ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2023 Справа № 917/717/23
Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства "РВС Банк", вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 39849797
до Фізичної особи - підприємця Кравченко (Марченко) Віти Олександрівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 70 666,27 грн.
без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Полтавської області звернулося Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі АТ "РВС Банк" позивач) із позовною заявою (вх. № 766/23 від 02.05.2023) до Фізичної особи - підприємця Кравченко (Марченко) Віти Олександрівни (далі ФОП Кравченко (Марченко) В.О. відповідач) про стягнення заборгованості згідно з Договором про надання гарантії № Д-4675-21Г від 22.06.2021 у розмірі 70666,27 грн., з яких: 48258,00 грн. основна сума гарантії, 5989,28 грн. 30% річних, 9783,81 грн. пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 1809,38 грн. індекс інфляції, 4825,80 грн. штраф в розмірі 10% відсотків від суми гарантії.
Позивач заявив до відшкодування 2684,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Ореховській О.О.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Гарант на підставі ч.1 ст.569 Цивільного кодексу України та у відповідності до Договору надання гарантії № Д-4675-21Г від 22.06.2021 має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові.
Ухвалою господарського суду від 08.05.2023 позовну заяву АТ "РВС Банк" прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №917/717/23 та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.
Зазначена ухвала суду від 08.05.2023 направлена судом на електронну адресу позивача, зазначену ним у позові. Ухвала суду від 08.05.2023 направлена відповідачу на офіційну електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань у відповідача
( а.с. 36), що підтверджується списком розсилки електронних листів ( а.с. 39). Також відповідачу зазначена ухвала суду була направлена у паперовому вигляді засобами поштового зв"язку за адресою, зазначеною у позовній заяві та яка співпадає з його місцезнаходженням згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 36), проте була повернута підприємством зв"язку до господарського суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 41-43).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 2 та п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.
При цьому суд зауважує, що, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.
Також ухвала суду від 08.05.2023 по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийняте, складене та підписане у нарадчій кімнаті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
22.06.2021 між AT "РВС банк" та ФОП Кравченко В.О. (далі принципал) укладено договір про надання гарантії Д-4675-21Г (далі договір гарантії), згідно з п. 1.1 якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.
Загальна Сума Гарантії складає 48 258,00 грн. (п. 1.2 договору гарантії).
24.06.2021 AT "РВС банк" видало гарантію №4675-21Г (далі - Гарантія), згідно із якою Гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язується виплатити Бенефіціару на Вимогу будь-яку суму вказану в Вимозі Бенефіціара, що не перевищує 48258,00 грн.
Вказану суму Гарант має виплатити не пізніше 5 робочих днів з дати отримання Вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов'язань, в забезпечення якого видана/відкритий Ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.
Форма представлення гарантії у паперовій формі: рекомендованим листом або кур'єром та/або в електронній формі: ключованим SWIFT повідомленням.
Для паперової форми: Вимога Бенефіціара до Гаранта про сплату грошової суми по цій гарантії має бути підписана уповноваженою особою Бенефіціара та завірена печаткою Бенефіціара. З метою ідентифікації банк Бенефіціара підтверджує дійсність підпису Бенефіціара на письмовій вимозі шляхом направлення ключованого повідомлення на SWIFT- адресу Гаранта.
Для електронної форми: передача вимоги здійснюється через банк Бенефіціара ключованим повідомленням SWIFT на SWIFT-адреса RWSPUAUK банку з цитуванням повного тексту вимоги Бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги. Дата отримання такого SWIFT повідомлення буде розглядатися як дата подання вимоги.
МІСЦЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ: У Паперовій формі: рекомендованим листом або кур'єром: Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, В електронній формі: ключованним повідомленням SWIFT: [SWIFT-АДРЕСА: RWSPUAUK].
Гарантія, набирає чинності з дати видачі та діє до 20 листопада 2022 року включно.
02.07.2021 року між Фізичною особою - підприємцем Марченко Вітою Олександрівною та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено Договір поставки №063 (оголошення № UA-2021-04-13-004543-a) (далі по тексту - Договір або Договір закупівлі), який був забезпечений виданою Банком Гарантією.
25.10.2022 АТ "РВС БАНК" Отримано SWIFT-повідомлення про сплату за БАНКІВСЬКОЮ ГАРАНТІЄЮ № 4675-21Г від 24.06.2021 від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на суму 48258,00 грн. у зв'язку з тим, що ФОП Кравченко (Марченко) Віта Олександрівна не виконала зобов'язання за Договором поставки від 02.07.2021 №063, забезпеченого Гарантією, в частині поставки товару у повному обсязі та у встановлені строки відповідно до п. 5.1., п.п. 6.3.1., п.6.3.Договору, графіку поставки товару (додаток № 3 до Договору) та специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємними частинами Договору. Граничний строк поставки 31.07.2022.
Після одержання Вимоги, з метою встановлення відповідності Вимоги, Гарант згідно із ст. 564 Цивільного кодексу України, Повідомив Принципала про отримання Вимоги, та звернувся до Принципала із вимогою надати Пояснення щодо настання гарантійного випадку.
Так, 25.10.2022 року AT "РВС БАНК" направив на адресу ФОП Кравченко (Марченко) В.О. повідомлення про одержання вимоги у зв'язку із невиконанням умов Договору закупівлі, та із вимогою надати письмове пояснення сплати суми у розмірі 48 258,00 грн.
01.11.2022 року у відповіді на повідомлення Банку ФОП Кравченко (Марченко) В.О. зазначила про відсутність підстав для здійснення виплати за Гарантією у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, зокрема, введення військового стану в Україні. Також повідомила про припинення основного зобов'язання - Договору поставки від 02.07.2021, внаслідок настання вказаних обставин.
Крім того, відповідно до п. 8.4. Договору Принципал листом від 10.05.2022 № 10/05-2022, повідомив Бенефіціара про розірвання Договору. Отже, Договір припинив дію починаючи з 10.05.2022, але не раніше дати отримання повідомлення.
01.11.2022 року AT "РВС Банк" розглянувши і вивчивши Вимогу Бенефіціара, пояснення Принципала, обставини припинення договору поставки, з урахування умов Гарантії, норм законодавства України не знайшло підстав у сплаті по Гарантії на користь AT "Укргазвидобування".
09.11.2022 року АТ "РВС Банк" отримано повторну вимогу про сплату за Гарантією та виконання вимоги на суму 48258,00 грн. з посиланням на те, що обставини непереборної сили передбачені умовами Договору про закупівлю розповсюджуються лише на сторін такого договору.
18.11.2022 року AT "РВС Банк" із урахуванням викладеного сплатив Бенефіціару 48258,00 грн. суму гарантії від 24.06.2021 № 4675-21Г, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 18.11.2022 року.
21.11.2022 року Банк у порядку ст. 569 ЦК України направив ФОП Кравченко (Марченко) В.О. регресну вимогу № 1453/22-БТ про відшкодування сплачених Банком коштів у 21.11.2022 порядку регресу.
Згідно даних трекінгу на офіційному веб-сайті AT "Укрпошта" станом на 06.12.2022 вказана регресна вимога не була отримана ФОП Кравченко (Марченко) В.О.
Як наслідок, строк для відшкодування суми Гарантії у розмірі 48258,00 грн., встановлений п. 4.2. Договору про надання гарантії №Д-4675-21Г - настав, а зобов'язання на даний момент є невиконаним.
Станом на дату звернення до суду заборгованість за гарантією ФОП Кравченко (Марченко) В.О. перед АТ "РВС БАНК" становить: 70 666,27 грн., та складається з: 48258,00 грн. основної суми гарантії; 5989,28 грн. 30% річних; 9783,81 грн. пені з урахуванням подвійної Облікової ставки НБУ; 1809.38 грн. індекс інфляції; 4825,80 грн. штраф в розмірі 10% відсотків від суми Гарантії.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором гарантії.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя Особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні; зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони; гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень; до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (далі - Положення).
Частина 3 розділу І Положення надає такі визначення:
вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (п. 7);
гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин (п. 8);
гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії (п. 9);
належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній. практиці за гарантіями/контргарантіями (п. 11).
У даному випадку Гарантія є безумовною і безвідкличною (про що в ній самій і зазначено). Це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
При цьому, в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавець чітко встановив, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте, обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги за гарантією, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Згідно з п. 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення (п. 37 Положення в редакції).
Згідно зі ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати,, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Згідно статті 565 Цивільного кодексу України Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
У постанові від 20.09.2021 у справі №910/17308/18 Верховний Суд вказав, що зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання, або неналежного виконання, тобто виконання з Порушенням умов, визначених договором, в т.ч. умов щодо строків виконання, обсягів та видів невиконаних або частково виконаних робіт, послуг тощо.
Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у т.ч. Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами.
Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Подібні положення містяться і у підпункті 9 пункту 3 Розділу І "Загальні положення" Положення, відповідно до якого зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Суть закріпленого у зазначених нормах чинного законодавства принципа полягає у тому, що зобов'язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму не залежить від основного договору. Тобто зміна (збільшення / зменшення) основного зобов'язання, його припинення або недійсність, а також заміна боржника в основному зобов'язанні не впливають ні на чинність гарантії, ні на зобов'язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму по гарантії. Отже гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов'язання. Підставою для відмови у задоволення вимог бенефіціара можуть бути виключно обставини, пов'язані з невиконання ним умов самої гарантії (ненадання вказаних у гарантії документів, невідповідність наданих документів змісту гарантії тощо)
Вказані висновки сформульовані колегією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.03.2021р. у справі 910/3500/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що на вимогу Бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за Гарантією Банк виплачує грошові кошти за Гарантією, Принципал зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання Регресної вимоги Банку, в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати Банку, зокрема, включаючи, але не обмежуючись наступним:
4.2.1. суми, фактично сплачені Банком Бенефіціару в порядку та випадках, передбачених Гарантією;
4.2.2. збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів;
4.2.3. судові витрати, понесені Банком за Гарантією;
4.2.4. суми, фактично сплачені Банком, у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження.
До повного такого відшкодування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році-365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за Гарантією та до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки Банку.
Проценти за користування грошовими коштами, сплаченими Банком за Гарантією, нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) Банком грошових коштів за Гарантією Бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування Принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених Банком за Гарантією.
Умовами пункту 4.3. Договору гарантії визначено, що Регресна вимога Банку оформлюється в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Банку, скріплєються печаткою (за наявності) та вважається отриманою Принципалом в одному з таких випадків:
- відправлення Банком сканкопії Регресної вимоги на електронну пошту Принципала: ІНФОРМАЦІЯ_2 (у день відправлення);
- або направлення за допомогою поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом із повідомленням про вручення. Регресна вимога вважається доставленою (врученою) належним чином у разі, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання Регресної вимоги буде вважатися дата їх особистого вручення, про що вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу Банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення Регресної вимоги.
Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (регрес) у розмірі суми гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків) (п. 4.4. Договору).
Згідно із пунктом 5.1. Договору гарантії за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом 5.2. Договору гарантії встановлено, що за порушення Принципалом строків надання документів, визначених п. 4.7. цього Договору, а також інших документів, передбачених цим Договором, в тому числі у випадку подання недостовірної інформації, яка стосується умов цього Договору та/або умов виконання цього Договору, в тому числі - порушення будь-якого із зобов'язань, вказаних в цьому Договорі, Принципал сплачує на користь Банку штраф в розмірі 10% відсотків від суми Гарантії. Сплата штрафу не звільняє Принципала від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.
У відповідності до пункту 5.3. Договору гарантії незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені, тощо) Принципал також зобов'язаний відшкодувати Банку всі збитки.
Відповідно до пункту 5.7. Договору гарантії, а саме керуючись частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, Сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим Договором, складатиме 3 (три) роки. Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого першим абзацом даного пункту цього Договору.
З огляду на вищевказані норми діючого законодавства позовні вимоги про стягнення з відповідача 48258,00 грн. основної суми гарантії підлягають задоволенню.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 30% річних в сумі 5989, 28 грн. нарахованих з моменту виконання банком вимоги Бенефіціара за період з 19.11.2022 по 19.04.2023 , пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9783, 81 грн. за період з 23.11.2022 по 19.04.2023, індексу інфляції в сумі 1809, 38 грн. за період з грудня 2022 року по березень 2023, штрафу в розмірі 10% відсотків від суми гарантії в сумі 4 825, 80 грн. ( розрахунок - а.с. 25, 26), судом встановлена їх правильність та відповідність вимогам Договору та приписам чинного законодавства України. Перевірка правильності розрахунку проведена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон".
Згідно із п. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ст. 13 ГПК кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги АТ "РВС Банк" про стягнення з ФОП Кравченко (Марченко) Віти Олександрівни 70 666,27 грн., з яких: 48258,00 грн. основна сума гарантії, 5989,28 грн. 30% річних, 9783,81 грн. пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 1809,38 грн. індекс інфляції, 4825,80 грн. штраф в розмірі 10% відсотків від суми гарантії, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про встановлення порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд зазначити в рішенні про нарахування на суму основного боргу за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті Фізичної особи-підприємця КРАВЧЕНКО (МАРЧЕНКО) ВІТИ ОЛЕКСАНДРІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 39849797) за правилами обчислення простих точних процентів.
Відповідачем жодних заперечень проти вказаного клопотання суду не подано.
Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 549 ЦК України, за час прострочення.
Суд зазначає, що при розрахунку суми пені, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за договором
становить 48258,00 грн., суд розглянув позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 9783, 81 грн., за період 23.11.2022 по 19.04.2023.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування на суму основного боргу - 48258,00 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки з 20.04.2023 до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування ( ч.3 ст. 549 ЦК України).
Керуючись ст.ст.126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути Фізичної особи - підприємця Кравченко (Марченко) Віти Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 39849797) 70 666,27 грн., з яких: 48258,00 грн. основна сума гарантії, 5989,28 грн. 30% річних, 9783,81 грн. пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 1809,38 грн. індекс інфляції, 4825,80 грн. штраф в розмірі 10% відсотків від суми гарантії, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму основного боргу - 48258,00 грн, починаючи з 20.04.2023 і до моменту виконання цього рішення за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) пені у розмірі подвійної облікової ставку Національного Банку України за кожен день прострочки, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті Фізичної особи-підприємеця КРАВЧЕНКО (МАРЧЕНКО) ВІТИ ОЛЕКСАНДРІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 39849797) за правилами обчислення простих точних процентів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду .
Повне рішення складено та підписано 13.09.2023
Суддя Ореховська О.О.