ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/14095/22Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.
Провадження № 22-ц/817/679/23 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін цивільну справу №607/14095/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, ухваленого суддею Кунець Н.Р., -
ВСТАНОВИВ :
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатись в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду.
В обґрунтування вимог зазначила, що вона з відповідачем ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2011 р.. Від даного шлюбу в них народилось двоє дітей син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти на даний час проживають разом з нею та вона самостійно забезпечує їх всім необхідним, харчуванням, одягом та дозвіллям. З моменту розірвання шлюбу відповідач по мірі можливості надав матеріальну допомогу дітям.
Зазначає, що з 01.09.2022 будь-якої матеріальної допомоги від відповідача не надходило та станом на даний час ОСОБА_1 матеріальної допомоги дітям не надає. Вона не може забезпечити потреби дітей одягом, продуктами харчування, засобами гігієни, не має змоги оплатити у разі потреби їх лікування. Діти потребують значної матеріальної допомоги. Домовитися про сплату аліментів, вид та спосіб такої сплати з відповідачем не вдається. Її доходів на повне задоволення потреб дітей не вистачає, оскільки на даний час вона не працює. На даний час їх спільний син ОСОБА_3 досяг повноліття та є студентом Західноукраїнського національного університету факультету економіки та управління, спеціальність - 076 «Підприємство, торгівля та біржова діяльність», денно форми навчання, термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2023. Син ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням позбавлений можливості працевлаштуватися та самостійно отримувати доходи, у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги від батьків, зокрема на харчування, проїзд, придбання канцелярського приладдя, одягу тощо. При цьому, відповідач є молодою, здоровою людиною, перебуває у працездатному віці, має постійне місце роботи, а саме займається підприємницькою діяльністю, зареєстрований як ФОП у ТОВ «Данко ЛТД».
Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 12 жовтня 2022 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання у Західноукраїнському національному університеті, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 992 гривні 40 копійок.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2023 року , в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що суд першої інстанції не надав достатньої уваги усім фактам і доказам, що були надані відповідачем у суді першої інстанції. На його переконання він надав суду достатньо обгрунтувань, що він забезпечує своїх дітей постійно, зокрема повнолітнього сина усім необхідним впродовж багатьох років після розлучення.
Зазначає, що твердження позивачки не підтверджуються жодними доказами. Вона жодного разу не зверталась до нього з вимогою про добровільне забезпечення дітей.
Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що він не має змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, оскільки на його утриманні перебуває ще двоє неповнолітніх доньок, а заробітня плата складає від 5136,62 грн до 5876,50 грн на місяць.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції є законним, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що їх син потребує матеріальної допомоги, оскільки досягнув повноліття та є студентом Західноукраїнського національного університету, у зв'язку із навчанням позбавлений можливості працевлаштуватися та самостійно отримувати доходи. Вона не отримує інших видів доходів та допомог, тому не має фінансової можливості оплачувати потреби сина.
Надані відповідачем в суді першої інстанції чеки та квитанції не містять жодного доказу, який би підтверджував матеріальне забезпечення відповідачем сина, а саме, покупки одягу, продуктів харчування чи засобів особистої гігієни .
Посилання відповідача на відкриття сину банківського рахунка вважає безпідставним, оскільки будь-яких прав щодо розпорядження рахунком передано не було, рахунок формально існує, однак будь-якого матеріального забезпечення сину не приносить.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2011 розірвано шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 20.05.1995 відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міськвиконкому, актовий запис №555.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06.10.2003 Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 22.02.2005 Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.
Відповідно до довідки за №723 від 05.10.2022, виданої «ДП Люкс - 1», ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею зареєстровані: син - ОСОБА_3 та дочка - ОСОБА_4 .
Як слідує з довідки за №191 від 07.10.2022, виданої Західноукраїнським національним університетом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю 076 «Підприємство, торгівля та біржова діяльність». Освітній ступінь: бакалавр, курс навчання: 4, форма навчання: денна, академічна група: ПТБД-42, умови навчання: держзамовлення. Початок навчання за обраною спеціальністю - 01.09.2021, завершення навчання згідно з навчальним планом - 30.09.2023.
У відповідача ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 20.01.2021 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
З довідки за №1 від 02.11.2022, виданої ТОВ «ДАНКО ЛТД», вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати за період з 01.11.2021 по 31.10.2022 становить 82 921,96 грн.
Згідно із відомостей Державного реєстру про суми виплачених доходів, громадянина ОСОБА_1 станом на 28.11.2022, за період з І кварталу 2022 року по ІІІ квартал 2022 року ОСОБА_1 одержував стабільний (постійний) дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «ДАНКО ЛТД» та від ТВ «МЛИНІВЦІ +», загальний розмір доходу ОСОБА_1 за вказаний період становить 115 652,39 грн.
З відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) за №31/19-3843 від 25.11.2022, згідно інформації наявною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів станом на 25.11.2022 за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: «Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_4 , сірого кольору, 2014 року випуску; «ВАЗ 2103», д.н.з. НОМЕР_5 , червоного кольору, 1975 року випуску.
Згідно наказу (розпорядження) №1-к/тр від 31.08.2022 про припинення трудового договору (контракту), винесеного ТОВ «ДАНКО ЛТД», позивача ОСОБА_2 31.08.2022 було звільнено з посади менеджера за власним бажанням.
Син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув повноліття, однак продовжує навчатись на денній державній формі навчання, самостійно заробляти на життя не має можливості.
Частково задовольняючи позов та стягуючи аліменти на неповнолітнього сина сторін у сумі 2500 грн. суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спільний син сторін, продовжуючи навчання, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.
В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення ними 23 років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до положень ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3, від 15.05.2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітнім, однак продовжує навчатись в Західноукраїнським національним університетом на денній формі навчання, при цьому самостійно заробляти на життя не має можливості, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід, має у власності два автомобілі, тому має змогу сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та не має змоги самостійно забезпечувати себе матеріально.
При визначенні розміру аліментів суд врахував обставини згідно із ст. 182 Сімейного кодексу України, відповідно до наданих сторонами доказів.
При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі суд врахував стан здоров'я платника аліментів та його матеріальне становище, наявність у нього інших дітей на утриманні, наявність у нього на праві власності транспортного засобу та обґрунтовано стягнув аліменти на повнолітнього сина у розмірі 2500 грн, частково задовольнивши позов.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції не надав достатньої уваги фактам та доказам, які були надані ним у суді першої інстанції про те, що він забезпечує своїх дітей усім необхідним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що допомога відповідачем надавалась до вересня 2022 року, а надані чеки та квитанції за період до 01.09.2022 року не містять підтвердження про матеріальне забезпечення повнолітнього сина .
Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що на його утриманні перебувають дві доньки від іншого шлюбу не можуть бути прийняті апеляційним судом, так як зазначені обставини не є підставою для відмови у стягненні аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. Окрім того, факт перебування на утриманні відповідача дітей від іншого шлюбу врахований судом першої інстанції при вирішенні справи, так як позов було задоволено частково та стягнуто аліменти у розмірі 2500 грн із заявлених позивачкою 5000 грн.
Суд першої інстанції встановив вказаний розмір аліментів, оцінюючи докази по справі в їх сукупності в розумінні ст.182 СК України та аргументовано виснував, що саме такий розмір аліментів 2500 грн забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у потребах повнолітнього сина, який продовжує навчатися, та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржене рішення залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді, у відповідності до ст.141 ЦПК України, покласти на відповідача в межах понесених ним сум.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах понесених ним сум.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 12 вересня 2023 року
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Костів О.З.
Хоми М.В.