ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2023 р. Cправа № 902/887/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3
до Фізичної особи-підприємця Дмитренко Світлани Петрівни, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення 14 812,00 гривень
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області 30.06.2023 надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи-підприємця Дмитренко Світлани Петрівни про стягнення 14 812,00 гривень штрафних санкцій, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором про постачання товарів за державні кошти № 1255/21 від 14.12.2021 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 05.07.2023 судом позовну заяву № б/н від 26.06.2023 (вх. № 885/23 від 30.06.2023) Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
14.07.2023 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2023.
Ухвалою від 17.07.2023 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/887/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Ухвалу суду від 17.07.2023 року надіслано позивачу на повідомлену ним електронну адресу.
Відповідачу ухвалу суду від 17.07.2023 року надіслано за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, зазначена ухвала повернута на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Враховуючи, що відповідача згідно вимог статті 242 ГПК України було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Дмитренко Світлани Петрівни про стягнення 14 812,00 гривень штрафних санкцій.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.12.2021 року між Військовою частиною НОМЕР_1 та фізичною особою - підприємцем Дмитренко Світланою Петрівною було укладено договір про постачання товарів за державні кошти № 1255/21 від 14.12.2021 року.
Згідно умов договору відповідач зобов'язався поставити у строк до 15.12.2021 року товар - медичне ендоскопічне обладнання для проведення ЛОР-втручань. Водночас вказаний товар відповідачем поставлено позивачу з простроченням 23.12.2021 року.
24.02.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію про сплату штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором про постачання товарів за державні кошти № 1255/21 від 14.12.2021 до якої додано розрахунок штрафних санкцій та наголошено на необхідності їх сплати.
У зв'язку із несплатою відповідачем штрафних санкцій у розмірі 14 812,00 гривень у досудовому порядку, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення у примусовому порядку.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
14 грудня 2021 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - позивач, замовник) та фізичною особою - підприємцем Дмитренко Світланою Петрівною (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір на постачання товарів за державні кошти № 1255/21 від 14.12.2021 року (далі - договір) (т. 1 а.с. 4-11).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити медичне ендоскопічне обладнання для проведення ЛОР-втручань (далі - товар), зазначений у специфікації договору, а замовник прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно пунктів 1.2., 1.3. договору найменування предмета закупівлі відповідно до коду закупівлі згідно ДК 021:2015 СРУ 33160000-9 "Устаткування для операційних блоків", сума закупівлі складає 211 600,00 грн. Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюються у додатку № "специфікація", який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною.
За умовами пункту 5.1. договору строк поставки товару: постачання товару здійснюється на протязі 7 календарних днів з моменту отримання постачальником від замовника відповідної заявки, що подається у письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою). Товар повинен бути поставлений до 15.12.2021 року.
Відповідно до пункту 5.5. договору прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної.
Згідно пункту 5.6. договору датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами.
Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31 грудня 2021 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за даним договором - до повного їх виконання (п.10.1 договору).
Згідно пункту 11.7. договору сторони зобов'язані повідомляти один одному про зміну свого місцезнаходження та банківських реквізитів у триденний термін з моменту виникнення таких обставин.
На виконання пунктів 1.1., 1.3. договору сторонами підписано додаток 1 до договору на постачання товарів за державні кошти № 1255/21 від 14.12.2021 року - специфікацію, у якій погоджено ціну, найменування (асортимент), кількість товару (т. 1 а.с. 9). А також додаток 2 - технічні вимоги (т. 1 а.с. 10, 11).
Договір, додатки до договору, підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем особисто та скріплені печатками сторін.
23.12.2021 відповідачем згідно видаткової накладної № Дми-000108 від 23.12.2021 року поставлено позивачу товар згідно договору, специфікації за погодженими ціною, найменуванням (асортиментом) та кількістю товару (т. 1 а.с. 12).
Видаткова накладна підписана фізичною особою - підприємцем Дмитренко Світланою Петрівною особисто та скріплена печаткою відповідача, а також підписана уповноваженим представником позивача.
З огляду на прострочення терміну виконання зобов'язання щодо поставки товару позивачем 24.02.2023 було надіслано на зазначену у договорі адресу відповідача претензію (т. 1 а.с. 13-15) у якій зазначено про те, що ФОП Дмитренко С.П. було поставлено товар за договором з порушенням визначених договором строків та зазначено про необхідність сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором про постачання товарів за державні кошти № 1255/21 від 14.12.2021.
Доказів відповіді на претензію, сплати штрафних санкцій матеріали справи не містять.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо строку поставки товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 14 812,00 гривень штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 14 812,00 гривень штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання товарів за державні кошти № 1255/21 від 14.12.2021 року.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу.
Згідно пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі /спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Положеннями статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів частин 1-2 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Приписами статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1-2 статті 217 ГК України).
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина 2 статті 231 ГК України).
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
З урахуванням наведених положень, сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати у договорі штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов'язання, за якими застосовується неустойка.
За умовами абзацу 2 пункту 5.1. договору сторонами погоджено, що товар повинен бути поставлений до 15.12.2021 року.
Як вбачається зі спільно підписаною сторонами видаткової накладної № Дми-000108 від 23.12.2021 року обумовлений договором товар вартістю 211 600,00 гривень відповідачем поставлено позивачу 23.12.2021 року.
Таким чином, має місце прострочення по строку поставки товару на 7 днів.
Положеннями пункту 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, вимога про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 1% вартості договору за кожен день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 14 812,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 14 812 гривень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 3193 від 19.06.2023 сплачено судовий збір у сумі 2684,00 гривень.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитренко Світлани Петрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3) штрафні санкції у розмірі 14 812,00 (чотирнадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень та 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Повне рішення складено та підписано 15 вересня 2023 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;
3 - відповідачу, АДРЕСА_2.