ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2023 Справа № 922/2981/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Здравофарм" (адреса: 62430, Україна, Харківська обл., Харківський р.-н, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6; код ЄДРПОУ 36458995)
до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, пл. Старая, б. 4)
про стягнення 45625859,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Татаренко С. О. (наказ № 36-к/тр від 05.10.2022);
відповідача - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмежено відповідальністю "Здравофарм" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (далі - відповідач) 45625859,00 грн, з яких:
45245780,25 грн - збитків, нанесених матеріальним активам, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.05.2023 становить 1237285,35 дол. США;
380079,09 грн - упущеної вигоди що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.03.2023 становить 30494,64 дол. США;
73200,00 грн - витрат, понесених у зв'язку з проведенням експертиз.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що 24.02.2022 відповідач розпочав повноцінну широкомасштабну агресію проти України; що в результаті ведення активних бойових дій, обстрілів з боку військ російської федерації, виниклих пожеж матеріальні активи підприємства позивача були пошкоджені або знищені, чим позивачу завдано збитків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2023 відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.08.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 відкладено підготовче засідання на 14.08.2023.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2023.
На судове засідання 04.09.2023 прибув представник позивача який підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просить суд її задовольнити.
Відповідач на судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідач у справі є нерезидентом України.
При цьому судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України “Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності” від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ “Укрпошта” з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку статті 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
З огляду на вищевикладене, судом з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи розміщено відповідні повідомлення на сайті Господарського суду Харківської області
Крім того, відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.
Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, підприємство позивача є юридичною особою, яка займається оптовою торгівлею фармацевтичними товарами. Одразу після реєстрації отримано статус платника ПДВ.
Основним видом діяльності підприємства позивача відповідно до статутної діяльності та секції видів економічної діяльності КВЕД, є КВЕД 10.86 «Виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів».
Іншими видами діяльності підприємства є КВЕД:
20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів
21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів
46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами
46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами
73.11 Рекламні агентства.
З моменту реєстрації підприємство позивача здійснює свою діяльність в селі Сороківка, Харківського район, Харківській області по вул. Успенській, 6. За вказаним адресом знаходиться будівля, яка належить на праві власності Плис Т.О., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивачем для здійснення своєї статутної діяльності 01.07.2016 укладено договір оренди № 01/077-2016 з власником цього нерухомого майна - фізичною особою-підприємцем Плис Тетяною Опанасівною.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22 було введено в Україні воєнний стан, який триває на даний час.
В позовній заяві позивач вказує, що внаслідок активної фази збройної агресії російської федерації, яка розпочалася 24.02.2022, йому завдано збитків у на загальну суму 45625859,34 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки позовної заяви до суду (01.05.2023) становило 1267779,99 доларів США, в т. ч. збитків, пов'язаних з пошкодженням та знищенням його майна на загальну суму 45245780,25 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки позивачем позовної заяви до суду (01.05.2023) становило 1237285,35 доларів США, та доходів які він міг би реально одержувати за звичайними обставинами, якби його право не було порушено (упущена вигода) на суму 380079,09 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (02.05.2023) становило 30494,64 доларів США.
Як свідчать матеріали справи, Харківським відділом поліції ГУНП в Харківський області 29.07.2022 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 22022220000002555 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 ст. 438 КК України.
Це рішення прийнято на підставі матеріалів ЖЄО № 1799 від 22.06.2022, що надійшли з ХРУП № 2 ГУНП в Харківський області, відповідно до яких встановлено порушення 29.02.2022 законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійснені обстрілів із використання артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру по будівлі, що знаходиться за адресою: Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, 6, що призвело до пошкодження будівлі, яка належить ОСОБА_1 , а також було знищено та вкрадено майно, що належить позивачу. Правоохоронні органи кваліфікували дії військових рф за цією статтею, в тому числі з огляду на те, що нежитлова будівля та майно Позивача використовувалися виключно для виробничих цілей, тобто, як майно, що не відноситься до військових об'єктів.
02.05.2023 року постановою слідчих органів позивача визнано потерпілою особою.
02.05.2023 року співробітником Служби Безпеки України в протоколі огляду будівлі та території на якій розташовані орендовані виробничо-складські приміщення позивача та зберігалася його сировина зафіксовані руйнування та пошкодження майна Позивача, які сталися внаслідок російської агресії.
Відповідно до висновків комісій у складі посадових осіб Вільхівської сільської ради та Харківської районної військової адміністрації, викладених в актах обстеження будівель та споруд, пошкоджених під час проведення бойових дій на території Харківської області, спричиненої збройною агресію Російської Федерації від 17.10.2022 № № 783 та 783/1, рекомендовано виконання робіт з відновлення, капітального ремонту або реконструкції вказаних об'єктів нерухомого майна. Вказано, що виявлені візуальні пошкодження, спричинені бойовими діями, потребують додаткового обстеження сертифікованими спеціалістами.
