ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1082/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/1146/23 Категорія: на ухвалу Сакун Д.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»;
боржник - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 травня 2023 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу з ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу з ОСОБА_1 в сумі 1163,16 грн.
Заява мотивована тим, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», що є правонаступником ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», виконує функції оператора газорозподільної системи та здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Черкаси та Черкаської області ( крім міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області) на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП, Регулятор) № 840 від 29.06.2017 року ( зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 1049 від 03.06.2020 року).
ОСОБА_1 є споживачем природного газу на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , розподіл якого здійснюється заявником, що підтверджується фактом забезпечення його домоволодіння природним газом цілодобово та підписанням заяви-приєднання 22.02.2018 року, а отже між сторонами склалися договірні правовідносини щодо розподілу природного газу згідно вимог чинного законодавства України. Точці комерційного обліку боржника присвоєно персональний ЕІС-код 56XM38E00258200L.
У заяві вказує, що у порушення умов договору, боржник оплату за послуги з розподілу природного газу протягом 2022-2023 року здійснював частково, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед АТ «Черкасигаз» у сумі 1163,16 грн. за період з 01.07.2022 року по 30.04.2023 року (включно), яка на дату подання заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу за типовим договором розподілу природного газу в добровільному порядку боржником не сплачена, що підтверджується відомостями по особовому рахунку.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.05.2023 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».
Ухвала суду обґрунтована тим, що представником заявника на підтвердження своїх повноважень не надано належних та допустимих доказів на здійснення представництва інтересів позивача, що унеможливлює встановлення повноважень Зінченка В.І., який уповноважений діяти від імені АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».
Не погоджуючись з ухвалою суду АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» подало апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.05.2023 року та направити справу № 694/1146/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вказує, що висновок суду не відповідає нормам процесуального права, оскільки законодавством не передбачено заборони щодо представництва інтересів сторони у справі в рамках наказного провадження представником, що не є адвокатом. Надання суду на підтвердження повноважень представника договору про надання правової допомоги та/або трудового договору, нормам ЦПК України не передбачено.
При цьому, вказує, що суд не звернув уваги на те, що згідно з ч.ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах, представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції вимогам закону не відповідає, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.05.2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу з ОСОБА_1 в сумі 1163,16 грн. Заява підписана «представником заявника за довіреністю - В.ЗІНЧЕНКО».
В підтвердження своїх повноважень В. Зінченко надав довіреність № 23 від 02 січня 2023 року (а.с.9).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
За змістом ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження, окремого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Статтею 161 ЦПК України встановлено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, за вимогою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. При цьому вимоги до форми та змісту наказу передбачені ст. 163 ЦПК України.
Так, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.
Колегія суддів вважає за важливе зазначити, що оскільки наказне провадження є різновидом цивільного судочинства, на нього поширюються загальні положення ст.ст. 58-64 параграфу II глави 4 ЦПК України.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу та вказав, що ч. 1, ст. 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії, як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представника юридичної особи, як в порядку само представництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво юридичної особи).
Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Тлумачення частини першої статті 47 ЦПК України свідчить, що процесуальну дієздатність має, зокрема, фізична особа, яка досягла повноліття.
Статтею 60 ЦПК України встановлено вимоги представника. Відповідно до вказаної статті, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Органи або інших осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, представляють у суді їх посадові особи, крім випадків, коли такі органи та особи є стороною чи третьою особою у справі.
Згідно ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Отже, чинне законодавство України не вимагає надання суду на підтвердження повноважень представника копії договору про надання правової допомоги та/або трудового договору та жодна стаття ЦПК не забороняє представнику сторони чи іншому учаснику процесу, на підтвердження своїх повноважень, надати суду належним чином завірену представником копію довіреності на підтвердження своїх повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними Єдиного державного реєстру уповноваженими особами АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) є Стойков І.М. (керівник) та Саражан Н.М. (підписант).
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЦПК України ОСОБА_2 , як представник АТ «Черкасигаз», на підставі Довіреності виданої 02.01.2023 року головою правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» І. Стойковим, яка долучена до матеріалів справи, подав до Звенигородського районного суду Черкаської області заяву від імені Товариства про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за типовим договором розподілу природного газу в письмовій формі, яка була ним підписана як представником заявника та особою, якій даною довіреністю надано право звертатись до суду в інтересах заявника з заявами в наказному провадженні про стягнення заборгованості з побутових споживачів за Типовим договором розподілу природного газу.
Аналіз наведеного свідчить про те, що вказана справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво в яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають цивільну процесуальну дієздатність.
Колегія суддів вважає, що заява про видачу судового наказу підписана уповноваженою особою, оскільки ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
Судом першої інстанції не зазначено ознак за якими вказана справа не може бути віднесена до справ незначної складності через що, представником по ній має бути виключно адвокат.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до п. 1 ст. 6, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала від 10.05.2023 року не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» задовольнити.
Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 травня 2023 року скасувати.
Матеріали цивільної справи за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу з ОСОБА_1 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню у відповідності до статті 389 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає.
Судді