14 листопада 2007 р.
№ 16/217
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Уліцького А.М.,
суддів Жаботиної Г.В., Савенко Г.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Шандор О.М.
від відповідача: Деменко А.В.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Національний кредит»
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2007р.
у справі № 16/217 Господарського суду Закарпатської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком»
до Акціонерного комерційного банку “Національний кредит»
про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1816,57 грн.,
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" про повернення безпідставно знятих коштів у розмірі 1816,57 грн.
20.09.2006р. позивачем уточнено позов і він просить у результаті порушення відповідачем його цивільного права стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1816,57грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2006р. (суддя О.В.Васьковський) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2006р., Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" подало апеляційну скаргу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. (судді: Г.Т.Кордюк, Х.В.Мурська, Л.Л.Давид) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задоволено, рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2006р. скасовано, позов задоволено, стягнуто з Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" 1816,57 грн. безпідставно знятих коштів, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погодившись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2006р., Акціонерний комерційний банк "Національний кредит" подав касаційну скаргу
Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2007р. касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" задоволено частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. у справі №16/217 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
За новим розглядом справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007р. (суддя Л.М.Якимчук), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2007р. (судді: Я.О.Юрченко, Т.С.Процик, Н.А.Галушко), позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним повністю договір від 29.04.1999р. №6/1-99 на приймання платежів за телефонні переговори, укладений між АКБ “Національний кредит» в особі закарпатської філії та ЦОСПП “Сервісний центр"» “Укртелеком», стягнуто з АКБ “Національний кредит» на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком“ 1816,57 грн. безпідставно знятих коштів, витрати по сплаті держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з прийнятим у даній справі судовими рішеннями, Акціонерний комерційний банк “Національний кредит» подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2007р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Акціонерний комерційний банк “Національний кредит» мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Акціонерного комерційного банку “Національний кредит» не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено:
29.04.1999р. між АКБ "Національний кредит" в особі Закарпатської філії та ЦОСПП "Сервісний центр" "Укртелеком" укладено договір № 6/1-99 на приймання платежів, у відповідності до якого банк зобов'язувався приймати від населення платежі за надані ВАТ "Укртелеком" телекомунікаційні послуги, а клієнт відповідно сплачувати банку за надану послугу комісійну винагороду в розмірі один відсоток від суми платежів.
Пунктом 6.1 вищезгаданого договору сторонами обумовлено, що даний договір укладено на строк до 31.12.1999р. і, якщо сторони на момент зазначеного терміну не заявлять про наміри розірвати договір або змінити його умови, він вважається пролонгованим на тих же умовах.
ЦОСПП "Сервісний центр" "Укртелеком" на час укладення угоди був структурним підрозділом Закарпатської дирекції Українського державного підприемства електрозв'язку "Укртелеком".
Положенням про Центр обслуговування споживачів та продажу послуг Закарпатської дирекції Українського державного підприемства електрозв'язку "Укртелеком" ЦОСПП "Сервісний центр" "Укртелеком" юридичною особою не є.
Відповідно до ст. 5 ст. 9, ст. 23, ст. 26 ЦК Української РСР цивільною правоздатністю наділені громадяни та юридичні особи, які і можуть здійснювати цивільні права та виконувати цивільні обов'язки.
Згідно ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.
Проте, господарським судом встановлено, що учасником цивільно-правової угоди від 29.04.1999р. був ЦОСПП "Сервісний центр" "Укртелеком", який юридичною особою не є та час укладення вищезгаданої угоди не був.
Згідно ст.41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що саме дії громадян та юридичних осіб, які мають цивільну дієздатність та правоздатність, визнаються угодами.
Оскільки в вищезгаданій угоді юридична особа участі не приймала, то господарський суд попередніх інстанцій дійшов правомірного висновку щодо недійсності вищезгаданої угоди.
Згідно ст. 31 ЦК Української РСР юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР. Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що керівник філіалу діє від імені юридичної особи на підставі довіреності виданої нею. Проте, за даною угодою діяла філія від свого імені, що є порушенням вищенаведеної правової норми.
Згідно ст. 48 ЦК України недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Таким чином, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону. Оскільки вищезгадана угода не відповідає закону, то суд дійшов правомірного висновку щодо її недійсності.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України, згідно частини 2 якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Проте, як вже було зазначено, ЦОСПП "Сервісний центр" "Укртелеком" юридичною особою не є та цивільної дієздатності не має.
За таких обставин, посилання відповідача на порушення господарським судом норм матеріального права в частині визнання договору недійсним є безпідставним.
Як вже було зазначено, позивачем було уточнено позов і він просив у результаті порушення відповідачем його цивільного права стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1816,57грн.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Отже, даною правовою нормою встановлено, що у разі порушення цивільного права, особа, право якої порушено, має право на відшкодування збитків.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що якщо боржник порушив зобов'язання, то він має відшкодувати кредиторові збитки у зв'язку з порушеним зобов'язанням, а розмір збитків доказує кредитор.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Проте, господарський суд попередніх інстанцій не досліджував, яке цивільне право позивача порушено відповідачем шляхом протиправної поведінки.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Національний кредит» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2007р. у справі № 16/217 скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення 1816,57грн.
Справу в частині вимог щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1816,57грн. передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий - суддя Уліцький А.М.
судді Жаботина Г.В.
Савенко Г.В.