ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4639/23
Провадження № 22-ц/4820/1624/23
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю представника АТ «Хмельницькобленерго» Чуловського В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/4639/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року (суддя Козак О.В., повний текст судового рішення складено 23 червня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 686/17335/18 встановлено, що розмір не отриманої ОСОБА_1 орендної плати за період з 01.01.2008 по 30.06.2012 складає 1783702,98 грн та інфляційні втрати в розмірі 187450,77 грн. І суд виходив з того, що права позивача є порушеними безпідставним користування його майном АТ «Хмельницькобленерго» з 01.01.2008 по 01.07.2012, тому він має право на стягнення з відповідача не отриманих доходів з урахуванням інфляційних втрат за цей період в загальній сумі 1971163,75 грн, проте, судом було відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
ОСОБА_1 вказує, що зазначена постанова носить преюдиційний характер, оскільки встановлено його право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період невиплати вказаної грошової суми, однак АТ «Хмельницькоблненерго» вважає, що розрахунки між сторонами стосовно оренди підстанції відсутні.
Позивач вказує, що у грудні 2021 року ним було надіслано лист відповідачу з проханням ознайомитись та підписати Акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, за яким відображена заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1971163,75 грн. Проте листом АТ «Хмельницькоблненерго» № 2021-0513-5430 від 02.12.202 відмовлено в підписанні відповідного акту, посилаючись на те, що первинну заборгованість Товариство не визнає та листом АТ «Хмельницькоблненерго» № 2021-0513-1005 від 01.03.2021 повідомлено, що не обліковує заборгованість в розмірі 1971163,75 грн на відповідних бухгалтерських рахунках і відсутні відомості про оплату цієї суми ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що у зв'язку із незаконними діями відповідача було завдано йому моральну шкоду, що полягає у сильних душевних стражданнях, які в подальшому проявилися на його стані здоров'я, оскільки відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 позивачу встановлена довічно друга група інвалідності. Після зазначеного випадку, він перестав спокійно спати, у зв'язку із своїм вадами здоров'я він відчуває постійну тривогу.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконними дії АТ «Хмельницькобленерго», що виразились в невідображені на бухгалтерських рахунках заборгованості перед ним за не отриманої позивачем орендної плати станом на 01 липня 2012 року в розмірі 1971163,75 грн; зобов?язати АТ «Хмельницькобленерго» відобразити на бухгалтерських рахунках заборгованість перед ОСОБА_1 за не отриманої останнім орендної плати станом на 01 липня 2012 року в розмірі 1971163,75 грн; зобов?язати АТ «Хмельницькобленерго» скласти з ОСОБА_1 акт звірки заборгованості за не отриманої позивачем орендної плати станом на 01 березня 2023 року та надіслати його на електрону адресу Позивача; стягнути з АТ «Хмельницькобленерго» 5000000 грн моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не зроблено висновок, чи є позивач кредитором АТ «Хмельницькобленерго» на момент подання позовної заяви. Крім цього, судом не вирішено, чи відмова АТ «Хмельницькобленерго» від законної вимоги кредитора про проведення бухгалтерської звірки, завдає моральних страждань позивачу. На думку апелянта, в матеріалах справи наявні докази, які вказують, що борг відповідача перед позивачем складає 1971153,75 грн.
При цьому, судом проігноровано та не надано оцінки листу АТ «Хмельницькобленерго» № 2021-0513-5430 від 02.12.2021 про відмову підписання відповідного акту, виходячи з мотивів не визнання заборгованості та листу АТ «Хмельницькобленерго» № 2021-0513-1005 від 01.03.2021, яким повідомлено, що не обліковується заборгованість в розмірі 1971163,75 грн на відповідних бухгалтерських рахунках і відсутні відомості про оплату цієї суми позивачу. Апелянт також вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був захистити його порушенні права на публічну інформацію щодо розміру боргу станом на 24.11.2021.
Крім того, як зазначає ОСОБА_1 , міськрайонний суд, встановивши порушення його законного права, зобов'язаний був відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив від АТ «Хмельницькобленерго» до суду не надходив.
