ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2023 р. справа № 300/3048/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про скасування наказу від 14.04.2023 №278/10 та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (надалі, також - відповідач) про скасування наказу від 14.04.2023 №278/10, зобов'язання призначити адвоката, який надає безкоштовну вторинну правову допомогу та стягнення 160 000,00 грн матеріальної та 160 000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та згідно Закону України "Про безоплатну правову допомогу" наділений правом на отримання безоплатної вторинної правової допомоги на всі види правових послуг. 07.04.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачає складення процесуальних документів та представництво інтересів у справі щодо відшкодування матеріальної шкоди діями військових російської федерації. Ведення в поліції і суді, ДБР кримінальних справ, де він визнаний потерпілим. Проте директором Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано наказ від 14.04.2023 №278/10 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ". Однак, на думку позивача оскаржуваний наказ від 14.04.2023 №278/10 не відповідає нормам чинного законодавства, та підлягає скасуванню оскільки в ньому не зазначено порядок його оскарження, а також неправдиво зазначено, що позивач не пред'явив жодного із документів, що посвідчують його статус внутрішньо переміщеної особи, та право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги згідно статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Крім того, в силу неналежного ставлення посадових осіб відповідача та свого похилого віку, позивач просить стягнути матеріальну та моральну шкоду. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
07.06.2023 та 12.06.2023 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто та подано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та позовну заяву із зазначенням адреси місця фактичного проживання.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
21.06.2023 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.06.2023 про залучення третіх осіб, про що судом постановлено ухвалу.
Цього ж дня ухвалою суду вирішено клопотання ОСОБА_1 від 15.06.2023 про розгляд справи № 300/3048/23 в порядку загального позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.06.2023 та міститься в матеріалах справи. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що згідно пункту 2 частини 1 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" внутрішньо переміщені особи мають право на всі види правових послуг, передбачених ч.2 статті 13 цього Закону. Під час отримання консультації позивач повідомив працівників відділу безоплатної правової допомоги про те що він є внутрішньо переміщеною особою. Фахівці центру роз'яснили клієнту порядок звернення до центру та перелік документів які необхідно надати для підтвердження його приналежності до суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, а саме, внутрішньо переміщеної особи. Однак, ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які документи, окрім, тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади. На прохання пред'явити документ що посвідчує особу та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відреагував агресивно. Крім того, на думку представника відповідача, позивач не надає належних доказів, що підтверджують завдання йому матеріальної та моральної шкоди саме рішенням відповідача про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Тому дані вимоги на думку відповідача є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю(а.с. 69-75).
03.07.2023 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не спростовано наведені у позовній заяві посилання щодо протиправності оскаржуваного наказу від 14.04.2023 №278/10 з огляду на посилання у позовній заяві на додаток 4 до Методичних рекомендацій щодо організації надання безоплатної правової допомоги місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги затверджених Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги 05 січня 2023 року № 2. Крім того, відповідачем, не надано жодного підтвердження що позивач не має статус внутрішньо переміщеної особи та згідно Закону України "Про безоплатну правову допомогу" не наділений правом на отримання безоплатної вторинної правової допомоги на всі види правових послуг. За таких обставин, на думку позивача, висновок відповідача зазначений у наказі від 14.04.2023 №278/10 є необґрунтованим та безпідставним, не підтверджений належними та допустимими доказами(а.с. 82-85).
Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
Згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово фактично проживає на території Івано-Франківської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 з 05.09.2022, яке видано 21.02.2023 ЦНАП м.Івано-Франківська (а.с.6).
07.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачає складення процесуальних документів та представництво інтересів у справі щодо відшкодування матеріальної шкоди діями військових російської федерації. Ведення в поліції і суді, ДБР кримінальних справ, де позивач визнаний потерпілим. До вказаної заяви позивачем долучено копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади (а.с.7).
Талоном про прийняття заяви про надання безоплатної вторинної правової допомоги до реєстраційного номеру звернення від 07.04.2023 №2023-2810987, позивача було повідомлено, що місцевим центрам з надання безоплатної вторинної допомоги було прийнято та зареєстровано його звернення, до якого додані копії таких документів, а саме копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади (а.с.8).
Відповідач листом від 14.04.2023 №125/02-07 направив ОСОБА_1 копію наказу від 14.04.2023 №278/10 про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги та зазначив, що рішення Центру про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду (а.с.10).
Так, згідно наказу Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14.04.2023 №278/10 "Про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17, частини 4 статті 19, пункту 1 частини 1 статті 20, частина 2 статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", та на підставі звернення позивача від 07.04.2023, відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що передбачає складення процесуальних документів та представництво інтересів клієнта у справі щодо відшкодування матеріальної шкоди діями військових російської федерації. Ведення в поліції і суді, ДБР кримінальних справ, де ОСОБА_1 визнаний потерпілим, оскільки останній не надав відповідних документів, що підтверджують його приналежність до суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, які визначені статтею 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Крім того, ОСОБА_1 не пред'явив жодного із документів, що посвідчують особу відповідно до пункту першого частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (а.с.11).
Вважаючи наведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
За змістом статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" (надалі також - Закон № 3460-VI, в редакції, станом на час спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №3460-VI передбачено, що безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Згідно із статтею 3 Закону №3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 6-1 Закону №3460-VI до системи надання безоплатної правової допомоги належать: 1) Координаційний центр з надання правової допомоги; 2) суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги; 3) суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Згідно зі статтею 7 Закону № 3460-VI безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 2 статті 7 цього Закону визначено, що безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
3-1) надання консультацій, роз'яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок;
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Суб'єктами права на безоплатну вторинну правову допомогу є, зокрема, згідно частини 1 статті 14 Закону України № 3460-VI внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Статтею 15 Закону №3460-VI передбачено, що суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
За змістом статті 16 Закону №3460-VI центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел, забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону №3460-VI центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 19 Закону № 3460-VI у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.
Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №3460-VI особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону; особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання; особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
Таким чином, право на отримання безоплатної правничої допомоги гарантовано Конституцією України, а зміст і порядок реалізації такого права визначено у Законі України "Про безоплатну правову допомогу". Безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Право на безоплатну вторинну правову допомогу має соціально вразлива категорія осіб, які визначені в статті 14 Закону №3460-VI.
Суд зазначає, що поняття доступу до правосуддя зобов'язує державу гарантувати право кожної особи на звернення до суду за певних обставин, до альтернативного органу вирішення спорів, з метою отримання юридичного захисту, у разі якщо її права були порушені.
Відтак, аналіз положень Закону України "Про безоплатну правову допомогу" дає підстави для висновку, що вторинна правова допомога надається з метою забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів особи, права якої порушено. Особа, права якої порушено і яка у відповідності до статті 14 Закону №3460-VI має право на безоплатну вторинну правову допомогу, при зверненні за отриманням такої допомоги повинна надати документи, які підтверджують право на отримання такої допомоги.
Як встановлено судом, згідно наказу Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14.04.2023 №278/10 "Про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17, частини 4 статті 19, пункту 1 частини першої статті 20, частина 2 статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", та на підставі звернення позивача від 07.04.2023, відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що передбачає складення процесуальних документів та представництво інтересів клієнта у справі щодо відшкодування матеріальної шкоди діями військових російської федерації. Ведення в поліції і суді, ДБР кримінальних справ, де ОСОБА_1 визнаний потерпілим, оскільки ОСОБА_1 не надав відповідних документів, що підтверджують його приналежність до суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, які визначені статтею 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Крім того, ОСОБА_1 не пред'явив жодного із документів, що посвідчують особу відповідно до пункту першого частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (а.с.11).
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно частини 1 статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 4 Закону №1706).
Механізм та форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (далі - Постанова № 509).
Відповідно до п. 1 Постанови № 509, довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно пункту 2 постанови № 509, для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
У день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу (пункт 6 Порядку №509).
Відповідно до пункту 8 Порядку №509 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку.
Наведені підстави є тотожними підставам, визначеним у частині 10 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Аналіз положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та постанови КМУ від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" дає підстави для висновку, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а форма такої довідки затверджена зазначеною Постановою.
Суд зазначає, що приписами статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" визначено перелік категорій осіб, які мають право на таку допомогу, тобто при зверненні до того чи іншого суб'єкта надання безоплатної вторинної правової допомоги останній перевіряє приналежність до відповідної категорії осіб, які мають право на таку допомогу.
Пунктом 1 статті 20 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" передбачено, що особі може бути відмовлено в надання безоплатної правової допомоги якщо вона не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у частині 1 статті 14 вказаного Закону.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою від 07.04.2023 про надання безоплатної вторинної правової допомоги, до якої додано тільки копію тимчасового посвідчення № 43984 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади.
Однак, на переконання суду, надане позивачем тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади не є документом, який в розумінні вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та постанови КМУ від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки такий підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідної форми затвердженої постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Також, суд зазначає, що тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади дійсне за умови пред'явлення з паспортом України або іншим документом, що посвідчує особу, втім оскаржуваним наказом встановлено не пред'явлення таких документів ОСОБА_2 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Надаючи оцінку тимчасовому посвідченню № 43984 про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи, суд бере до уваги таке.
24.03.2022 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області прийнято рішення № 266 «Про ведення обліку внутрішньо переміщених осіб», яким вирішено Департаменту адміністративних послуг (ЦНАП м.Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради забезпечити ведення обліку внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківській міській територіальній громаді. Уповноважено адміністраторів Департаменту адміністративних послуг (ЦНАП м.Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради щодо прийняття рішення з реєстрацією заяви, формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики та видавати довідки внутрішньо переміщеній особі з проставленням підпису та скріпленням іменною печаткою(http://www.namvk.if.ua/dt/693732/).
Відтак, суд вказує на те, що тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 видано ОСОБА_2 центром надання адміністративних послуг з метою проведення обліку внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово проживають на території Івано-Франківської територіальної громади.
Враховуючи наведені обставити, суд дійшов висновку, що Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянув звернення позивача від 07.04.2023 у відповідності до вимог Закону України "Про безоплатну правову допомогу" та прийняв правомірне рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
При цьому, ухвалюючи дане рішення, суд враховує, що, позивачем 07.06.2023 подано до суду довідку від 03.06.2023 №2615-7001800731 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно якої фактичне місце проживання ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , відповідної форми затвердженої постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (а.с.24).
Відтак, ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутися до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, долучивши довідку від 03.06.2023 №2615-7001800731 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Щодо покликання позивача на надання документу відповідно до додатку 4 до Методичних рекомендацій щодо організації надання безоплатної правової допомоги місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги затверджених Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги 05 січня 2023 року № 2, то суд вказує на наступне.
Відповідно до п. 1 розділу І Методичних рекомендацій такі не є нормативно-правовим актом та не встановлюють обов'язкових норм (правил поведінки) для осіб, які звертаються за БПД до місцевих центрів; розроблені та рекомендовані для використання виключно працівниками місцевих центрів під час прийому осіб, які звертаються за отриманням БПД (далі - клієнт).
Крім того, додаток 4 до Методичних рекомендацій містить примірний перелік
документів, що підтверджують належність особи до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу".
Втім, такий додаток 4 щодо внутрішньо переміщених осіб передбачає необхідність подання копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та не містить у своєму переліку можливості надання тимчасового посвідчення про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи, що тимчасово проживає на території.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи спірний наказ 14.04.2023 №278/10, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з дотриманням необхідної процедури та з урахуванням всіх обставин справи, а тому такий наказ відповідає критеріям правомірності, встановленим в частині 2 статті 2 КАС України, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.
Також у зв'язку з відсутністю підстав для скасування спірного наказу, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про зобов'язання призначити адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної і моральної шкоди.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, заявлені позовні вимоги позивача є необґрунтовані, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
Відповідач - Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ 39762529, вул. І.Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.