ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. Ужгород№ 260/5227/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною відмову у скасуванні постанов від 31.10.2018 року та 11.08.2022 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною відмову у скасуванні постанов від 31.10.2018 року та 11.08.2022 року та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
1. визнати протиправною відмову начальника Ужгородського МВ ДВСС Хвасти С. № 48818 від 12.06.2023 року у скасуванні постанови Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ № 51995018 від 31.10.2018 року про "Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчий збір в сумі 81301,70 грн" та постанову №58206710 від 11.08.2022 року начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хвасти С.В. про визнання дій заступника начальника відділу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ Венжеги М.Р. по виконанню виконавчого провадження АСВП №58206710 від 28.01.2019 року з приводу виконання постанови №51995018 від 31.10.2018 року про "Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчий збір в сумі 81301,70 грн", що вчинені з порушенням ст. ст. 18, 48, Закону України "Про виконавче провадження";
2. зобов'язати начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хвасту С.В. винести постанову про скасування постанови Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ № 51995018 від 31.10.2018 року про "Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчий збір в сумі 81301,70 грн" та постанову №58206710 від 11.08.2022 року начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хвасти С.В. про визнання дій заступника начальника відділу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ Венжеги М.Р. по виконанню виконавчого провадження АСВП №58206710 від 28.01.2019 року з приводу виконання постанови №51995018 від 31.10.2018 року про "Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчий збір в сумі 81301,70 грн", що вчинені з порушенням ст. ст. 18, 48, Закону України "Про виконавче провадження".
Позовні вимоги мотивовані тим, що представник позивача 26.05.2023 року звернулася до начальника Відділу ДВС у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою винести постанову про скасування постанови Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ №51995018 від 31.10.2018 року та постанови №58206710 від 11.08.2022 року начальника Відділу ДВС у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Венжеги М.Р. по виконанню виконавчого провадження АСВП №58206710 від 28.01.2019року з приводу виконання постанови №51995018 від 31.10.2018 року таким, що вчинені з порушенням ст. ст. 18, 48 Закону України "Про виконавче провадження", однак отримала відповідь №48818 від 12.06.2023 року, з якої вбачається, що відсутні підстави для скасування постанови від 31.10.2018 року та постанови від 11.08.2022 року. Вважає відмову протиправною та такою, що порушує права позивача.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року відкрито позовне провадження у даній справі згідно із встановленими особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судовий розгляд справи.
07.08.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду справи, сторони у судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причини неявки.
У відповідності до вимог ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи те, що всі учасники справи у судове засідання не з'явилися, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 26 травня 2023 року представник позивача звернулася із заявою до Начальника відділу ДВС у м. Ужгороді Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хвасти С.В. про скасування постанови (а.с. 10).
Із вказаної заяви представника позивача вбачається, що така просила: скасувати постанову Ужгородського МВ ДВС №51995018 від 31.10.2018 року про "стягнення з ОСОБА_1 на користь виконавчий збір в сумі 81301,70 гривень"; скасувати постанову №58206710 від 11.08.2022 року начальника Відділу ДВЧ у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хвасти С.В. про визнання дій заступника начальника відділу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ Венжеги М.Р. по виконанню виконавчого провадження АСВП №58206710 від 28.01.2019 року з приводу виконання постанови №51995018 від 31.10.2018 року про "стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчий збір в сумі 81301,70 гривеь" такими, що вчинені з порушенням ст. ст. 18, 48 закону України "Про виконавче провадження".
Листом від 12.06.2023 року Відділ ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив представника позивача про те, що відсутні підстави для скасування постанов від 31.10.2018 року та 11.08.2022 року.
Представник відповідача вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує права позивача, а відтак звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.
На виконанні в Ужгородському МВ ДВС перебуває виконавче провадження №58206710, відкрите 28.01.2019 року з приводу виконання постанови №51995018 виданої 31.10.2018 року Ужгородським МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області" про стягнення виконавчого збору в сумі 81301,70 гривень.
23.04.2019 року заступником начальника відділу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжегою М.Р. винесено постанову про арешт майна боржника.
11.06.2019 року заступником начальника відділу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжегою М.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Зважаючи на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про земельні ділянки зареєстровані за боржником, відсутня інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно відомостей про нерухоме майно боржника, відсутні відомості про перевірку майнового стану боржника за адресою у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , 11.08.2022 року начальником відділу ДВС здійснено перевріку виконавчого провадження, відповідно до якої винесено скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.06.2019 року.
Як встановлено судом з матеріалів справи вказана постанова від 11.08.2022 року є чинною та у судовому порядку не скасована, як і постанова від 31.10.2018 року.
12.08.2022 року заступником начальника відділу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжегою М.Р. винесено постанову про відновлення виконавчого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою, другою та четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Згідно зі статтею 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до Закону № 1404-VIII та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства прийнято наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію № 512/5.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Аналізуючи норми Закону № 1404-VIII та положення Інструкції № 512/5, суд приходить до висновку, що згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується у частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Отже, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Як вбачається із змісту позовної заяви, представник позивача вказує на неправомірність винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 31.10.2018 року та від 11.08.2022 року, якою скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Однак, суд вказує на те, що вищевказані постанови є чинними, у судовому порядку не скасовані, а відтак визнавати протиправною відмову начальника Ужгородського МВ ДВС Хвасти С.В. щодо скасування таких суд не вбачає підстав, та констатує, що позивач мав можливість оскаржити такі і судовому порядку у визначений законом строк.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову слід відмовити.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139, 242-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Заньковецької, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправною відмови у скасуванні постанови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Судове рішення проголошується та вручається учасникам справи з урахуванням особливостей, передбачених положеннями статті 271 Кодексу адміністративного України.
У справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Суддя С.А. Гебеш