УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 297/1068/22
провадження № 51-3408ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022071060000144 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 місяці 24 дні.
Як встановив суд у вироку, ОСОБА_4 15 квітня 2022 року приблизно о 00:10 в умовах воєнного стану, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, проник на територію домоволодіння, належного ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 . Розбивши скло вхідних дверей, він проник у приміщення житлового будинку, звідки таємно викрав майно на загальну суму 11 862,90 грн. Однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був викритий власником будинку та працівниками поліції з викраденим майном на місці вчинення кримінального правопорушення.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 04 травня 2023 року залишив без змін вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_4 .
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений стверджуючи, що кримінальне правопорушення він не вчиняв, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у відповідному суді або закрити кримінальне провадження.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що: слідчий під час першого допиту не залучив захисника та виклав його показання у протоколі допиту так, як вважав за необхідне; під час затримання працівники поліції застосували фізичну силу та психологічний тиск; показання потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є неправдивими.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на наведене положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Місцевий суд дотримався викладених вище вимог і за встановлених фактичних обставин кримінального провадження правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК. Висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Так, суд обґрунтовано послався на показання засудженого, який у суді першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, водночас повідомив, зокрема, що вночі у квітні 2022 року, ідучи на роботу, помилково зайшов до будинку потерпілої, де випив пляшку горілки. Також, зазначив, що коли заходив до будинку, двері вже були пошкоджені та сокири він не використовував. Крім того, зауважив, що бачив двох осіб у масках, які вибігали з будинку потерпілої, у якому він і ліг спати, але нічого не викрадав і не мав на меті такого, розбудили його працівники поліції. Водночас обвинувачений визнав, що був одягнений у рукавички, у яких його і було виявлено.
Також, суд небезпідставно послався, на показання:
- потерпілої ОСОБА_5 , яка повідомила, що, повернувшись вночі додому з Угорщини у квітні 2022 року, виявила пошкоджені двері, тому викликала працівників поліції, з якими і зайшла до будинку, де знайшли чоловіка на ім'я ОСОБА_8 , який ховався під ліжком у кімнаті. Частина алкоголю була випита, були пусті пляшки;
- свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повідомили, що прибули до будинку на АДРЕСА_2 , де було виявлено пошкоджені двері та розбите скло, а в самому будинку було все розкидано. ОСОБА_4 було знайдено під ліжком у кімнаті.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені сукупністю письмових доказів, зокрема протоколом огляду місця події від 15 квітня 2022 року з фототаблицями та протоколом затримання від цієї ж дати. Із зафіксованих відомостей у згаданих доказах вбачається, окрім іншого, що вхідні двері до будинку потерпілої були відчинені, у коридорі знаходилися двері, поряд з якими була сокира. У спальній кімнаті виявлено особу чоловічої статі, яка представилася ОСОБА_4 , який повідомив, що знаходиться у будинку з метою вчинення крадіжки. У вказаній кімнаті було виявлено сумку синьо-чорного кольору, в якій були продукти харчування, спиртні напої, інтернет-роутер. Також на подвір'ї вказаного будинку поряд із підсобним приміщенням виявлено два пакети, у яких також були речі. Крім того, у ОСОБА_4 виявлено та вилучено: два ланцюжки сірого кольору; два ланцюжки типу «браслети», сірого кольору; два флеш-накопичувачі; вісім сережок сірого кольору різної форми; виріб сірого кольору циліндричної форми; чорно-червоні рукавиці.
Установивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, у тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв'язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК.
Суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог процесуального закону, вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, ОСОБА_4 та його захисник подали апеляційні скарги. Закарпатський апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження перевірив доводи, викладені у скаргах. Водночас, не встановивши підстав для скасування вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, аргументувавши таке рішення.
Стосовно доводів касатора у скарзі про те, що під час затримання працівники поліції застосували фізичну силу та психологічний тиск, то вони є голослівними, оскільки такі твердження засудженого не містять ані викладу обставин тиску, які б давали підстави розглядати його як насильство, погрози або шантаж, ані достатньої інформації та/або посилання на можливі докази, які можна було б перевірити, а обмежуються лише узагальненим висловлюванням про те, що стосовно нього застосовувався фізичний та психологічний тиск.
Не є слушними і аргументи засудженого щодо незалучення захисника слідчим під час першого допиту, оскільки з огляду на наявні матеріали провадження за скаргою ОСОБА_4 та положення ст. 52 КПК у Суду відсутні підстави вважати, що участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов'язковою, отже у слідчого не було обов'язку забезпечувати участь захисника.
Стосовно доводів засудженого про спотворення його показань, наданих слідчому під час допиту, необхідно зазначити таке. Насамперед Суд звертає увагу касатора, що згідно з долученими копіями оскаржуваних рішень суд першої інстанції, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не посилався як на доказ на протокол його допиту. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. За таких обставин місцевий суд обґрунтував вирок відповідно до положень процесуального закону, оскільки врахував показання ОСОБА_4 , надані під час допиту в суді, а не на стадії досудового розслідування.
Не є прийнятними і твердження касатора про неправдивість показань потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з огляду на те, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, серед іншого й показаннями цих осіб, не встановили мотивів для обмови засудженого потерпілою та свідками, а також підстав вважати показання згаданих вище осіб неправдивими, нелогічними чи непослідовними та такими, що не узгоджуються з іншими доказами.
Отже, наведені в касаційні скарзі доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів сторони захисту, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 травня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3