ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2023 Справа № 917/550/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі “Представництва “Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед”
до Публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”
про стягнення грошових коштів
за участю представника позивача: Чудовський Д. О., від відповідача - не з'явився
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулася з позовом Компанія MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі “Представництва “Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед” до Публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” про стягнення 469 430 614,12 грн, у тому числі: 390 000 000,00 грн - основного боргу, 66 780 821,92 грн пені, 4 006 849,32 грн - 3% річних, 8 642 942,88 грн - інфляційних, згідно з договором позики (поворотної строкової фінансової допомоги) № 38-Ф від 28.12.2021.
Відповідач у відзиві (т.1 а.с.162-166) проти позову заперечує повністю з таких підстав:
- вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки нараховані у період дії в Україні воєнного стану всупереч нормам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України;
- через обставини форс-мажору неможливо підтвердити або спростувати обставини щодо неповернення основної суми заборгованості у строк, визначений договором позики, оскільки внаслідок ракетних обстрілів технологічних об'єктів ПАТ «Укртатнафта» вийшов з ладу сервер з програмним забезпеченням корпоративної системи управління підприємством, що призвело до фізичного знищення інформації про фінансово-господарські операції, стан виконання господарських договорів дебіторську та кредиторську заборгованість, тощо.
Позивач у відповіді на відзив (т.1 а.с.199-204) вказав, що зобов'язання відповідача перед позивачем виникли на підставі договору строкової фінансової допомоги, який не передбачає нарахування процентів чи іншої плати за користування коштами, цей договір врегульовано положеннями п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України; а пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не застосовується до правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки позивач не є ні банком, ні фінансовою установою.
Відповідач у запереченнях на відповідь (т.1 а.с.211-215) не погодився із тлумаченням, наведеним позивачем у відповіді, та підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023 року цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (т.1 а.с.76-77).
Позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову (т.1 а.с.79-86).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2023 вказану заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Безрук Т. М. (т.1 а.с.144).
Ухвалою від 10.04.2023 суд відмовив у забезпеченні позову (т.1 а.с.146-148).
Згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 ухвала від 10.04.2023 залишена без змін (т.2 а.с.185-195).
За цим позовом суд ухвалою від 11.04.2023 відкрив провадження у справі № 917/550/23, призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (т.1 а.с.149).
Ухвалою від 25.04.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (т.1 а.с.159).
Позивач подавав клопотання (т.1 а.с.218-219) про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта". Суд відхилив це клопотання позивача.
Ухвалою від 12.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с.248).
Відповідач подав клопотання від 13.09.2023 про відкладення судового засідання, призначеного на 14.09.2023.2023 у зв'язку з неможливістю прибуття до суду, оскільки його представник перебуває у відрядженні у іншому судовому засіданні.
Представник позивача усно в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання.
Суд відхиляє вказане клопотання з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд не визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою.
Також суд враховує, що відповідач неодноразово подавав клопотання про відкладення підготовчих засідань. Так, відповідач у клопотанні від 26.06.2023 прохав відкласти підготовче засідання, призначене на 27.06.2023, у зв'язку з неможливістю прибуття до суду, оскільки його представник перебуває у відрядженні у іншому судовому засіданні. Це клопотання суд задовольнив та постановив ухвалу про перерву у підготовчому засіданні на 12.07.2023.
Потім відповідач подав клопотання від 12.07.2023 про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 12.07.2023 у зв'язку з неможливістю прибуття до суду, оскільки його представник був 11.07.2023 у іншому судовому засіданні та не міг оформити відрядження та замовити автортранспорт для прибуття до суду.
Для надання можливості відповідачу забезпечити присутність свого представника в підготовчому провадженні та подати відзив на позов, суд 25.04.2023, 06.06.2023 та 27.06.2023 відклав підготовчі засідання та продовжив строк підготовчого провадження.
Суд враховує, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).
Суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для сформування своєї правової позиції та підготовки відповідних юридичних документів. У відзиві та запереченні відповідач навів обґрунтування своєї правової позиції по справі.
За таких обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Позивач належно повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується розпискою його представника від 12.07.2023 (т.1 а.с.247).
Відповідач належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням від 13.07.2023 (т.1 а.с.250).
У судовому засіданні 14.09.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив таке.
Між Компанією MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі “Представництва “Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед” (далі - позивач, позикодавець) та Публічним акціонерним товариством “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (далі - відповідач, позичальник) укладений договір позики (поворотної строкової фінансової допомоги) № 38-Ф від 28.12.2021 (далі - Договір; т.1 а.с.61-63).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, позикодавець надає позичальнику поворотну строкову (безпроцентну) фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором термін.
Згідно з пунктом 2.1 Договору розмір фінансової допомоги за цим договором становить 390 000 000,00 грн.
За цим Договором не передбачається нарахування та сплата відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування коштами та фінансова допомога є обов'язковою до повернення (п. 1.2 Договору).
У п. 4.1 Договору вказано, що термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування грошових коштів позикодавцем згідно п. 3.3 договору, до 30 листопада 2022 року.
Відповідно до п. 5.1 Договору після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1 цього договору, позичальник шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця зобов'язується протягом 1-го календарного дня, повернути суму отриманої фінансової допомоги позикодавця.
Відповідно до п. 5.2 Договору фінансова допомога повертається позикодавцю в безготівковій формі. Позичальник має право повернути фінансову допомогу частинами. Згідно з п. 5.3 Договору датою повернення фінансової допомоги вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку позичальника.
У п. 5.4 Договору сторони погодили, що загальний строк позовної давності встановлюється в межах трьох років зі спливу строку виконання.
У п. 6.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення строків повернення суми безповоротної фінансової допомоги, передбачених п. 5.1 договору, позичальник сплачує позикодавцю, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по Договору за весь період прострочення.
Згідно з п. 7.1 Договору, він набуває чинності з моменту підписання сторонами Договору і діє по 30 листопада 2022 року.
Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором, перерахував на рахунок позичальника (відповідача) суму поворотної строкової фінансової допомоги у розмірі 390 000 000,00 грн за платіжним дорученням № 1032 від 29.12.2021 року (т.1 а.с.64).
Згідно з умовами п. 4.1, п. 5.1 відповідач повинен був повернути фінансову допомогу позивачу до 01.12.2022 року.
Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач не повернув фінансову допомогу у встановлений у договорі термін.
Позивач звертався до відповідача із претенізєю № 117 за вих. №530 від 08.12.2022 року (т. 1 а.с.65-67) та листом від Відповідача лист №535 від 12.12.2022 (т.1, а.с. 68-71) з вимогою сплатити існуючу заборгованість за договором позики (поворотної строкової фінансової допомоги) №38-Ф від 28.12.2021 р. у сумі 390 000 000,00 грн..
Відповідач листом від 30.12.2022 (т. 1, а.с. 72) повідомив позивача про аварійну зупинку технологічних об'єктів ПАТ «Укртатнафта» внаслідок неодноразових обстрілів підприємства та просив відповідача продовжити строк повернення коштів по договорам про надання фінансової допомоги, в т.ч. і по договору від 28.12.2021 № 38-Ф.
Позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов'язання з повернення позики, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір позики.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з повернення наданої позивачем суми поворотної допомоги.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за договором, перерахував на рахунок позичальника (відповідача) суму поворотної строкової фінансової допомоги у розмірі 390 000 000,00 грн за платіжним дорученням № 1032 від 29.12.2021 року (т.1 а.с.64).
Згідно з умовами п. 4.1, п. 5.1 відповідач повинен був повернути фінансову допомогу позивачу до 01.12.2022 року.
Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач фінансову допомогу не повернув.
В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Відповідно до ст.13, ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного чи доказів поверненням позики відповідач суду не надав.
Відповідач у відзиві посилається на те, що неможливо підтвердити або спростувати обставини щодо неповернення основної суми заборгованості у строк, визначений договором позики, оскільки внаслідок ракетних обстрілів технологічних об'єктів ПАТ «Укртатнафта» вийшов з ладу сервер з програмним забезпеченням корпоративної системи управління підприємством, що призвело до фізичного знищення інформації про фінансово-господарські операції, стан виконання господарських договорів дебіторську та кредиторську заборгованість, тощо.
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Додані відповідачем до відзиву сертифікати Полтавської торгово-промислової палати від 24.10.2022, від 31.10.2022 (т.1 а.с.180-189) про форс-мажорні обставини стосуються неможливості подання фінансової, податкової та іншої звітності відповідачем. У цих сертифікатах не вказано про неможливість виконання договору позики № 38-Ф від 28.12.2021.
Вказані відповідачем обставини не є підставою для неповернення отриманої ним позики.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 390 000 000,00 грн - основного боргу, як повернення позики, є обґрунтованими та задовольняються судом.
Позивач також заявив вимоги про стягнення 66 780 821,92 грн пені за період 02.12.2022 - 05.04.2023, 4 006 849,32 грн - 3% річних за період 02.12.2022 - 05.04.2023, 8 642 942,88 грн - інфляційних втрат за період грудень 2022 року - лютий 2023 року (розрахунок позивача - т. 1 а.с.12-13).
При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п.5.1 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по Договору за весь період прострочення.
Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Проте позивач не врахував наступних положень законодавства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:
"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно наступних Указів Президента України: від 14.03.2022 №133/2022 (до 25.04.2022), від 18.04.2022 №259/2022 (до 25.05.2022), від 17.05.2022 №341/2022 (до 23.08.2022), від 12.08.2022 №573/2022 (до 20.11.2022), від 07.11.2022 №757/2022 (до 19.02.2023), від 06.02.2023 № 58/2023 (до 20.05.2023).
Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX затверджений Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Таким чином, прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення позики в термін до 01.12.2022 мало місце в період дії в Україні воєнного стану.
Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Оскільки пеня, 3 % річних, інфляційні втрати нараховані позивачем за періоди після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану, та за порушення зобов'язання яке сталося з 01.12.2022, то відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Зобов'язання відповідача щодо сплати пені, передбаченої договором, а також трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України, є припиненими та підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв'язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3 % річних, інфляційних.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача у позові та у відповіді на відзив на норми Податкового кодексу України та на те, що звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання в період воєнного стану застосовується лише до позичальників за договором позики, яка була надана банком чи фінансовою установою відповідно до ст. 1054 ЦК України, оскільки вони ґрунтуються на довільному тлумаченні п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Відносини сторін за договором позики нормативно врегульовані параграфом 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України. Зокрема, згідно норм статей 1046 та 1048 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (частина 1 статті 1046 ЦК України); позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно з пунктом 1.1 Договору позичальник отримав від позикодавця грошові кошти (фінансову допомогу) та зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів у визначений Договором строк. При цьому, у пункті 1.2 Договору сторони встановили, що нарахування та сплата процентів за договором не передбачається.
Таким чином, умови Договору повністю відповідають нормам ЦК України, якими врегульовані відносини між сторонами за договором позики, в якому позивач є позикодавцем, а ПАТ «Укртатнафта» - позичальником.
Позивач посилається на те, що в п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дається визначення поворотної фінансової допомоги як суми коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Суд зазначає, що у підп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
При цьому сфера дії Податкового кодексу визначена в його ст. 1, якою передбачено, що Податковий кодекс України регулює лише відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Зобов'язання ж щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, щодо сплати пені та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, носять цивільно-правовий характер, тому не підлягають регулюванню нормами Податкового кодексу.
В зв'язку з викладеним, у суду відсутні підстави для застосування визначення позики, яке надано Податковим кодексом України, при тлумаченні змісту п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у спірних правовідносинах, які носять цивільно-правовий характер.
ЦК України відрізняє позику (ст. 1046 ЦК України) та кредит, який надається позичальнику банком або іншою фінансовою установою під проценти за користування грошовими коштами (ст. 1054 ЦК України).
В той же час, ст. 1048 ЦК України передбачено, що позика може надаватися як під процент, так і без сплати процентів, якщо це передбачено договором.
В п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено звільнення від відповідальності в період воєнного стану позичальника як за договором кредиту, так і за договором позики, які укладені як з банком, так і з іншим кредитодавцем або позикодавцем, при цьому у вказаній нормі не зазначено, що вона стосується лише договорів позики зі сплатою процентів за користування позикою.
Таким чином, твердження позивача про те, що вказана норма застосовується лише до договорів кредиту (позики), укладених з банком чи фінансовою установою відповідно до ст. 1054 ЦК України, прямо суперечить змісту п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, якою передбачено звільнення від відповідальності позичальників не лише за договором кредиту, але й за договором позики.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних суд відхиляє.
Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.
Суд встановив, що за подання цього позову позивач сплатив 939400,00 грн судового збору за платіжним дорученням № 1 від 05.04.2023 (т.1 а.с. 11). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджений випискою від 06.04.2023 (т.1 а.с.78).
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір за подачу позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 780 453,52 грн.
Також позивач сплатив 1342,00 грн судового збору за платіжним дорученням № 3 від 05.04.2023 (т.1 а.с. 87) за подачу заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджений випискою від 06.04.2023 (т.1 а.с.145).
Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача, оскільки ухвалою від 10.04.2023 суд відмовив позивачу у забезпеченні позову (т.1 а.с.146-148), і постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 ухвала від 10.04.2023 залишена без змін (т.2 а.с.185-195).
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА” (вул. Свіштовська, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, ідентифікаційний код 00152307) на користь Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) (Арх. Макаріу ІІІ, 155, ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх, П.С. 3026, Лімассол, Кіпр, реєстраційний номер 86737) в особі Представництва МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД (вул. Пушкіна, буд. 119, оф. 509, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 26626659) 390 000 000 грн 00 коп. основного боргу, 780 453 грн 52 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 14.09.2023.
Суддя Т. М. Безрук