РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Рівне
Справа № 564/4/23
Провадження № 22-ц/4815/775/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Остапенко В.С. на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року, ухвалене в складі судді Олійника П.В., дата складання повного тексту судового рішення 27 квітня 2023 року, у справі № 564/4/23
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13.08.2013 року збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 250 грн. на 500 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На даний час аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно є недостатніми для забезпечення мінімальних потреб дитини та суперечить зазначеним нормам СК України, яким передбачено, що розмір аліментів не може бути меншим 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на утримання доньки ОСОБА_4 , з твердої грошової суми в розмірі 500 грн. на 1/4 частку заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13 серпня 2013 року в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довела обставини, передбачені ст. 192 СК України, а саме зміну майнового чи сімейного стану її дитини, погіршення стану здоров'я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів, покращення матеріального стану відповідача з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, в той час як доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, в тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.
Судом не враховано покращення матеріального становища позивача та те , що дочка навчається у Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті, де навчання, проживання та харчування є безкоштовним та те, що він вдруге одружився, має на утриманні малолітню дитину, дружина не працює. Також він допомагає своїй матері, яка є пенсіонером та інвалідом третьої групи.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не поданий.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 11.02.2010 року стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 250 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13.08.2013 року збільшено розмір аліментів з 250 грн. на 500 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.ст.183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182 - 184, 192 СК України.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17. і наведені норми та тлумачення спростовують доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог позивачки про зміну способу стягнення аліментів.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як убачається із матеріалів справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що раніше визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі недостатньо для задоволення потреб дитини та вказувала на покращення матеріального стану відповідача, як платника аліментів.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача, оскільки така зміна способу стягнення не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам їхньої спільної дитини, а тому висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивач не довела обставини, передбачені ст. 192 СК України, а саме покращення матеріального стану відповідача з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказах про збільшення грошових доходів відповідача у зв'язку із зміною розміру заробітної плати.
Факт збільшення доходів платника аліментів сторонами не заперечується.
При цьому судом першої інстанції враховані всі суттєві обставини справи, дотримано баланс прав та інтересів обох сторін, прийнято до уваги наявність на утриманні відповідача ще однієї малолітньої дитини, у зв'язку із чим розмір аліментів на утримання дитини сторін обґрунтовано визначено саме у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Остапенко В.С. залищити без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 14 вересня 2023 року.
Головуючий :
Судді :