недійсним.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатиш договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Як вбачається з матеріалів справи, укладення боржником оспоюваних договорів застави та передання АТ "АК "Богдан Моторс" майна, відбулось на виконання зобов'язань перед банком згідно договорів новації від 21.06.2018 № 151118K3 та від 21.06.2018 №151118K2.
З матеріалів справи та поданих сторонами доказів вбачається, що у зв'язку з неможливістю виконання у визначені строки зазначених зобов'язань за договорами новації від 21.06.2018 № 151118K3 та від 21.06.2018 №151118K2 в частині що стосується дотримання коефіцієнту покриття забезпеченням, Відповідач-1 звернувся до Відповідача-2 з листом від 12.03.2018 року в якому просив відтермінувати оформлення додаткового забезпечення у вигляді продукції групи компаній "Богдан" до часу її фактичного виготовлення, а саме не раніше ніж до 2020 року.
14 листопада 2019 року листом за №170/01-23 дочірнє підприємство Відповідача-1 "Автоскладальний завод №1", яке на підставі договору поруки №151118Р7 є поручителем за зобов'язаннями Відповідача-1 за договором новації від 21.06.2018 № 151118K3, повідомило листом Відповідача-2 про готовність на виконання умов договору новації від 21.06.2018 № 151118K3 передати в заставу готову продукції у кількості 7 автобусів марки "Богдан" моделі А22112 та у кількості 14 автобусів марки "Богдан" моделі А22412, загальною заставною вартістю 39 900 000,00 грн.
15 листопада 2019 року листом за №193 Відповідач-1 повідомив листом Відповідача-2 про готовність на виконання умов договору новації від 21.06.2018 № 151118K3 передати в заставу готову продукції у кількості 10 автобусів марки "Богдан" моделі А22112 на загальну суму 19 000 000,00 грн.
Листом від 06.02.2020 Відповідач - 1 повідомив Відповідача-2 про те, що у зв'язку з придбанням ним у дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" запропонованих підприємством в заставу Банку автобусів, то заставодавцем у майбутньому договорі буде виступати сам Відповідач-1.
13 березня 2020 року, на виконання зобов'язань за договором новації від 21.06.2018 № 151118K3, з урахуванням попередніх домовленостей між Відповідачем-1 як заставодавцем з одного боку та Відповідачем-2 як заставодержателем з іншого боку було укладено договір застави №20-1ZZ0011, у відповідності до умов якого на забезпечення вимог Банку за договором новації від 21.06.2018 № 151118K3 у сумі 1 311 582 624,86 грн. в заставу Банку передано 23 автобуси марки "Богдан" моделей А22112 та А22412, загальною заставною вартістю 25 818 750,00 грн.
Також, 13 березня 2020 року, на забезпечення виконання дочірнім підприємством Відповідача за договором новації від 21.06.2018 №151118K2, з урахуванням попередніх домовленостей між Відповідачем-1 як заставодавцем з одного боку та Банком як заставодержателем з іншого боку було укладено договір застави №20-1ZZ0012, у відповідності до умов якого на забезпечення вимог Банку за договором новації від 21.06.2018 №151118K2 у сумі 384 908 573,29 грн. в заставу Банку передано 7 автобусів марки "Богдан" моделі А22412 загальною заставною вартістю 6 714 750,00 грн.
Отже, після відкриття провадження у справі про банкрутство, саме Відповідач-2 мав законні очікування на задоволення своїх грошових вимог за рахунок предметів застави за оспорюваними договорами.
З урахуванням встановлених судом обставин вбачається, що вчинення оспорюваних правочинів відбулося на виконання умов укладеного між Відповідачами-1,2 договорів новації його зобов'язань, метою чого було відновлення діяльності Відповідача-1, його виробництва, а також можливості виконати всі свої зобов'язання перед Відповідачем-2 зокрема, а також решти кредиторів, при цьому вчиняючи оспорюваний правочин Відповідачі переслідували легітимну мету.
При цьому, обов'язок Відповідача-1 укласти оспорювані договори застави прямо випливав з умов договору новації зобов'язань його перед Банком, обов'язок такий виник ще 21.06.2018 року,
Також слід зазначити, що після відкриття провадження у справі про банкрутство предмети застави за оспорюваними договорами були включені до складу ліквідаційної маси.
На підставі наведеного вище, господарський суд вважає, що твердження Позивача про те, що саме внаслідок укладення оспорюваних правочинів було суттєво зменшено активи банкрута, задоволено вимоги лише одного кредитора за рахунок цього майна, є необґрунтованими.
За наведених обставин позивачем не доведено обставин укладення між відповідачами-1,2 оспорюваних договорів застави саме з метою завдання шкоди майновим інтересам позивача та не виконання перед ним грошових зобов'язань.
До того ж, за своєї правовою природою застава має похідний характер від основного зобов'язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов'язання, а укладення договору застави, як похідного від договору основного зобов'язання, не є підставою для виникнення майнових зобов'язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов'язання.
Отже, укладення договору застави для забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця майнових зобов'язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов'язання, і не вимагає вчинення боржником на користь кредитора майнових дій з моменту укладення договору застави.
За змістом положень статті 572 ЦК України, статей 1, 11 Закону України "Про заставу" метою укладення договору застави є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов'язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов'язання підлягає виконанню заставодавцем. Тобто застава є визначеним законним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов'язання.
У свою чергу, позивачем не доведено, що укладення оспорюваних договорів застави відбулося задля введення позивача в оману (до або в момент укладення угоди) щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, та що сторони такого спірного договору мали свідомий намір невиконання зобов'язань за ним і приховування їхніх справжніх намірів.
У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/2960/17 викладено правовий висновок про те, що не може бути визнаним недійсним укладений боржником договір іпотеки з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов'язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов'язання стосовно основного зобов'язання (зобов'язання за кредитним договором).
За наведених обставин, виходячи з наданих учасниками справи доказів, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем фраудаторності оспорюваних договорів застави №20-1ZZ0011 та № №20-1ZZ0012 від 13.03.2020р., укладених між ПАТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", та недобросовісності дій сторін при їх укладенні, що є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання таких договорів недійсним.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду.
Отже, з урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог .
Витрати по сплаті судового збору покладаються у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог Представництва Компанії "Саревін Інвестментс ЛТД" до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ "БОГДАН МОТОРС", відповідача-2: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними правочинів.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.09.2023 р.
Суддя І.В. Владимиренко