ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14.09.2023Справа № 910/9073/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"
про стягнення 429 489,70 грн.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у розмірі 429 489,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами 08.02.2021 року договору про постачання електричної енергії споживачу № 3211144ПВ (далі - Договір) позивач протягом жовтня 2022 року - квітня 2023 року поставив Підприємству електричну енергію загальною вартістю 605 686,63 грн. Проте відповідач вартість цієї електричної енергії оплатив лише частково на суму 176 196,23 грн., заборгувавши таким чином Товариству 429 489,70 грн. З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2023 року відкрито провадження у справі № 910/9073/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Підприємства від 26.06.2023 року, в якій останнє заперечило проти розгляду справи № 910/9073/23 у порядку спрощеного позовного провадження з огляду на те, що фактично споживачем електричної енергії, стягнення вартості якої є предметом спору в даній справі, є Міністерство оборони України, а відповідний договір про надання належного Підприємству приміщення в оренду МОУ відповідач зобов'язався надати разом з відзивом на позовну заяву. Крім того, у цій заяві Підприємство просило суд продовжити йому строк на подання відзиву на позовну заяву до 15.07.2023 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2023 року заяву Підприємства від 26.06.2023 року задоволено частково та продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву до 10.07.2023 року. Разом із тим, заяву Підприємства про розгляд справи № 910/9073/23 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.
03.07.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів здійснення Підприємством часткової оплати суми заборгованості за поставлену позивачем протягом спірного періоду електроенергію - копії платіжної інструкції від 28.06.2023 року № 1990 на суму 152 840,00 грн. Копія означеного платіжного документа долучена судом до матеріалів справи.
11.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства від 11.07.2023 року № 25/4/7/31/21467, в якій останнє зменшило розмір позовних вимог та просило стягнути з Підприємства суму заборгованості за Договором у розмірі 249 649,70 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції цієї заяви, відповідно має місце нова ціна позову (249 649,70 грн.), виходячи з якої вирішується спір. Слід зазначити, що у вказаній заяві Товариство просило суд повернути йому з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в даній справі.
11.08.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 11.08.2023 року, в якому останнє повідомило про здійснення Підприємством двох додаткових часткових погашень спірної суми боргу: 19.07.2023 року - на суму 18 000,00 грн. та 28.07.2023 року - на суму 50 000,00 грн.
Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2023 року (з урахуванням ухвали суду від 03.07.2023 року про продовження Підприємству процесуального строку для надання відзиву до 10.07.2023 року), не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
08.02.2021 року Підприємство, шляхом подання підписаної заяви-приєднання, приєдналося до договору про постачання електричної енергії споживачу за публічною комерційною пропозицією "Надійна-Київ" постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги". Відповідачу присвоєно особовий рахунок № 3211144 .
Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії Договору.
За змістом заяви-приєднання відповідача до Договору, датою початку постачання є 01.02.2021 року.
Згідно з пунктом 5.1 цього правочину відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком до цього Договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.5 Договору).
Пунктом 5.7 цієї угоди встановлено, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Згідно з пунктом 5.1 Комерційної пропозиції 100 % попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, або розрахованих за допомогою власних програмних ресурсів за середньодобовим споживанням минулих періодів, чи з урахуванням інших відомостей, в тому числі щодо потужності площадок обліку у нових споживачів, за ціною, що останньою опублікована в Особистому кабінеті на момент формування рахунку.
Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особистий кабінет" не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що ним формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Наведені обставини підтверджуються додатком № 3 до листа ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 15.05.2023 року № 3/01/5/14454.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії протягом жовтня 2022 року - квітня 2023 року позивачем були сформовані та видані відповідні рахунки від 10.10.2022 року № 3211144/10/1 на суму 61 029,40 грн., від 10.11.2022 року № 3211144/11/1 на суму 66 457,91 грн., від 10.12.2022 року № 3211144/12/1 на суму 99 412,99 грн., від 10.01.2023 року № 3211144/1/1 на суму 96 797,35 грн., від 10.02.2023 року № 3211144/2/1 на суму 97 701,62 грн., від 10.03.2023 року № 3211144/3/1 на суму 87 306,52 грн. та від 10.04.2023 року № 3211144/4/1 на суму 88 198,91 грн.
Однак Підприємство покладені на нього Договором обов'язки з повної та своєчасної оплати відпущеної йому електричної енергії протягом спірного періоду виконувало неналежним чином, сплативши позивачу лише 167 415,00 грн. та заборгувавши таким чином Товариству на час звернення до суду з даним позовом 429 489,70 грн.
Разом із тим, у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач вказував на те, що після подання позовної заяви Підприємство здійснило 3 додаткові оплати спірної суми боргу (28.06.2023 року - на суму 152 840,00 грн., 04.07.2023 року - на суму 20 000,00 грн., 06.07.2023 року - на суму 7 000,00 грн.) з призначенням платежу "оплата заборгованості за 2022-2023 р., Договір № 3211144ПВ від 08.02.2021 р., справа № 910/9073/23 від 13.06.23 р." на загальну суму 179 840,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів від відповідача.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов цього правочину.
Отже, всупереч умовам Договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості використаної (купованої) електричної енергії виконав лише частково, заборгувавши позивачу 249 649,70 грн., з яких: не повністю погашено нарахування за розрахунковий період "січень 2023 року", залишок заборгованості - 60 457,65 грн., не повністю погашено нарахування за розрахунковий період "лютий 2023 року", залишок заборгованості - 67 901,62 грн., не повністю погашено нарахування за розрахунковий період "березень 2023 року", залишок заборгованості - 64 836,52 грн., не повністю погашено нарахування за розрахунковий період "квітень 2023 року", залишок заборгованості - 56 453,91 грн.
Зважаючи на викладені обставини, Товариство, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.07.2023 року № 25/4/7/31/21467, просило суд стягнути з Підприємства 249 649,70 грн. основного боргу за Договором.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У той же час, як було зазначено вище, 11.08.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 11.08.2023 року, в якому останнє повідомило про здійснення Підприємством двох додаткових часткових погашень спірної суми боргу: 19.07.2023 року - на суму 18 000,00 грн. та 28.07.2023 року на суму 50 000,00 грн. (які не були враховані у поданій позивачем заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11.07.2023 року № 25/4/7/31/21467). На підтвердження вищевказаних обставин позивач надав суду копію довідки про надходження коштів від Підприємства в погашення основного боргу за спожиту від Товариства електроенергію.
З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Товариство звернулося до господарського суду міста Києва 08.06.2023 року, що підтверджується датою штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду міста Києва, проставленого на першій сторінці позовної заяви.
За таких обставин, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у загальному розмірі 68 000,00 грн. існував на момент виникнення останнього (на час звернення Товариства до суду з позовною заявою та на момент відкриття провадження у справі № 910/9073/23) та припинив існування в липні 2023 року, тобто вже в процесі розгляду справи, у зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 68 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень суми спірної заборгованості за Договором, у матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, а також враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка на час ухвалення рішення суду складає 181 649,70 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, або докази, що підтверджують відсутність у Підприємства обов'язку зі сплати цієї суми коштів, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.
Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов'язків за Договором. У той же час, Підприємством не надано й жодних доказів, які підтверджують факт споживання поставленої позивачем протягом спірного періоду електроенергії іншими особами, у тому числі Міністерством оборони України.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, за змістом пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог та закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 429 489,70 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 6 442,35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 06.06.2023 року № 2997507.
Водночас, враховуючи зменшення Товариством під час розгляду справи розміру позовних вимог на 179 840,00 грн. та наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з Підприємства 68 000,00 грн., суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в загальному розмірі 3 717,60 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення 249 649,70 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (03179, місто Київ, вулиця Михайла Чалого, будинок 3; код ЄДРПОУ 05422987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; код ЄДРПОУ 41916045) 181 649 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот сорок дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, а також 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 75 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; код ЄДРПОУ 41916045) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 717 (три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 60 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 06.06.2023 року № 2997507 на загальну суму 6 442,35 грн.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.09.2023 року.
Суддя В.С. Ломака