ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
справа № 705/1087/20
провадження № 22-ц/821/1430/23
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Мунтян К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, у складі головуючого судді Піньковського Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
22 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду зі скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Мотивація поданої скарги зводиться до того, що ВДВС у м. Умані 15 червня 2023 року у виконавчому провадженні ВП-65480384, розпочатому 19 травня 2021 року, прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.
Вважає, вказану постанову черговою провокацією ДВС і МБФ ім. Рабі Нахмана разом з адвокатом Кецкалом В. В., який готував недостовірні документи, щоб ввести суд в оману і заволодіти його майном.
Виконавче провадження закінчено з підстав скасування Верховним Судом рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.2021, по факту такого немає. Тому вважає, що постанова старшого державного виконавця Кравченко М. В. нечинна.
Просив суд анулювати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП-65480384 від 15 червня 2023 року. Стягнути з відділу ДВС у місті Умані судовий збір.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про закінчення виконавчого провадження, відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що оскаржувана постанова від 15 червня 2023 року про закриття виконавчого провадження № 65480922 була прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому будь-які права скаржника даним рішенням не порушені.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що скаржником не обґрунтовано підстави для скасування постанови про закриття виконавчого провадження, оскільки, на думку суду, оскаржувана постанова є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі, поданій 28 липня 2023 року, ОСОБА_1 , з посиланням на порушення норм процесуального права, порушено питання про скасування ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2023 року.
Мотивація скарги побудована на тому, що: «в процесі прийняття рішення відбулося службове недбальство і ВП 65480384 підмінено на ВП 65480922 у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків суддею ОСОБА_2 який діяв з метою нанесення шкоди з політичних уподобань». Вчинення, за переконанням скаржника, злочинної недбалості привело до фальсифікації судового розгляду, що є очевидним.
Просив постановити окрему ухвалу про неправомірну поведінку судді ОСОБА_2 і вчинення злочину за ознаками ст. 367 КК України.
Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Згідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, приведеним вимогам не відповідає з огляду на наступне.
Звертаючи до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив суд анулювати постанову про закінчення виконавчого провадження 65480384 від 15 червня 2023 року. В підтвердження вимог скарги ОСОБА_1 долучив до неї копію оскаржуваної постанови (а.с. 1, 3).
За наслідками апеляційного перегляду судом встановлено, що на виконанні у ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) у старшого державного виконавця Кравченко М. В. перебували: виконавче провадження № 65480922 з примусового виконання виконавчого листа № 705/1087/20 виданого 18 травня 2021 року Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяних збитків в сумі 320 400,00 грн та виконавче провадження № 65480384 з примусового виконання виконавчого листа № 705/1087/20 2/705/1194/21 виданого 18 травня 2021 року Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .
Вказаною постановою роз'яснено, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Отримавши копію вказаної постанови Верховного Суду, старшим державним виконавцем ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУЮ (м. Київ) Кравченко М. В. 15 червня 2023 року були винесені дві постанови про закриття виконавчого провадження № 65480922 та виконавчого провадження № 65480384. Згідно вказаних постанов державний виконавець при прийнятті таких рішеннь керувалася вимогами п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас суд першої інстанції, встановивши приведені обставини за скаргою ОСОБА_1 на постанову про закінчення виконавчого провадження 65480384 від 15 червня 2023 року, прийшов до висновку, що постанова від 15 червня 2023 року у виконавчому провадженні № 65480922, яка не являлась предметом оскарження, прийнята відповідно до вимог закону. За викладеного доводи скарги ОСОБА_1 в приведеній частині є обґрунтованими.
Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 по суду на постанову про закінчення виконавчого провадження 65480384 від 15 червня 2023 року колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 447 ЦПК України, яка регламентує право на звернення зі скаргою до суду визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Пунктом а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її права або свободи.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з наведеною скаргою, ОСОБА_1 як на підставу для її задоволення послався на неправомірність дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про закриття виконавчого провадження, виходячи з того, що державним виконавцем зазначено, що підставою для закриття виконавчого провадження є скасування нібито неіснуючого рішення суду першої інстанції Верховним Судом.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх належність та достовірність відносно предмету даної скарги апеляційний суд приходить до висновку що оскаржувана постанова від 15 червня 2023 року про закриття виконавчого провадження № 65480384 була прийнята відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця передбачених ст. 18 Закону України про виконавче провадження», оскільки судове рішення, на підставі якого було видано виконавчий документ, та відповідно в послідуючому відкрито вище приведене виконавче провадження, скасовано. З огляду на вказане наявні підстави для закінчення виконавчого провадження, що і було здійснено державним виконавцем у провадженні якого перебувало виконавче провадження № 65480384.
В контексті викладеного судова колегія зазначає, що скаржником наведено підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду та постановлення нового судового рішення. Водночас, за наслідками апеляційного перегляду, за встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову про закінчення виконавчого провадження № 65480384 від 15 червня 2023 року.
Щодо вимоги апеляційної скарги на рахунок постановлення окремої ухвали суду з підстав неправомірну поведінку судді Піньковського Р. В. і вчинення злочину за ознаками ст. 367 КК України, то така вимога є неспроможною, так як матеріали справи не містять доказів які б вказували на вчинення наведеним суддею кримінального правопорушення, та давали підстави для постановлення відносно нього окремої ухвали в контексті норм ст. 262 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2023 року скасувати.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Кравченко М. В. про закінчення виконавчого провадження № 65480384 від 15 червня 2023 року відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови суду складено 14 вересня 2023 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко