ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2023 р. м. ХарківСправа № 922/2782/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2782/23
за позовом Акціонерного товариства “Харківобленерго”, 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код 00131954,
до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (В/Ч НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ,
про стягнення 403131,25 грн,
ВСТАНОВИВ:
АТ “Харківобленерго” звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (В/Ч НОМЕР_1 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 403131,25 грн, з яких: 389678,84 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії; 13050,65 грн заборгованості за перетікання реактивної енергії; 49,35 грн інфляційних втрат; 352,41 грн 3% річних; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 6046,97 грн, та просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, отриманих на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 741/031805, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання від 03.12.2018, та на підставі договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 0318,05, який є Додатком № 10 від 26.04.2021 до зазначеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі № 922/2782/23 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивачу встановлено 5-тиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та відповідачу встановлено 5-тиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.
Позивачем - АТ “Харківобленерго” копію зазначеної ухвали суду отримано 04.07.2023 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК) в електронному вигляді в його електронному кабінеті в системі “Електронний Суд”, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа, та відповідачем - В/Ч 3005 копію зазначеної ухвали суду отримано 10.07.2023 в паперовому вигляді, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102272508924.
Відповідач - В/Ч 3005 подав до суду через систему “Електронний Суд” заяву (вх. № 20072 від 31.07.2023), в якій наводить заперечення проти заявлених позивачем вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 49,35 грн та 3% річних у розмірі 352,41 грн, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, а також просить відмовити у стягненні з відповідача судового збору в розмірі 6046,97 грн. Свої заперечення відповідач обґрунтовує наявністю підстав для звільнення його від сплати штрафних санкцій у зв'язку з обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), а саме: військовою агресію російської федерації проти України та введеним у зв'язку з цим в Україні з 24.02.2022 воєнним станом і неодноразово продовженим в подальшому, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. У вказаній заяві відповідач також зазначає, що В/Ч 3005 є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів та не має бюджетного фінансування на сплату наявної перед позивачем суми заборгованості, в т.ч. інфляційних втрат та 3% річних.
Також відповідач у зазначеній заяві просить суд поновити строк на подання відзиву та доказів у справі № 922/2782/23 на підставі ст. 119 ГПК України, з посиланням на те, що зазначений строк був пропущений внаслідок певних об'єктивних обставин, зокрема у зв'язку з тим, що органи управління відповідача з метою захисту від повітряних ракетних ударів ворожими військами розосереджені по місту Харкову, що перешкодило вчасному оформленню та поданню до суду відзиву на позовну заяву, та надає до цієї заяви копії: першого аркушу ухвали суду від 03.07.2023 у справі № 922/2782/23, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.03.2022; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.04.2023; листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Розглянувши заяву відповідача про поновлення строку на подання відзиву та доказів (вх. № 20072 від 31.07.2023) після виходу з відпустки, судом ухвалою від 28.08.2023 було задоволено вказану заяву, поновлено відповідачу строк на подання відзиву та доказів, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву відповідача (вх. № 20072 від 31.07.2023) та докази, які подані разом із вказаною заявою, а також, зважаючи на необхідність надання можливості учасникам справи скористатись своїми конституційними правами, судом було встановлено позивачу новий строк на подання відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву (заяви із запереченнями проти задоволення позовних вимог (вх. № 20072 від 31.07.2023) та відповідачу встановлено новий строк на подання заперечення на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Позивач - АТ “Харківобленерго” подав до суду через систему “Електронний Суд” відповідь на відзив відповідача (вх. № 21068 від 08.08.2023), в якій заперечує проти доводів відповідача, викладених у заяві із запереченнями проти задоволення позовних вимог (вх. № 20072 від 31.07.2023). Позивач не погоджується з посиланням відповідача на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором у зв'язку з обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зазначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи Сертифікату, виданого йому Торгово-промисловою палатою, який би засвідчив факт неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором саме через настання форс-мажору, а також не надано доказів звернення до позивача в порядку ч. 2 ст. 226 ГК України з приводу неможливості своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань та з пропозицією врегулювання такої ситуації. Позивач вважає безпідставним та необґрунтованим клопотання відповідача про звільнення його від сплати штрафних санкцій, оскільки стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів, позивач зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань. Враховуючи, що відповідь на відзив подана позивачем в межах строку, встановленого судом, вказана відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Відповідач - В/Ч 3005 своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався, у строк, встановлений судом, заперечення на відповідь до суду не подав.
Будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення сторонами суду не надано.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем до докази, суд встановив таке.
11.06.2017 набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії”, який розмежовує діяльність суб'єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.
Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 16.11.2018 № 1446, АТ “Харківобленерго” (позивач) є оператором системи розподілу (ОСР), який відповідно до п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
Як свідчать матеріали справи, між АТ “Харківобленерго” (Оператором системи розподілу) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Споживачем), шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 03.12.2018 (далі по тексту - Заява-приєднання від 03.12.2018), було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018 (далі по тексту - Договір № 741/031805).
Додатковою угодою від 23.12.2020 до Договору № 741/031805 сторони змінили найменування Споживача з Військової частини НОМЕР_1 на Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_1 ).
Відповідно до п. 1 договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення електроустановок Споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у Додатку № 3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до цього Договору, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 2.3.3-2.3.4 договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018, Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку № 2 “Порядок розрахунків”, а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановкою Споживача згідно умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - АТ “Харківобленерго” на підставі Договору № 741/031805 протягом його дії надавав відповідачу - ВЧ НОМЕР_1 послуги з розподілу електричної енергії.
Зокрема, у період з травня 2021 року по грудень 2022 року позивачем були надані відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 798868,75 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви Актами приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за Договором № 741/031805 за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, складеними та підписаними сторонами на підставі наданих відповідачем - ВЧ 3005 у відповідності до умов договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018 Звітів про покази засобів обліку електричної енергії за вказаний період, а також виставленими позивачем рахунками на оплату за послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач у порушення умов Договору № 741/031805 неналежно виконував свої зобов'язання щодо здійснення оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії, отримані на підставі вказаного Договору, сплативши лише частково вартість наданих послуг за період з травня 2021 року по грудень 2022 року у розмірі 409189,91 грн. У зв'язку з цим у відповідача утворилась заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії, яка станом на 01.01.2023 становить 389678,84 грн.
Також, відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 0318,05, який є Додатком № 10 від 26.04.2021 до Договору № 741/031805 та являється його невід'ємною частиною (далі - Договір № 0318,05), Оператор системи (АТ “Харківобленерго”) надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а Споживач (ВЧ 3005) вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем - АТ “Харківобленерго” на підставі Договору № 0318,05 протягом його дії надавались відповідачу - ВЧ 3005 послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
Зокрема, у період з травня 2021 року по грудень 2022 року позивачем були надані відповідачу послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії на загальну суму 36610,11 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви Актами приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за Договором № 741/031805 за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, які складені та підписані сторонами на підставі наданих відповідачем - ВЧ 3005 у відповідності до умов договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018 Звітів про покази засобів обліку електричної енергії за вказаний період, та згідно з якими окрім послуг з розподілу електричної енергії також були позивачем передані, а відповідачем прийняті послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а також підтверджується виставленими позивачем рахунками на оплату за послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період, до яких окремо включено суми на оплату послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач у порушення умов Договору № 0318,05 неналежно виконував свої зобов'язання щодо здійснення оплати вартості послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, сплативши лише частково вартість наданих послуг за період з травня 2021 року по грудень 2022 року у розмірі 23559,46 грн, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з оплати послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, яка станом на 01.01.2023 становить 13050,65 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Правовідносини щодо надання послуг регулюються Главою 63 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв'язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.
При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 цього Кодексу поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, що споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які передбачені цим Кодексом поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) так які не передбачені Кодексом, але містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України “Про аудиторську діяльність”, Законі України “Про зв'язок” тощо. Окрім цього, положення зазначеної глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між оператором системи розподілу (ОСР), електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України “Про ринок електричної енергії”, Кодекс систем розподілу (КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (Постанова № 312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії”, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між ОСР та Споживачем, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою (Типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ “Харківобленерго”: www.oblenergo.kharkov.ua.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ)).
Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Відповідно до п. 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, умови Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов?язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до п. 2.1.5. ПРРЕЕ, Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
Пунктом 1.1 Типового Договору передбачено, що сторонами погоджено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Згідно п. 2.1 Типового Договору, Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Типового Договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для Споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць Споживач (його Постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
Відповідно до п. 5.1-5.5 Типового Договору, ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) Споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно п. 11.1 Типового Договору, цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно із пп. 5.1.1 Глави V ПРРЕЕ та п. 7.1 Типового Договору, Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно п. 1 Додатка № 4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
У відповідності до п. 3 Додатка № 4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Відповідно п. 4 Додатка № 4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.
Згідно п. 5 Додатка № 4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити Споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 Договору
Відповідно до п. 7-8 Додатка № 4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику Споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання Споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Крім того, згідно п. 1.1 Додатку № 10 “Договір про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії” до Типового Договору, Оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а Споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Згідно п. 2.2 Додатку № 10 до Типового Договору, Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 1 до цього Договору).
Пунктом 7 Порядку розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії, який є Додатком № 1 до Додатку № 10 до Типового Договору, визначено, що рахунки за послуги з перетікання реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від отримання рахунку Споживачем.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між АТ “Харківобленерго” (позивачем) та ВЧ НОМЕР_1 (відповідачем) на підставі Договору № 741/031805, що був укладений шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання від 03.12.2018, згідно з якою останній приєднався з 01.01.2019 до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018, суд дійшов висновку, що вказаний Договір № 741/031805 за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, а саме: договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а отже зазначений договір відповідає вимогам чинного законодавства України та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Як встановлено судом, позивачем - АТ “Харківобленерго” на виконання умов Договору № 741/031805 у період з травня 2021 року по грудень 2022 року були надані відповідачу - ВЧ 3005 послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 798868,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за Договором № 741/031805 за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, складеними та підписаними сторонами на підставі наданих відповідачем - ВЧ 3005 у відповідності до умов договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018 Звітів про покази засобів обліку електричної енергії за вказаний період, а також виставленими позивачем рахунками на оплату за послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період.
Судом також встановлено, що позивачем - АТ “Харківобленерго” на виконання умов Договору № 0318,05 (який є Додатком № 10 від 26.04.2021 до Договору № 741/031805 та являється невід'ємною частиною зазначеного договору) у період з травня 2021 року по грудень 2022 року були надані відповідачу - ВЧ 3005 послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії на загальну суму 36610,11 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за Договором № 741/031805 за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, які складені та підписані сторонами на підставі наданих відповідачем - ВЧ 3005 у відповідності до умов договору про постачання електричної енергії № 741/031805 від 26.02.2018 Звітів про покази засобів обліку електричної енергії за вказаний період, та згідно з якими окрім послуг з розподілу електричної енергії також були позивачем передані, а відповідачем прийняті послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а також підтверджується виставленими позивачем рахунками на оплату за послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період, до яких окремо включено суми на оплату послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за вказаний період.
Посилаючись на те, що відповідачем лише частково оплачено послуги, надані на підставі Договору № 741/031805 та Договору № 0318,05 за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, зокрема, як зазначає позивач, 409189,91 грн сплачено за надані послуги з розподілу електричної енергії (залишок заборгованості станом на 01.01.2023 становить 389678,84 грн) та 23559,46 грн сплачено за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (залишок заборгованості станом на 01.01.2023 становить 13050,65 грн), позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача 389678,84 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії та 13050,65 грн заборгованості за перетікання реактивної енергії, а також 49,35 грн інфляційних втрат та 352,41 грн 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за розподіл електричної енергії та за забезпечення перетікань реактивної електричної енергії на підставі п. 8 Додатка № 4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, п. 5.3 Договору № 0318,05 та ст. 625 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонам.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 7-8 Додатка № 4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати.
Пунктом 7 Порядку розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії, який є Додатком № 1 до Додатку № 10 до Типового Договору, визначено, що рахунки за послуги з перетікання реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від отримання рахунку Споживачем.
Згідно з п. 2.2 Договору № 0318,05 (який є Додатком № 10 від 26.04.2021 до Договору № 741/031805 та являється невід'ємною частиною зазначеного договору), Споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, який є додатком до цього договору.
У разі внесення платежів, передбачених п. 2.2 Договору № 0318,05, з порушенням термінів (строків), Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування пені та 3% річних, від суми боргу, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 5.3 Договору № 0318,05).
Станом на момент прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б свідчили про оплату відповідачем у строки, передбачені Договором № 741/031805 та Договором № 0318,05, виставлених позивачем рахунків на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії та з перетікання реактивної електричної енергії за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, а також відповідачем не надано суду докази, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем з оплати вищезазначених рахунків. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 389678,84 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії та 13050,65 грн заборгованості за перетікання реактивної енергії, є доведеними та обґрунтованими, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49,35 грн інфляційних втрат та 352,41 грн 3% річних суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд зазначає, що позивачем у даній справі не заявлялись позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу чи пені) за порушення строків оплати за надання послуг з розподілу електричної енергії та за забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
Водночас, нараховані позивачем 3% річних у розмірі 352,41 грн та інфляційні втрати в розмірі 49,35 грн мають іншу правову природу, ніж нарахування штрафу чи пені, адже такі нарахування не мають характеру штрафних санкцій та є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, зважаючи на таке.
Порядок нарахування інфляційних втрат та процентів річних на суму боргу регулюється ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, як вбачається з аналізу зазначених норм, право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань в частині оплати за надані послуги на підставі Договору № 741/031805 та Договору № 0318,05 за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, а відтак, з огляду на положення ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, позивач має право вимагати сплати відповідачем сум інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на прострочену заборгованість, а відповідач, в свою чергу, не може бути звільнений від сплати таких сум, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту майнового права та інтересу кредитора, тому відповідач безпідставно посилається на наявність підстав для звільнення його від сплати штрафних санкцій, якими він помилково вважає нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, здійснивши власний розрахунок вказаних нарахувань, враховуючи, що станом на момент прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем в строки, передбачені Договором № 741/031805 та Договором № 0318,05, заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії за період з травня 2021 року по грудень 2022 року, з огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якими унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 352,41 грн та інфляційних втрат в розмірі 49,35 грн є доведеними та обґрунтованими, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Щодо посилань відповідача на наявність підстав для звільнення його від сплати нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), суд зазначає таке.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 16.11.2023.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Проте, вказаний загальний офіційний лист ТПП не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань з оплати вартості наданих послуг, з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Як вбачається зі змісту листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб'єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов'язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.
Також, відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Отже, саме сертифікат ТПП України є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини.
Разом з тим, відповідачем - ВЧ 3005 не надано суду Сертифікат, виданий йому Торгово-промисловою палатою, який би засвідчив факт неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані послуги по Договору № 741/031805 та Договору № 0318,05 за період з травня 2021 року по грудень 2022 року саме через настання форс-мажору, а також не надано інших доказів того, що відповідач внаслідок введення воєнного стану був об'єктивно позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за вказаними договорами.
Загальний офіційний лист ТПП від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки цей лист не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання ВЧ НОМЕР_1 (відповідачем у даній справі) свого зобов'язання за спірними Договорами.
Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для звільнення його від сплати нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат з підстав наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тому суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на наявність підстав для звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).
Суд також не погоджується з твердженням відповідача про відсутність у відповідача - В/Ч 3005 бюджетного фінансування на сплату інфляційних втрат та 3% річних, оскільки відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі внаслідок відсутності бюджетного фінансування, не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання з оплати за послуги по Договору № 741/031805 та Договору № 0318,05. В силу приписів ст. 525-526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання за договором має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічного висновку дійшов Європейський Суд з прав людини в рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004, вказавши, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України при поданні до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру на загальну суму 403131,25 грн було надано докази про сплату судового збору в розмірі 6046,97 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову. Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені судом в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 6046,97 грн.
Клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки сплата судового збору за подання позовної заяви є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, суд, враховуючи майновий стан сторони за її клопотанням, може звільнити від сплати судового збору, якщо: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідач - В/Ч 3005 не довів документально наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви у відповідності до ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, тому його клопотання про звільнення від сплати судового збору є безпідставним необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4, 8 Закону України “Про судовий збір”, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства “Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код 00131954) 389678,84 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії, 13050,65 грн заборгованості за перетікання реактивної енергії, 49,35 грн інфляційних втрат та 352,41 грн 3% річних; а також 6046,97 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 13.09.2023.
Суддя Н.А. Новікова