ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2023 Справа № 914/2002/23
місто Львів
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628», м. Червоноград Львівської області
до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль Львівської області
про стягнення 206355,25 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua. не здійснювалося.
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
1.1. Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628» (надалі - позивач, ТзДВ «Червоноградське АТП 14628») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (надалі - відповідач, ДП «Львіввугілля») про стягнення 206355,25 грн заборгованості з яких 24680,04 грн - 3% річних та 181675,21 грн - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання за Договором від 30.12.2005 р. про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезень працівників.
1.2. Ухвалою суду від 04.07.2023 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
1.3. Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило. Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
1.4. Сторонами подано такі заяви по суті справи:
- 18.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№17741/23);
- 08.08.2023 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№19381/23);
- 11.08.2023 позивачем долучено докази надіслання відповіді на відзив (вх.№19686/23).
1.5. Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
1.6. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, сторонам створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
2. АРГУМЕНТИ СТОРІН
2.1. Позивач зазначає, що відповідачем не сплачено заборгованість за Договором про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників від 30.12.2005 року, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення 24680,04 грн 3 % річних за період з 01.01.2022 по 31.05.2023 та 181675,21 грн індексу інфляції за період з 02.12.2021 по 31.03.2023.
2.2. Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає, що до позовної заяви долучено розрахунок інфляційних за період з 02.12.2019 року по 01.12.2021 року та 3% річних за період з 01.01.2020 року по 29.12.2021 року, що не є предметом доказування у даній справі, згідно заявлених позовних вимог.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року у справі №5015/5293/12 встановлено, що 30.12.2005 між ВАТ «Червоноградське АТП 14628» (реорганізовано у ТзДВ «Червоноградське АТП 14628») та Державним підприємством «Львіввугілля» було укладено договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників за умовами якого перевізник взяв на себе зобов'язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.
3.2. Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплативши надані послуги частково. У ДП «Львіввугілля» існував борг на загальну суму 631 925,92 грн.
3.3. Зазначеним рішенням стягнуто з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 631925,92 грн основного боргу, 26980,44 грн 3 % річних (які нараховані за період з 25.05.2011 по 10.12.2012) та 13178,13 грн судового збору.
3.4. Позивач вказує, що згідно платіжного доручення №1459 від 29.04.2013 року ДП «Львіввугілля» перераховано на користь позивача 50000 грн.
3.5. Оскільки відповідачем не виконувалося рішення суду позивач неодноразово звертався із позовами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
3.6. Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2022 у справі № 914/313/22 стягнуто з ДП «Львіввугілля» 34819,90 грн 3 % річних (за період з 01.01.2020 по 29.12.2021) та 84897,82 грн інфляційних втрат (за період з 02.12.2019 по 01.12.2021) та 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3.7. Позивач вказує, що незважаючи на наявність заборгованості, що встановлена рішеннями судів, відповідач її не погасив, зазначене зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення 3 % річних за період з 01.01.2022 по 31.05.2023 та індексу інфляції за період з 02.12.2021 по 31.03.2023.
4. ОЦІНКА СУДУ
4.1. Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
4.2. Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
4.3. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
4.4. Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
4.5. Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.6. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.7. Як встановлено судом 30.12.2005 р. між сторонами було укладено договір № 42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників, за умовами якого перевізник взяв на себе зобов'язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.
4.8. Факт виникнення у відповідача заборгованості за вказаним договором встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 р. у справі № 5015/5293/12.
4.9. Згідно із ч. 4 с. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
4.10. Позивач вказує, що згідно платіжного доручення №1459 від 29.04.2013 року ДП «Львіввугілля» перераховано на користь позивача 50000 грн, відтак сума основного боргу становить 581925,92 грн.
4.11. Доказів сплати заборгованості в розмірі 581925,92 грн основного боргу сторонами не подано.
4.12. У відзиві на позову заяву відповідач щодо суми основного боргу не заперечує, доказів сплати такого не подає, зазначає лише про відсутність розрахунку інфляційних та 3% річних за визначені періоди які є предметом доказування у даній справі, згідно заявлених позовних вимог.
4.13. Позивач в свою чергу у відповіді на відзив вказує, що ним вірно визначено періоди нарахування та суму яка підлягає до стягнення, однак до позову помилково було долучено розрахунки з попередньої справи. До відповіді на відзив позивач долучив розрахунки 3 % річних за період з 01.01.2022 по 31.05.2023 та індексу інфляції за період з 02.12.2021 по 31.03.2023.
4.14. У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
4.15. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
4.16. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.17. За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
4.18. Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.19. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
4.20. Перевіривши правильність розрахунку суд встановив, що такий проведено вірно, позивачем враховано суму заборгованості та період її існування.
4.21. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
4.22. У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
4.23. Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.24. Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
4.25. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
4.26. Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» до ДП «Львіввугілля» про стягнення 24680,04 грн - 3% річних та 181675,21 грн - індексу інфляції підлягає до задоволення в повному обсязі.
5. СУДОВІ ВИТРАТИ
5.1. Відповідно до положень ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 3094,83 грн покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, місто Сокаль, вул. Хмельницького Б., будинок 26; ідентифікаційний код 32323256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628» (80100, Львівська обл., Червоноградський р-н, місто Червоноград, вул.Святого Володимира, будинок 113; ідентифікаційний код 03114773) 24680,04 грн 3 % річних, 181675,21 грн індексу інфляції та 3094,83 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.09.23р.
Суддя Щигельська О.І.