ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14.09.2023Справа № 910/9514/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філія "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (54050, місто Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 321, офіс 105)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (02105, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15)
простягнення 291 516 грн 09 коп.
Представники: не викликались
Встановив:
15.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філія "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповід альністю "Альянсметпром" про стягнення 291 516 грн 09 коп. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 22.08.2022 № СВРЗ-02-22-22-48/Ю.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 22.08.2022 № СВРЗ-02-22-22-48/Ю належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з проведення попередньої оплати за товар, у зв'язку з чим в позивачем нараховано 291 516 грн 09 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/9514/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
05.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
31.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, заява про залишення позову без розгляду
17.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.
Що стосується клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина четверта статті 60 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" подана Оксень Андрієм, який діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 03.05.2023, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за реєстровим №1066, виданої заступником директора філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Ірхіним Є.В. та заступником директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Голубєвим А.В., які діють від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі довіреності від 28.04.2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. за реєстровим №1407.
Згідно зі статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (частина 1 статті 238 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 240 Цивільного кодексу України визначено, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Згідно зі статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з Положенням про філію "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця", філія є відокремленим підрозділом АТ "Укрзалізниця".
Пунктом 5.1 Положення про філію, керівництво філією відповідно до Статуту Товариства та цього положення здійснюється директором філії, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, передбаченому Статутом Товариства та його внутрішніми нормативними документами.
Директор філії діє на підставі довіреності, виданої Товариством у порядку, передбаченому Статутом Товариства та цього положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора філії на виконання дій від імені Товариства (пункт 5.3 Положення про філію).
Директор філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень має право представляти інтереси Товариства в судах, в тому числі, господарських, у справах, пов'язаних з діяльністю філії та має право в порядку передоручення та на підставі рішення правління Товариства видавати довіреності від імені Товариства іншим працівникам філії з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням (пункт 5.5 Положення про філію);
Згідно з пунктом 5.7 Положення про філію, довіреності від імені Товариства вважаються належним чином вчиненими та мають юридичну силу для філії, Товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони вчинені з дотриманням правила двох підписів (скріплені двома підписами щонайменше двох посадових осіб філії), уповноважених на це посадовими особами філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор та заступники директора філії або інша уповноважена на це посадова особа філії тощо;
Довіреністю від 08.04.2023 АТ "Укрзалізниця" в особі голови правління Лященка Є.А. та члена правління Шрамка Є.С. уповноважило заступника директора виконавчого філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Ірхіна Є.В. та заступника директора виконавчого філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Голубєва А.В. здійснювати дії в інтересах АТ "Укрзалізниця", пов'язані з діяльністю філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця". Так, пунктом 8.1 вказаної довіреності Ірхіна Є.В. та Голубєва А.В. уповноважено представляти інтереси довірителя в судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, стягувачу, відповідачу, боржнику, заявнику, заінтересованій особі, скаржнику, третій особі, у тому числі, правом підписувати та подавати будь-які заяви, позовні заяви.
Довіреність в порядку передоручення від 03.05.2023 видана та підписана від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвокату Оксень А.В. заступником директора виконавчого філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Ірхіним Є.В. та заступником директора виконавчого філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Голубєвим А.В. Вказаною довіреністю адвоката Оксень А.В. уповноважено представляти інтереси довірителя у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, в тому числі, підписувати та подавати позовні заяви. Зазначена довіреність нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за реєтровим №1066.
Судом не встановлено обставин оскарження відповідних нотаріальних дій, пов'язаних із посвідченням довіреності, її скасування (припинення дії).
За таких обставин суд вважає, що повноваження довіреної особи - адвоката А.В. Оксень згідно з довіреністю від 03.05.2023, виданої від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця", зокрема, на представництво у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі, з правом підписувати та подавати будь-які заяви, скарги, позовні заяви, є достатніми для підтвердження у такої особи права на представництво довірителя в суді та підписання позовної заяви.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" про залишення позову без розгляду.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
22.08.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу № СВРЗ-02-22-22-48/Ю, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002 (далі - товар). У разі звернення покупця, продавець зобов'язується надати послуги щодо організації навантаження товару, а покупець оплатити такі послуги.
Загальна кількість товару становить 766,733 тон. Допустиме відхилення загальної ваги за договором - до мінус 5 (п'яти) % від загальної кількості товару (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору ціна договору складається з сукупної вартості товару відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) та вартості послуг щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до специфікації(- й) щодо організації навантаження товару (додаток 3 до договору) та становить: вартість товару - 4 677 071 грн 31 коп. без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження товару - 212 998 грн 51 коп., у тому числі ПДВ, загальна ціна договору складає 4 890 069 грн 82 коп.
Згідно пункту 2.4 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:
2.4.1. Сума першої попередньої оплати 25 (двадцять п'ять) %, яка становить 1 169 267 грн 83 коп. (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами договору на підставі надісланого продавцем рахунку;
2.4.2. Сума другої оплати 25 (двадцять п'ять) %, яка становить 1 169 267 грн 83 коп. (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку;
2.4.3. Сума третьої оплати 25 (двадцять п'ять) %, яка становить 1 169 267 грн 83 коп. (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку;
2.4.4. Сума четвертої оплати 25 (двадцять п'ять) %, яка становить 1 169 267 грн 83 коп. (без ПДВ), здійснюється остаточно і сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку.
Кожна наступна оплата здійснюється покупцем після відвантаження товару на не менш ніж 80 (вісімдесят) % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.
Рахунки для оплати вартості товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 цього договору (пункт 2.6 договору).
Згідно з пунктом 2.10 договору датою оплати за товар та послуги щодо організації навантаження товару вважається дата надходження суми платежу/ів на поточний рахунок продавця.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов'язання, за кожен день прострочки.
Як зазначає позивач, на виконання умов пункту 2.4.1 договору, він надіслав на адресу відповідача рахунок № ЦЗВМБ-72/п від 02.09.2022 на суму 1 169 267 грн 83 коп., на підтвердження чого надав скріншот з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2
На виконання умов договору відповідач перерахував на користь позивача попередню оплату у загальному розмірі 1169 267 грн 83 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 612 від 20.04. 2023 на суму 700 000 грн 00 коп. та № 613 від 21.04.2023 на суму 469 267 грн 83 коп.
Згідно пункту 5.2 договору за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент просгречки виконання зобов'язання, за кожен день прострочки.
02.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №ЦЗВ-20/596 від 02.03.2023 з вимогою сплатити пеню у розмірі 283 507 грн 41 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив перерахування попередньої оплати у строки, визначені умовами договору, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 291 516 грн 09 коп., нараховану за період з 06.09.2022 по 06.03.2023.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи умови договору купівлі-продажу від 22.08.2022 № СВРЗ-02-22-22-48/Ю, граничний строк здійснення першої попередньої оплати 25% у розмірі 1 169 267 грн 83 коп. (без ПДВ) Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" - 10.09.2022. Проте, в порушення умов договору, відповідач здійснив перерахування першої попередньої оплати 25% у розмірі 1 169 267 грн 83 коп. лише 21.04.2023, тобто з порушенням строку, визначеного договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 серпня 2023 року по справі №927/211/22 зазначено, що Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог статті 538 Цивільного кодексу України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Однак, таке тлумачення приписів частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов'язана) зупинити виконання свого обов'язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов'язання з боку іншої сторони.
Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов'язання.
Верховний Суд вважає, що таке тлумачення приписів статті 538 Цивільного кодексу України по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.
Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.
Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов'язання. Втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку). Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).
Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого Цивільного кодексу України - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.
Більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 статті538, частинам 3, 4 статті 292 Цивільного кодексу України та умовам договору.
У статті 620 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Аналогічні приписи містяться у статті 665 Цивільного кодексу України щодо договору купівлі-продажу.
Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.
Інше тлумачення статті 538 Цивільного кодексу України нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов'язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.
У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом (частина7).
Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).
Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов'язкам не може вважати договір неукладеним, а обов'язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.
Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов'язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов'язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.
Об'єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування статті 538 Цивільного кодексу України, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення статті 538, частини 2 статті 625, частини 1 статті 655, статті 692, частини 1 статті 697 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов'язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов'язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов'язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).
Як зазначає позивач, на виконання умов пункту 2.4.1 договору, він надіслав на адресу відповідача рахунок № ЦЗВМБ-72/п від 02.09.2022 на суму 1 169 267 грн 83 коп., на підтвердження чого надав скріншот з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2
Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
У частині 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №с922/51/20 та 14.12.2021 у справі №с910/17662/19).
Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20.
Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 та 13.10.2021 у справі № 923/1379/20).
Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов'язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).
У розділі 11 договору сторони визначили адреси електронної пошти сторін, зокрема, адреса електронної пошти продавця uz@uz.gov.ua, а адреса електронної пошти покупця ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідач заперечує факт отримання рахунку № ЦЗВМБ-72/п від 02.09.2022 на суму 1 169 267 грн 83 коп. з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вказана адреса електронної пошти не визначена у розділі 11 договору купівлі-продажу від 22.08.2022 № СВРЗ-02-22-22-48/Ю.
Проте, суд звертає увагу, що пункт 2.6 договору передбачено, що рахунки для оплати вартості Товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 цього договору, проте не визначено, що такі рахунки надсилаються лише з тих електронних адрес, які визначені у розділі 11 вказаного договору. А тому надсилання рахунку з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 не суперечить умовам вказаного договору, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов'язання, за кожен день прострочки.
Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пункту 5.2 договору.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 291 516 грн 09 коп. пені за порушення термінів внесення попередньої оплати, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (02105, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, ідентифікаційний код 43855953) на користь на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 40081347) пеню в розмірі 291 516 (двісті дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістнадцять) грн 09 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 372 (чотири тисячі триста сімдесят дві) грн 74 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька