ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 705/2156/23
Провадження № 22-ц/821/1291/23
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Годік Л. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 30.08.2010 з метою отримання кредиту у АТ КБ «ПриватБанк» підписав анкету-заяву б/н.
В подальшому відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку в кінцевому розмірі 40000 грн.
Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач порушив кредитні зобов'язання, внаслідок чого станом на 21.03.2023 сформувалась заборгованість у розмірі 45208,83 грн, яка складається з: 37168,09 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8040,74 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 45208,83 грн станом на 21.03.2023 та судовий збір у розмірі 2684 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк заборгованість у розмірі 37168,09 грн за кредитним договором б/н від 30.08.2010 та судові витрати у вигляді судового збору 2206,52 грн.
В задоволені решти вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором, враховуючи обрану платіжну карту Кредитка «Універсальна» в розмірі 37168,09 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 10 липня 2023 року, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права.
Вважає, що сторони погодили процентну ставку у розмірі 2,5%, з розрахунку заборгованості вбачається кількість днів прострочки, за які нарахована заборгованість за процентами, вбачається й сума нарахованої заборгованості у відповідну дату, а тому відмова у задоволенні вимог із стягнення процентів у повному обсязі є порушенням ст. ст. 1048, 1054 ЦК України.
Зазначає, що відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами, не заперечував розмір наявної заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Судом додатково здійснене повідомлення сторін шляхом розміщення оголошення на веб-порталі Судова влада в Україні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети від 30.08.2010.
При цьому, в апеляційній скарзі Банк зазначав, що незгодний із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками, просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та задовольнити позов Банку у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 37168,09 грн заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому рішення суду в цій частині не переглядається.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30.08.2010 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг (а.с. 19).
Підписана відповідачем анкета-заява містить лише докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема дату народження, дівоче прізвище матері, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, сімейний стан, місце роботи, номери мобільного телефону.
В анкеті-заяві №б/н від 30.08.2010 процентна ставка не зазначена, проте вказано про бажання позичальника отримати карту «Зарплатна».
11.03.2011 ОСОБА_1 також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», де наявні умови щодо типу карти, типу кредитної лінії, комісії за зняття кредиту готівкою, процентної ставки базової та процентної ставки на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів уважає, що сторонами погоджено умови кредитування, зазначені в указаній довідці від 11.03.2011.
22.02.2011 АТ КБ «ПрвиватБанк» відповідачу було відкрито рахунок, видано картку Універсальну з терміном дії до 02/15, 16.10.2013 видано картку Універсальну з терміном дії до 06/17, 19.05.2017 видано картку Універсальну з терміном дії до 05/21, 18.07.2017 видано картку Універсальну з терміном дії до 05/21, 31.07.2017 видано картку Універсальну з терміном дії до 07/21, 13.04.2021 видано картку Універсальну з терміном дії до 01/25 (а.с. 18).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , останньому 07.07.2012 встановлено кредитний ліміт 300 грн, старт карткового рахунку відбувся 22.02.2011. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово змінювали розмір кредитного ліміту, який станом на 22.11.2022 складав 40000 грн (а.с. 17).
До позову також додано Банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який відповідачем не підписаний.
13.04.2021 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено 7 видів кредитних карток, однакова відсоткова ставка в розмірі 0,00001% річних, різні процентні ставки поза межами пільгового періоду, різні нарахування процентної ставки (а.с. 21-24).
Слід зазначити, що паспорт споживчого кредиту та Умови і правила надання банківських послуг не є складовими укладеного між сторонами договору, адже Умови і правила надання банківських послуг не підписані ОСОБА_1 , а паспорт споживчого кредиту, що підписаний 13.04.2021 споживачем ОСОБА_1 містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» укладенню кредитного договору з позичальником, так як передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і не містить відомостей про те, які саме із зазначених у ньому умов були прийняті відповідачем.
Апеляційний суд констатує, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладений у постанові від 23 травня 2022 року по справі №393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), який в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин має бути врахований судом.
Крім того, до позову Банком додано виписку по рахунку боржника ОСОБА_1 (а.с. 59-74).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах.
Із виписки за картрахунком відповідача вбачаються, що він користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість.
Отже, оскільки було встановлено і не оскаржено те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не були повернуті, а відповідач підписанням заяви у якій зазначені процентна ставка, погодився з умовами кредитування, отже, сторони узгодили процентну ставку у розмірі 2,5 %.
Разом з тим, досліджуючи докази в підтвердження розміру заборгованості за відсотками, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком, заборгованість за кредитом відповідача станом на 21.03.2023 становить 45208,83 грн, яка складається з наступного: 37168,09 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8040,74 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5-16).
Як убачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем самостійно здійснювалось нарахування процентів за процентною ставкою 3,60% та 3,50% в місяць, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду».
При цьому відповідач, підписавши довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» погодив процентну ставку 2,5%.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана).
Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Будь-яких доказів вручення відповідачеві під розписку повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку Банком не надано, а Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які передбачають зміну процентної ставки, не є частиною кредитного договору укладеного із ОСОБА_1 , тому така зміна є незаконною також і з цих підстав.
Отже, нарахування відсотків за користування кредитом, суд апеляційної інстанції не вважає доведеним.
Інші доводи, наведені Банком в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи з викладеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Неврахування місцевим судом підписаної відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» на суть прийнятого рішення не вплинуло.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло б стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2023 року - залишити без змін.
В решті рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2023 року не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 13 вересня 2023 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко