ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/825/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)
до відповідача Акціонерного товариства Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" (61005, м. Харків, пр.Московський, 10/12, код ЄДРПОУ 14078902)
про стягнення в сумі 398 256 грн. 00 коп..
без повідомлення (виклику сторін)
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект", в якому просить стягнути з останнього 398 256 грн. 00 коп. штрафних санкцій.
Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі Договору на виконання проектних робіт №11020/2146-122-13-21-11098 від 11.08.2021 року Відповідач взяв на себе зобов'язання виконати проектні роботи згідно Завдання на проектування. Однак, проектні роботи в строки, визначені Договором, не були виконані. На підставі п. 6.2. Договору на виконання проектних робіт №11020/2146-122-13-21-11098 від 11.08.2021 року Позивач нарахував Відповідачу 288 216 грн.00 коп. пені, 110 040 грн. 00 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику сторін) сторін.
Відповідач подав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. При цьому зазначає наступне. Між Позивачем та Відповідачем дійсно був укладений Договір на виконання проектних робіт № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021.
Відповідно до умов укладеного Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, а саме: розділ 5. Порядок здачі і приймання робіт, передача виконаних робіт здійснюється в порядку, визначеному п.5.1, 5.2. Відповідач у справі виконав роботи саме у відповідності до умов вказаного Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 та передав їх Замовнику.
Сторонами по справі № 918/825/23 проводилося певне листування та спільні наради з метою узгодження умов виконання проектних робіт у відповідності до Завдання на проектування до Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 з урахуванням зміни до ДБН А.2.2.3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
Відповідач зазначає, що як наслідок, АТ XI «Енергопроект» погодився з пропозицією ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» відкоригувати та внести певні зміни до ПКД, в зв'язку із новими вимогами ДБН (зміна «Техпереоснащення» та «Реконструкція»), обсяг наведеногокоригування становить майже 100 % ПКД, роботи виконуються без збільшення вартості робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021. Також АТ XI «Енергопроект» виконуються додаткові роботи за результатами розгляду ПКД в «Укренерго», в зв'язку із необхідністю встановлення додаткової Шафи автоматики, також без збільшення вартості робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021. Вказані обставини підтверджуються листом ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» від 23.08.2023 № 16018/061 щодо оформлення Додаткової угоди № 4 до Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 в новій редакції.
Даною Додатковою угодою № 4 до Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 передбачені зміни до Календарного плану, в тому числі внесений додатковий Етап № 8: Видача робочого проекту у відповідності до вимог зм.2 ДБН А.2.2-3:2014 з назвою: Реконструкція. Модернізація схем РЗА з впровадженням реле на мікроелектронній базі на енергоблоці № 4 Рівненської АЕС в м.Вараш Рівненської обл.», а також зміни № 1 до Завдання на проектування, якими підтверджується часткове виконання робіт за етапом № 3, 5, 6 в межах Інших етапів, що підтверджується листом ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» від 08.08.2023 № 15136/061 та листом АТ XI «Енергопроект» від 09.08.2023 № 221612/230-526.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовженим та діє на теперішній час. Місто Харків (Харківська територіальна громада) було включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій з початку запровадження воєнного стану в Україні, в тому числі у період часу, що припадають на терміни (строки) виконання робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021. Крім того, слід зауважити, що в результаті військової агресії російської федерації та бойових дій, які тривають з 24 лютого 2022 року, значну частина території Харківської області була тимчасово окуповано.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 № 75 (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 жовтня 2022 року № 233, дія якого припадає на період виконання проектних робіт за етапами № 3, 5, 6, визначених Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, до Переліку входять: 5 територіальних громад Богодухівського району, 8 територіальних громад Ізюмського району, 6 територіальних громад Красноградського району, 8 територіальних громад Куп'янського району, 5 територіальних громад Лозівського району, 15 територіальних громад Харківського району, в тому числі Харківська міська територіальна громада, 9 територіальних громад Чугуївського району.
Фактичне та юридичне місцезнаходження Акціонерного товариства «Харківський науково дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» знаходиться безпосередньо в районі, що потерпав від постійних ракетних обстрілів, внаслідок яких будівля, оргтехніка АТ XI «Енергопроект», робочі місця працівників, задіяних саме до виконання робіт за Договором №11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, були пошкоджені. Вказані пошкодження зафіксовані у межах досудового кримінального провадження.
Крім того, зазначає, що через військову агресію російської федерації та загрозу життю та здоров'ю значна частина працівників була вимушена виїхати з міста Харкова та/або території України та лише після спливу деякого часу мали змогу приступити до роботи та відновити виробничий процес на умовах дистанційної роботи. Частина працівників, в тому числі, задіяних до виконання робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, вступила до лав Збройних Сил України. За період з березня 2022 року по березень 2023 року енергетична мережа міста Харкова та Харківської області потерпала від ракетних обстрілів об'єктів критичної інфраструктури, що спричинило постійні відключення від електропостачання.
За змістом листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання - таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач як на форс-мажорні обставини посилається, зокрема на введення воєнного стану на території України, що засвідчено як форс-мажорна обставина відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, внаслідок чого він не мав можливості вчасно виконати свої договірні зобов'язання.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває і на даний момент.
Вказана обставина є загальновідомого та не потребує доказування.
В зв'язку з чим, відповідач листом від 26.04.2022 № 22110-ЮВ повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин.
У п. 7.3, 7.4 Договору зазначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є письмове підтвердження Торгово-промислової Палати України або, відповідно до діючого законодавства, іншого уповноваженого органу. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили позбавляють сторону права посилатись на них.
Відповідно до п.7.3 Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є письмове підтвердження Торгово- промислової палати України, або відповідно до діючого законодавства, іншого уповноваженого органу.
На думку відповідача, письмовим підтвердженням Торгово-промислової палати України є в тому числі й лист вказаної установи від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Крім того, інші відокремлені підрозділи ДП НАЕК «Енергоатом», які також діють від імені ДП НАЕК «Енергоатом» (ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», ВП «Атомпроектінжиніринг» ДП НАЕК «Енергоатом») самостійно підтвердили неможливість виконання зобов'язань за договорами через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та факт їх настання, приймаючи до уваги лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1.
Тобто, ДП НАЕК «Енергоатом», від імені якого також діє ВП «Рівненська АЕС» підтвердило неможливість виконання зобов'язань за договорами через настання форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) та факт їх настання, приймаючи до уваги лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02,0-7.1.
Відповідач вважає, що наведені вище обставини свідчать про відсутність порушень строків виконання зобов'язань, визначених Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, з урахуванням Додаткової угоди № № 3 від 15.07.2022 до вказаного Договору, з боку відповідача, в зв'язку з чим, підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій 398 256,00 грн., з яких 288 216,00 грн. - пеня та 110 040,00 грн. - штраф, за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021відсутні.
Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Вважає, що відповідач не повідомив належним чином позивача про настання форс-мажорних обставин, що унеможливило вчасне виконання умов Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, не надав доказів настання таких обставин, не надав доказів виконання робіт за етапами 3, 5 та 6 у визначені Договором строки.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
11.08.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі - ВП «Рівненська АЕС», Замовник, Позивач) та Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (далі - АТ ХІЕП, Виконавець, Відповідач) укладено договір на виконання проектних робіт № 11020/21/46-122-13-21-11098 (далі-Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Виконавець зобов'язується виконати проектні роботи згідно Завдання на проектування (Додаток № 4) та у відповідності до ДБН А.2.2- 3:2014, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи: ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013. Проектні роботи з технічного переоснащення по об'єкту: «Модернізація схем РЗА з впровадженням реле на мікроелектронній базі на енергоблоці № 4 Рівненської АЕС».
Пунктом 1.2. Договору визначено, що обсяг і терміни виконання робіт визначаються на підставі Завдання на проектування (Додаток № 4 до Договору) та відображаються у Календарному плані (Додаток № 2 до Договору).
Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна проектних робіт, що виконуються за договором становить 3 360 000,00 грн з ПДВ.
Додатковими угодами № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022 змінено терміни виконання робіт. Зокрема, Додатковою угодою № 3 від 15.07.2022 визначено наступні терміни виконання робіт: Етап 1: Збір вихідних даних. Початок - після укладання договору; закінчення - 01.12.2021р.; Етап 2: Розробка принципових рішень, схем внутрішньої конфігурації логіки мікропроцесорних пристроїв, опитувальних аркушів для замовлення мікропроцесорних пристроїв, розрахунок уставок захистів РЗА. Початок - після виконання етапу 1; закінчення - 01.03.2022р.; Етап 3: Розробка будівельної та технологічної частин. Початок - після виконання 2-го етапу; закінчення - 10.11.2022 р.; Етап 4: Розробка завдань заводу на виготовлення обладнання для технічного переоснащення обладнання РЗА блоку генератор - трансформатор. Початок - після узгодження Замовником рішень по 2-му етапу із ДП НЕК «Укренерго»; закінчення - 10.11.2022р.; Етап 5: Розробка електротехнічної частини, в тому числі програма та кошториси на ПНР. Початок - після узгодження Замовником рішень по 2-му етапу із ДП НЕК «Укренерго»; закінчення - 10.11.2022 р.; Етап 6: Розробка затверджувальної частини робочого проекту. Початок - після виконання етапу 5; закінчення - через 3 тижні, але не пізніше 10.12.2022 р.; Етап 7: Коригування робочого проекту за результатами виконання будівельних робіт та ПНР. Початок - після виконання будівельних робіт та ПНР; закінчення - 31.05.2023 р..
Роботи по етапах 1, 2, 4 відповідачем виконані у визначені договором строки. Роботи за етапом 3 (вартість виконання робіт за етапом становить 360 000,00 грн з ПДВ), за етапом 5 (вартість виконання робіт за етапом становить 672 000,00 грн з ПДВ) та за етапом 6 (вартість виконання робіт за етапом становить 540 000,00 грн з ПДВ) у визначені договором строки відповідачем не виконані.
Як встановлено судом Позивач нарахував Відповідачу штраф та пеню за порушення строків виконання робіт за етапами 3 та 5 за період з 11.11.2022 по 12.05.2023 та за етапом 6 за період з 11.12.2022 по 12.06.2023, що становить 398 256,00 грн, згідно наступного розрахунку: пеня по етапу 3 - 360 000,00 х 0,001 х 183 = 65 880,00 грн; пеня по етапу 5 - 672 000,00 х 0,001 х 183 = 122 976,00 грн; пеня по етапу 6 - 540 000,00 х 0,001 х 184 = 99 360,00 грн; штраф (за прострочення понад 30 днів - 7%) - 1 572 000,00 х 0,07 = 110 040,00 грн.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина 2 статті 271 Господарського кодексу України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.
Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України наголошує: «Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання».
Як зазначено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до частини І статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України наголошує, що правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.
В той же час суд зазначає наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21, у пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовженим та діє на теперішній час.
Місто Харків (Харківська територіальна громада) було включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій з початку запровадження воєнного стану в Україні, в тому числі у період часу, що припадають на терміни (строки) виконання робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021. Крім того, слід зауважити, що в результаті військової агресії російської федерації та бойових дій, які тривають з 24 лютого 2022 року, значну частина території Харківської області була тимчасово окуповано. Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 № 75 (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 жовтня 2022 року № 233), дія якого припадає на період виконання проектних робіт за етапами № 3, 5, 6, визначених Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, до Переліку входять: 5 територіальних громад Богодухівського району, 8 територіальних громад Ізюмського району, 6 територіальних громад Красноградського району, 8 територіальних громад Куп'янського району, 5 територіальних громад Лозівського району, 15 територіальних громад Харківського району, в тому числі Харківська міська територіальна громада, 9 територіальних громад Чугуївського району.
Фактичне та юридичне місцезнаходження Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» знаходиться безпосередньо в районі, що потерпав від постійних ракетних обстрілів, внаслідок яких будівля, оргтехніка АТ XI «Енергопроект», робочі місця працівників, задіяних саме до виконання робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, були пошкоджені. Вказані пошкодження зафіксовані у межах досудового кримінального провадження.
