МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 р. № 400/8160/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3
про:визнання протиправним та скасування наказу від 05.02.2023 року № 17-РС; визнання протиправним та скасування наказу від 14.06.2023 року № 169,
ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 (надалі - відповідач 1) та військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.02.2023 року № 17-РС, яким увільнено від займаних посад і призначено головного сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 - сержантом із матеріального забезпечення десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_3 , ВОС-787089М;
- визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2023 року №169, яким ОСОБА_2 з 14 червня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , призваний на військову службу Очаківським РВК в Миколаївській області, у Збройні Сили України по контракту з квітня 2010 року. З 21.03.2014 року зарахований до списків в/ч НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.02.2023 р. № 17-РС увільнено від займаних посад і призначено головного сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 - сержантом із матеріального забезпечення десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_3 , ВОС-787089М. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2023 р. №169 ОСОБА_1 з 14 червня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач вважає, що накази прийняті протиправно без урахування висновків ВЛК щодо не придатності до служби в десантно-штурмових військах морської піхоти, оскільки відповідно до довідки № 1081 військово-лікарської комісії військової частини № НОМЕР_4 від 06.06.2023 року № 1088, позивач на підставі ст. 39-в графи 2 Розкладу хвороб та графи 1 Таблиці додаткових вимог "Б” непридатний до служби у морській піхоті. Зазначив, що переміщення по службі військовослужбовця в іншу місцевість, що є у безпосередній близькості до лінії бойових дій у військову частину НОМЕР_2 повинно було відбуватись за наявності згоди позивача на таке переміщення, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 10.07.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/8160/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.
Вказаною ухвалою суд клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнив, визнав причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 05.02.2023 року № 17-РС; визнання протиправним та скасування наказу від 14.06.2023 року № 169 поважними та поновив строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.
09.08.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час видання наказу (по особовому складу ) від 05.02.2023 року №17-РС, в частині що стосується позивача, командиром військової частини НОМЕР_1 суворо дотримано вимоги Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Так, відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Відповідно до пункту 112 Положення "...Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця та станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які не підтверджують...". Враховуючи, що жодного з перелічених випадків, які унеможливлюють переміщення позивача без згоди під час видання наказу не мало місце, відповідачем прийнято законне рішення. Вказав, що в обґрунтування позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 позивач посилається на єдиний доказ - Довідку № 1081 зі змісту якої вбачається, що вона видана 06.06.2023 року, тобто через чотири місяці після видання оскаржуваного наказу.
15.08.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем до позовної заяви додано Довідку військово-лікарської комісії № 1081 від 06.06.2023 року. Відповідно до вказаної довідки, позивач непридатний до служби у морській піхоті, але придатний до військової служби. При цьому Довідка військово-лікарської комісії від 06.06.2023 року № 1081 не визначає місцевостей, в яких не може служити позивач ОСОБА_1 . Вказана Довідка військово-лікарської комісії видана 06.06.2023 року. Отже, ця довідка не може бути доказом недійсності наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2023 року № 17-РС, і в свою чергу, при прийнятті цього наказу не могла братися до уваги вказана Довідка військово-лікарської комісії, оскільки ця довідка була видана значно пізніше за прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2023 року № 17-РС. Позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження трьох вище перелічених випадків. Відсутній висновок військово-лікарської комісії, відповідно до якого позивач не може служитисаме у тій місцевості, де знаходиться військова частина НОМЕР_3 . Позивачем не додані докази, що члени його сім'ї не можуть проживати в місцевості, до якої його переміщують. Також не додано доказів, що позивач має потребу у догляді за хворими близькими родичами, яким потрібен догляд. Отже, оскаржувані наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2023 року № 17-РС та прийнятий на його виконання наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2023 року №169 прийняті з дотриманням норм законодавства України, зокрема, пунктів 81, 82, 112 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з квітня 2010 року.
З 21.03.2014 року позивач зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.02.2023 р. № 17-РС увільнено від займаних посад і призначено головного сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 - сержантом із матеріального забезпечення десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_3 , ВОС-787089М.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2023 р. №169 ОСОБА_1 з 14 червня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 06.06.2023 року №1081 головного сержанта ОСОБА_1 на підставі статті 39В графи ІІ Розкладу хвороб та графи І Таблиці додаткових вимог "Б" визнано: непридатним до служби у морській піхоті. Придатний до військової служби.
Вважаючи накази від 05.02.2023 року №17-РС та від 14.06.2023 року №169 протиправними та такими, що суперечать довідці ВЛК від 06.06.2023 року, а саме, що позивач не придатний до служби у морській піхоті, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 год, 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації. У подальшому Указами Президента України від 14.03.2022 року №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022 воєнний стан продовжений до 19.02.2024 року.
Згідно норм ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч. 13 ст. 6 Закону №2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008, Положення).
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Пунктом 12 Положення № 1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Розділом IV Положення № 1153/2008 врегульовано порядок призначення на посади та звільнення з посад.
Положенням № 1153/2008 визначено види посад та вимоги при призначенні на посаду, зокрема, такі види посад, як: вищі, рівнозначні та нижчі посади (п.82).
Відповідно до пп.1 п. 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється: на вищі посади - у порядку просування по службі.
У відповідності до підпункту 6 пункту 82 Положення про проходження служби призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
За змістом абз. 2 п. 257 Положення №1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
В свою чергу пункт 85 Положення №1153/2008 передбачає, що просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників, а п. 87 Положення №1153/2008 передбачає, що особи офіцерського складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у порядку просування по службі можуть бути переміщені на вищу посаду, якщо вони вислужили встановлені Міністерством оборони України строки перебування на попередній посаді.
Отже, в особливий період для доукомплектування Збройних сил України при просуванні військовослужбовця дозволяється не дотримуватись тільки рейтингу та строків перебування на попередній посаді. При цьому у абз.2 п.257 Положення №1153/2008 йде мова лише про просування військовослужбовців по службі.
Пунктом 112 Положення визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Позивач, який проходить службу за контрактом, призначений на вищу посаду у порядку просування по службі, дійсно згідно п. 112 Положення не має тих випадків, в яких переміщення повинно було здійснюватися за його згодою.
Однак, як стверджує позивач, Довідкою ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 06.06.2023 року №1088 головного сержанта ОСОБА_1 на підставі статті 39В графи ІІ Розкладу хвороб та графи І Таблиці додаткових вимог "Б" визнано: непридатним до служби у морській піхоті. Придатний до військової служби.
Також суд зазначає, що додаткові вимоги до стану здоров'я щодо можливості проходження військової служби у тих чи інших видах (родах) військ, займати ті чи інші військові посади визначені в Таблиці додаткових вимог до стану здоров'я, яка є Додатком 3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
Так, відповідно до Таблиці «Б» додаткових вимог до стану здоров'я додатку 3 до зазначеного Положення визначено, що громадяни та військовослужбовці, які приймаються та проходять військову службу з числа осіб рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу із розладами здоров'я за статтями 39 «в», 75 «в» непридатні до служби : частини та підрозділи спеціального призначення, високомобільні військах, морська піхота, повітрянодесантні частини, Державна прикордонна служба України, Частини та підрозділи спеціального призначення МВС України
З огляду на викладене вище, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади, а позивач подає рапорт у випадку, коли є така необхідність в переміщенні за станом здоров'я
Відповідно до пункту 113 Положення, переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї, здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Для переміщення в іншу місцевість військовослужбовець до рапорту додає відповідні документи, які підтверджують необхідність зміни місця проживання.
При цьому, п.90 Положення встановлено, що необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров'я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки військової служби з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.
Тобто необхідність і терміновість переміщення визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.
В даному випадку, позивача ВЛК визнано не придатним до служби у морській піхоті лише 06.06.2023 року, тобто при призначенні позивача на посаду (05.02.2023 року) сержантом із матеріального забезпечення десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_3 , ВОС-787089М, командирами (начальникам), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади, не могло бути враховано висновки ВЛК, що позивач визнаний не придатним до служби у морській піхоті.
Тобто, довідка ВЛК від 06.06.2023 року №1088 складена після призначення позивача на іншу посаду і його переміщення, відповідно відповідачі не могли бути обізнані про висновки ВЛК викладені у довідці від 06.06.2023 року при прийнятті оскаржуваних наказів.
Звертаючись до суду, позивача вказував про протиправність спірних наказів через неможливість проходження ним військової служби у морській піхоті, натомість, відповідачі довели, що винесення спірних наказів відбулось із дотриманням норм законодавства, з огляду на наявність належних та допустимих доказів.
Поряд з цим, суд зауважує, що у випадку порушення прав позивача шляхом залучення до видів служби стосовно яких він визнаний непридатним, то захист порушеного права може здійснюватись на підставі подання відповідного рапорту до командира військової частини НОМЕР_3 із посиланням на наявність довідки від 06.06.2023 року №1088.
Доказів звернення позивача із рапортом до військової частини НОМЕР_3 щодо переведення його з урахуванням довідки ВЛК суду не надано.
Відтак, відсутні підстави для визнання оскаржуваних наказів протиправними.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) та військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.02.2023 року № 17-РС, яким увільнено від займаних посад і призначено головного сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 - сержантом із матеріального забезпечення десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_3 , ВОС-787089М; визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2023 року №169, яким ОСОБА_2 з 14 червня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко