ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року Справа № 902/172/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
ініціюючого кредитора - адвокат Стеценко А.І.
інші учасники - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі № 902/172/23 (постановлену суддею Тісецьким С.С.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" №1 від 26.01.2023 (вх.№176/23 від 07.02.2023) про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Відкрито провадження у справі №902/172/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс".
Визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" в розмірі 3 556 400,00 грн - заборгованості (четверта черга вимог кредиторів); 26 840,00 грн - судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 60 300,00 грн - авансування на депозитний рахунок суду грошової винагороди арбітражного керуючого.
Введено процедуру розпорядження майном Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" у справі №902/172/23 на 170 календарних днів, до 04.11.2023.
Задоволено заяву арбітражного керуючого Плесюка О.С. №02-01/207 від 16.11.2022 про згоду на участь у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.
Також, призначено попереднє засідання у справі №902/172/23 на 16.08.2023, тощо.
Вказана ухвала мотивована тим, що боржником не надано суду доказів на підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання, строк яких настав згідно виданої ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" фінансової аграрної розписки від 29.06.2022, відсутні докази щодо повного погашення боржником заборгованості за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022, в розмірі 3 556 400,00 грн, а також відсутній спір про право. Заявлені ТОВ "Суффле Агро Україна" до Боржника грошові вимоги є обґрунтованими і підтверджені наданими доказами.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не правильно застосовано норми матеріального права;
- наявний спір про право, оскільки ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.04.2023 відкрито провадження у справі № 924/396/23 за позовом ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання недійсною фінансової аграрної розписки від 29.06.2022;
- вважає, що вимоги кредитора не є безспірними; боржник за один і той же отриманий за договором поставки товар повинен розрахуватися двічі: на виконання зобов'язань безпосередньо за договором поставки, яким передбачено розрахунок грошовими коштами у встановлені договором розмірах, порядку та строки, а також на виконання зобов'язань за фінансовою аграрною розпискою;
- ініціюючий кредитор до заяви про відкриття взагалі не надав жодних первинних документів щодо стану розрахунків між сторонами за період з моменту видачі аграрної розписки, що свідчить про наявність спору про право в контексті розміру заборгованості;
- саме лише зазначення ініціюючим кредитором в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство про відмову від забезпечення без надання доказів реалізації такого права шляхом припинення правочину свідчить про те, що ініціюючий кредитор є забезпеченим, його грошові вимоги повністю забезпечені майном, що перебуває у нього в заставі, тому отримати їх виконання він має можливість шляхом звернення стягнення на предмет застави, тобто в спосіб, відмінний від передбачених КУзПБ процедур, що унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою такого забезпеченого ініціюючого кредитора.
Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №902/172/23/3419/23 від 30.05.2023 матеріали справи №902/172/23 витребувано з Господарського суду Вінницької області.
07.06.2023 до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/172/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
21.06.2023 через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на виконання ухвали суду від 12.06.2023 про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 та призначено справу №902/172/23 до розгляду на 18.07.2023 об 15:00год., тощо.
Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 №01-05/321, у зв'язку із закінченням повноважень судді Дужича С.П. (рішення ВРП від 06.07.2023 №685/0/25-23), відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/172/23.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/172/23 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 прийнято до розгляду колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І.
12.07.2023 на адресу суду, через систему Електронний суд, від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ініціюючий кредитор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 - без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 розгляд апеляційної скарги відкладений на "12" вересня 2023 р. об 16:00 год.
Розпорядженням керівника апарату суду від 08.09.2023 № 01-05/797 у зв'язку із закінченням повноважень судді Савченка Г.І. - рішення ВРП від 20 липня 2023р. №731/0/15-23, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/172/23.
За результатами повторного автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи №902/172/23 у складі: головуючий суддя головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В., суддя Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 до провадження в новому складі суду: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В., суддя Тимошенко О.М.
В судове засідання 12.09.2023 представник скаржника не з'явився. Однак, 12.09.2023 на адресу суду від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що боржнику 12.09.2023 стало відомо про розірвання договору про надання правової допомоги в односторонньому порядку адвокатом Руденком О.С., і 12.09.2023 укладено договір правової (правничої) допомоги з адвокатом Аваєвою Н.В.
Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні 12.09.2023 заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Заперечила клопотан Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю скаржника та відповідачів у справі.
Колегія суддів зазначає, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (ч. 1 ст. 120 ГПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Ухвалою суду від 18.07.2023 явка представників сторін в судове засідання 12.09.2023 не визнавалася обов'язковою.
Посилання скаржника на розірвання договору про правову допомогу адвокатом та укладення нового договору про правову допомогу колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи, що боржник як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що правова позиція боржника викладена у апеляційній скарзі, а розгляд справи вже відкладався за клопотанням представника скаржника згідно ухвали Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання боржника про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Згідно із ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 01.01.2019 між ТОВ "Суффле Агро Україна" (Продавець) та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (Покупець) укладено договір поставки № 1300027107 (а.с. 62-72 т. 1), за умовами п. 1.1 якого, даний договір є змішаним договором у розумінні частини статті 628 Цивільного кодексу України та об'єднує договори поставки та надання послуг. Договір направлений на забезпечення Продавцем Покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання послуг, пов'язаних із вирощуванням врожаю.
Згідно п. 1.1.1 вказаного договору поставки, у відповідності до умов, зазначених у даному Договорі, Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (що йменуються надалі - Товари): насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.
Також, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами були підписані Додатки до договору поставки від 01.01.2019 №1300027107 (а.с. 73-83).
Згідно п. 3 (підпункт А) Додатку № 2 від 22.11.2019 до договору поставки від 01.01.2019 №1300027107, сторони домовилися, що зобов'язання Покупця з оплати згідно даного Договору та усіх специфікацій/додатків тощо до нього (крім поставки на умовах передплати) мають бути забезпечені у спосіб, прийнятний для Продавця, зокрема, аграрною розпискою.
Відповідно до Додатку №5 від 27.10.2021 до договору поставки від 01.01.2019 №1300027107, сторони погодили продовження строку дії договору на 2022 рік (до 31.12.2022 включно, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання).
Судом встановлено, що 29.06.2022 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (Боржник) було видано на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку (засвідчена копія наявна в матеріалах справи), яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрована у реєстрі за № 748 (у Реєстрі аграрних розписок - за № 8481).
Розписка встановлює безумовне грошове зобов'язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20.07.2022 (включно) грошову суму у розмірі 3 956 400 грн 00 коп. (п. 1).
Кредитором та отримувачем коштів за цією Аграрною розпискою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 34863309, місцезнаходження якого: 30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43 (Кредитор) (п. 2).
Юридичний статус Кредитора у відповідності до Закону України "Про аграрні розписки" підтверджується Договором №1300027107 від 01.01.2019, укладеним між Боржником та Кредитором (надалі - Договір). Розписка не є додатковою угодою, додатком чи будь-якою іншою складовою частиною Договору, не є забезпеченням Договору (п. 3).
Боржник зобов'язується здійснити оплату згідно п. 1 Розписки виключно в безготівковій формі на банківський рахунок Кредитора НОМЕР_1 в AT "Креді Агріколь Банк" (п. 4).
Виконання зобов'язань за Розпискою (як безумовного грошового зобов'язання, так і інших зобов'язань, в т.ч. сплати штрафу тощо) здійснюється безумовно, тобто незалежно від (безвідносно до, окремо від) виконання Договору чи розірвання Договору, припинення його дії, оспорювання його укладення, оскарження його дійсності чи наявності будь-якого іншого факту виконання чи спору стосовно Договору (п. 4.1.).
В забезпечення виконання зобов'язання за цією Розпискою Боржник передає в заставу майбутній врожай Зерна, що вирощується на наступних земельних ділянках, місцезнаходження яких за даними ДЗК: Вінницька область, Калинівський район, с/рада Лемешівська (що йменується тут та надалі - "Майбутній врожай") (перелік земельних ділянок вказаний у цій аграрній розписці) (п. 5).
До 31.07.2022 (включно), зібране Зерно загальною кількістю не менше 549 тонн 500 кг, має бути доставлене на зберігання Боржником за власний рахунок на умовах DAP (зерновий склад) у відповідності до Інкотермс 2010/2020 на наступний склад: ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", код 39978332, за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Сальник, вул. Вишнева, б. 34Н/34М (п. 10).
У разі зазначення в пункті 10 даної Розписки складу Боржника в якості місця зберігання Зерна, Боржник зобов'язаний в будь-який момент на вимогу представників Кредитора (але в будь-якому разі протягом 24-х годин із моменту повідомлення електронною поштою та/чи смс за реквізитами, вказаними в Розписці) надати їм повний доступ до місця зберігання та можливість перевірки наявності Зерна та його якості із укладенням за результатами такого огляду відповідного Акту огляду Зерна (чи аналогічного за змістом) (п. 10.2.).
Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання. Відомості про Предмет застави за Аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (п. 13).
Відповідно до витягу з реєстру аграрних розписок щодо розписки №8481 (а.с. 22-24): номер розписки в реєстрі 8471; тип розписки - фінансова; стан - активна; нотаріус розписки - Посвятенко Ю.Д.; номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - 748; реєстратор розписки - Посвятенко Ю.Д.; боржники - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс"; кредитор - ТОВ "Суффле Агро Україна"; строк виконання грошового зобов'язання - 20.07.2022; вартість - 3 956 400,00 грн; тощо.
Також матеріали справи містять копії актів огляду майна, переданого в заставу за аграрною розпискою (а.с. 58-61), з яких вбачається, що представниками ТОВ "Суффле Агро Україна" в 2022 році здійснювалась перевірка заставного майна майбутнього врожаю по іншим культурам, про що було складено відповідні акти за місцем зберігання.
Враховуючи, що Розписка була не виконаною та не погашеною на повну суму безумовного грошового зобов'язання 3 956 400,00 грн, заявник ТОВ "Суффле Агро Україна" 07.02.2023 звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та визнання грошових вимог ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та включення їх до реєстру вимог кредиторів 4-ї черги. Разом з цим, у заяві повідомлено, що Кредитор заявляє про відмову від забезпечення за вимогами згідно фінансової аграрної розписки, що стали підставою для звернення із даною Заявою.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, Боржником частково сплачено заборгованість за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 в розмірі 400 000,00 грн на користь ТОВ "Суффле Агро Україна", що підтверджується долученою до відзиву Боржника платіжною інструкцією № 79 від 14.02.2023 (а.с. 84), в якій вказано про призначення платежу: оплата зг. фінансової аграрної розписки по пшениці №748 від 29.06.2022 .
У подальшому, в заяві б/н від 05.05.2023 про зменшення кредиторських вимог, Заявник інформує суд, що після прийняття судом заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", а саме 14.02.2023, Боржник сплатив на покриття безспірної заборгованості за аграрною розпискою 400 000,00 грн.
На цій підставі, Кредитор зменшив свої кредиторські вимоги до 3 556 400,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначалося вище, 29.06.2022 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (Боржник) було видано на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку (засвідчена копія наявна в матеріалах справи), яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрована у реєстрі за №748 (у Реєстрі аграрних розписок - за № 8481).
За умовами пунктів 1, 2, 3 згаданої вище фінансової аграрної розписки, остання встановлює безумовне грошове зобов'язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20.07.2022 (включно) грошову суму у розмірі 3 956 400 грн 00 коп.
Кредитором та отримувачем коштів за цією Аграрною розпискою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна".
Юридичний статус Кредитора у відповідності до Закону України "Про аграрні розписки" підтверджується Договором №1300027107 від 01.01.2019, укладеним між Боржником та Кредитором. Розписка не є додатковою угодою, додатком чи будь-якою іншою складовою частиною Договору, не є забезпеченням Договору.
Обґрунтовуючи доводи заяви про відкриття у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", ТОВ "Суффле Агро Україна" зазначає, що аграрна розписка залишається невиконаною та непогашеною на повну суму безумовного грошового зобов'язання 3 956 400,00 грн (у подальшому у розмірі 3 556 400,00 грн у зв'язку із зменшенням кредиторських вимог).
Колегія суддів зазначає що у даній справі взаємні права та обов'язки між сторонами у справі виникли саме на підставі виданої боржником 29.06.2022 фінансової аграрної розписки, що була нотаріально посвідчена, яка є окремим видом правочину.
Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки".
Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про аграрні розписки":
- аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах;
- боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов'язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;
- кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов'язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов'язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом;
Положеннями ст. 5 Закону Україну "Про аграрні розписки" (у редакції, чинній на момент видачі аграрної розписки) передбачено, що фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості. Виконання боржником зобов'язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.
При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.
Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 924/233/21, від 24.05.2022 у cправі № 906/708/20, від 12.07.2022 у справі № 902/698/21.
Судом встановлено, що грошове зобов'язання боржника у заявленому ініціюючим кредитором розмірі виникло саме на підставі виданої боржником ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" кредитору ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансової аграрної розписки про безумовне грошове зобов'язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20.07.2022 грошову суму у розмірі 3 956 400 грн 00 коп., яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрована у реєстрі за №748 (у Реєстрі аграрних розписок - за № 8481)
Положеннями ст. 9 Закону Україну "Про аграрні розписки" передбачено, що аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.
Відповідно до ст. 12 Закону Україну "Про аграрні розписки", аграрні розписки діють до повного їх виконання. За згодою кредитора дата виконання зобов'язань за аграрною розпискою може бути перенесена на наступний маркетинговий рік.
Фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок.
Кредитор за аграрною розпискою зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов'язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі аграрної розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості - шляхом направлення цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в аграрній розписці.
Після повернення боржнику за аграрною розпискою оригіналу аграрної розписки з відміткою про її виконання боржник за аграрною розпискою має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання аграрної розписки до відповідних реєстрів.
Аграрна розписка з відміткою про її виконання до повторного обігу не допускається. Інформація про видані аграрні розписки та їх виконання зберігається в Реєстрі аграрних розписок не менше 10 років.
За згодою кредитора за аграрною розпискою і боржника за аграрною розпискою допускається часткове виконання зобов'язань за аграрною розпискою. Для цього в товарній аграрній розписці погоджується розмір мінімальної партії сільськогосподарської продукції, яка може бути поставлена на її часткове виконання. У фінансовій аграрній розписці визначається мінімальний обсяг грошових коштів, який може бути сплачений на часткове виконання фінансової аграрної розписки. Якщо в тексті аграрної розписки не міститься застереження про мінімальний розмір часткового виконання аграрної розписки, кредитор за аграрною розпискою має право відмовитися від прийняття часткового виконання зобов'язань боржника за аграрною розпискою.
У разі отримання часткового виконання за аграрною розпискою на ній робиться напис, в якому фіксуються виконана частина зобов'язання та розмір зобов'язання, що зберігається. Такий напис скріплюється підписами боржника за аграрною розпискою та кредитора за аграрною розпискою. При цьому забезпечення аграрної розписки заставою зберігається в первинному обсязі.
Приписами ст. 13 Закону Україну "Про аграрні розписки" унормовано, що наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.
Отже, сама по собі відсутність напису "Виконано", при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника.
Відповідних висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 10.08.2021 у справі №924/1336/20, від 30.03.2021 у справі №910/14168/19, від 13.07.2021 у справі №925/1282/20.
При цьому, судом також враховано позицію Верховного Суду, висвітлену у постанові від 27.01.2022 у справі №924/233/21, де зокрема, зазначено, що проаналізувавши зазначені норми Закону Україну "Про аграрні розписки", суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов'язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.
Аграрна розписка не є і додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання до боржника - сільгоспвиробника.
При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закону Україну "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2022 року у справі № 910/430/21, видана позивачем аграрна розписка та договір поставки є за своєю правовою природою двома окремими правочинами, а тому внесення певних змін до договору поставки не впливає на юридичну силу самої аграрної розписки та зобов'язання позивача щодо виконання такої аграрної розписки на умовах, які в ній визначені, до внесення змін до такої аграрної розписки.
Отже, наведені висновки Верховного Суду свідчать, що аграрна розписка є окремим самостійним правочином.
Враховуючи вищевказані положення законодавства про те, що аграрна розписка є окремим правочином, аграрна розписка є окремим самостійним правочином, аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), відсутність на аграрній розписці відмітки "Виконано", безпідставними є доводи скаржника, що вимоги кредитора не є безспірними та, що боржник за один і той же отриманий за договором поставки товар повинен розрахуватися двічі: на виконання зобов'язань безпосередньо за договором поставки, а також на виконання зобов'язань за фінансовою аграрною розпискою.
При цьому, судом встановлено, що на момент розгляду справи, матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником заборгованості за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 в розмірі 3 556 400,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог).
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи-підприємця за наявності неплатоспроможності боржника або у разі загрози його неплатоспроможності.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство.
Положення статті 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Згідно преамбули КУзПБ цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
За змістом цієї статті перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі за положеннями частини шостої статті 39 КУзПБ, зокрема є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Отже, з урахуванням також положень КУзПБ: статті 1 (щодо визначення неплатоспроможності, особи кредитора, грошового зобов'язання, його складу), частини першої, другої статті 34 (щодо форми та змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), частини першої статті 35, частин першої - п'ятої статті 39 (щодо порядку відкриття провадження у справі про банкрутство), завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет:
- наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ;
- встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
- встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Суд зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20.
Суд також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі №905/2030/19: "у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження".
Враховуючи також положення статей 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
У цих висновках суд звертається до правової позиції, сформульованої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 з посиланням на також на висновки Верховного Суду в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20.
Крім цього, свідченням наявності спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КузПБ, можуть бути заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора).
Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).
Водночас, сам по собі момент звернення із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (за умови, що це звернення мало місце до дати проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство), не має остаточно-визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема:
- характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо);
- хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.
У поданому відзиві Боржника №22 від 19.04.2023, останнім серед іншого, повідомлено, що ТОВ "Лемешівка Агро плюс" подано позов до Господарського суду Хмельницької області з вимогами про визнання аграрної розписки недійсною.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.04.2023 по справі №924/396/23 прийнято позовну заяву ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання недійсною фінансової аграрної розписки від 29.06.2022 та призначено підготовче засідання на 09.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.05.2023 призначене підготовче засідання у справі №924/396/23, яке відбудеться 24.05.2023.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах цієї справи міститься копія позовної заяви ТОВ "Лемешівка Агро плюс" до ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання недійсною фінансової аграрної розписки від 29.06.2022, яка датована 04.04.2023 та адресована Господарському суду Хмельницької області 04.04.2023.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заява ТОВ "Суффле Агро Україна" №1 від 26.01.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" надійшла до Господарського суду Вінницької області 07.02.2023 за вх.№ 176/23 (здана на відправку до органу поштового зв'язку - 01.02.2023).
Отже, із позовом про визнання недійсною фінансової аграрної розписки від 29.06.2022 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" звернулося після подання заяви кредитора про відкриття провадження, що не може свідчити про наявність спору про право у розумінні положень частини шостої статті 39 КУПБ.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо заперечення факту виникнення та існування боргу у спірних правовідносинах; також відсутні докази, що до ініціювання справи про банкрутство боржника існувало листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора в розмірі 3 556 400,00 грн за Аграрною розпискою від 29.06.2022.
Щодо доводів скаржника про статус кредитора у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 фінансової аграрної розписки від 29.06.2022 в забезпечення виконання зобов'язання за цією розпискою боржник передає в заставу майбутній врожай Зерна, що вирощується на наступних земельних ділянках, місцезнаходження яких за даними ДЗК: Вінницька область, Калинівський район, с/рада Лемешівська (що йменується тут та надалі - "Майбутній врожай") (перелік земельних ділянок вказаних у цій аграрній розписці).
Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про аграрні розписи", аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов'язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції. Розмір застави повинен бути не меншим за розмір зобов'язання за аграрною розпискою. На день видачі аграрної розписки майбутній врожай сільськогосподарської продукції не може перебувати в інших заставах, ніж за аграрними розписками. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов'язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника за аграрною розпискою.
В абзаці 3 частини другої статті 45 КУзПБ визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУзПБ, чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо предмета застави, його вартості, та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №905/2852/16.
Кодекс України з процедур банкрутства імперативно визначає право кредитора відмовитись від забезпечення власних вимог. Така відмова має бути належним чином заявлена кредитором. У разі не здійснення такої відмови та не заявлення відповідних вимог кредитором - відомості про забезпечення підлягають включенню до реєстру, як це передбачено частиною 8 статті 45 КУзПБ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №925/367/20.
У постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16 зазначено, що альтернатива вибору віднесення вимог забезпеченого кредитора до вимог у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУзПБ, чи до позачергових, здійснюється виходячи з наданих ним (забезпеченим кредитором) доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо предмета застави, його вартості, та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.
Судом встановлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор заявив про відмову від забезпечення за вимогами згідно фінансової аграрної розписки, що стали підставою для звернення із даною заявою.
Відтак, твердження Боржника про те, що ТОВ "Суффле Агро Україна" не може бути ініціюючим кредитором у цій справі про банкрутство є необґрунтованим.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №925/367/20 є необґрунтованими, оскільки у справі №925/367/20 заявником не подавалась заява про відмову від забезпечення. У даній справі ініціюючий кредитор заявив про відмову від забезпечення за вимогами згідно фінансової аграрної розписки у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що боржником не надано суду доказів на підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання, строк яких настав, матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником заборгованості згідно фінансової аграрної розписки від 29.06.2022 в розмірі 3 556 400,00 грн.
Також судом встановлено, що на час ініціювання кредитором справи про банкрутство у правовідносинах між ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ТОВ "Суффле Агро Україна" відсутній спір про право щодо аграрної розписки на суму 3 556 400,00 грн, зареєстрованої в Реєстрі аграрних розписок за № 748.
Отже, у даній справі судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Частина 13 ст. 39 КУзПБ, передбачає, що процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 2 ст. 44 КУзПБ, процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заявлені ТОВ "Суффле Агро Україна" грошові вимоги в розмірі є обґрунтованими і підтверджені наданими доказами та підлягають визнанню, а представлені матеріали є достатніми для відкриття провадження у справі №902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та введення процедури розпорядження майном боржника на 170 календарних днів.
Крім того, враховуючи положення ст. 64 КУзПБ та ст. 123 ГПК України, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 26 840,00 грн - судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 60 300,00 грн - авансування на депозитний рахунок суду грошової винагороди арбітражного керуючого.
За змістом ч. 3 ст. 28 КУзПБ, розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: які є заінтересованими особами у цій справі; які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів; які є близькими особами боржника - фізичної особи.
До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 44 КУзПБ, про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Згідно матеріалів справи, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, ініціюючим кредитором було додано заяву арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича № 02-01/207 від 16.11.2022 року про згоду на участь у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 44 КУзПБ, про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Як вбачається зі змісту вказаної вище заяви арбітражного керуючого Плесюка О.С., останній не має: судимості за вчинення корисливих злочинів, заборони суду займатись діяльністю арбітражного керуючого; управління Боржником раніше не здійснював; конфлікт інтересів відсутній; діяльність на посаді арбітражного керуючого на випадок заподіяння шкоди боржнику чи кредиторам застрахована (Договір № ДЦВАК/173/22 від 30.05.2022 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку може бути завдано у зв'язку з виконанням його обов'язків; арбітражний керуючий має загальний досвід роботи юриста більше 15 років, з яких 6 років працював адвокатом по господарських справах, в тому числі по справах про банкрутство; кандидатура арбітражного керуючого Плесюка О.С. відповідає вимогам ст.ст. 11, 28 КУзПБ; арбітражний керуючий не є заінтересованою особою стосовно боржника і його кредиторів та не належить до жодної категорії осіб, зазначених у ч. 3 ст. 28 та ч. 2 ст. 11 КУзПБ.
Також, в матеріалах справи наявні, зокрема, копії Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого Плесюка О.С. (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1971 від 16.10.2020; договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку може бути завдано у зв'язку з виконанням його обов'язків № ДЦВАК/173/22 від 30.05.2022.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення цієї заяви та призначення розпорядником майна ФГ "Алмар" арбітражного керуючого Плесюка О.С.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України та покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2023 у справі №902/172/23 - без змін.
2. Справу №903/172/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "14" вересня 2023 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.