Крім того, слід зазначити, що через військову агресію російської федерації та загрозу життю та здоров'ю значна частина працівників була вимушена виїхати з міста Харкова та/або території України та лише після спливу деякого часу мали змогу приступити до роботи та відновити виробничий процес на умовах дистанційної роботи. Частина працівників, в тому числі, задіяних до виконання робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021, вступила до лав Збройних Сил України, що підтверджується довідкою Відділу кадрів АТ XI «Енергопроект».
Також за період з березня 2022 року по березень 2023 року енергетична мережа міста Харкова та Харківської області потерпала від ракетних обстрілів об'єктів критичної інфраструктури, що спричинило постійні відключення від електропостачання.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Крім того, з метою позбавлення обов'язкового звернення до Торгово-промислової палати України (далі за текстом - ТПП України) та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14і Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Отже, ТТП України встановлено, що обставини військової агресії російської федерації та військові дії є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними (не залежними від волі сторін) обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб, що зумовили неможливість виконання зобов'язань.
Відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на офіційному сайті Торгово- промислової палати України, «ТПП України враховуючи надзвичайно важку ситуацію з якою зіткнулась наша країна, прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Враховуючі це, з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП та підготовки пакету документів в період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України, Харківської торгово-промислової палати та на FB сторінці Харківської ТПП розміщене з 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім кого це стосується».
В зв'язку з вищезазначеним, відповідач листом від 26.04.2022 № 22110-ЮВ повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, отримання вказаного листа позивачем не заперечується.
Відповідно до п.7.3 Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є письмове підтвердження Торгово- промислової палати України, або відповідно до діючого законодавства, іншого уповноваженого органу.
Відтак, письмовим підтвердженням Торгово-промислової палати України є в тому числі й лист вказаної установи від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1..
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що відповідачем належним чином повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин.
Матеріалами справи стверджено, що в період виконання зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, існували та продовжують існувати форс-мажорні обставини, введення воєнного стану та бойові дії на території України. Із наданих доказів вбачається, що прострочення виконання зобов'язання із поставки, відбулося у зв'язку з тим, що відповідач здійснював господарську діяльність на територіях на яких відбувалися бойові дії, або які були у безпосередній близькості до таких, відповідно покликання відповідача на форс-мажорні обставини не є умовним, або ж безпідставним.
Отже, порушення строків виконання проектних робіт за етапами 3, 5, 6 перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, а тому дані обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними, відповідно до яких виконання зобов'язань відповідачем, визначених в договорі, у встановлені терміни було неможливим.
При цьому, незважаючи на існування форс-мажорних обставин, відповідач доклав усіх можливих зусиль для виконання зобов'язань перед позивачем і, відповідно, виконало проектні роботи за етапами 3, 5, 6 в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Так як, введення воєнного стану та ведення бойових дій на території України є загольновідомим фактом, тому посилання позивача на недоведеність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними, а також формалізованими, в свою чергу відповідачем надано суду достатньо доказів, які вказують не лише на існування таких обставин, а і докази які підтверджують факт безпосереднього впливу таких обставин на останнього та неможливість виконання зобов'язань за договором у визначені строки.
Враховуючи наведене, керуючись вищезазначеними умовами договору та нормами закону, у зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин, які є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними, Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звільняється від відповідальності у вигляді стягнення 398 256 грн. 00 коп. штрафних санкцій за прострочення виконання проектних робіт за Договором на виконання проектних робіт №11020/2146-122-13-21-11098 від 11.08.2021 року, так як довів, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Крім того суд зазначає наступне.
За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.
На переконання суду стягнення всієї заявленої суми штрафних санкцій є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, та те, що відповідач довів, що порушення зобов'язання за Договором на виконання проектних робіт №11020/2146-122-13-21-11098 від 11.08.2021 року сталося внаслідок випадку або непереборної сили, позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" не підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволенні позову.
2. Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.