ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
УХВАЛА
12.09.2023 Справа № 914/851/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши в судовому засіданні подання
Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В.
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1
у справі №914/851/21
за позовом Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів”
до відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства “Ягоди Лонок”
до відповідача-2 ОСОБА_2
до відповідача-3 ОСОБА_1
про стягнення солідарно 643448,06 грн.
за участю:
від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області не з'явився.
позивача (стягувача) та відповідачів (боржників) представники не викликалися.
ВСТАНОВИВ
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.08.2021р. у справі №914/851/21 за позовом Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів” до відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства “Ягоди Лонок”, до відповідача-2 ОСОБА_2 , до відповідача-3 ОСОБА_1 про стягнення солідарно 643448,06 грн. позов задоволено та вирішено:
- стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства “Ягоди Лонок” та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів” заборгованість за кредитним договором №578/В/2019 від 28.12.2019р. в розмірі 643448,06 грн., з яких 561000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 82448,06 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом;
- стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства “Ягоди Лонок” та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів” заборгованість за кредитним договором №578/В/2019 від 28.12.2019р. в розмірі 643448,06 грн., з яких яких 561000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 82448,06 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом;
- стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Ягоди Лонок” на користь Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів” витрати по сплаті судового збору в розмірі 3217,24 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів” витрати по сплаті судового збору в розмірі 3217,24 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів” витрати по сплаті судового збору в розмірі 3217,24 грн.
13.09.2021 було видано накази на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 у справі №914/851/19.
На адресу Господарського суду Львівської області надійшло подання (вх.№3593/23), в якому Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. відповідно до статті 337 Господарського процесуального кодексу України просить тимчасово обмежити боржника - громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього наказом у справі №914/851/21, виданим 13.09.2021 року Господарським судом Львівської області.
Відповідно до частини 4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято подання до розгляду, призначено розгляд подання в судовому засіданні на 12.09.2023 та повідомлено приватного виконавця про дату, час та місце розгляду подання шляхом надіслання ухвали суду на його електронну адресу.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області в судове засідання 12.09.2023 не з'явився.
Від позивача (стягувача) та відповідачів (боржників) представники не викликались.
Розглянувши подання, подане Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В., суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів подання, приватним виконавцем Ільчишин Л.В. 28.12.2021р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68004468 з виконання наказу від 13.09.2021р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2021р. у справі №914/851/21, про стягнення солідарно з Селянського (фермерського) господарства “Ягоди Лонок” (80630, Львівська область, Бродівський район, село Руда-Брідська, вулиця Центральна, будинок 27, ідентифікаційний код 43193080) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів” (79008, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1, ідентифікаційний код 09801546) заборгованості за кредитним договором №578/В/2019 від 28.12.2019р. в розмірі 643448,06 грн., з яких 561000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 82448,06 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Постанова про відкриття виконавчого провадження 28.12.2021р. направлена на адресу боржника та вручена боржнику 05.01.2022р.
Як зазначає виконавець боржником не вчинено жодних дій, які б були спрямовані на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження та виконання судового рішення в цілому. Зокрема, боржником не подано приватному виконавцю декларацію про доходи та майно, не надано жодних пояснень щодо причин не виконання судового рішення.
Згідно відповіді на запит Державної фіскальної служби України № 128235384 від 28.12.2021 року інформація стосовно джерел отримання боржником доходів відсутня.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від № 128235385 під 28.12.2021 року в боржника відсутні відкриті рахунки в банках.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України № 28235383 від 28.12.2021 року за боржником не зареєстровано транспортних засобів.
Приватний виконавець вказує, що в подальшому з метою виконання рішення суду ним скеровано запити до реєструючих установ, постановами накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно та кошти боржника.
Так, 29.12.2021 року виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .
Приватний виконавець зазначає, що вказану постанову скеровано до банківських та інших установ для виявлення рахунків боржника фізичної особи.
28.01.2022р. приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.
Також, як вбачається з матеріалів подання, 28.01.2022 року приватним виконавцем скеровано запити:
- до Головного управління міграційної служби України у Львівській області для отримання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами.
Згідно відповіді Головного управління міграційної служби України у Львівській області боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 11.01.2018, органом 4620.
- до Відділу адресно-довідкової роботи з метою отримання інформації щодо місця реєстрації боржника.
Згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській обл. від 02.02.2022р. боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
- до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про наявність зареєстрованого за боржником будь якого майна.
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 11-13-0.2-560/2-22 від 08.02.2022р., станом до 01.01.2013 року земельних ділянок, які б належали на праві власності боржнику на території області не зареєстровано.
- до Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо перетину державного кордону боржником.
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 2312 від 28.01.2022р. в базі даних відомостей про перетинання кордону боржником з дати виконавчого документа не виявлено.
Також до матеріалів подання долучено лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-25962/18/23 Вих. від 02.06.2023, в якому міститься інформація щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_1 в період з (дати наказу) 13.09.2021 по 02.06.2023, відповідно до якої через пункти пропуску Угринів та Шегині:
- 17.10.2022 - виїзд 01:05;
- 17.10.2022 - в'їзд 03:07;
- 17.10.2022 - виїзд 05:56;
- 22.10.2022 - в'їзд 23:26;
- 15.11.2022 - виїзд 08:03;
- 16.11.2022 - в'їзд 00:43;
- 17.11.2022 - виїзд 23:39;
- 18.11.2022 - в'їзд 15:01;
- 28.11.2022 - виїзд 01:48;
- 28.11.2022 - в'їзд 12:16;
- 04.01.2023 - виїзд 08:05;
- 04.01.2023 - в'їзд 17:27.
Також, як вбачається з матеріалів подання, 05.10.2022 р. приватним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів разом із запитом про залишок грошових коштів на рахунку (рахунках), що відкриті у банку та скеровано в банки України для виявлення рахунків боржника - фізичної особи.
При цьому, як вбачається з відповідей банків, вказана постанова залишена без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника відкритих рахунків в цих банківських установах або рахунки закрито.
Як зазначено в поданні, 19.10.2022 р. приватним виконавцем скеровано виклик на адресу боржника з вимогою з'явитись 02.11.2022 року на 12:00 год. до виконавця та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, надання документів, а також повідомити чи вживаються ним дії та заходи, що спрямовані на виконання рішення.
Приватний виконавець стверджує, що боржник за вказаним викликом не з'явився, проте в день виклику боржник зателефонував виконавцю і повідомив про неможливість прийти цього дня на виклик за станом здоров'я та зобов'язався з'явитись 09.11.2022 року на 12:00 год, про що було складено відповідний акт приватного виконавця від 02.11.2022 р.
Також, як зазначає заявник, 09.11.2022 року боржник з'явився на 12:00 год в офіс приватного виконавця та написав заяву, спільно із солідарним боржником, в якій зобов'язався сплатити 250000,00 грн. до 31.12.2022 року на депозитний рахунок приватного виконавця.
Однак, за твердженням приватного виконавця, жодних коштів станом на 25.01.2023 р. боржником сплачено не було.
Як вбачається з матеріалів подання, 04.01.2023 р. приватним виконавцем повторно скеровано виклик на адресу боржника з вимогою з'явитись 16.01.2023 р. на 12:00 год. до виконавця та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, надання документів, а також повідомити чи вживаються ним дії та заходи, що спрямовані на виконання рішення.
Проте, як стверджує приватний виконавець, боржник за вказаним викликом не з'явився, жодних пояснень з приводу невиконання судового рішення не надав, про що було складено відповідний Акт приватного виконавця від 16.01.2023р.
Таким чином, оскільки на даний час судове рішення не виконано, жодних дій спрямованих на виконання судових рішень боржником не вчинено, приватний виконавець вважає, що наявні підстави для його обмеження у праві виїзду за межі України до сплати ним заборгованості.
Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2023 у даній справі 914/851/21, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023, у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовлено.
Суд звертає увагу, що матеріали подання, які розглядалися судом у лютому 2023, відрізняються від матеріалів подання, що розглядаються на даний час лише долученим до останнього подання листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-25962/18/23 Вих. від 02.06.2023, в якому міститься інформація щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_1 в період з (дати наказу) 13.09.2021 по 02.06.2023, відповідно до якої через пункт пропуску Угринів та Шегині:
- 17.10.2022 - виїзд 01:05;
- 17.10.2022 - в'їзд 03:07;
- 17.10.2022 - виїзд 05:56;
- 22.10.2022 - в'їзд 23:26;
- 15.11.2022 - виїзд 08:03;
- 16.11.2022 - в'їзд 00:43;
- 17.11.2022 - виїзд 23:39;
- 18.11.2022 - в'їзд 15:01;
- 28.11.2022 - виїзд 01:48;
- 28.11.2022 - в'їзд 12:16;
- 04.01.2023 - виїзд 08:05;
- 04.01.2023 - в'їзд 17:27.
Судом встановлено, що обставини зазначені у вищенаведеному листі мали місце ще до розгляду подання, у задоволенні якого ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2023 у даній справі 914/851/21 відмовлено. Тим не менше, з вказаного листа вбачається, що з 04.01.2023 до 02.06.2023 боржник державного кордону України не перетинав.
Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Положеннями статті 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
За пунктом 5 частини 1, частини 2 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1-3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Відповідно пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі "Хлюстов проти Росії" (№ 28975/05) суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов'язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу №4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:
- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду;
- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування;
- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб'єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Натомість, доказів, які б свідчили про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду у справі № 914/851/21, до матеріалів справи приватним виконавцем не надано.
Сама відсутність майна у боржника та грошових коштів для погашення існуючої заборгованості не являється доказом ухилення боржника від виконання рішення суду та від своїх зобов'язань за судовим рішенням.
Крім того, неявка боржника на виклики приватного виконавця не є безумовною підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 два рази у жовтні 2022, три рази у листопаді 2022 та один раз у січні 2023 виїжджав за межі України, де в п'яти випадках на строк до (не більше) однієї доби, окрім з 17.10.2022 - 22.10.2022, втім як це може підтвердити факт ухиляння боржника від виконання ним своїх боргових зобов'язань судом не встановлено.
Також, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою покаранням за невиконання боржником рішення суду, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.
Враховуючи, що наявність лише самого зобов'язання не є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, а приватним виконавцем не надано доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та не доведено, що саме такий захід сприятиме погашенню заборгованості у даній справі, подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.