ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2023 р. справа № 300/2163/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Густяк Михйло Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про визнання незаконною відмови відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 , а також зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.11.2022, 30.11.2022, 20.12.2022, 04.03.2023 ним було подано рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду. Рапорт був поданий з дотриманням вимог законодавства, водночас, на переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно повернув рапорт на доопрацювання з формальних підстав, зокрема через необхідність подання додаткових документів та наявності іншої особи, яка могла б здійснювати такий догляд. Із урахуванням викладеного, просить задовольнити позов.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
Представником позивача недоліки позовної заяви усунуто шляхом надання до суду належним чином засвідченої копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 08.05.2023 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою державної реєстрації. Однак поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з відміткою «За закінченням терміну зберігання» з проставленням календарного штемпеля 12.06.2023 (а.с. 58-61).
У подальшому судом повторно направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття провадження у справі від 08.05.2023 (а.с. 62). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, копія вище зазначеної ухвали отримана військовою частиною НОМЕР_1 03.08.2023 (а.с. 63).
22.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує на відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби, у зв'язку із ненаданням документального підтвердження факту, що крім ОСОБА_1 , який звернувся із рапортом про звільнення з військової служби, у особи відсутні інші близькі родичі, які можуть здійснювати за нею догляд, у разі виникнення об'єктивних сумнів щодо цього. Зазначає, що поданий ОСОБА_1 висновок лікарсько-консультативної комісії не є належним підтверджуючим документом для звільнення із служби за абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_2 позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії. Враховуючи викладене вище, просить відмовити у задоволенні позову.
29.08.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду його позову до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій.
Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України (а.с. 31).
Позивач є чоловіком ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 01.09.2009 серії НОМЕР_2 (а.с. 12).
Згідно із свідоцтвом про народження від 15.09.1990 серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 17).
Прізвище « ОСОБА_6 » присвоєне ОСОБА_7 у зв'язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_4 , що вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу від 23.09.1989 серії НОМЕР_4 (а.с. 13).
Водночас, відповідно до свідоцтва про народження від 08.12.1970 серії НОМЕР_5 , матір'ю ОСОБА_8 є ОСОБА_2 (а.с. 14).
Отже, ОСОБА_1 є чоловіком онуки ОСОБА_2 .
До складу сім'ї ОСОБА_2 входить ОСОБА_1 , який проживає з нею за однією адресою, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 07.12.2022 №443, виданою Татарівського старостинського округу Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (а.с. 26).
Висновком лікарсько-консультативної комісії від 04.10.2022, виданим КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», підтверджується, що ОСОБА_2 потребує за станом здоров'я стороннього постійного догляду і супроводу (а.с. 20).
Окрім того, із висновку лікарсько-консультативної комісії про наявність функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2022, виданого КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», за формою первинної облікової документації №080-4/0, вбачається потреба ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді (а.с. 21).
Про потребу ОСОБА_2 у сторонньому постійному догляді зазначає й сімейний лікар ОСОБА_9 (а.с. 29).
На підтвердження неможливості здійснення догляду за ОСОБА_2 іншими особами надано, окрім ОСОБА_1 :
- довідку з місця роботи ОСОБА_10 - ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», згідно із якою за своїми посадовими обов'язками ОСОБА_10 забезпечує та підтримує цілодобову роботу працівників автозаправних станцій, які обслуговують в тому числі потреби держави, згідно договорів поставки в порядку публічних закупівель на території Івано-Франківської області. Для ОСОБА_10 встановлено графік роботи з ненормованим робочим днем (а.с. 27);
- виписку з амбулаторної карти ОСОБА_4 за підписом сімейного лікаря ОСОБА_9 , згідно із якою ОСОБА_4 потребує дообстеження та стаціонарного лікування (а.с. 28);
- довідку з місця роботи ОСОБА_5 - КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради, відповідно до якої ОСОБА_5 працює щодобово, згідно графіку виходу на роботу (а.с. 30).
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради від 24.10.2022 про доцільність призначення піклувальником (оглядальником) дієздатної особи підтверджується доцільність призначення піклувальником-помічником дієздатної особи ОСОБА_2 ОСОБА_1 , який за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 24-25).
Вказаний висновок затверджено на рішення виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради від 27.10.2022 №67 (а.с. 23).
У подальшому комісією Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області обстежено матеріально-побудові умови проживання ОСОБА_2 , у зв'язку із чим встановлено, що остання потребує стороннього догляду, однак на момент складання акту проживає одна, хоча її доглядальником є ОСОБА_1 (а.с. 22).
У зв'язку із викладеним вище, ОСОБА_1 звертався до військової частини із рапортами про звільнення з військової служби відповідно до абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (а.с. 32-35).
Листом від 24.01.2023 №1472/2/117 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про непогодження рапорта ОСОБА_11 про звільнення з військової служби, у зв'язку із непідтвердженням факту відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_12 (а.с. 36-37).
Не погодившись з вищезазначеною відмовою, позивач був вимушений звернутись за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах встановлені у частині 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п. 1) та під час дії воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, ОСОБА_1 виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, у зв'язку із чим направив рапорти про звільнення з військової служби на підставі абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Сторонами не заперечується, що до рапортів ОСОБА_1 долучено висновок лікарсько-консультативної комісії від 04.10.2022, виданий КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», (а.с. 20) та висновок лікарсько-консультативної комісії про наявність функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2022, виданий КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», за формою первинної облікової документації №080-4/0 (а.с. 21).
Листом від 24.01.2023 №1472/2/117 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про непогодження рапорта ОСОБА_11 про звільнення з військової служби, у зв'язку із непідтвердженням факту відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_12 (а.с. 36-37).
Водночас, суд звертає увагу на те, що приписами абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на які посилається позивач, передбачені підстави для звільнення з військової служби: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Вказаною нормою також передбачені певні документи, які підтверджують зазначені обставини, а саме: медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації передбачено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (надалі - Положення №1317).
Відповідно до пп. 1 п. 1 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
У свою чергу, відповідно до п. 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України 01.06.2021 №1066), лікарсько-консультативна комісія видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, судом зроблено висновок, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
З приводу наданого позивачем висновку (заключення) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, суд зауважує, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою ОСОБА_2 , оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.
Так, відповідно до абз. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь того висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 , не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.
У даному випадку відсутня суперечність правових норм одна одній, оскільки нормативно-правові приписи постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 не суперечать Закону України №2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова.
Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає перелік документів та коло органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
Отже, висновок ЛКК, наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
У даному випадку, для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 позивач повинен був надати відповідачу висновок медико-соціальної експертної комісії.
Крім того, відповідно до п. 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», яку затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Водночас, суд зазначає, що використання довідки форми № 080-4/о («Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі»), яка було додана позивачем до позовної заяви, в інших правовідносинах не є спірним у межах цієї справи.
З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортами про звільнення висновок лікарсько-консультативної комісії не може вважатися належним доказом та підставою для його звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 14 вересня 2023 р.