У судовому засіданні представник АТ «Хмельницькобленерго» Чуловський В.В. апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2019 в справі № 686/17335/18 відмовлено в позові ОСОБА_1 до ПАТ «Хмельницькобленерго» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна з підстав пропуску строку позовної давності.
При постановленні зазначеного судового рішення, суд зазначив, що: «колегія суддів вважає, що права позивача безпідставним користування його майном відповідачем з 1 січня 2008 року по 1 липня 2012 року були порушені і позивач має право на стягнення з відповідача неотриманих доходів з урахуванням інфляційних втрат за цей період в загальній сумі 1971163,75 грн., а висновки суду першої інстанції про недоведеність позову та відмови в позові з цих підстав є помилковими та не відповідають обставинам справи…Однак, як вбачається з матеріалів справи, про порушення свого права, безпідставне користування відповідачем його майном ОСОБА_1 могло бути відомо та було відомо ще з 1 січня 2008 року і по 30 червня 2012 року, однак з позовом до суду він звернувся лише 1 серпня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України» (а.с. 21-27).
ОСОБА_1 24.11.2021 направив до АТ «Хмельницькоблненерго» лист про ознайомлення та підписання Акту звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами (2 примірники) з проханням підтвердити заборгованість у розмірі 1971163,75грн або заявити свої заперечення (а.с. 28).
АТ «Хмельницькобленерго», направивши позивачу лист від 01.03.2021 року № 2021-0513-1005 зазначало, що в товариства заборгованість в сумі 1971163 грн 75 коп перед ОСОБА_1 на відповідних бухгалтерських рахунках не обліковується, відомості стосовно оренди підстанції ПС 110/10кВ «Городоцька» м. Шепетівка Хмельницької області, а також розрахунки щодо такої оренди з ОСОБА_1 відсутні (а.с.31).
Також, листом від 02.12.2021 року № 2021-0513-5430 AT «Хмельницькобленерго» повідомило ОСОБА_1 на його лист від 24.11.2021, що із змісту резолютивної частини Постанови Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2019 в справі № 686/17335/18 вбачається, що в позові ОСОБА_1 до АТ «Хмельницькобленерго» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна відмовлено. Відтак, вказана у листі постанова не встановлює для АТ «Хмельницькобленерго» будь-яких грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 , а останнім не надано інших первинних бухгалтерських облікових документів, які б встановлювали таку заборгованість. Враховуючи викладене вище, а також заповнення ОСОБА_1 частини Акту звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами від 01.10.2021, яка має заповнюватися Товариством, АТ «Хмельницькобленерго» відмовляє у задоволенні його прохання (а.с. 32).
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з неефективності способу захисту, адже задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дій АТ «Хмельницькобленерго» щодо не відображення в бухгалтерських рахунках заборгованості перед позивачем за не отриманої останнім орендної плати станом на 01.07.2012 в розмірі 1971163,75 грн та зобов'язання відповідача відобразити на бухгалтерських рахунках заборгованість перед позивачем за не отриману орендну плату станом на 01.07.2012 в розмірі 1971163,75 грн і скласти акт звірки заборгованості за не отриману орендну плату станом на 01.03.2023 не поновить право ОСОБА_1 на отримання грошових коштів у вигляді орендної плати та інфляційних нарахувань за період з 01.01.2008 по 01.07.2012 враховуючи, що судовим рішенням відмовлено у їх стягненні з підстав пропуску строку позовної давності. А ефективним способом захисту порушених, на думку позивача, прав є вимога про застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, яким скористався останній та така вимога вирішена судовим рішенням у справі №686/13080/20. Також, при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходив з її недоведеності, адже ОСОБА_1 не надано доказів на наявність причинного зв'язку між не облікуванням АТ «Хмельницькобленерго» в бухгалтерському обліку заборгованості перед позивачем та спричиненою моральною шкодою останньому і її розмір.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно частин другої, третьої, четвертої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації.
З огляду на положення частин третьої, п'ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) слідує, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципів судового процесу: законності, безпосередності, змагальності, дистозитивності та рівності сторін є голослівними, адже при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції керувався принципом верховенства права та розглянув справу відповідно до положень ст.ст. 11, 15, 23, 509, 611, 1167 ЦК України, ст.ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ст.ст. 12, 76, 81, 89 ЦПК України.
Дотримуючись процесу змагальності та рівності прав учасників процесу щодо здійснення ними усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, міськрайонним судом роз'яснено представникам сторін (позивач ОСОБА_1 не з'являвся у судові засідання, направивши 02.05.2023 до суду клопотання про розгляд справи в підготовчому судовому засіданні у його відсутності (а.с.54) та вподальшому представництво його інтересів здійснював адвокат Романішин О.О.) їх процесуальні права і обов'язки та суд сприяв реалізації представниками учасників справи прав, передбачених процесуальним законодавством.
Та при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 суд першої інстанції з дотриманням положень ст. 13 ЦПК України вирішив ті позовні вимоги, що були заявлені позивачем та були предметом розгляду суду.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом так і не зроблено правового висновку про те, чи є ОСОБА_1 кредитором відповідача на момент подання позовної заяви, судова колегія їх відхиляє, виходячи з наступного.
Так, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - це особа, яка має стосовно боржника право вимоги за грошовими зобов'язаннями та іншими зобов'язаннями, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшла до наступного висновку, що тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.
Враховуючи вищенаведене та те, що судовим рішенням від 26.09.2019 у справі № 686/17335/18 відмовлено у стягненні із АТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 не отриманих за період з 01.01.2008 по 01.07.2012 доходів з урахуванням інфляційний втрат в сумі 1971163,75 грн з підстав пропуску строку, тому з огляду на положення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та положення статті 509 ЦК України ОСОБА_1 не є кредитором АТ «Хмельницькобленерго» саме щодо не отриманих ним за період з 01.01.2008 по 01.07.2012 доходів з урахуванням інфляційних втрат в сумі 1971163,75 грн, що є натуральним зобов'язанням, вимога по якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Посилання позивача у апеляційній скарзі на незаконність судового рішення з підстав не вирішення спору відносно моральної шкоди не заслуговують на увагу, адже судом першої інстанції в резолютивній частині судового рішення вирішено позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення із відповідача моральної шкоди та в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду зазначені мотиви відмови у задоволенні цієї позовної вимоги.
Аргументи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції зобов'язаний був захистити його порушене право на публічну інформацію щодо розміру боргу АТ «Хмельницькобленерго» перед ним станом на 24.11.2021 відхиляються апеляційним судом, адже встановлено, що ОСОБА_1 позовних вимог про захист прав на отримання публічної інформації не заявляв і, крім того, встановлено, що позивачем 26.11.2021 було відправлено на адресу відповідача для ознайомлення і підписання Акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами і ОСОБА_1 просив підтвердити заборгованість, що встановлена постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2019 у справі №686/17335/18 або заявити свої заперечення (а.с. 28-29) і 02.12.2021 АТ «Хмельницькобленерго» листом за №2-21-0513-5430 надало відповідь ОСОБА_1 на його звернення від 24.11.2021 (а.с. 32).
Також, посилання апелянта на незаконність оскаржуваного судового рішення через висновок суду про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права з посиланням саме на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10.08.2022 у справі № 686/13080/20, що скасована постановою Верховного Суду від 05.07.2023, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, адже суд першої інстанції зазначив ефективний спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав щодо отримання останнім від АТ «Хмельнцькобленерго» грошових коштів у виді орендної плати та інфляційних нарахувань за період з 01.01.2008 по 01.07.2012 - звернення із вимогами про застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання.
А зазначення в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення чинної на час ухвалення рішення суду постанови Хмельницького апеляційного суду від 10.08.2022 у справі № 686/13080/20 та обставин, що встановлені судом при розгляді зазначеної справи, що була скасована постановою Верховного Суду від 05.07.2023, не вказує на незаконність рішення суду першої інстанції.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 вересня 2023 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай