ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
13.09.2023Справа № 910/11305/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (м. Київ)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (м. Київ)
про стягнення 22.248,62 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Без виклику представників сторін
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення 22.248,62 грн недоплаченого відповідачем страхового відшкодування, виплаченого позивачем власнику автомобіля "Mersedes", д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з його пошкодженням у ДТП, яка сталася з вини водія автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом № АР/5733571.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.
07.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
30.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
01.09.2023 та 04.09.2023 від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідач зазначив про добровільну сплату суми страхового відшкодування в розмірі 22.248,62 грн та просить повернути позивачу з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.
04.09.2023 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Судом встановлено, що 30.08.2023 відповідач здійснив доплату позивачу страхового відшкодування в сумі 22.248,62 грн, яка є предметом даного позову, внаслідок чого на теперішній час предмет спору в даній справі відсутній.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було сплачено позивачу суму страхового відшкодування, пред'явлену до стягнення в даній справі, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач у своїй заяві від 04.09.2023 просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2.147,20 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7.000,00 грн.
Відповідач у відзивах на позовну заяву зазначає про визнання ним позову та добровільну сплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим просить на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України покласти на нього 50% суми судового збору, решту 50% - повернути позивачу з Державного бюджету України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Так, ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд звертає увагу на те, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору, а не внаслідок укладення мирової угоди, відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.
При цьому питання визнання позову відповідачем унормовано спеціальною нормою - ст. 191 ГПК України, і в даній справі відсутня заява відповідача про визнання позову.
У той же час ч. 3 ст. 130 ГПК України визначено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Отже, у даному випадку підлягає застосуванню саме ч. 3 ст. 130 ГПК України, тож розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі означеної норми закону.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.147,20 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7.000,00 грн на підставі: договору №1/20ю про надання правової допомоги від 31.12.2020, укладеного між позивачем та АБ " Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" (яке в подальшому змінило назву на Адвокатське бюро "Лисов2856 "Еквіт"), додаткової угоди №2 від 09.01.2023 до цього договору, додатку № 1 від 0505.2023 до договору, рахунку №34 від 05.05.2023 на суму 7.000,00 грн, Акту надання послуг №34 від 17.07.2023 на суму 7.000,00 грн та платіжної інструкції №4054 від 10.05.2023 на цю суму.
Заперечуючи проти стягнення 7.000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідач у клопотанні від 30.08.2023 зазначає про їх неспівмірність із ціною позову - 22.248,62 грн, та просить зменшити розмір таких витрат.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Судом встановлено, що дана справа має незначну складність, об'єм зібраних та опрацьованих Бюро доказів є незначним.
Врахувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, ціну позову, значення справи для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 7.000,00 грн неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони. З огляду на зазначені обставини суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5.000,00 грн.
Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі № 910/11305/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення 22.248,62 грн.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96; ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В; ідентифікаційний код 20033533) 2.147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. судового збору та 5.000 (п'ять тисяч) грн коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. На виконання ухвали видати наказ.
4. Ухвала набрала законної сили 13.09.2023 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко