РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Рівне
Справа № 555/2356/21
Провадження № 22-ц/4815/767/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Баймиструка С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Комунальне підприємство «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2022 року, постановлене у складі судді Старовецька Ю.В., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 555/2356/21,
ВСТАНОВИВ:
2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального підприємства «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання наказу незаконним.
В обґрунтування позову зазначила, що з 14 травня 2020 року по 27 серпня 2021 року позивачка працювала в КП «Березнекомунсервіс» на посаді головного бухгалтера, із якої була звільнена наказом директора №52-к згідно п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Однак в порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні із позивачем не був проведений повний розрахунок, а саме їй невиплачена грошова компенсація за 10 днів додаткової соціальної відпуски як матері, що має двоє неповнолітніх дітей у розмірі 3739 грн та 1628,57 грн. незаконно знятої доплати за серпень 2021 року.
Вказує на незаконність наказу за №105/2, датованого 27.08.21 «Про зняття із ОСОБА_1 доплати», оскільки даний наказ був наказом про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та незаконно застосоване стягнення, не передбачене трудовим законодавством. Вказує на порушення строків застосування дисциплінарного стягнення та відсутність погодження органу управління майном на застосування дисциплінарного стягнення.
З урахуванням наведеного, просила визнати наказ директора КП «Березнекомунсервіс» за № 105/2 від 27.08.21 роком «Про зняття із ОСОБА_1 доплати» незаконним та скасувати, стягнути із відповідача на користь позивача: 1628,57 грн. незаконно знятої доплати за серпень 2021 року.
Крім того, відповідно до положень ст.117 КзпП України просила стягнути 168 720 грн. середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 : 3 739 грн. невиплаченої грошової компенсації за 10 днів додаткової соціальної відпустки; 46 356 грн. 96 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 6 000 грн. витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що факт неналежного виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків є дисциплінарним проступком і мав би бути доведений роботодавцем у визначений спосіб та строк. Крім того, при притягненні до дисциплінарної відповідальності керівник зобов'язаний дотримуватися приписів КЗпП України.
Вказує, що судом допущено неправильне зтлумачення приписів ст.117 КЗпП , що призвело до істотного зменшення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні та не враховано, що відповідач клопотання про зменшення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_1 із 14.05.2020 року працювала на посаді головного бухгалтера Комунального підприємства «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради, згідно рішення виконавчого комітету Березнівської міської ради № 49 від 13.05.2020 року, із оплатою праці згідно штатного розпису.
Відповідно до наказу КП «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради Рівненської області від 04.01.2021 року за №31, встановлено доплату від основної заробітної плати (згідно додаткової угоди від 17.12.2020 р. до Контракту з керівником комунального підприємства від 31.07.2020 p.) за інтенсивність праці та особливий характер роботи, зокрема, головному бухгалтеру - 40 %.
У п.4 даного наказу передбачено, що директор комунального підприємства залишає за собою право позбавляти вищевказаних доплат тих працівників підприємства, які неналежно і не в повному обсязі виконуватимуть покладені на них обов'язки.
На підставі наказу КП «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради Рівненської області від 27.08.2021 року за №105/2, у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків головного бухгалтера, знято із головного бухгалтера ОСОБА_1 за серпень місяць 2021 року доплату 40 % від основної заробітної за інтенсивність праці та особливий характер роботи.
Відповідно до наказу КП «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради Рівненської області від 27.08.2021 року за №52-к, ОСОБА_1 , звільнено з посади головного бухгалтера із 27.08.2021 року за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). Бухгалтерії підприємства наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки та провести з нею розрахунок за всіма належними сумами в день звільнення. Видачу ОСОБА_1 трудової книжки наказно провести в день звільнення.
Відповідно ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів, трудових договорів
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами
Пленум Верховного Суду України у пунктах 7, 8 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за № 13 роз'яснив, що оскільки відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.
При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України судам слід керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, зокрема суду при вирішенні такого питання необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, та з чим була пов'язана її тривалість з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Убачається, що підставою для зняття з позивача доплати за інтенсивність праці та особливий характер роботи стало те, що нею не було завершено роботу щодо прийому-передачі бухгалтерських документів при звільненні, а також те, що в день звільнення, позивачем як головним бухгалтером підприємства не була підписана відомість для виплати працівникам підприємства заробітної плати, наслідком чого стало несвоєчасне отримання заробітної плати працівниками підприємства. Крім того, акт прийому - передачі передавального балансу основних засобів, оборотних активів, дебіторської і кредиторської заборгованості згідно додатків від 27.08.2021 року не підписаний «приймаючою» ОСОБА_2 та членами комісії, що свідчить про непередачу позивачем бухгалтерської документації відповідно до акту.
Будь-які докази на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.
Установивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наказ директора КП «Березнекомунсервіс» за №105/2 від 27.08.21 роком «Про зняття із ОСОБА_1 доплати» було прийнято відповідачем законно у межах його компетенції та при його прийнятті ним не були порушені вимоги закону та діючих на підприємстві локальних нормативних актів, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.
Доводи апеляційної скарги проте, що факт неналежного виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків є дисциплінарним проступком і мав би бути доведений роботодавцем у визначений спосіб та строк не заслуговують на увагу, оскільки надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи встановлюється залежно від виконання конкретним працівником більш складної і відповідальної роботи у порівнянні з іншими працівниками та обсягу навантаження. Тому прийняття керівником підприємства в межах своєї компетенції рішення про позбавлення працівника надбавок, не можна кваліфікувати як притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності .
Крім того, встановивши, що в день звільнення КП «Березнекомунсервіс» не було виплачено працівнику при звільненні 3 739 (три тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн. грошової компенсації за 10 днів додаткової соціальної відпустки, суд мав достатні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заявленого позивачем до стягнення, та дійшов обґрунтовано висновку про його зменшення до суми, що є співмірним розміру заявлених позивачем вимог (27,48 %).
Такі висновки суду відповідають обставинам цієї справи та наведеним критеріям, означеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Позивач не звільнена від сплати судового збору.
При подачі апеляційної скарги позивачем не було сплачено судовий збір за 1 вимогу немайнового характеру - визнання наказу незаконним та 1 вимогу майнового характеру- стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ціна позову якої становить - 168720 грн. Таким чином, судовий збір у розмірі 3892,80 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2022 року у залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 3892 (три тисячі вісімсот дев'яносто дві) гривні, 80 копійок (рахунок для зарахування надходжень по коду класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050): Рахунок отримувача: UA618999980313111206080017527, Отримувач: ГУК у Рівен.обл/Рівнен.міс.тг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), МФО: 899998).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 14 вересня 2023року
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шиків С.С.