ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.09.2023 Справа № 914/1094/23
За позовом: Фізичної особи-підприємця Ващишин Ігоря Володимировича, с. Наварія, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані», с. Пісочна, Львівська область
про стягнення 376 885, 54 грн
Суддя Наталія Мороз
при секретарі Соломії Дицькій
Представники:
Від позивача: Цибак О. В.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Фізичної особи-підприємця Ващишин Ігоря Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» про стягнення 376 885,54 грн.
Ухвалою суду від 06.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.2023.
16.05.2023 підготовче засідання відкладено на 06.06.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 06.06.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 15.06.2023 та відкладено підготовче засідання на 27.06.2023.
27.06.2023 підготовче засідання відкладено на 11.07.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 11.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.08.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Наталії Мороз у відрядженні з 16.08.2023 по 18.08.2023 (включно), розгляд справи № 914/1094/23, призначений на 17.08.2023 не відбувся.
Ухвалою суду від 21.08.2023 розгляд справи по суті відкладено на 05.09.2023.
В судове засідання 05.09.2023 представник позивача з'явився, повідомив суд про сплату відповідачем частини заборгованості у розмірі 100 000,00 грн, що підтвердив платіжною інструкцією від 19.08.2023 № 639. Дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити з врахуванням здійснених відповідачем оплат.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 01/01 від 17.01.2022 в частині сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.
Позиція відповідача.
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав, незважаючи на ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача.
Обставини справи.
17.01.2022 між Фізичною особою-підприємцем Ващишин Ігорем Володимировичем (позивач, за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» (відповідач, за договором - орендар) укладено договір оренди № 01/01, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання наступне майно - риштування будівельне, що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права. Кількість об'єкта оренди становить суму одиниць передбачених актами прийому-передачі об'єкта оренди (п.1.1).
Згідно з пунктом 1.1.2 договору, вартість об'єкта оренди виражається в національній валюті України та визначається в актах приймання-передавання обладнання. Строк оренди починається з 17 січня 2022 року та закінчується 31 грудня 2022 року (п.3.1). Строк оренди може бути змінений виключно за взаємною згодою сторін (п.3.2). Вартість орендної плати за користування об'єктом оренди становить 1,2 грн (одна гривня двадцять копійок) за метр квадратний за 1 (один) робочий день в т.ч. ПДВ. Робочими днями вважаються 6 (шість) днів на тиждень. До робочих днів не враховуються святкові дні (п.4.1). Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 100% вартості об'єкта оренди на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку за 15 (п'ятнадцять) календарних днів. Наступні платежі проводяться аналогічно шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 100% вартості об'єкта оренди на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до моменту закінчення строку оренди об'єкта (п.4.3). Передача об'єкта в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання-передавання (п.5.1). Орендодавець зобов'язаний прийняти в повному обсязі орендну плату на умовах та в порядку, встановлених розділом 4 цього договору (п.6.1.3). Орендар зобов'язується оплатити у строк в повному обсязі орендну плату на умовах та в порядку, встановлених розділом 4 цього договору (п.6.3.2). Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом 2 (двох) днів повернути орендований об'єкт орендодавцю разом з тарою, упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом прийому-передачі об'єкта оренди (п.8.1). В разі порушення строку оплати та повернення орендарем орендодавцю об'єкта, що орендується, понад термін, передбачений в розділі 4 даного договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від повної вартості оренди плати за даним договором за кожен день прострочення за весь період затримки (п.9.4). Договір діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.11.2).
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, на підставі акту прийому-передачі об'єкта, що орендується від 17.01.2022 (підписаного та скріпленого печатками сторін), орендодавець здійснив передачу орендареві об'єкта оренди загальною площею всіх комплектів 600,0 м2, а орендар в місці прийому-передачі - м. Львів, прийняв об'єкт оренди.
17.05.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 01/01 від 17.01.2022, якою погоджено нову редакцію п. 1.1 договору оренди № 01/01 від 17.01.2022: «Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - риштування будівельне (надалі - об'єкт оренди/об'єкт, що орендується), що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права. Кількість об'єкта оренди становить суму одиниць передбачених актами прийому- передачі об'єкта оренди, а саме 1370 м2».
На підставі акту прийому-передачі об'єкта, що орендується від 17.05.2022 (підписаного та скріпленого печатками сторін), орендодавець додатково здійснив передачу орендареві об'єкта оренди загальною площею всіх комплектів 770,0 м2, а орендар в місці прийому-передачі - м. Львів, прийняв об'єкт оренди.
Факт належного виконання позивачем умов договору підтверджується також підписаними електронними підписами актами здачі-приймання робіт (в матеріалах справи).
На підставі договору оренди № 01/01 від 17.01.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату (в матеріалах справи).
Проте, станом на день подачі позову до суду, відповідач свої зобов'язання за вказаним вище договором щодо оплати за оренду будівельного риштування виконав лише частково, здійснивши оплати на загальну суму 52 104,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.
З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 11.08.2022 № 11/08 з вимогою оплатити заборгованість, а також повідомлення про закінчення строку договору оренди № 01/01 від 17.01.2022 та повернення орендованого майна. Однак, претензія та повідомлення залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Як зазначено позивачем у позовній заяві, станом на момент подання позову, відповідач продовжував користуватись будівельним риштуванням та не повернув об'єкт оренди.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди № 01/01 від 17.01.2022, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено позивачу частину заборгованості в сумі 338 380,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 468 від 03.07.2023 на суму 50 000,00 грн; платіжною інструкцією № 378 від 26.05.2023 на суму 100 000,00 грн; платіжною інструкцією № 507 від 10.07.2023 на суму 38 380,00 грн; платіжною інструкцією № 497 від 07.07.2023 на суму 50 000,00 грн; платіжною інструкцією № 639 від 19.08.2023 на суму 100 000,00 грн.
Оцінка суду.
Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди № 01/01 від 17.01.2022.
Відповідно до статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач свої зобов'язання щодо передачі об'єкта оренди за спірним договором виконав повністю, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі об'єкта, що орендується, а також актами здачі-приймання робіт.
Відповідач про дійсність виконаних послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані послуги.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо сплати орендної плати, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості.
В процесі розгляду справи, відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 338 380,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 468 від 03.07.2023 на суму 50 000,00 грн; платіжною інструкцією № 378 від 26.05.2023 на суму 100 000,00 грн; платіжною інструкцією № 507 від 10.07.2023 на суму 38 380,00 грн; платіжною інструкцією № 497 від 07.07.2023 на суму 50 000,00 грн; платіжною інструкцією № 639 від 19.08.2023 на суму 100 000,00 грн. При цьому, судом враховано лист відповідача від 03.07.2023 № 12 щодо призначення платежу згідно платіжних документів № 378 та № 468 ( в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене та наявні докази, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення 338 380,00 грн заборгованості.
За неналежне виконання орендарем зобов'язань щодо сплати орендної плати, позивачем за період липень 2022- лютий 2023 нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 850,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 883,14 грн, у відповідності до розрахунку позовних вимог, викладеного у позовній заяві та за вказані в ньому періоди.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що такі нараховано вірно.
Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 850,34 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 883,14 грн підлягає до задоволення.
Крім того, на підставі п.9.4 договору позивачем нараховано відповідачу 10 472,06 грн пені за період вересень 2022- лютий 2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Так, сторони у п. 9.4 договору погодили, що в разі порушення строку оплати та повернення орендарем орендодавцю об'єкта, що орендується, понад термін, передбачений в розділі 4 даного договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від повної вартості оренди плати за даним договором за кожен день прострочення за весь період затримки.
Відповідач, уклавши договір оренди № 01/01 від 17.01.2022, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що така нарахована вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 10 472,06 грн пені є правомірною та підлягає до задоволення.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Відтак, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди - підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 23 300,00 грн основного боргу, 850,34 грн - 3% річних, 3 883,14 грн - інфляційних нарахувань та 10 472,06 грн - пені.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позов задоволити частково.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 123, 126, 129, 231, 233, 236 -238, 240, 241 ГПК України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» (81640, Львівська область, Миколаївський район, с. Пісочна, вул. Привокзальна, 18/36 ідентифікаційний код 41376160) на користь Фізичної особи-підприємця Ващишин Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - 23 300,00 грн основного боргу, 850,34 грн - 3% річних, 3 883,14 грн - інфляційних нарахувань, 10 472,06 грн - пені та 5 653,28 грн - судового збору.
3. В частині стягнення 338 380,00 грн основного боргу - провадження закрити.
Рішення складено 14.09.2023
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України
Суддя Мороз Н.В.