ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2023 Справа № 917/1196/23
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Трейдинг» (37503, вул. JI. Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська обл., Код ЄДРПОУ 43173310, Ел. пошта: lubnyhaz.trading@gmail.com)
до Селянського фермерського господарства «Каміла» (37461, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Рудка, Код ЄДРПОУ 25165044, Ел. пошта: kamila.r@ukr.net)
про стягнення 112 880 грн. 27 коп.,
без виклику представників сторін,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Трейдинг» до Селянського фермерського господарства «Каміла» про стягнення 112 880 грн. 27 коп., у тому числі: сума основного боргу згідно договору № 20-11-0П постачання природного газу від 15.05.2020 року - 74 913,49 грн., пеня - 9 658,71 грн., три відсотки річних - 1 114,47 грн.; інфляційні - 19 702,25 грн.; штраф - 7 491,35 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено оплату природного газу за Договором № 20-11-0П постачання природного газу від 15.05.2020 року, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму боргу, пеню, три відсотки річних, інфляційні.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.07.2023 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1196/23. При цьому, суд постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача та отримана ним, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.08.23 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив.
17.08.23 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
15 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Трейдинг» (далі за текстом - Постачальник, Позивач) та Селянське фермерське господарство «Каміла»» (далі за текстом - Споживач, Відповідач) укладено договір № 20-11-ОП постачання природного газу (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу, а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Окрім оплати вартості газу Споживач зобов'язаний оплатити Постачальнику вартість добових небалансів (плата за добовий небаланс) відповідно до умов Договору
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що Споживач може використовувати природний газ виключно на власні потреби.
Відповідно до п. 1.5. Договору обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу за цим Договором є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
Згідно з п. 4.1. Договору ціна природного газу встановлюється Сторонами у додаткових угодах до даного Договору. Ціна природного газу, що встановлена відповідно до даного пункту застосовується до всього обсягу (з урахуванням обсягів негативних небалансів), що був спожитий Споживачем у відповідному Розрахунковому періоді.
За підсумками розрахункового періоду, Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ, з урахуванням негативних небалансів (п. 4.3 Договору).
П. 4.4. Договору передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.
Згідно з п.4.5. договору, споживач протягом 2 днів з моменту отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженими представниками сторін або надати в письмовій формі вмотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку не повернення підписаного акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаний Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До набрання законної сили судовим рішенням вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
4.6.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
4.6.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
4.6.3. Остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг газу (з урахуванням обсягів негативних небалансів) протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати власне газоспоживання та не допускати несанкціонованого відбору природного газу та не допускати перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді шляхом самостійного і завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання ( п. 5.2. Договору).
Пунктом 9.6. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим Договором, Споживач сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) штраф у розмірі 10% (десять відсотків) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується Споживачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання Споживачем письмової вимоги Постачальника. Сторони погодили строк позовної давності по стягненню пені 3 (три) роки.
Згідно п. 11.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язання за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
В пункті 11.2 Договору зазначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють збройний конфлікт, загальна військова мобілізація, оголошена та неоголошена війна та інш.
За даними позовної заяви, Оператором ГРМ наданий акт № 3480 про надані послуги з розподілу природного газу за грудень 2021 року з фактичним об'ємом 1 989,00 куб. м.
На виконання п. 4.4. Договору Позивач, на підставі отриманих даних від Оператора ГРМ направив на електронну адресу Відповідача примірник акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період.
Факт виконання Позивачем договірних зобов'язань з постачання природного газу Відповідачу та факт його отримання останнім Позивач підтверджує актом приймання-передачі природного газу № 3480 від 31.12.2021 року на суму 74 913,49 грн.
З огляду на погоджені сторонами умови Договору, остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг газу (з урахуванням обсягів негативних небалансів) протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим: акт № 3480 від 31.12.2021 року на суму 74 913,49 грн. термін сплати до 10.01.2022 року.
В порушення умов Договору оплату Відповідачем своєчасно не проведено. Таким чином, заборгованість на 23.06.2023 року по вказаному акту складає 74 913,49 грн. Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Отже, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості 112 880 грн. 27 коп., у тому числі: сума основного боргу згідно договору № 20-11-0П постачання природного газу від 15.05.2020 року - 74 913,49 грн., пеня - 9 658,71 грн., три відсотки річних - 1 114,47 грн.; інфляційні - 19 702,25 грн.; штраф - 7 491,35 грн.
Відповідач у відзиві на позов зазначив таке:
- як видно із Акту №3480, доданого до позовної заяви, представником відповідача цей Акт не підписаний, а тому він є недійсним.
- відповідач спірні зобов'язання з позивачем не порушив. Проте, навіть, якби зобов'язання і було порушено, то в період з 24.02.2022 року по цей час господарство звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок непереборної сили.
За даних обставин, відповідач просив суд відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" до Селянського фермерського господарства "Каміла" про стягнення 112880,27грн..
У відповіді на відзив позивач вказав, що Споживач в строки передбачені Договором, обґрунтованої відмови від підписання акту не направив, в суд за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу не звернувся, лише через півтора роки, при подачі позовної заяви Постачальником про стягнення суми заборгованості, споживач надумано почав стверджувати, що акт приймання-передачі отримав, але без підпису Постачальника, тому не вважає його направленим Відповідачу. Тобто, твердження Відповідача про те, що Позивач не виконав і не надав акт приймання-передачі природного газу є хибним і нічим не підтвердженим.
Щодо листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 позивач зазначив, що засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється сертифікатом про такі обставини, а лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку п. 11.1. Договору розподілу природного газу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як встановлено п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Договір, за ст.629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 20-11-0П постачання природного газу від 15.05.2020 року.
Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частинами 1, 3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, розроблені на виконання п.17 ч.3 ст.4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС) (далі - Правила).
Відповідно до п.1 розд.ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно з п.2 розд.ІІ Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктами 9 та 19 розд.ІІ Правил передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.
Споживач, згідно з п.20 розд. ІІ Правил, зобов'язується, зокрема, дотримуватись вимог цих Правил; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
Частиною 2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг» отримав від Оператора ГРМ дані по споживанню природного газу споживача з ЕІС-кодом - 56ХО0000Р4Т1800У, згідно наданої інформації Відповідачем спожито 1 989,00 куб. м.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем визначення об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Згідно із абзацом 1 пункту 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період. При цьому якщо комерційний ВОГ обладнаний обчислювачем чи коректором об'єму природного газу, до звіту додаються роздруковані звіти з обчислювача чи коректора об'єму природного газу про добові та/або погодинні дані споживання природного газу, протокол про втручання в роботу комерційного ВОГ та протокол аварійних/діагностичних повідомлень.
Абзацом 1 пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем передбачено, що визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем за наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподіл) природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об'єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Тобто, Оператор ГРМ визначив об'єми спожитого природного газу Споживачем за грудень 2021 року і передав його Постачальнику.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував акт приймання-передачі природного газу № 3480 від 31.12.2021 року на суму 74 913,49 грн.
Проте відповідач даний акт не підписав, у повному обсязі за поставлений природний газ не розрахувався.
Судом враховано, що згідно умов договору Споживач зобов'язується самостійно контролювати власне газоспоживання та не допускати несанкціонованого відбору природного газу та не допускати перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді шляхом самостійного і завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання ( п. 5.2. Договору).
За підсумками розрахункового періоду, Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ, з урахуванням негативних небалансів (п. 4.3 Договору).
П. 4.4. Договору передбачено , що на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.
Згідно з п.4.5. договору, споживач протягом 2 днів з моменту отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженими представниками сторін або надати в письмовій формі вмотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку не повернення підписаного акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаний Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До набрання законної сили судовим рішенням вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.
З огляду на те, що відповідач у відзиві вказав на недійсність Акту № 3480, оскільки він не підписаний його представником, але, при цьому, не спростовував факт отримання ним природного газу, визначені у акті об'єми спожитого природного газу Споживачем за грудень 2021 року підтверджені даними Оператора ГРМ, за результатом оцінювання доказів, обставин справи з огляду і на їх вірогідність, суд дійшов висновку, що факт поставки відповідачу природного газу, обсяг і вартість якого відображені у акті приймання-передачі природного газу № 3480 від 31.12.2021 року на суму 74 913,49 грн., більшою вірогідністю мав місце, аніж його не було.
При цьому суд відхиляє зазначені твердження відповідача про недійсність Акту приймання-передачі природного газу № 3480 від 31.12.2021 року на суму 74 913,49 грн., оскільки матеріали справи не містять доказів на спростування відповідних тверджень позивача про поставку відповідачу у грудні 2021 року природного газу на суму 74 913,49 грн.
Крім того, суд враховує, що хоча матеріали справи містять лише докази направлення акта приймання-передачі природного газу № 3480 від 31.12.2021 року на суму 74 913,49 грн. на електронну адресу відповідача, проте це не позбавляє позивача права на отримання оплати за поставлений відповідачу природний газ з огляду на положення п. 4.4. Договору (Постачальник надає Споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника), п.20 розд. ІІ Правил (Споживач зобов'язується, зокрема, дотримуватись вимог цих Правил; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами), ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" (споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.).
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
4.6.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
4.6.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
4.6.3. Остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг газу (з урахуванням обсягів негативних небалансів) протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Оскільки доказів оплати природного газу в сумі 74 913,49 грн. відповідач не надав, а належних доказів на спростування факту постачання природного газу (підтвердженого позивачем доказами) матеріали справи не містять, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 74 913,49 грн заборгованості за природний газ визнаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати за поставлений природний газ, позивач відповідно до умов договору та чинного законодавства нарахував і заявив до стягнення санкції, з яких: пеня - 9 658,71 грн., три відсотки річних - 1 114,47 грн.; інфляційні - 19 702,25 грн.; штраф - 7 491,35 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як зазначалось вище, пунктом 9.6. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим Договором, Споживач сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) штраф у розмірі 10% (десять відсотків) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується Споживачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання Споживачем письмової вимоги Постачальника. Сторони погодили строк позовної давності по стягненню пені 3 (три) роки.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, викладені позивачем, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, отже враховуючи факт не виконання відповідачем належним чином обов'язку з оплати отриманого на підставі Договору природного газу, суд прийшов до висновку, що позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛігаЗакон, суд встановив, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо посилання відповідача на те, що в період з 24.02.2022 року по цей час господарство звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок непереборної сили, суд погоджується з правомірністю твердження позивача про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку п. 11.1. Договору розподілу природного газу.
Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на запроваджений воєнний стан є безпідставними, оскільки на сьогодні всі суб'єкти господарської діяльності перебувають в однакових умовах і на діяльність всіх впливають наслідки російського вторгнення, що в комплексі негативно впливає на економічну ефективність підприємств.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Селянського фермерського господарства «Каміла» (37461, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Рудка, Код ЄДРПОУ 25165044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Трейдинг» (37503, вул. JI. Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська обл., Код ЄДРПОУ 43173310) основний борг у розмірі 74 913,49 грн., пеню у розмірі 9 658,71 грн., три відсотки річних у розмірі 1 114,47 грн.; інфляційні у розмірі 19 702,25 грн.; штраф у розмірі 7 491,35 грн., а також 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.07.23 р.
Суддя Киричук О.А.