ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1216/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/629/23 Категорія: на ухвалу Акулов Є.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
секретар Матюха В.І.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Чигиринський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ);
особа, яка подала апеляційну скаргу - Чигиринський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Чигиринського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Чигиринського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шараї Л.О. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просить: зобов'язати Чигиринський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести виконавчі дії по зняттю обтяження, а саме: зняти арешт із майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2012 року у виконавчому провадженні 32488173 (державний виконавець Бунь Т.М., реєстраційний номер обтяження 12473212.
В обґрунтування поданої скарги вказує, що згідно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 08.05.2012 року за № 12473212 реєстратором: Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр»
Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна. Підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 32488173, 08.05.2012 року, Відділ ДВС Чигиринського РУЮ, державний виконавець Бунь Тетяна Михайлівна; реєстраційний номер обтяження: 12473212.
При зверненні до Чигиринського відділу ДВС у Черкаському районі встановлено, що
арешт на все належне скаржнику майно був накладений під час здійснення виконавчого провадження № 32488173 з примусового виконання виконавчого листа № 2-46, виданого Чигиринським районним судом 29.09.2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судового збору в сумі 443,43 грн.
20.05.2013 року зазначене виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу.
25.05.2023 представниця скаржника звернулася до Чигиринського ВДВС у Черкаському районі із заявою про скасування накладеного арешту та надання постанов про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту та про завершення виконавчого провадження.
Листом № 8192/26.22 від 31.05.2023 року (отримала 01.06.2023 року) Чигиринський ВДВС у Черкаському районі повідомив, що матеріали виконавчого провадження про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості, що перебували на виконанні у відділі знищені, станом на 31.05.2023 року виконавчі документи про стягнення боргів на примусовому виконанні у відділі не перебувають, відсутні правові підстави для зняття арешту.
Вважає, що Чигиринський відділ ДВС не навів аргументів щодо неможливості скасування арешту, обмежившись загальним висловом «відсутні правові підстави», а тому відмова у знятті арешту із належного скаржнику на праві власності майна є незаконною.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Чигиринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо відмови у знятті арешту майна ОСОБА_1 . Зобов'язано державного виконавця Чигиринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області поновити порушене право заявника шляхом зняття арешту із майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2012 року у виконавчому провадженні 32488173, державний виконавець Бунь Тетяна Михайлівна, реєстраційний номер обтяження: 12473212.
Ухвала суду обґрунтована тим, що державний виконавець приймаючи рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, закінчення виконавчого провадження та його знищення не виконав належним чином своїх обов'язків, оскільки не вирішив питання про зняття накладеного ним арешту на майно боржника.
Не погоджуючись з ухвалою суду, Чигиринський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.06.2023 року у справі № 708/629/23 в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що норми ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV) не передбачають припинення арештів під час повернення виконавчого документа стягувачу.
Вказує, що на момент винесення оскаржуваної ухвали, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме ч. 4, 5 ст. 59 Закону 1404-VIII.
Скаржник, посилаючись на вимоги Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент винесення ухвали, та вказує, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 37 зазначеного Закону, арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1,3,11 ч. 1 ст. 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Таким чином, наголошує, що повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.
Судом встановлено, що згідно листа Чигиринського відділу ДВС у Черкаському районі від 31.05.2023 року, відповідно до витягів з АСВП пошук ВД/ВП (спецрозділ) на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргів на користь стягувачів, а саме: АСВП 27764605, 29420162, 29553994, 2955013, 32487804, 32488173, 37742838, 40492101, 40492198, 40695759, 42897070, які повернуто стягувачам державним виконавцем у зв'язку з відсутністю майна боржника згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження (а.с.14).
Натепер матеріали виконавчого провадження знищені.
Відповідно до даних Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 08.05.2012 року за № 12473212 реєстратором: Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна. Підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 32488173, 08.05.2012 року, Відділ ДВС Чигиринського РУЮ, державний виконавець Бунь Тетяна Михайлівна; реєстраційний номер обтяження: 12473212 (а. с. 9-11).
20.05.2013 року зазначене виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку із повернення виконавчого документа стягувану.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановлено апеляційним судом та зазначено вище, 21.07.2011 року Чигиринським РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження на підставі заяви суду (а.с.81). Указане мало місце під час дії Закону № 606-XIV.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п'ята статті 47 Закону № 606-XIV).
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 24 Закону № 606-XIV).
Статтею 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до пункту 3.17 Інструкція № 512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц.
Чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред'явити виконавчий документ до виконання (частина п'ята статті 37 Закону № 1404-VIII).
Судом встановлено, що державний виконавець повернув виконавчий документ відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, згідно яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у нього відсутнє майно, на яке звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.85).
Враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, суд першої інстанції, не врахував, що постановою державного виконавця на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV повернуто виконавчий документ, тобто, виконавче провадження не є закінченими, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV, у вигляді зняття арешту.
Так, ОСОБА_1 звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця (просивши у прохальній частині лише зобов'язанити ДВС знати арешт з його майна), вказує, що оскільки виконавче провадження № 32488173 є завершене, виконавчий лист повернутий стягувачу то є всі підстави для зняття арешту з його майна, а відмова державного виконавця є необґрунтованою,
Вказані доводи скаржника ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, оскільки, арешт майна було застосовано постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2012 року з метою забезпечення виконання рішення суду та в межах виконавчого провадження № 32488173 за АСВП.
По даний час борг по зазначеному виконавчому провадженні не погашений. Належних доказів погашення боргу скаржником суду не надано.
Посилання ОСОБА_1 на той факт, що відсутні претензії з боку стягувача, він не звертається повторно до ДВС для пред'явлення виконавчого документу, а тому немає жодних підстав для відмови у знятті арешту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріали справи доказів відсутності матеріальних претензій стягувача та відомості про сплату боргу не надано.
Відтак, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права розпоряджатись своїм майном.
Що стосується знищення виконавчого провадження, то колегія суддів враховує, що останнє знищене не у зв'язку з його закінченням, а у зв'язку з закінченням строків його зберігання, що не позбавляє можливості стягувача ставити питання про його поновлення. Щодо наявності підстав знищення виконавчого провадження, яке не є закінченим, то вказані дії не є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Аналізуючи викладене, судом не встановлено бездіяльність державного виконавця та наявність обставин для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №32488173, оскільки виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів щодо добровільної сплати заборгованості скаржником не було надано, відтак не можливо стверджувати про виконання рішення суду.
При цьому, колегія суддів вважає за важливе вказати, що при постановлені ухвали, суд першої інстанції, визнаючи протиправною бездіяльність державного виконавця, вийшов за межі заявлених вимог скаржника, оскільки у відповідності до прохальної частини скарги, представник ОСОБА_1 - адвокат Шарая Л.О. просила лише зобов'язати ДВС зняти арешт із майна ОСОБА_1 . Вимога про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у скарзі відсутня.
Так, принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач/скаржник звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц,
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
На підставі статті 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , із ОСОБА_1 слід стягнути на користь Чигиринського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2684 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 447 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Чигиринського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.
Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року скасувати, прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чигиринського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір у розмірі 2684 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 14 вересня 2023 року.
Судді