ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2023 р. справа № 300/3887/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Боднарчук А.М. в інтересах ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 «Про підсумки службового розслідування» у частині притягнення номера обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення догана та в частині невиплати (позбавлення у розмірі 100%) премії позивача та у частині невиплати додаткової винагороди позивачу за вересень 2022 року, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію, відповідно до п. 5 розділу XVІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних Сил України та деяким іншим особам», за вересень 2022 року у повному обсязі, нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до п. 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/298, додаткові виплати військовослужбовцям, передбачені постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за вересень 2022 року у повному обсязі.
Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за появу на території військової частини та виконання обов'язків військової служби у нетверезому стані, у зв'язку із чим накладено дисциплінарне стягнення «догана». Також, цим наказом позивача позбавлено щомісячної премії та додаткової грошової винагороди за вересень 2022 року. ОСОБА_1 вказує не був обізнаний щодо проведення відносно нього службового розслідування. Більше того, на переконання позивача, службове розслідування проведено поверхнево, оскільки відповідачем не здобуто належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення, у зв'язку із чим наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Військовою частиною НОМЕР_1 17.07.2023 скеровано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що 06.09.2022 позивач мав ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим його було доправлено до медичного закладу з метою встановлення ступеню алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду. За фактом відмови позивача представник військової служби правопорядку склав акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. За результатами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2022 №125, вина позивача присутня, результати службового розслідування доведено до ОСОБА_1 , однак останній відмовився проставити свій підпис на ознайомленні з наказом. Водночас, вказує, що не включення позивача до наказу про виплату додаткової грошової винагороди не є формою дисциплінарного стягнення, а виключно дотриманням рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29. Із урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.
04.08.2023 від представника позивача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому адвокат Боднарчук А.М. наполягає на задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичній установі, а відмовився від огляду з використанням спеціального технічного засобу Алконт-М, оскільки він не сертифікований та не пройшов повірку. При цьому, письмового направлення до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння позивач не отримував. Вказує, що акт про відмову позивача поставити свій підпис про ознайомлення з наказом від 12.09.2022 №27 засвідчений підписами зацікавлених осіб, тому не може вважатися належним доказом.
04.09.2023 судом отримано заперечення військової частина НОМЕР_1 , у який представник відповідача вказує на безпідставність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду із застосуванням технічного засобу та зазначає, що позивач самостійно не виявив бажання проходити огляд у медичному закладі. Стверджує про належне повідомлення ОСОБА_1 про проведення службового розслідування та про виконання військової частиною вимог щодо ознайомлення позивача із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Наполягає безпідставності позовних вимог.
Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України, що підтверджується змістом довідки від 30.07.2022 №81 (а.с. 23).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №3 солдата запасу ОСОБА_1 призначено на посаду розвідника-кулеметника розвідувального відділення за штатом воєнного стану (а.с. 24).
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 10.06.2022 №101, солдат ОСОБА_1 з метою виконання завдань за призначенням (с. Великомихайлівка Дніпропетровської області) прибув у оперативне підпорядкування військової частини НОМЕР_1 (а.с. 25).
Згідно із рапортом командира роти вогневої підтримки лейтенанта ОСОБА_2 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , 06.09.2022 номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки, роти вогневої підтримки ОСОБА_1 було виявлено із ознаками алкогольного сп'яніння (а.с. 51).
В акті проведення службового розслідування вказано, що позивача було направлено на медичний огляд з метою підтвердження або спростування ознак алкогольного сп'яніння до КНП «Покровська лікарня» смт. Покровське Дніпропетровської області, що підтверджується змістом акту проведення службового розслідування (а.с. 55).
Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами огляд на стан алкогольного сп'яніння здійснювала посадова особа військової служби правопорядку - начальник патруля військової частини НОМЕР_4 старший сержант О. Пошукайло (а.с. 59).
Так, позивачу було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, у зв'язку із чим начальником патруля військової частини НОМЕР_4 старшим сержантом О. Пошукайло у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено відповідний акт від 06.09.2022. У вказаному акті зазначено, що у результаті огляду виявлено запах алкоголю та хитку ходу ОСОБА_1 (а.с. 59).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.09.2022 №125 призначено проведення службового розслідування за фактом перебування у стані алкогольного сп'яніння позивача. Проведення службового розслідування доручено начальнику медичної служби-медичного пункту військової частини НОМЕР_1 майору медичної служби ОСОБА_5 (а.с. 52).
У поясненнях, наданих 10.09.2022, ОСОБА_1 вказав, що від проходження огляду з використанням спеціального технічного засобу «Алконт-М» відмовився, у зв'язку із наявністю особистих сумнівів. Так, на переконання позивача, спеціальний технічний засіб «Алконт М» серійний номер №002216 не є сертифікованим технічним засобом, немає одноразових трубок для проведення тесту на стан алкогольного сп'яніння. Окрім того, вважає, що огляд має проводити лікар, а не представники військової служби правопорядку (а.с. 58).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27, вина військовослужбовця ОСОБА_1 присутня. За порушення військової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог ст. 11, 13, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана». Згідно із п. 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», номеру обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 премію за вересень 2022 року не виплачувати. Відповідно до п. 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/298 додаткові виплати військовослужбовцям, передбачені Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, номеру обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 позивачу за вересень 2022 року не виплачувати (а.с. 60).
Актом про відмову від підпису про доведення та ознайомлення з наказом про результати службового розслідування від 12.09.2022 засвідчено у присутності двох свідків начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 , начальника групи ЦВС військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_7 факт відмови від підпису про доведення та ознайомлення з наказом про підсумки службового розслідування від 12.09.2022 №27 ОСОБА_1 (а.с. 62).
22.03.2023 представник позивача звернувся до відповідача із проханням повідомити у зв'язку із чим ОСОБА_1 не було виплачено додаткову грошову винагороду за вересень 2022 року (а.с. 14).
Листом від 13.05.2023 №2005 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що позивачу не виплачено премію та додаткові виплати за вересень 2022 року, згідно із наказом від командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 (а.с. 15-17).
Вважаючи протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 у частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та невиплаті премії та додаткових виплат за вересень 2022 року, ОСОБА_1 звернуся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (надалі - Статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до ст. 45 Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтями 84, 85 Статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Як вже зазначалось судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.09.2022 №125 призначено проведення службового розслідування за фактом перебування у стані алкогольного сп'яніння номера обслуги кулеметного відділення, взводу вогневої роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (а.с. 52).
Згідно із п. 1 розділу ІV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оброни України №608 від 21.11.2017 (надалі - Порядок №608), особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Змістом акту проведення службового розслідування підтверджується, що службове розслідування за фактом перебування позивача 06.09.2022 у стані алкогольного сп'яніння було проведено у період з 08.09.2022 по 12.09.2022 (а.с. 55).
Відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку №608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Так, у матеріалах службового розслідування, наданих військової частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023, містяться письмові пояснення ОСОБА_1 від 10.09.2022 щодо фактичних обставин події, яка мала місце 06.09.2022 (а.с. 58).
Таким чином, судом спростовані доводи представника позивача щодо не відібрання військової частиною НОМЕР_1 у ОСОБА_1 пояснень у ході службового розслідування, а також щодо неповідомлення позивача про проведення службового розслідування відносно нього.
Відповідно до ст. 86 Статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із ст. 48 Статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до п. 1, 2 розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 встановлено присутність вини військовослужбовця ОСОБА_1 , у зв'язку із чим його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана».
У позовній заяві та відповіді на відзив представником позивача наголошувалось, що до ОСОБА_1 зміст наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 не доводився, водночас, у матеріалах справи міститься акт про відмову від підпису про доведення та ознайомлення з наказом про результати службового розслідування від 12.09.2022, яким у присутності двох свідків засвідчено факт відмови від підпису про доведення та ознайомлення з наказом про підсумки службового розслідування від 12.09.2022 №27 ОСОБА_1 .
При цьому, за змістом позовної заяви ОСОБА_1 спирається на Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 (надалі - Інструкція №1452), яка в даному конкретному випадку може бути застосована як аналогія права щодо факту встановлення перебування особи в стані алкогольного сп'яніння за відсутності іншого нормативно-правого акту, який би врегульовував спірні правовідносини.
Відповідно до пп. 1-4, 9, 12-13, 15, 16 розділу ІІІ Інструкції №1452, перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у п. 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Водночас, ані акту медичного огляду, ані висновку щодо результатів медичного огляду суду відповідачем не надано.
Крім того, суд також зазначає, що відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Служби зовнішньої розвідки України від 14.08.2018 № 300, у разі виявлення факту виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння уповноваженої посадової особи.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази направлення військовослужбовця ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Фактично відповідачем було встановлено 06.09.2022 перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння на підставі рапорта командира роти вогневої підтримки лейтенанта ОСОБА_2 та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.09.2022, складеного начальником патруля військової частини НОМЕР_4 старшим сержантом О. Пошукайло у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У вказаному акті зазначено, що у результаті огляду виявлено запах алкоголю та хитку ходу ОСОБА_1 (а.с. 59).
Однак, у матеріалах службового розслідування відсутні як пояснення свідків, так і пояснення особи, яка складала вказаний акт (начальник патруля військової частини НОМЕР_4 ).
Наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних силах України від 29.08.2017 № 221 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку зберігання та використання в органах управління (військових частинах) Військової служби правопорядку спеціальних технічних засобів для встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Так, згідно п. 9 Розділу ІІІ «Порядок проведення огляду на стан сп'яніння з використанням алкотестеру» вказаних Методичних рекомендацій, за результатами проведення тесту на стан сп'яніння посадовою особою органу управління (військової частини) Служби правопорядку складається акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який відписується посадовою особою органу управління(військової частини) Служби правопорядку, яка проводила тест, та двома свідками.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.09.2022 підтверджується, що позивач відмовився від огляду на стан сп'яніння та підпису вказаного акту.
У поясненнях від 10.09.2022 позивач зазначив, що від проходження огляду з використанням спеціального технічного засобу «Алконт-М» відмовився, оскільки спеціальний технічний засіб «Алконт М» серійний номер №002216 не є сертифікованим технічним засобом, немає одноразових трубок для проведення тесту на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 9 Розділу ІІІ Інструкції №1452, використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
При цьому, ані під час службового розслідування, ані під час судового розгляду справи відповідачем не надано сертифікатів відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Алконт М» серійний номер №002216 з метою підтвердження безпідставності відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння.
Суду також не надано доказів щодо вилучення у позивача або інших осіб 06.09.2022 вилучення пляшок з алкоголем чи з-під алкоголю, зокрема у вигляді відповідного акту.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Водночас, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними, допустимими та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинив порушення військової дисципліни, а саме перебування на військовій службі у стані алкогольного сп'яніння.
Так, суду не надано доказів проведення медичного огляду стосовно позивача на стан алкогольного сп'яніння, складеного належним чином, а саме - акту медичного обстеження або лікарського висновку, складеного саме після його проведення, на місці чи в медичному пункті військової частини чи в іншому медичному закладі (в тому числі із здачею відповідних аналізів крові чи сечі) в присутності штатного начальника медичної служби частини, інших лікарів, свідків, тощо. Будь-які акти медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння щодо позивача не складалися.
Неможливість проведення медичного огляду стосовно позивача не є підставою для беззаперечного висновку про перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, а свідчить про відсутність доказу про такий факт.
Тобто, належний медичний огляд стосовно позивача не проводився, інших переконливих та беззаперечних доказів на встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння суду не надано.
Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, суд зазначає, що позбавлення премії чи надбавок є наслідком застосування визначеного Дисциплінарним статутом дисциплінарного стягнення і неможливо саме по собі, як окремий вид покарання, без застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Розділу XVI «Преміювання» Наказу Міністра Оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Згідно із п. 9.8 Доручення Міністерства Оборони України №912/з/29 від 23.06.2022, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошено наказом командира (начальника).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Положеннями п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідачем був виданий наказ від 12.09.2022 №27, за змістом якого згідно із п. 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», номеру обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 премію за вересень 2022 року не виплачувати. Відповідно до п. 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/298 додаткові виплати військовослужбовцям, передбачені Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, номеру обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 позивачу за вересень 2022 року не виплачувати (а.с. 60).
Відповідно до п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 №144, невиплачено премію за вересень 2022 року ОСОБА_1 , відповідно до наказу про проведення службового розслідування від 08.09.2022 №125 (а.с. 64-65).
Крім того, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 №145, додаткова винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась (а.с. 66-67).
При цьому, у період з 10.06.2022 по 04.11.2022 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою від 05.07.2023 №3023 (а.с. 63).
Сторонами не заперечується, що підставою невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за вересень 2022 року є порушення ним військової дисципліни. Водночас, судом було встановлено відсутність належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Із урахуванням викладеного, суд вважає, що наявні правові підстави для:
визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 «Про підсумки службового розслідування» у частині притягнення номера обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «догана»;
визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 «Про підсумки службового розслідування» у частині невиплати ОСОБА_1 премії відповідно до п. 5 розділу XVІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за вересень 2022 року;
зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію відповідно до п. 5 розділу XVІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за вересень 2022 року у повному обсязі;
визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 «Про підсумки службового розслідування» у частині невиплати ОСОБА_1 додаткових виплат військовослужбовцям, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно до п. 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/298 за вересень 2022 року;
зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові виплати військовослужбовцям, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно до п. 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/298 за вересень 2022 року у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Водночас, ОСОБА_1 заявлено до відшкодування понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).
Згідно із ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728, видане 09.06.2022, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2023, договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.03.2023, додаток №1 до договору від 17.03.2023, акт приймання-передачі виконаної роботи від 17.03.2023, довідку від 17.03.2023 №09/03, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.03.2023 №51.
Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката як визначено частиною 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Оцінюючи характер наданої адвокатом правничої допомоги відповідно до довіреності та актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), слід виходити із наступного.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки дана справа є справою незначної складності. Підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані, а предмет спору в даній справі не є складним та не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних.
Окрім того зважаючи те, що для фахівця у галузі права, який отримав право на здійснення адвокатської діяльності: ознайомлення з документами клієнта, усна консультація, вивчення та аналіз судової практики, друк документів та виготовлення копій не може становити значного робочого часу.
Також суд зазначає, що дана справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже позивачу не надавалась послуга щодо представництва його інтересів у судовому засіданні, як це вказано в акті приймання-передачі виконаної роботи від 17.03.2023.
У даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
« 74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним».
Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Підсумовуючи свої міркування, суд не зменшуючи значення і роль професійного фахівця у галузі права, кваліфікованого адвоката та не зменшуючи його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання в інтересах позивача правничої консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та з огляду на судові рішення Верховного Суду, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковими для суду першої інстанції, на переконання суду, потребує певної затрати часу та зусилля, втім суд вважає заявлену суму витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень неспівмірною із обсягом наданих послуг щодо підготовки, формування матеріалів та консультації клієнта.
За таких обставин, слід стягнути на користь позивача з відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 2000,00 гривень.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 «Про підсумки службового розслідування» у частині притягнення номера обслуги кулеметного відділення, взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «догана».
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 «Про підсумки службового розслідування» у частині невиплати ОСОБА_1 премії відповідно до п. 5 розділу XVІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за вересень 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію відповідно до п. 5 розділу XVІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за вересень 2022 року у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №27 «Про підсумки службового розслідування» у частині невиплати ОСОБА_1 додаткових виплат військовослужбовцям, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно до п. 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/298 за вересень 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові виплати військовослужбовцям, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно до п. 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/298 за вересень 2022 року у повному обсязі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Представнику позивача рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 14 вересня 2023 р.