Відповідно до Акту про пожежу б/н від 04.08.2022, складеного представниками ВЗНС ХРУ ДСНС у Харківський області, пожежа нежитлових будинків за адресою: Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, 6 виникла 03.04.2022 через бойові (воєнні), а саме внаслідок обстрілів військовослужбовцями рф із використанням артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру.
Позивачем укладено з Харківської торгово-промисловою палатою договір на проведення експертом первинного фіксування зовнішнім оглядом стану нерухомого майна та активів (заявка ТОВ «Здравофарм» без номеру від 01.11.2022)
Відповідно до Експертного висновку Харківської торгово-промислової палати від 15.12.2022 № 94-ПМ/22:
1. нерухоме майно ТОВ «Здравофарм» та інші активи, розташовані за адресою: вул. Успенська, 6, с. Сороківка, Харківського району і області, знаходяться на території Харківського району, який відноситься до районів проведення воєнних (бойовий) дій, відповідно до наказу Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 25.04.22 № 75;
2. знищення та пошкодження нерухомого майна і активів ТОВ «Здравофарм» відбулося через пожежу, що виникла 3 квітня через проведення воєнних (бойовий) дій;
3. пошкодження та руйнація нерухомого майно представляє собою:
- виробничо-адміністративної будівлі літ. «Б-3» - наскрізь отвір у стіні та покрівлі, посічення та відшарування зовнішнього озноблення, пошкодження вікон, руйнація кабелів електропостачання;
- виробничого будинку літ. «А-2»- обрушення плит покрівлі та частин стін, деформація та руйнація внутрішніх перегородок залізних елементів та покриттів, сліди пожежі у вигляді оплавлення, обгорання, сажі та кіптяви, руйнація віконних отворів, пошкодження воріт, знищення витяжної системи, систем електропостачання, протипожежного захисту та відеоспостереження;
- товарно-матеріальні цінності, які знаходились у пошкодженій нежитловій будівлі, відповідно до Протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «Здравофарм» від 02.05.2022 знищені в повному обсязі Окрім того, наявні залишки товарно-матеріальних цінностей, що пошкоджені в результаті впливу атмосферних опадів.
Згідно з протоколом інвентаризаційної комісії ТОВ «Здравофарм» від 02.05.2022 було знищено та пошкоджено 1236 найменувань матеріальних цінностей.
З метою оцінки вартості збитків, що нанесені матеріальним активам позивача внаслідок збройної агресії Російської Федерації, позивачем укладено договір № 41- И/15/23 від 17.01.2023 з Харківської торгово-промисловою палатою.
Згідно зі Звітом № 3-ОИ/23 про оцінку вартості збитків, що нанесені матеріальним активам ТОВ «Здравофарм» внаслідок збройної агресії Російської Федерації (дата оцінки 02.05.2022), ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 02.05.2022 становила 36196659,06 грн без ПДВ, що за офіційним курсом НБУ (1 долар - 29,2549 грн) на дату оцінки складає 1237285,35 доларів США.
Враховуючі, що станом на 01.05.2023 (дату підготовки позову) офіційний курс долара США встановлений НБУ, становив 36,5686 грн за 1 долар США, позивач вказує, що розмір збитків спричинених внаслідок пошкодження або знищення військовою агресією його матеріальних активів (1236 найменувань матеріальних цінностей) становить суму 45245780,25 грн. (1237285,35 доларів США х 36,5686 грн).
Крім того, з метою визначення упущеної вигоди позивача, що була не отримана внаслідок збройної агресії Російської Федерації позивачем укладено з ФОП Дзюбан А.В. (який є суб'єктом оціночної діяльності; сертифікат ФДМУ № 922/21 від 21.12.2021) договір на проведення оцінки.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ «Здравофарм» що спричинена внаслідок збройної агресії Російської Федерації, упущена вигода, що виникла у ТОВ «Здравофарм» в результаті отримання реальних збитків внаслідок збійної агресії Російської Федерації станом на 01.03.2023 становила 380079,09 грн. що за курсом НБУ на дату оцінки, тобто 01.03.2023, складало 30494,64 доларів США
Позивач вказує, що оскільки офіційний курс гривні по відношенню до долару США станом на 01.05.2023 не змінився, розмір упущеної вигоди станом на дату подання позову становить 380079,09 грн. що за курсом НБУ станом на 01.05.2023 складає 30494,64 доларів США
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить суд стягнути заподіяні збитки з відповідача, посилаючись на те, що вони були заподіяні 29.02.2022 порушенням законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійснені обстрілів із використання артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру по будівлі, що знаходиться за адресою: Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, 6, що призвело до пошкодження або знищення майна позивача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалося, відповідачем у даній справі є держава Російська Федерація.
З цього приводу суд зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. ст. 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема, пред'явлення позову до іноземної держави, - може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Наведені дії відповідач вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суди України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, звертаючись із позовом до відповідача - Російської Федерації позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом “генерального делікту).
Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі “деліктного винятку”, відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Також суд зазначає, що, оскільки, в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією відповідача проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №№ 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Розглянувши спір по суті, суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) слід зазначити, що звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на Позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/ 15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
1) протиправної поведінки особи (боржника);
2) збитків, заподіяних такою особою;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і обстріли майна Позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
В даному випадку матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зруйнованого майна Позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний ракетний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну Позивача.
До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В даному випадку протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Як було встановлено судом, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків.
Розмір збитків позивача пов'язаний з пошкодженням або знищенням його майна визначено відповідно до Експертного висновку Харківської торгово-промислової палати від 15.12.2022 № 94-ПМ/22, та Звіту № 3-ОИ/23 про оцінку вартості збитків, що нанесені матеріальним активам ТОВ «Здравофарм» внаслідок збройної агресії Російської Федерації (дата оцінки 02.05.2022) та становить суму еквівалентну 1237285,35 доларів США. Враховуючи, що станом на 01.05.2023 (дату підготовки позову) офіційний курс долара США встановлений НБУ, становив 36,5686 грн за 1 долар США, розмір збитків спричинених внаслідок пошкодження або знищення військовою агресією його матеріальних активів (1236 найменувань матеріальних цінностей) становить суму 45245780,25 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ «Здравофарм» що спричинена внаслідок збройної агресії Російської Федерації який надано ФОП Дзюбан А.В. (який є суб'єктом оціночної діяльності; сертифікат ФДМУ № 922/21 від 21.12.2021), упущена вигода яка виникла у ТОВ «Здравофарм» в результаті отримання реальних збитків внаслідок збійної агресії Російської Федерації станом на 01.03.2023 становила 380079,09 грн. що за курсом НБУ на дату оцінки, тобто 01.03.2023, складало 30494,64 доларів США.
Стосовно доказів вжиття заходів Позивачем для одержання доходів від своєї господарської діяльності, тобто, одного із елементів складу цивільного правопорушення при якому настає відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач зазначає, що він не проводить діяльність на запланованому рівні за незалежними від нього обставинами, оскільки:
- нерухоме майно, як орендоване так і його власне, зруйноване або пошкоджене;
- продовжуються постійні обстріли території Харківської області, в числі села Сороківка;
- відсутні обігові кошти, тобто кошти, авансовані для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу підприємства;
- знищення та/або пошкодження майна підприємства унеможливлюють отримання фінансової допомоги від інших підприємств або фізичних осіб.
Суд констатує, що не прямими доказами зазначених доводів є ріст кредиторської заборгованості упродовж року, якій упродовж року (з 01.01.2022 по 01.04.2023) склав 30%. (станом на 01.01.2022 - 539825 грн та 01.04.23 - 764403 грн) Зазначене підтверджується довідкою ТОВ «Здравофарм» б/н від 01.05.2023 про кредиторську заборгованість.
Доводи Позивача про розмір упущеної вигоди підтверджується, як зазначалось вище Звітом про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ «Здравофарм», що отримана внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення відповідача на користь позивача 45245780,25 грн - збитків, нанесених матеріальним активам, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.05.2023 становить 1237285,35 дол. США, та 380079,09 грн - упущеної вигоди що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.03.2023 становить 30494,64 дол. США;
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України,
Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивачем в порядку збору доказів, а саме факту знищення/пошкодження його майна та причинно-наслідкового зв'язку між нанесеними йому матеріальних збитків та діями військовослужбовців рф та розмірів цих збитків було укладено 3 угоди на проведення експертиз на підставі:
- заявки до Харківської торгово-промислової палати б/н від 02.11.2022 на проведення первинного фіксування стану нерухомості майна та активів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок бойових дій;
- договір на проведення оцінки вартості упущеної вигоди з ФОП Дзюбан А.В.;
- договір № 41-И/15/23 від 17.01.2023 з Харківської торгово-промисловою палатою на проведення оцінки реальних збитків.
Вартість наданих експертами послуг становила 73200 грн, у тому числі:
- за проведення первинного фіксування стану нерухомості майна та активів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок бойових дій - 37200 грн, (платіжне доручення від 15.12.22 № 94 ПМ/22);
- за проведення оцінки вартості упущеної вигоди ФОП Дзюбан А.В. - 19800 грн., (платіжне доручення від 06.03.23);
- за проведення оцінки реальних збитків - 16200 грн (платіжне доручення від 21.02.23 №03-ОИ/23);
За таких обставин, понесені Позивачем витрати на оплату експертиз у загальному розмірі 73200 грн, підлягають задоволенню і стягненню з відповідача.
Окрім того, позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від оплати судового збору.
За таких обставин, з відповідача до державного бюджету підлягають стягненню 684 387,88 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-235, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, пл. Старая, б. 4) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Здравофарм" (адреса: 62430, Україна, Харківська обл., Харківський р.-н, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6; код ЄДРПОУ 36458995)
45245780,25 грн. - збитків, нанесених матеріальним активам, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.05.2023 становить 1237285,35 дол. США;
380079,09 грн. - упущеної вигоди що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.03.2023 становить 30494,64 дол. США;
73200,00 грн. - витрат, понесених у зв'язку з проведенням експертиз.
Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, пл. Старая, б. 4) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 684 387,88 грн. судового збору..
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "13" вересня 2023 р.
Суддя О.І. Байбак