ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.06.2023Справа № 910/14964/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Шокало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Виробничого кооперативу "ОЛЕКСІЯ ЛУК'ЯНОВА" (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 2/10, кор. 14)
про стягнення 205 599,29 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Машкіна В.М.;
Від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Виробничого кооперативу "ОЛЕКСІЯ ЛУК'ЯНОВА" заборгованість у сумі 205 599,29 грн, з яких: 203 654,81 грн - сума боргу, 1 425,58 грн - інфляційне збільшення, 518,90 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань на підставі договору про умови участі асоційованого члена в програмі розбудови мережі ломбардів "Ростовщик" № ВКДВ-0000171 від 13.11.2020, внаслідок чого утворилась спірна заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2023
06.02.2023 через електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
01.03.2023 в підготовче засідання не з'явився відповідач, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача 01.03.2023 у підготовчому засіданні підтримував клопотання про витребування доказів, яке надійшло з матеріалами позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 задавлено клопотання про витребування доказів.
Крім того, судом у підготовчому засіданні 01.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.03.2023.
29.03.2023 в підготовче засідання не з'явився відповідач, про причини неявки суд не повідомив.
Судом у підготовчому засіданні 29.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.04.2023.
17.04.2023 в підготовче засідання не з'явився відповідач, про причини неявки суд не повідомив.
Судом у підготовчому засіданні 17.04.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.05.2023.
03.05.2023 в підготовче засідання не з'явився відповідач, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу № 910/14964/22 до судового розгляду по суті на 19.06.2023.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 4 ГПК України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої юридичної особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів; а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Відповідно до положень ст. 93, 94 Господарського кодексу України підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
Судом встановлено, що позивач є асоційованим членом кооперативу та має право на отримання виплати на пай, що підтверджується пайовим свідоцтвом № НОМЕР_2 від 13.11.2020. Вартість паю становить 150 000 грн. Додатком 1 до вказаного пайового свідоцтва визначена сума надходження та графік виплат. Перерахування суми додаткового пайового внеску позивачем підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 193 від 08.10.2020 на суму 150 000 грн, яка наявна в матеріалах справи.
Також матеріали справи свідчать, що 13.11.2020 між ОСОБА_1 та Виробничим кооперативом «Олексія Лук'янова» був укладений договір ВКДВ-0000171 про умови участі асоційованого члена в програмі розбудови мережі ломбардів «Ростовщик» (далі - договір).
Згідно п. 1.1 Договору асоційований член кооперативу надає право Кооперативу направляти кошти, які є додатковим пайовим внеском в Кооперативі, в сумі згідно придбаного пайового свідоцтва № НОМЕР_2 від 13.11.2020 на реалізацію програми на термін 24 місяців 0 днів - 150 000 грн.
Згідно з п. 2.1.2.1. договору у процесі реалізації програми асоційований член кооперативу набуває права на отримання результату діяльності у вигляді регулярних грошових виплат в розмірі прогнозованого обсягу пайових виплат, що складає 48 % від суми пайового внеску один раз на місяць.
Відповідно до п. 2.1.2.2. договору після закінчення строку, зазначеного в п. 1.1 цього договору, асоційований член кооперативу набуває права на повернення коштів свого додаткового пайового внеску в грошовій формі в повному обсязі. Після повернення коштів додаткового пайового внеску оригінал пайового свідоцтва, що видане під час оформлення цього внеску, анулюється та повертається кооперативу.
Згідно з п. 2.3.3. договору кооператив зобов'язується сумлінно виконувати умови цього договору та нести відповідальність за завдану шкоду асоційованому члену кооперативу, встановленому цим договором, чинним законодавством України та внутрішніми положеннями кооперативу.
Відповідно до п. 9.1. цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом усього періоду виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань і обмежений тільки терміном діяльності кооперативу.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію".
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Пай - це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
Статтею 14 Закону України "Про кооперацію" визначено, що у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.
Відповідно до розділу 3 статуту ВО «Олексія Лук'янова» кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, кооператив може укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки.
Згідно з п. 17.1 статуту Голова правління кооперативу наділений правом представництва інтересів кооперативу і укладення угод від імені кооперативу (п. 4).
Відповідно до розділу 12 статуту при вступі до кооперативу для організаційного забезпечення його діяльності кожна фізична або юридична особа робить вступний внесок у грошовій формі. У кооперативі встановлено обов'язкові та додаткові пайові внески. Асоційовані члени кооперативу вносять паї грошовими коштами.
Додатковий пайовий внесок - це добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовий фонд кооперативу (п. 12.4 статуту).
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про кооперацію" пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.
Згідно з ч. 2, 3 статті 26 Закону України «Про кооперацію» виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу.
Разом з цим відповідно до частини 3 статті 107 Господарського кодексу України відносини виробничого кооперативу з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів.
У даному випадку укладення договору № ВКДВ-0000171 від 13.11.2020 охоплюється поняттям господарської діяльності кооперативу.
Як вже зазначалось, відповідно до п 2.1.2.2. вказаного договору асоційований член кооперативу має право після закінчення строку, зазначеного в п. 1.1 (24 місяці), тобто з 01.12.2022, на повернення коштів свого додаткового пайового внеску в грошовій формі в повному обсязі. Після повернення коштів додаткового пайового внеску оригінал пайового свідоцтва, що видане під час оформлення цього внеску, анулюється та повертається кооперативу.
Також договором було передбачено, що асоційований член кооперативу у процесі реалізації програми набуває права на отримання результату діяльності у вигляді регулярних грошових виплат в розмірі прогнозованого обсягу пайових виплат, що складає 46 % від суми пайового внеску один раз на місяць. (п. 2.1.2.1. Договору).
Між тим судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу регулярні пайові виплати за: за березень 2022 - 5523 грн. 29 коп., квітень 2022 - 6115 грн. 07 коп., травень 2022 - 5917 грн. 81 коп., червень 2022 - 6115 грн. 07 коп., липень 2022 - 5917 грн. 81 коп., серпень 2022 - 6115 грн. 07 коп., вересень 2022 - 6115 грн. 07 коп., жовтень 2022 - 5917 грн. 81 коп., листопад 2022 - 5917 грн. 81 коп., а також не повернув додатковий пайовий внесок у розмірі 150 000 грн, що разом складає 203 654,81 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою від 14.12.2022 про повернення додаткових пайових внесків та регулярних грошових виплат відповідно до договору № ВКДВ-0000171 від 13.11.2020.
Проте вказана вимога позивача залишилась без відповіді та задоволення.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач доказів, які свідчать про виконання своїх зобов'язань за договором зі сплати позивачу додаткових пайових внесків та регулярних грошових виплат не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ВО «Олексія Лук'янова» заборгованості у сумі 203 654,81 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача 1 425 грн 58 коп. інфляційних втрат та 518 грн 90 коп. 3 % річних суд виходив з такого.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Із викладеного слідує, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, виникло в силу закону, а не договору відступлення. При цьому суть вказаного права полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому новий кредитор (ТОВ "Ніко-Тайс") має право вимоги до боржника в частині стягнення з боржника матеріальних втрат в силу закону.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, про їх обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення 1 425 грн 58 коп. інфляційних втрат та 518 грн 90 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.
Також, ОСОБА_1 у своєму позові просив зазначити в рішенні суду вказівку щодо нарахування відсотків до моменту виконання рішення, визначивши у ньому правила нарахування. Проте така вимога позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, дійсно, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Проте суд виходить з того, що, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (не обов'язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних; по-друге, рішення суду не може ухвалюватися на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.
Суд вважає, що розглядати справу і ухвалювати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, вимоги про стягнення основного боргу та 3 % річних суд задовольняє у розмірі заявлених сум.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Виробничого кооперативу «Олексія Лук'янова» (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 2/10, кор. 14, ідентифікаційний код 40900662) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 203 654 грн 81 коп., 518 грн 90 коп. 3% річних, 1 425 грн 58 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 3 833 грн 82 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржене в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 13.09.2023.
СуддяЛітвінова М.Є.