ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.09.2023м. СумиСправа № 920/909/23
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» (вул. Герасима Кондратьєва, 146/1, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 43053019)
про стягнення 195 542 грн 51 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 195 542 грн 43 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 149772 грн 79 коп., внесків за обслуговування та заміну ВКО в сумі 205 грн. 32 коп., заборгованість по абонплаті в сумі 34 грн. 10 коп., 6978 грн 37 коп. - 3% річних та 38490 грн 97 коп. інфляційного збільшення боргу. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 3017 грн 80 коп.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що хоча між сторонами і не було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позивач відпустив відповідачу теплову енергію, однак відповідач за неї не сплатив, що є порушенням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - «Правила 630»). Тому, наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, внесків за обслуговування та заміну ВКО, заборгованість по абонплаті, 3% річних та інфляційних збитків.
Ухвалою суду від 04.08.2023 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 10.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
07.09.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №3439).
За змістом ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Суд зазначає, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, всім документально підтвердженим доводам, твердженням та запереченням сторін судом буде надана оцінка при розгляді справи по суті.
Судом прийнято до уваги розмір грошових вимог позивача до відповідача, а також оцінено обсяг письмових доказів, поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та встановлено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв'язку з чим відхиляє клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Суд звертає увагу, що розгляд справи не відбувся 04.09.2023, оскільки з 30.08.2023 по 12.09.2023 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила 630) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. №2633-ІV теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 18.06.2019, №161 від 31.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води (централізованого постачання гарячої води). Згідно з додатком № 2 до даних рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради будинок за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, буд. 146/1, включено до переліку будинків, які отримують послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від виробника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго».
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №185754756 від 22.10.2019 ТОВ «Арес Компані» є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 221,5 кв.м.
Листом №4988 від 21.11.2019 р. позивачем було направлено на адресу ТОВ «Apec Компані» два примірники Договору про надання послуг з централізованого опалення (ПО) та постачання гарячої води (ПГВ) на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка директора товариства про отримання.
Однак, відповідач проігнорував направлений йому проект договору, не повернув позивачу належним чином оформлений один примірник договору та не надав протоколу розбіжностей до нього.
Листом №39 від 08.01.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору на надання послуг, який отримано директором товариства, однак знову дану пропозицію було залишено відповідачем без відповідного реагування.
Таким чином, договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений. Як зазначає позивач, між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.
За період з січня 2020 року по червень 2023 року позивач поставив відповідачу теплову енергію загальним обсягом 75,784088 Гкал на загальну суму 149833,75 грн. Крім того, за вказаний період товариству нараховано внески за заміну та обслуговування ВКО (вузла комерційного обліку) на загальну суму 205,32 грн і абонплату на суму 34,10 грн.
Обсяги та вартість спожитої теплової енергії підтверджуються актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води і виставленими рахунками за період з січня 2020 року по червень 2023 року, які були направлені відповідачу поштовими відправленнями з описом вкладення (а.с. 27-94) та протоколами і відомостями зняття показників теплового лічильника по житловому будинку АДРЕСА_1 , за вказаний період, що містяться в матеріалах справи (а.с. 95-105).
Відповідно до п.12 розділу «Порядок обліку та оплати послуг» Правил 630 споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі.
Як встановлено нормами частини другої етапі 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла комерційного обліку загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Нарахування за спожиті послуги з постачання ЦО здійснюються відповідачу на підставі показань загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії, який встановлено на вводі в будинок АДРЕСА_1 . При цьому даний лічильник теплової енергії обліковує кількість тепла, що споживається мешканцями як будинку АДРЕСА_1 , так і АДРЕСА_2 .
Розподіл спожитої теплової енергії відбувається наступним чином:
- розраховується різниця показників на кінець та початок звітного періоду, облік ТЕ ВКО відбувається в ГДж, тому перерахунок в Гкал відбувається за коефіцієнтом 0,239;
- з кількості спожитої теплової енергії вираховуються втрати (коефіцієнт 0,99725);
- розподіл загального обсягу спожитої ТЕ відбувається між двома будівлями в залежності від опалювального об'єму будинків.
- частка теплової енергії за вирахуванням обсягів на опалення місць загального користування для приміщень з автономним опаленням розподіляється між споживачами будинку АДРЕСА_1 .
Опалювальний об'єм будинків підтверджується технічними паспортами на житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що містяться в матеріалах справи (а.с. 141-155).
Відповідачу кількість спожитої теплової енергії нарахована відповідно до відсоткової частки, що обчислюється як співвідношення опалювального об'єму приміщення споживача до загального опалювального об'єму будинку. Розрахунок виконано позивачем в тексі позовної заяви (а.с. 2).
Таким чином, відсоток ТОВ «Арес Компані» від загально будинкової частки складає 12,80.
