ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/6028/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якій просить суд:
- скасувати постанову «Про закінчення виконавчого провадження» № ВП 70554422 від 10.01.2023, винесену виконавцем Заєць Т.І.;
- зобов'язати Департамент ДВС Міністерства юстиції України, посадову особу ОСОБА_2 провести виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та направити постанову про відкриття виконавчого провадження для вчинення дій, відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду і виконавчого листа № 380/4596/21 від 25.08.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 зобов'язано МВС України прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ МВС України. Судове рішення набрало законної сили 25.01.2022. 25.08.2022 суд видав виконавчий лист у справі № 380/4596/21. 14.12.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 70554422/1. Постановою від 14.12.2022 боржника МВС України зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів і вирішено стягнути з боржника виконавчий збір та основну винагороду у розмірі 26800,00 грн. Позивач зазначає, що кореспонденція, яка надійшла на адресу позивача у рамках виконавчого провадження, а саме постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 70554422 від 10.01.2022, не відповідає вимогам ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки має надсилатись рекомендованим листом з повідомленням про вручення, чого, однак, зроблено не було. Також позивач вважає саму постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 70554422 від 10.01.2022 незаконною, оскільки рішення суду не виконано та відсутні доказові документи у підтвердження фактичного виконання рішення суду.
Ухвалою від 03.04.2023 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 17.04.2023 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач позову не визнав. 28.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30212). Відповідач зазначив, що на виконання до відділу примусового виконання надійшов виконавчий лист № 380/4596/21, виданий 25.08.2022 Львівським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду № 380/4596/21 від 21.07.2021, яким зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України після надходження сформованого висновку Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області повторно розглянути сформований пакет документів з прийняттям рішення про призначення (чи відмову) виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, 14.12.2022 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70554422, копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувану до відома. Державним виконавцем у виконавчому провадженні в подальшому вчинялися виконавчі дії направлені на виконання рішення суду відповідно до Закону. Однак, до відділу надійшла заява представника МВС України від 30.12.2022 № 12/6-1621 про закінчення виконавчого провадження з додатками. Відповідно зазначеного листа та додатків до нього на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 у Міністерстві внутрішніх справ України затверджено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Рішення суду виконано фактично згідно з виконавчим документом у добровільному порядку. Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39, ст.. 40 Закону, державним виконавцем відділу 10.01.2023 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 70554422. Відповідач вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.01.2023 ВП № 70554422 винесені із дотриманням норм діючого законодавства, державний виконавець діяв у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом. Також відповідач вважає, що позивач не обґрунтовував протиправність вищезазначеної постанови, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 10.01.2023. Щодо строку звернення до суду, то відповідач зазначив, що постанова державного виконавця відділу про закінчення виконавчого провадження ВП № 70554422 прийнята 10.01.2023 та в п. 2 постанови вказано про направлення копії сторонам. Відповідно до реєстру передачі поштової кореспонденції до відділу відправки та обліку документів Управління забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України, відповідно до позиції « 116» постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.01.2023 ВП № 70554422/1 передана на відправку 18.01.2023. Відповідач вважає, що позивач не був позбавлений можливості вчасно отримати інформацію та копії документів по виконавчому провадженню за яким, він є стороною та не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою у десятиденний строк, передбачений ст. 287 КАС України.
12.05.2023 за вх. № 34231 від позивача надійшли заперечення на відзив.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає ст. 287 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Суд встановив, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України Головного управління МВС України у Львівській області задовольнив частково. Зобов'язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області належним чином підготувати (оформити) та подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо виплати грошової допомоги та всі необхідні документи, передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року для прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №850. Зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України після надходження сформованого висновку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно розглянути сформований пакет документів з прийняттям рішення про призначення (чи відмову) виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.01.2022 у справі № 380/4596/21 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишив без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 - без змін.
25.08.2022 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи у справі № 380/6028/23.
За вказаним виконавчим листом 14.12.2022 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70554422 про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України після надходження сформованого висновку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно розглянути сформований пакет документів з прийняттям рішення про призначення (чи відмову) виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 МВС України 15.07.2022 затвердило висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
30.07.2022 МВС України звернулося із заявою про закінчення виконавчого провадження до заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Т. І., у якій просив закінчити виконавче провадження № 70554422 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
У подальшому, 10.01.2023 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийняла постанову про закінчення виконання провадження ВП № 7055422.
Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця від 10.01.2023 про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду із цим позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Отже, відповідач під час здійснення виконавчого провадження наділений широким колом прав, якими має користуватися для примусового повного виконання рішення суду.
Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).
Відповідно до п. 6 Інструкції № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок та підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема пунктом 9 частини першої цієї норми визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39).
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. 3 ст. 39).
Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 640/12200/22 зазначив, що закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження видно, що підставою її прийняття є виконання рішення суду.
Проте позивач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.01.2023 № 79554422 протиправною з огляду на те, що боржник у виконавчому провадженні не виконав рішення суду, а саме не прийняв рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності.
Такі твердження позивача суд вважає помилковими, оскільки резолютивна частина рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 не містить імперативного обов'язку МВС України саме призначити позивачу одноразову грошову допомогу.
Зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 випливає, що суд зобов'язав МВС України після надходження сформованого висновку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно розглянути сформований пакет документів з прийняттям рішення про призначення (чи відмову) виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У спірному випадку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/4596/21 МВС України 15.07.2022 затвердило висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Відтак, на думку суду, вирішуючи питання про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець пересвідчився у повному виконанні судового рішення та правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.01.2023 ВП № 70554422.
Аналізуючи вказані вище норми та матеріали виконавчого провадження, керуючись приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні спірного рішення діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, обґрунтовано, та недобросовісно, розсудливо, та з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Департамент ДВС Міністерства юстиції України, посадову особу ОСОБА_2 провести виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та направити постанову про відкриття виконавчого провадження для вчинення дій, відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду і виконавчого листа № 380/4596/21 від 25.08.2022, суд зазначає таке.
З огляду на абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» визначено умови відновлення виконавчого провадження.
Так, статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Із аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості повторного відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, провадження за яким закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення за виконавчим документом.
Відповідач у спірних правовідносинах довів, що прийняв спірне рішення з підстав, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
При цьому, судом не береться до уваги твердження позивача про порушення відповідачем ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в частині того, що державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 70554422 від 10.01.2023 було скеровано позивачу простим, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає ст. 287 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Дана справа відноситься до категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішення, дій або бездіяльності державного або приватного виконавця, може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було отримано своєчасно оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.01.2023, та доводи і обґрунтування позивача стосовно того, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише 13.03.2023, після отримання поштою копії оскаржуваної постанови, під час розгляду справи відповідачем не спростовано.
В той же час, позивач звернувся до суду 20.03.2023, тобто у визначений законом 10-денний строк, з дня, коли дізнався про порушення його прав.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розгляді справи суд встановив, що відповідач діяв у порядку та спосіб встановлений Законом України «Про виконавче провадження», порушень прав позивача під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.01.2023 № 79554422 не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 13.09.2023.
Суддя Потабенко В.А.