ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2970/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір
за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 1 742 382,36 грн.
Представники:
від позивача повноважний представник не з'явився
від відповідача Повалій О.В.
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 1 292 181,60 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 473/2/2118 від 01.06.2021, 396 672,58 грн. - інфляції грошових коштів та 53 528,18 грн. - річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 473/2/2118 від 01.06.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що строк оплати за поставлений позивачем товар за спірним договором не настав.
Так, останній вказує на те, що ним не було отримано рахунків на оплату від позивача відповідно до пункту 4.2. спірного договору.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, вказуючи про те, що позов ПАТ "Укртатнафта" є передчасним, посилається на пункти 6.1., 6.3. спірного договору, якими встановлено, що жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але не обмежуючись такими: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями або іншими, не залежними від сторін обставинами, що виникли після укладення договору і перешкоджають належному виконанню зобов'язань сторін. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов'язань в строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно подовжуються на час дії відповідних обставин. Сторона, яка не виконала зобов'язання за цим договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом настання та/або припинення обставин форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни їх виникнення або уповноваженим державним органом.
Так, відповідач зазначає, що з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Також, відповідач зазначає про те, що відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності в частині стягнення з його підприємства інфляції грошових коштів та річних за спірним договором сплив 31.12.2022, що є підставою для відмови в цій частині позовних вимог. До того ж, вказаний розрахунок нарахованих та пред'явлених до стягнення позивачем сум інфляції грошових коштів та річних здійснено без урахування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
21.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, щодо якої господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення (частина 3 статті 131-2 Конституції України).
Відповідно до пп. 11 п. 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
При цьому, підписання та/або подання відповіді на відзив є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина 2 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (частина 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України).
Так, суд ухвалою від 13.06.2023 відкрив провадження у справі № 904/2970/23 та розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи (в даному випадку адвокатом).
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідь на відзив від Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" підписано представником за довіреністю Діаною Синяк.
До відповіді на відзив додано довіреність № 14/03-79 від 25.04.2023, якою Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" уповноважує Синяк Діану Олександрівну представляти інтереси юридичної особи.
В матеріалах справи міститься копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з відомостями якої керівником Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, зазначено: Корецький Сергій Федорович (керівник).
Однак, відомості про особу, яка підписала відповідь на відзив (Синяк Діану Олександрівну), у зазначеному Реєстрі відсутні.
Разом з тим, матеріали справи та поданої відповіді на відзив не містять відомостей і щодо наявності у Синяк Д.О. статусу адвоката.
З огляду на викладене, та зважаючи на невідповідність відповіді на відзив статті 166 Господарського процесуального кодексу України зазначена заява по суті залишається судом без розгляду.
08.08.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача, в яких ТОВ "Паливо КР" виклало аналогічні відзиву на позовну заяву заперечення.
Ухвалою від 13.06.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2970/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.06.2023.
19.06.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якого судом відмовлено, про що 20.06.2023 постановлено відповідну ухвалу.
21.06.2023 підготовче засідання відкладено до 09.08.2023.
14.07.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС, яка задоволена господарським судом, про що постановлено ухвалу від 01.08.2023.
31.07.2023 та 02.08.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС, які судом задоволено, про що постановлено ухвалу від 03.08.2023.
04.08.2023 на поштову адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого господарським судом відмовлено зважаючи на його невідповідність вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарським судом 09.08.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 05.09.2023, про що поставнолено відповідну ухвалу.
31.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якої господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 01.09.2023.
Повноважний представник позивача в судове засідання 05.09.2023 не з'явився.
Представником відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 05.09.2023, заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для усунення перешкод щодо явки повноважного представника позивача, у задоволенні якого господарським судом відмовлено з огляду на те, що підприємство позивача з відповідним клопотанням не зверталось.
05.09.2023 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
УСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки нафтопродуктів № 473/2/2118 від 01.06.2021.
01.06.2021 Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливо КР" (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 473/2/2118 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець зобов'язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до пункту 1.2. договору одиниця виміру Товару - тонна.
Згідно з пунктом 3.1. договору базис поставки - EXW (резервуари АЗС, вказані Покупцем в заявці і що належать Покупцеві на праві власності або використовуються ним на інших правових підставах), згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі".
Поставка Товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних Сторонами. Зобов'язання Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними, право власності на Товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів (пункт 3.2. договору).
Строк поставки Товару: червень 2021 - грудень 2021 (пункт 3.3. договору).
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору ціна Товару за одну метричну тонну вказується Сторонами у відповідних Додатках (Специфікаціях) до даного Договору. Оплата Товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки Товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати поставки Товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата Товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за Товар є рахунок Постачальника. В рахунку Постачальник вказує вартість Товару, виходячи з ціни Товару, зазначеної у відповідному Додатку до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата Товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього Договору, номера і дати виписки рахунку про оплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування Товару, що підлягає оплаті.
Строк дії Договору: з моменту підписання Сторонами по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (пункт 7.1. договору).
16.06.2021 сторонами було складено, підписано та скріплено печатками підприємств останніх специфікацію на поставку Товару, в якій сторони визначили найменування, кількість та ціну Товару (а.с. 12).
На виконання умов договору позивач 16.06.2021 поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 292 181,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів № 1/06 на суму 298 468,80 грн. та № 2/06 на суму 993 712,80 грн., копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 13-14).
Вказані акти приймання-передачі підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств останніх.
Позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія № 14/05-138 від 24.01.2023 з вимогою погашення суми основної заборгованості в розмірі 1 292 181,60 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи докази надсилання (а.с. 17-21).
Відповідач грошові кошти у сумі 1 292 181,60 грн. не сплатив, відповідь на претензію не надав, що й стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вже було зазначено вище, при укладенні спірного договору, у пункті 4.2. сторони встановили, що оплата Товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки Товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати поставки Товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення оплати товару на суму 1 292 181,60 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявлені до стягнення інфляція грошових коштів за загальний період з січня 2022 по квітень 2023 в сумі 396 672,58 грн. та річні за загальний період з 01.01.2022 по 19.05.2023 у сумі 53 528,18 грн.
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляції грошових коштів та річних, проведеного позивачем, та встановлено, що розрахунок проведено правильно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляції грошових коштів в сумі 396 672,58 грн. та річних в сумі 53 528,18 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на форс-мажорні обставини господарським судом до уваги не приймаються з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. спірного договору встановлено, що жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але не обмежуючись такими: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями або іншими, що не залежать від сторін обставинами, що виникли після укладення договору і перешкоджають належному виконанню зобов'язань сторін. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов'язань в строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно подовжуються на час дії відповідних обставин. Сторона, яка не виконала зобов'язання за цим договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом настання та/або припинення обставин форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни їх виникнення або уповноваженим державним органом.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
До того ж, господарський суд звертає увагу на те, що за умовами спірного договору термін здійснення оплати товару настав заздалегідь до агресії росії та відповідач мав достатньо часу для виконання забов'язання щодо сплати грошових коштів за отриманий товар.
Не заслуговують на увагу і заперечення відповідача відносно того, що строк оплати спірного товару є таким, що не настав, посилаючись на не отримання від позивача рахунку для оплати.
Так, як вже зазначалось вище, при укладенні договору сторони в пункті 4.2. дійшли згоди про те, що оплата Товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки Товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати поставки Товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи листа-вимоги Постачальника, оплата повинна бути здійснена не пізніше 60 календарних днів від дати поставки Товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів (а не від дати передачі рахунку), тобто, не пізніше 16.08.2021.
Відносно не отримання від позивача рахунку на оплату товару, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Доказів, які б свідчили про те, що позивачем при передачі товару відповідачеві не передавався рахунок на його оплату, суду не надано, як не надано і доказів звернення ТОВ "Паливо КР" до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з вимогою щодо надання вказаного супровідного документу або відмови від договору та повернення товару продавцеві в порядку, визначеному статтею 666 Цивільного кодексу України.
Залучені до матеріалів справи листи позивача № №15-02/23 та 77-07/23, датовані 2023 роком, судом не можуть бути прийняті в якості доказу звернення з вимогою про надання супровідного документу до товару, який передано в 2021 році.
Щодо заперечень відповідача стосовно пропуску строку для нарахування річних та інфляції грошових коштів слід зазначити таке.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З огляду на викладене інфляція грошових коштів та річні не є штрафними санкціями, а є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому до вказаних нарахувань не можуть бути застосовані положення частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України та частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо КР" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 51, код ЄДРПОУ 44109444) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) 1 292 181,60 грн. - основного боргу, 396 672,58 грн. - інфляції грошових коштів, 53 528,18 грн. - річних та 26 135,74 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 15.09.2023.
Суддя І.Ф. Мельниченко