Нарахування за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) здійснювалось ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №639 від 17.03.2020, №89 від 14.01.2020 р., №623 від 12.10.2021 р., №41 від 13.01.2021 р., №2256 від 30.11.2021 р., №1731 від 10.12.2018 р.
Суд зауважує, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц.
У постанові Верховного Суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».
Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати такого товару.
Нарахування внесків за заміну та обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії проведено на підставі рішень виконавчого комітету Сумської міської ради №745 від 21.12.2019 р. «Про встановлення розмірів внесків на обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, яке здійснюється ТОВ «Сумитеплоенерго» та №307 від 16.06.2020 «Про встановлення розмірів внесків за заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії та тимчасового використання обмінного фонду для ТОВ «Сумитеплоенерго».
Крім того, частиною 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу нараховано плату за абонентське обслуговування, яка визначається виконавцем послуг згідно прямих фактичних витрат у розрахунку на 1 абонента/міс. та затверджується внутрішнім наказом по підприємству (накази від 30.09.2021 р. №461, від 28.12.2021 р. № 611, що містяться в матеріалах справи).
З 01.11.2021 р. нарахування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води здійснюються згідно методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 р. №315 (далі-Методика 315).
Період нарахування з 01.11.2021-31.01.2022 р., згідно методики розподілу №315 включена послуга з МЗК (місця загального користування) та функціонування внутрішньо будинкової системи опалення. З 01.01.2022 р були внесені зміни в методику №315 згідно яких складові послуги «опалення МЗК» та «функціонування внутрішньо будинкової системи опалення» були об'єднані в нову складову - «загально будинкові потреби на опалення». Ця послуга включає в себе витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку. Місця загального користування (надалі МЗК) - загальнодоступні місця в будинку (вестибюль, загальний коридор, загальні пральні тощо). Відсоток, який застосовується при розрахунку складової загальнобудинкових потреб на опалення для будинку АДРЕСА_1 складає 25%.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу» позивачем було здійснено перерахунок (зменшено нарахування) вартості отриманих відповідачем послуг з постачання теплової енергії в грудні 2021 в сумі 5092,49 грн., в березні 2022 на суму 3472,69 грн., в квітні 2022 на суму 1828,04 грн., в травні 2022 на суму 380,49 грн.
З листопада 2019 року по квітень 2020 року прилад обліку теплової енергії, встановлений за адресою по АДРЕСА_1 був несправний, тому за зазначений період часу нарахування позивачем проведено по середньому показнику (акт обстеження вузла обліку теплової енергії від 14.11.2019 р.).
Відповідно до ст. 9 Закону про ЖКП споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Одночасно положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., розрахунковим періодам для оплати послуг є календарний місяць. Плата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Згідно з п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковім періодом ( граничний строк внесення плати за спожиту послугу).
Позивачем розрахунок заборгованості додано до позовної заяви (а.с. 14).
ТОВ «Сумитеплоенерго» 17.07.2023 року на адресу відповідача було направлено поштовим відправленням з описом вкладення вимогу №3285 від 17.07.2023 про сплату заборгованості в 7-денний строк з моменту отримання вимоги.
Вимога отримана відповідачем 18.07.2023 року, однак вона залишилась без реагування з боку відповідача.
Судом встановлено, що письмовими матеріалами справи та розрахунком позовних вимог підтверджено суму основного боргу в розмірі 149833 грн 75 коп. У той же час, позивачем в прохальній частині позову заявлено до стягнення сум основного боргу в розмірі 149772 грн 79 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішення за межі позовних вимог
Враховуючи, що обсяги та вартість наданих послуг з постачання теплової енергії позивачем відповідачу підтверджуються актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та рахунками на оплату за період з січня 2020 року по червень 2023 року, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 149772 грн 79 коп вартості спожитої теплової енергії визнаються судом законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, обґрунтованими є також вимоги позивача про стягнення з відповідача внесків за обслуговування та заміну ВКО в сумі 205 грн. 32 коп., заборгованість по абонплаті в сумі 34 грн. 10 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що на підставі частини другої вказаної статті кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат. Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с. 15-23), позивачем нараховано відповідачу 6978,37 грн - 3% річних, 38490,97 грн інфляційних збитків за загальний період прострочення з 21.02.2020 по 31.07.2023.
Суд, перевіривши період та правомірність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 6978,37 грн та інфляційних збитків у розмірі 38490,97 грн, зазначає, що такі нарахування узгоджуються з нормами чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позов задоволено в повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» про стягнення 195542 грн 51 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» (вул. Герасима Кондратьєва, 146/1, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 43053019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) 149772 грн 79 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 205 грн 32 коп. внесків за обслуговування та заміну ВКО, 34 грн 10 коп. заборгованості по абонплаті, 6978 грн 37 коп. - 3% річних, 38490 грн 97 коп. інфляційних збитків, 3017 грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Оскільки з 30.08.2023 по 12.09.2023 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, повне судове рішення складено 14.09.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко