ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
(про відмову у відводі судді)
14 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/24539/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Романченка Є.Ю., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, з тих підстав, що протиправні дії відповідача порушують його право на отримання пенсії з врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", починаючи з 01.07.2021.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
До Житомирського окружного адміністративного суду через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про відвід судді Романченка Є. Ю. від розгляду вказаної справи, який мотивована тим, що суддя не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу, оскільки, на думку позивача, суддя безпідставно залишив без руху позовну заяву, оскільки до позовної заяви було додано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору та пропущеного строку, що своїми діями викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності. Також, зазначено, що суддя Романченко Є. Ю. повторно виносить протиправне рішення стосовно ОСОБА_1 .
Вирішуючи заяву про відвід судді, суд зазначає наступне.
Підстави для відводу судді визначені Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в частині 2 статті 126 Конституції України, відповідно до якої вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це положення Основного Закону було роз'яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004. Таким чином, незалежність суддів передбачає право при здійсненні судочинства бути вільними від будь-якого обмеження, впливу, заанґажованості, тиску, погроз, втручань. Відповідно, задля забезпечення принципу незалежності суддів, відвід судді не може бути задоволено лише з суб'єктивних міркувань сторони, хоча й вони можуть мати логічну послідовність, щодо прогнозованого вирішення справи не на його користь.
Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
У справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява № 16695/04), рішення від 15 липня 2010 року ЄСПЛ зазначив, що "відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності".
З зазначеного слідує, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
В контексті наведеного суд відмічає, що факт незгоди стороною з процесуальними діями судді не є тією підставою, що викликає сумніви в упередженості судді.
В свою чергу, суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко передбачено обов'язок суду перевіряти матеріали позовної заяви на відповідність його вимогам статтям 160, 161 КАС України, тобто, залишаючи позовну заяву без руху, суд діяв відповідно до ч. 1 ст.169 КАС України.
Щодо посилання позивача у заяві про відвід судді про безпідставність залишення без руху позовної заяви, оскільки до позовної заяви було додано документи, які підтверджують звільнення від сплати судового збору та пропущеного строку, суд зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не було зазначено, як недолік позовної заяви відсутність сплати судового збору, оскільки, судом, було встановлено, що позивач, як особа з інвалідністю 1 групи звільнений від сплати судового збору. Також, необхідно зазначити, що відповідно до переліку додатків позовної заяви, які були подані ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутнє, однак положеннями ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Стосовно, того факту, що суддя Романченко Є. Ю. повторно виносить протиправне рішення стосовно ОСОБА_1 , то вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до данних комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що до Житомирського окружного адміністративного суду не надходило позовів ОСОБА_1 , де було визначено головуючим суддею Романченка Є. Ю. (окрім вказаної справи №240/24539/23), що, в свою чергу, спростовує твердження позивача. Та навіть за наявності таких справ це не може бути підставою для відводу в силу ч. 4 ст. 36 КАС України.
Інших причин для відводу судді Романченка Є. Ю. або обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, заявником не наведено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно з положеннями частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд, з метою уникнення будь яких сумнівів у неупередженості судді при розгляді справи, вважає за необхідне у порядку передбаченому частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати матеріали позовної заяви іншому суду для вирішення заяви про відвід.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Романченка Євгена Юрійовича за матеріалами адміністративного позову №240/24539/23.
Матеріали адміністративного позову №240/24539/23 передати на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.
Суддя Є.Ю. Романченко