ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 703/958/23
Провадження № 22-ц/821/1339/23
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Биченка І. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 30.04.2008 з метою отримання кредиту у АТ КБ «ПриватБанк» підписав анкету-заяву б/н.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та Банком кредитний договір.
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку, який в подальшому змінений до 48000 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 3.2, 3.3 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою банку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач порушив кредитні зобов'язання, внаслідок чого станом на 14.02.2023 сформувалась заборгованість у розмірі 30385,38 грн, яка складається з: 2477,71 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5707,67 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 30385,38 грн станом на 14.02.2023 та судовий збір у розмірі 2684 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк заборгованість у розмірі 24677,71 грн заборгованості за кредитним договором та 2179,83 грн судового збору, а всього 26857,54 грн.
В задоволені решти вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в повному обсязі повернуті не були, Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначив, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, а також Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, а відтак достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в заяві, підписаній відповідачем, зазначена базова процентна ставка 1,9 % на місяць, що не враховано судом першої інстанції.
Тобто, відповідач був належним чином ознайомлений з умовами договору, акцептував пропозицію Банку, отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, а також визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Судом додатково здійснене повідомлення сторін шляхом розміщення оголошення на веб-порталі Судова влада в Україні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети від 30.04.2008.
При цьому, в апеляційній скарзі Банк зазначав, що незгодний із заочним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками, просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та задовольнити позов Банку у повному обсязі, в іншій частині - залишити без змін.
Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 24677,71 грн заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому рішення суду в цій частині не переглядається.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30.04.2008 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг (а.с. 22).
Підписана відповідачем анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема дату народження, дівоче прізвище матері, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, сімейний стан, місце роботи, номери мобільного телефону.
В анкеті-заяві № б/н від 30.04.2008 визначені: тип кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», кредитний ліміт у розмірі 500, процентна ставка у розмірі 1,9 % на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія у розмірі 1%.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів уважає, що сторонами погоджено умови кредитування, зазначені в анкеті-заяві від 30.04.2008.
30.04.2008 АТ КБ «ПрвиватБанк» відповідачу було відкрито рахунок, видано картку Універсальну з терміном дії до 04/12, 26.10.2010 видано картку Універсальну з терміном дії до 04/12, 04.01.2012 видано картку Універсальну з терміном дії до 10/15, 22.10.2015 видано картку Універсальну GOLD з терміном дії до 06/18, 06.07.2017 видано картку Універсальну GOLD з терміном дії до 05/19, 05.05.2018 видано картку Універсальну GOLD з терміном дії до 01/22 (а.с. 21).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 останньому 30.04.2008 встановлено кредитний ліміт 30000 грн, старт карткового рахунку відбувся 30.04.2008. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово змінювали розмір кредитного ліміту, який станом на 11.01.2021 складав 24000 грн, а 29.12.2021 - 0,00 грн (а.с. 19-20).
До позову також додано Банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який відповідачем не підписаний (а.с. 28-37).
18.03.2022 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено 7 видів кредитних карток, однакова відсоткова ставка в розмірі 0,00001% річних, різні процентні ставки поза межами пільгового періоду, різні нарахування процентної ставки (а.с. 23-27).
Слід зазначити, що паспорт споживчого кредиту та Умови і правила надання банківських послуг не є складовими укладеного між сторонами договору, адже Умови і правила надання банківських послуг не підписані ОСОБА_1 , а паспорт споживчого кредиту, що підписаний 18.03.2022 споживачем ОСОБА_1 з використанням ОТР пароля містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» укладенню кредитного договору з позичальником, так як передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і не містить відомостей про те, які саме із зазначених у ньому умов були прийняті відповідачем.
Апеляційний суд констатує, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладений у постанові від 23 травня 2022 року по справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), який в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин має бути врахований судом.
Крім того, до позову Банком додано виписку по рахунку боржника ОСОБА_1 (а.с. 45-69).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12.04.12 № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах.
Із виписки за картрахунком відповідача вбачаються, що він користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість.
Отже, оскільки було встановлено і не оскаржено те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не були повернуті, а відповідач підписанням заяви у якій зазначені процентна ставка, погодився з умовами кредитування, отже, сторони узгодили процентну ставку у розмірі 1,9 %.
Разом з тим, досліджуючи докази в підтвердження розміру заборгованості за відсотками, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 14 лютого 2023 року відповідач має заборгованість у розмірі 30385,38 грн, яка складається з наступного: 24677,71 грн - заборгованість за кредитом; 5707,67 - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 4-18).
Як убачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем з 30.04.2008 по 31.12.2012 відповідачу нараховувались відсотки у розмірі 22,80 % річних (1,9 % на місяць), проте з 01.01.2013 Банком самостійно здійснювалось нарахування процентів за процентною ставкою 30 % річних (2,5 % на місяць), з 27.08.2015 - 43,20 % річних (3,6% в місяць), з 31.10.2015 - 42 % річних (3,5 % в місяць), з 01.08.2020 - 40,8 % річних (3,4 % в місяць), що не відповідає анкеті-заяві від 30.04.2008.
При цьому відповідач, підписавши анкету-заяву, погодив процентну ставку 1,9 %.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана).
Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Будь-яких доказів вручення відповідачеві під розписку повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку Банком не надано, а Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які передбачають зміну процентної ставки, не є частиною кредитного договору укладеного із ОСОБА_1 та позивачем, тому така зміна є незаконною також і з цих підстав.
Крім того, апеляційний суд враховує, що як убачається з розрахунку заборгованості станом на 31 травня 2015 року за період з 30.04.2008 по 31.12.2012 (тобто до зміни процентної ставки) у відповідача будь-яка заборгованість за простроченими відсотками відсутня, а отже і відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за простроченими відсотками.
Отже, нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі, вказаному в розрахунку заборгованості Банку, суд апеляційної інстанції не вважає доведеним.
Інші доводи, наведені Банком в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи з викладеного, колегія уважає, що суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Неврахування місцевим судом наявності в анкеті-заяви домовленості щодо процентної ставки у розмірі 1,9 % на суть прийнятого рішення не вплинуло.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло б стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В решті заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2023 року не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 13 вересня 2023 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко